ОСОБЛИВОСТІ ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСІВ ДЕРЖАВНИХ ПІДПРИЄМСТВ

Фінанси державних підприємств характеризують систему еконо­мічних відносин при формуванні, розподілі та використанні фінансо­вих ресурсів на підприємствах з державним капіталом для забезпе­чення ефективного розвитку їх на всіх стадіях життєвого циклу.

Фінанси державних підприємств мають на меті розширене від­творення основних і оборотних виробничих фондів праці, акумуляцію частини чистого доходу, створюваної у процесі матеріального вироб­ництва, для забезпечення розширеного відтворення виробництва.

Фінанси державного підприємства тісно пов’язані з фінансовою системою держави, становлять її невід’ ємну частину. Фінанси держа­вних підприємств мають більш складну систему зв’язків із фінансами держави ніж підприємства інших форм власності. Система прямих і зворотних зв’язків між фінансами України відображена на рис. 7.1.

Функціонування фінансів державних підприємств неможливе без участі фінансової системи. Так, за рахунок Державного та місцевих бюджетів фінансується створення нових державних підприємств, їх інвестування та пільгове кредитування, покриття запланованих збит­ків. Основну частку в цьому фінансовому потоці на сучасному етапі становлять державні інвестиції.

Водночас за рахунок фінансів державних підприємств формуєть­ся частина доходів державного бюджету України. Таке формування здійснюється шляхом податкових та інших відрахувань державних підприємств до загальнодержавного та місцевих бюджетів України, зборів та відрахувань у державні цільові позабюджетні фонди, надхо­джень до бюджетів різних рівнів, коштів від оренди місцевих майно­вих комплексів державних підприємств та приватизації їхнього майна, вилучень частини прибутку за результатами господарської діяльності цих підприємств.

Рис. 7.1. Схема фінансових взаємозв’язків між державними підприємствами та державними фінансами України

Відповідно до характеру фінансових зв’язків між державними підприємствами та державними фінансами України в цілому існують більш різноманітні фінансові відносини порівняно з підприємствами іНшиХ форм власності, а фінанси державних підприємств є невід’ємною складовою державної фінансової системи.

Фінансові відносини державного підприємства поділяються на зовнішні та внутрішні (рис 7.2).

Рис 7.2. Зовнішні та внутрішні фінансові відносини державного підприємства

Згідно з Господарським кодексом в Україні існують державні унітарні підприємства (державні комерційні підприємства, казенні підприємства), комунальні унітарні підприємства.

Державне унітарне підприємство створюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремле­ної частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління.

Майно державного унітарного підприємства перебуває у держав­ній власності і закріплюється за таким підприємством на праві госпо­дарського відання чи оперативного управління. Державне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов’язаннями власника і органу влади, до сфери управління якого воно входить.

Державні унітарні підприємства діють як державні комерційні /підприємства або казенні підприємства. Державне комерційне під­приємство є суб’єктом підприємницької діяльності, діє на основі ста­туту на принципах підприємництва і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном.

Статутний фонд державного комерційного підприємства утворю­ється уповноваженим органом, до сфери управління якого воно вхо­дить, до реєстрації цього підприємства як суб’єкта господарювання.

Мінімальний розмір статутного фонду державного комерційного підприємства встановлюється законом. Якщо вартість активів держа­вного комерційного підприємства за результатами його діяльності ви­явиться меншою, ніж розмір статутного фонду, передбачений стату­том підприємства, орган, до сфери управління якого входить дане підприємство, зобов’язаний провести в установленому законодавст­вом порядку зменшення його статутного фонду, але не нижче встано­вленого мінімального розміру.

Державне унітарне комерційне підприємство може бути перетво­рене у випадках та порядку, передбачених законом, у корпоратизоване підприємство (державне акціонерне товариство).

Державне комерційне підприємство зобов’ язане приймати та ви­конувати доведені до нього в установленому законодавством порядку державні замовлення і державні завдання, а також враховувати їх при формуванні виробничої програми, визначенні перспектив свого еко­номічного і соціального розвитку та виборі контрагентів.

Державне комерційне підприємство не має права безоплатно пе­редавати належне йому майно іншим юридичним особам чи громадя­нам, крім випадків, передбачених законом.

Кошти, одержані від продажу майнових об’єктів, що належать до основних фондів державного комерційного підприємства, спрямову­ються на інвестування виробничої діяльності цього підприємства.

Державні комерційні підприємства утворюють за рахунок прибу­тку (доходу) спеціальні (цільові) фонди, призначені для покриття ви­трат, пов’язаних з їх діяльністю: фонд розвитку виробництва; фонд споживання (оплати праці); резервний фонд; інші фонди, передбачені статутом підприємства.

