Ознаки бізнесу, його функції і модель

До ознак бізнесу належить те, що залишила практика розвитку продуктивних сил суспільства, а саме:

♦обмін діяльністю між суб’єктами економіки;

♦прагнення кожного учасника обміну діяльністю реалізувати свої інтереси незалежно від того, чи реалізуються при цьому інте­реси контрагентів;

♦прагнення до нав’язування своїх інтересів у разі, коли конт­рагенти відмовляються враховувати нав’язувані. їм умови ділового спілкування (угоди);

♦прояв особистої чи колективної ініціативи у процесі, підготов­ки чи укладання угоди;

‘ здатність і готовність йти на особистий (чи колективний) ри­зик заради укладання угоди (операції) на вигідних умовах;

♦готовність і уміння здійснювати різні прийоми ділового спіл­кування, метою яких є досягнення найбільшої вигоди;

♦

Розділ 2

Здатність робити різні кроки, у різних напрямах з метою за­безпечення вигідної позиції для подальшого здійснення вибраних прийомів ділового спілкування; вміння диференціювати вірогідні й справжні результати угоди, визначати пріоритети діяльності та підпорядковувати їм логіку ділового спілкування.

Зазначені ознаки бізнесу повного мірою виявляються у сучасній

* ринковій економіці, де вони мають повністю визначені видові особ-

* ливості, зумовлені товарно-грошовими відносинами. Крім того, всі

Організаційні форми виробничого підприємництва (фірми) роз­різняють за правовими, фінансово-економічними та організацій­но-управлінськими ознаками.

Прамові ознаки характеризують юридичні аспекти створення статутного фонду фірми, статусу учасника (засновника) фірми, регулюють майнові відносини між учасниками і фірмою.

До правових ознак належать:

А) право власності на капітал та засновники;

Б) джерела формування та розмір статутного фонду;

В) обмеження права стати учасником фірми;

Г) права учасника на майно у разі виходу з фірми;

Д) юридична відокремленість фірми від учасників.

Фінансово-економічні ознаки дають змогу з’ясувати та одно­значно визначити належність учасникам відповідної частки при­бутку фірми, розподіл ризиків між учасниками (майнових, грошо­вих тощо), в тому числі і в разі припинення діяльності фірми.

У широкому аспекті фінансово-економічними ознаками є:

А) участь у розподілі прибутків;

Б) відповідальність за зобов’язаннями фірми;

В) розподіл майна в разі припинення діяльності фірми.

Організаційно-управлінські ознаки:

А) участь в управлінні фірмою;

Б) добір, розстановка і використання найманої праці;

В) автономність виробничо-господарської діяльності фірми від учасників.

У період, який передував першим бартерним угодам («товар» — «товар»), ділове спілкування, пов’язане з обміном діяльністю, здій­снювалось у рамках замкнених економічних співтовариств (родів, племен, стад та і. н.). І саме «ділова» природа цих первісних еконо­мічних контактів, діловий інтерес учасників первісного виробни­цтва і спричинив у кінцевому підсумку розпад цих спільностей та диференціацію населення. Одні виявили себе в своєму бізнесі, і саме вони почали захоплювати ключові економічні, позиції, інші терпіли крах, поступово потрапляючи у рабську чи іншу залеж­ність від своїх контрагентів.

Вважати, що в докапіталістичній економіці не було бізнесу — те саме, що заперечувати наявність до капіталізму економіки як такої, хоча саме слово «бізнес» дійсно ввійшло у науковий і побу­товий обіг саме з переходом до капіталізму. Наївним було б вва­жати, що бізнес був повністю ліквідований у радянській допере - будовній економіці. У колишньому СРСР панувала думка, що бізнесу в нашій економіці бути не може, крім зовнішньоеконо­мічних контактів, і бізнесмени, як особлива соціальна група, на­завжди зникли. Вони сприймалися хіба що як атрибут злочинно­го світу, причому їх наявність не була постійно відтворюваним ^ явищем.

•"у* •'■у* »-у* •■’у» •■‘у* «--у* «►•у* ’►'У* •■'У* •'"У* •’V* «►'У* •'У* •"У* •■'У* ♦-“у* *-у«> *«ув **у*

Однак бізнес був завжди поширеним явищем у планово - розподільній економіці. Бізнесом займалися споживачі, які здійс­нювали пошук дефіцитних товарів. їхні дії, включаючи диферен­ціацію ринку за регіональними, ціновими, фірмовими, товарними та іншими ознаками, для подальшого залучення до дефІциТу, очевидно, могли б оснастити характерними прикладами кожного фахівця з теорії бізнесу, якби вони вирішили звернутися у цьому до радянського досвіду.

Функції бізнесу. Вперше в теорію бізнесу поняття «функції бізнесу», як і «модель бізнесу», ввів англійський економіст Алан Хоскінг. Під функціями бізнесу він розумів здійснення діяльності з виробництва й обмінних операцій між підприємцем та іншими елементами господарського середовища. Виходячи з цього, бізнес передбачає такі функції:

♦ ведення фінансів і обліку — накопичення капіталу завдяки засобам інвесторів і кредиторів; накопичення доходів від продажу; управління використанням капіталу і доходів у межах і поза біз­несом;

♦ кадрова — добір і наймання на роботу відповідно до потреб бізнесу, вирішення всіх питань щодо використання трудових ре­сурсів;

♦ матеріально-технічне постачання — придбання сировини, машин і обладнання та інші поставки, необхідні для господарсь­кої діяльності;

♦ виробнича: — перетворення сировини та інших поставок у та­кий вид продукції, який придатний для продажу клієнтам під­приємства;

♦ маркетинг — визначення потреб споживачів і управління процесом обміну між підприємством і його контрагентами.

До перелічених функцій можна віднести:

А) підтримку підприємства. Поширення підприємницьких ідей, ініціативи і досвіду управління, що є функцією менеджменту;

Б) науково-дослідні і проектні роботи. Діяльність з розробки і реалізації нових технологічних процесів або нової продукції для поліпшення підприємництва, підвищення ефективності, розши­рення пропозиції нової продукції;

В) зв’язки з громадськістю (так званий «паблік рілейшлз»). Управління відносинами між підприємством і громадськими структурами або засобами масової інформації.

І- Розділ 2

Модель бізнесу. Узагальнюючи викладений матеріал, бізнес можна зобразити як просту модель, що складається з двох блоків:

А) макросерсдовище — економічні, правові політичні, соціаль­но-економічні, технологічні, географічні умови діяльності;

Б) мікросередовище — інституціональна система (рис. 2.1). Наведена модель показує бізнес з його п’ятьма основними функ-

^ ціями, чотири із яких (фінанси, маркетинг, кадри і матеріально-

Рис. 2.1. Модель бізнесу

Технічне постачання) передбачають відносини із зовнішніми бло­ками. Ці інститути становлять безпосереднє середовище діяльнос­ті фірми, або «мікрорівень». Виробнича функція з її «ноу-хау» — це внутрішнє середовище бізнесу.