Патентно-ліцензійна діяльність підприємств

Нематеріальні ресурси за формою охорони прав поділяються на дві основні групи: об’єкти патентного права (права промислової власності) та об’єкти авторського права.

Об’єктом патентного права є продукти науково-технічної твор­чості, для охорони яких після певної реєстрації видаються патенти або свідоцтва.

Для правової охорони об’єкта промислової власності необхідно по­дати заявку до Держпатенту України, яка проходить належну експер­тизу, і за певних умов отримати правоохоронний документ (патент).

Патент - техніко-юридичний документ, який засвідчує визна­ння заявленої пропозиції винаходом, корисною моделлю чи про­мисловим зразком, авторство на них, пріоритет і право власності на зазначені об’єкти.

Патент можна продати, на його підставі видати ліцензію, вико­ристати як внесок до статутного фонду або інвестиції в будь-яке під­приємство.

У разі, якщо власником патенту стане роботодавець, він зобо­в’язаний укласти письмовий договір з винахідником і виплатити йому винагороду, а також у чотиримісячний термін з дати отри­мання повідомлення від винахідника подати заявку до Державного патентного відомства (Держпатенту) України. Якщо він цього не зробить у зазначений термін, то право на отримання патенту перехо­дить до винахідника. Власником патенту може бути як безпосеред­ньо винахідник, так і його роботодавець, якщо винахід було зробле­но у зв’язку з виконанням службових обов’язків або за дорученням роботодавця.

Патент надає його власнику виключне право використати вина­хід на власний розсуд. Власник патенту має право на підставі до­говору передавати право власності на патент іншій особі, яка стає правонаступником власника патенту. Для використання об’єкта па­тентного права необхідно отримати патентну ліцензію.

Патентна ліцензія - наданий власником патенту дозвіл на вико­ристання технічної документації або запатентованих винаходів.

Продаж ліцензій оформлюється ліцензійним договором, який передбачає умови продажу ліцензії, її оплати, права і обов’язки про­давця (ліцензіара) і покупця (ліцензіата).

Ліцензійний договір - двостороння угода, за якою ліцензіар зобов’язується передати право на використання об’єкта інтелекту­альної власності ліцензіату за певну винагороду.

На практиці здебільшого використовують два види ліцензійних договорів: виключна ліцензія та невиключна або проста ліцензія, умови договору за якими подано в табл. 10.1.

Умови договору	Договір на видачу ліцензії
Виключної	Невиключної
Право автора на об’єкт, який передається іншій особі	Автор втрачає право	Автор зберігає право
Обмеження щодо дії у часі й просторі	Можуть установлюватися за згодою сторін	Здебільшого Встановлюються
Права передачі лише одному ліцензіату	Право може передаватися	Право не може бути переданим
Оплата у вигляді періодичних платежів	Проводиться при кожному викорис­танні об’єкта	Проводиться при кожному використанні об’єкта
Участь автора в захисті прав, переданих за догово­ром у разі їх порушення	Здійснює нарівні з ліцензіатом	Може залучати ліцензіата, якщо інше не вказано в договорі

Таблиця 10.1.

Порівняльна характеристика договорів на видачу виключної і невиключної ліцензії

Особливим видом договору вважається ліцензійний договір, який укладається в електронному варіанті при використанні творів, які містяться в електронних комп’ютерних мережах, або при вико­ристанні комп’ютерних програм чи баз даних. У міжнародній прак­тиці такі договори прийнято називати клік-ліцензіями. Особливістю є те, що сторони при їх укладенні не перебувають у безпосередньому контакті.

З метою ефективнішого захисту винаходів та інших запатентова­них пропозицій певна інформація залишається нерозкритою, тому винахід використовується неповною мірою. При продажу ліцензії на використання винаходу покупця попереджають про наявність певно­го нерозкритого секрету (ноу-хау). Сам секрет передається покупцеві за додаткову винагороду і з певними застереженнями (вимога дотри­мання конфіденційності інформації). Класичні приклади - рецепти і способи виготовлення напою «Кока-кола», парфумів «Шанель № 5».

Право на знаки для товарів і послуг охороняється свідоцтвом, яке видається Держпатентом У країни. Т ер мін чинності свідоцтва на знак
десять років від дня подання заявки, хоча чинність його може бути продовжена ще на десять років. Використання товарного знака пев­ного товару іншим підприємством переслідується законом. Однак власник свідоцтва може передати на підставі договору право влас­ності на знак будь-якій особі, яка стає правонаступником власника свідоцтва. Крім того, власник свідоцтва має право надати будь-якій особі дозвіл (видати ліцензію) на використання знака на підставі лі­цензійного договору, який повинен містити умови про те, що якість товарів і послуг, виготовлених чи наданих за ліцензійним договором, не буде нижчою від якості товарів та послуг власника свідоцтва і що той буде здійснювати контроль за виконанням цієї угоди.

Не підлягають реєстрації як знаки для товарів і послуг позначен­ня, які зображують державні герби, прапори та емблеми, офіційні назви держав, скорочені або повні найменування міжнародних та міжурядових організацій, офіційні контрольні, гарантійні та пробір­ні клейма, печатки, нагороди та інші відзнаки; не мають розрізняль­ної здатності або є загальновживаними; є тотожними або схожими зі знаками, раніше зареєстрованими.