Порядок використання цих фондів визначається відповідно до за­твердженого фінансового плану. Розподіл прибутку (доходу) держав­них комерційних підприємств здійснюється відповідно до затвердже­ного фінансового плану. У фінансовому плані затверджуються суми коштів, які направляються державі як власнику і зараховуються до Державного бюджету України.

Комунальне унітарне підприємство утворюється компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини комунальної власності і входить до сфери його управління.

Майно комунального унітарного підприємства перебуває у ко­мунальній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання (комунальне комерційне підприємство) або на праві оперативного управління (комунальне некомерційне підпри­ємство).

Статутний фонд комунального унітарного підприємства утворю­ється органом, до сфери управління якого воно входить, до реєстрації його як суб’єкта господарювання. Мінімальний розмір статутного фонду комунального унітарного підприємства встановлюється відпо­відною місцевою радою.

Комунальне унітарне підприємство не несе відповідальності за зобов’ язаннями власника та органу місцевого самоврядування, до сфери управління якого воно входить. Казенні підприємства створю­ються у галузях народного господарства, в яких:

• законом дозволено здійснення господарської діяльності лише дер­жавним підприємствам;

• основним (понад 50 %) споживачем продукції (робіт, послуг) виступає держава;

• за умовами господарювання неможлива вільна конкуренція товаро­виробників чи споживачів;

• переважаючим (понад 50 %) є виробництво суспільно необхідної продукції (робіт, послуг), яке за своїми умовами і характером потреб, що ним задовольняються, як правило, не може бути рентабельним;

• приватизація майнових комплексів державних підприємств заборо­нена законодавством.

Казенне підприємство створюється за рішенням Кабінету Мініст­рів України. У рішенні про створення казенного підприємства визна­чаються обсяг і характер основної діяльності підприємства, а також орган, до сфери управління якого входить підприємство, що створю­ється. Реорганізація і ліквідація казенного підприємства проводяться відповідно до вимог законодавства за рішенням органу, до компетен­ції якого належить створення даного підприємства.

Майно казенного підприємства закріплюється за ним на праві оперативного управління в обсязі, зазначеному в статуті підприємст­ва. Казенне підприємство не має права відчужувати або іншим спосо­бом розпоряджатися закріпленим за ним майном, що належить до ос­новних фондів, без попередньої згоди органу, до сфери управління якого воно входить.

Джерелами формування майна казенного підприємства є:

• державне майно, передане підприємству відповідно до рішення про його створення;

• кошти та інше майно, одержані від реалізації продукції (робіт, пос­луг) підприємства;

• цільові кошти, виділені з Державного бюджету України;

• кредити банків;

• частина доходів підприємства, одержаних ним за результатами господарської діяльності, передбачена статутом.

Казенне підприємство одержує кредити для виконання статутних завдань під гарантію органу, до сфери управління якого воно входить. Казенне підприємство відповідає за своїми зобов’язаннями лИшЕ кош­тами, що перебувають у його розпорядженні. У разі недостатності за­значених коштів держава в особі органу, до сфери управління якого входить підприємство, несе повну субсидіарну відповідальність за зобов’ язаннями казенного підприємства

Казенне підприємство є юридичною особою, має відповідні ра­хунки в установах державного банку, печатку із своїм найменуванням.

До особливостей фінансового механізму державних підприємств, що сприяють підвищенню ефективності їх діяльності слід віднести:

• можливість прямої інвестиційної підтримки окремих державних під­приємств, що відіграють найбільш вагому роль у суспільному розви­тку за рахунок коштів загальнодержавного або місцевих бюджетів;

• можливість одержання державних гарантій у процесі залучення іноземних інвестицій у розвиток державних підприємств провідних галузей та секторів економіки;

• можливість одержання пільгових кредитів за рахунок коштів дер­жавного і місцевих бюджетів;

• можливість отримання додаткових податкових пільг за найбільш пріоритетними напрямками діяльності державних підприємств, пов’язаних із задоволенням суспільних потреб;

• можливість розраховувати на більш активну санаційну підтримку з боку держави при загрозі банкрутства і фінансовому оздоровленні підприємств порівняно з підприємствами інших форм власності.

У процесі дослідження фінансового забезпечення економічного ро­звитку державних підприємств важливо зазначити, що воно досягається за рахунок внутрішніх джерел (прибуток, амортизаційні відрахування).

До особливостей управління фінансами державних підприємств, що значно ускладнюють цей процес, належать:

• значно нижчий рівень прибутковості порівняно з підприємствами альтернативних форм власності у зв’язку із спрямованістю діяльності державних підприємств на задоволення суспільних пот­реб за інших аналогічних умов;

• обмеженість можливості формування власних фінансових ресурсів за рахунок внутрішніх джерел та залучення державними підприєм­ствами додаткового власного капіталу із зовнішніх джерел у зв’язку з низьким рівнем прибутковості;

• високий рівень загрози банкрутства;

• труднощі при залученні до їх санаційної підтримки недержавних комерційних структур.