Підприємець і держава

Розділ 2

Гарантії прав суб’єктів підприємницької діяльності поді­ляють на загальні та майнові. Загальні гарантії полягають у тому, що держава гарантує всім підприємцям, незалежно від обраних ними організаційних форм підприємницької діяльності, однакові права і створює рівні можливості для доступу до матеріально - технічних, фінансових, трудових, інформаційних, природних та інших ресурсів. Забезпечення матеріально-технічними та іншими ресурсами, що централізовано розподіляються державою, здійсню­ється тільки за умови виконання підприємцем робіт і поставок для державних потреб.

У передбачених законом випадках підприємець або громадя­нин, який працює у підприємця за наймом, може бути залучений до виконання в робочий час державних обов’язків. Орган, що при - ймає таке рішення, відшкодовує підприємцю відповідні збитки.

* Гарантії майнових прав підприємця полягають у тому, що дер-

❖ жава гарантує недоторканість майна і забезпечує захист права

Власності підприємця. Вилучення державою у підприємця його основних і оборотних фондів та іншого використовуваного ним майна не допускається, за винятком випадків, передбачених за­конодавчими актами України.

Збитки, завдані підприємцю внаслідок порушення громадяна­ми, юридичними особами і державними органами його майнових прав, що охороняються законом, відшкодовуються підприємцю відповідно до чинного законодавства.

Державна підтримка підприємництва є важливим чинником його активізації в умовах побудови ринкової економіки. З метою створення сприятливих організаційних та економічних умов для розвитку підприємництва держава надає земельні ділянки, передає підприємцю державне майно (виробничі та нежитлові приміщення, законсервовані й недобудовані об’єкти та споруди, невикориєтовува - ие устаткування), необхідні для здійснення підприємницької діяль­ності. За допомогою економічних важелів (цільових субсидій, подат­кових пільг тощо) держава стимулює модернізацію технології, інно­ваційну діяльність, освоєння нових видів продукції і послуг. Вона надає підприємцям цільові кредити та інші види допомоги.

Велике значення для розуміння взаємовідносин між підприємцем і державою мають норми Закону «Про підприємництво». В умовах побудови ринкової економіки докорінно змінюється характер органі - заційно-правових відносин державних та інших органів із суб’єктами підприємництва. Нині ці відносини знайшли своє відображення у Господарському кодексі України і будуються з використанням:

♦ податкової та фінансової політики, включаючи запроваджен­ня ставок податків і відсотків по державних кредитах; податкових пільг; цін і правил ціноутворення; цільових дотацій; валютного курсу; розмірів економічних санкцій;

♦ державного майна і системи резервів, ліцензій, концесій, лі­зингу, соціальних, екологічних та інших норм та нормативів;

♦ науково-технічних, економічних, соціальних республікансь­ких та регіональних програм;

♦договорів на виконання робіт і поставок для державних потреб.

67

Втручання державних органів у господарську діяльність під­приємців не допускається, якщо воно не зачіпає передбачених за­конодавством України прав державних органів контролю за діяль­ністю підприємців. Для зменшення втручання державних органів у підприємницьку діяльність, усунення правових, адміністратив­них, економічних і організаційних перешкод у розвитку підпри­ємництва запроваджено нові підходи до державного регулювання підприємництва. Указом Президента України «Про запроваджен­ня єдиної державної регуляторної політики у сфері підприємницт­ва» від 22.01.2000 р. № 89/2000 визнано за необхідне здійснити заходи щодо усунення обмежень, які стримують розвиток підпри - ємницької діяльності, та щодо зменшення надмірного державного регулювання підприємницької діяльності (держрегулювання). ...

•Т4 *У* *У* •У* *У* *У* *У* •У* *Т* •У* •'У* •У* *У* •у* •У'* •«■у* •у*

Зазначені заходи, частина яких вже реалізована в чинному за­конодавстві, передбачають:

♦ спрощення порядку створення, реєстрації та ліквідації суб’єктів підприємницької діяльності;

♦ скорочення переліку видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню та патентуванню, потребують отриман­ня сертифікатів та будь-яких інших дозволів на здійснення під­приємницької діяльності;

♦ лімітування перевірок та контролю за діяльністю суб’єктів підприємництв а;

♦ спрощення процедури митного оформлення вантажів під час здійснення експортно-імпортних операцій;

♦ забезпечення послідовності та стабільності нормативно-право­вого регулювання підприємницької діяльності.

Відповідно до чинного законодавства державні органи і посадові особи можуть давати підприємцям вказівки тільки відповідно до своєї компетенції, встановленої законодавством. У разі видання державним чи іншим органом акта, який не відповідає його компе­тенції або вимогам законодавства, підприємець має право зверну­тися до суду чи господарського суду із заявою про визнання такого акта недійсним. Збитки, завдані підприємцю внаслідок виконання вказівок державних чи інших органів або їхніх посадових осіб, що призвели до порушення прав підприємця, а також внаслідок нена­лежного здійснення такими органами або їхніми посадовими осо­бами передбачених законодавством обов’язків щодо підприємця, підлягають відшкодуванню цими органами. Всі претензії щодо від­шкодування збитків вирішуються господарським судом.