Підприємництво та споживачі

Приймаючи рішення щодо організації бізнесу, підприємцю необ­хідно знати потреби і права споживачів, ступінь відповідальності перед цими учасниками підприємницької активності.

У Законі України «Про захист прав споживачів» регулюються відно­сини між покупцями, виробниками і продавцями, визначається ме­ханізм реалізації державного захисту їхніх прав.

Під час придбання, замовлення або використання товарів (робіт, послуг) для задоволення побутових потреб споживачі мають певні пра­ва (рис. 4.3).

Права споживачів

✓ Державний захист своїх прав ^ Гарантований рівень споживання ^ Право на належну якість товарів (робіт, послуг), торговельного та інших видів обслуговування 'ґ Право на безпеку товарів (робіт, послуг)

'ґ Забезпечення необхідної, доступної та. достовірної інформації про кількість, якість і асортимент товарів (робіт, послуг)

'ґ Відшкодування збитків, завданих товарами (роботами, послугами) недостатньої якості, а також шкоди, заподіяної небезпечними для життя і здоров’я людей товарами (роботами, послугами)

^ Звернення до суду та інших уповноважених державних органів для захисту порушених прав 'ґ Об’єднання в громадські організації споживачів (об’єднання споживачів)

Рис. 4.3. Основні права споживачів в Україні

Держава забезпечує громадянам захист їхніх інтересів як спожи­вачів, надає можливість вільного вибору товарів (робіт, послуг), набут­тя знань і кваліфікації, необхідних для прийняття самостійних рішень під час придбання та використання продукції відповідно до їхніх по­треб.

Державний комітет України у справах захисту прав споживачів та його територіальні органи здійснюють державний контрольза підприє­мствами незалежно від форм власності, індивідуальними підприємця­ми і мають право:

• давати суб’єктам господарювання обов’язкові для виконання приписи щодо припинення порушень прав споживачів;

• перевіряти у суб’єктів господарювання сфери торгівлі, гро­мадського харчування і послуг якість товарів (робіт, послуг), дотримання обов’язкових вимог щодо безпеки товарів, а також дотримання правил торгівлі та надання послуг; безперешкодно входити та обстежувати, відповідно до законодавства, будь-які виробничі, складські, торговельні та інші приміщення;

• відбирати у суб’єктів зразки товарів, сировини, матеріалів, на­півфабрикатів, комплектуючих виробів для перевірки їхньої якості на місці або для проведення незалежної експертизи у відповідних лабораторіях; проводити контрольні перевірки пра­вильності розрахунків зі споживачами за надані послуги та реа­лізовані товари;

• одержувати від суб’єктів господарювання, що перевіряються, бе­зоплатно необхідні нормативні документи та інші відомості, які характеризують якість товарів (робіт, послуг), сировини, мате­ріалів, що використовуються для виробництва цих товарів;

• припиняти відвантаження і реалізацію товарів, що не відпові­дають вимогам нормативних документів, до усунення виявле­них недоліків;

• забороняти суб’єктам господарювання реалізацію товарів (ви­конання робіт, надання послуг):

• на які відсутні документи, що засвідчують їх відповідність ви­могам нормативних документів;

• на які в законодавчих актах, нормативних документах встанов­лено обов’язкові вимоги щодо забезпечення безпеки життя, здо­ров’я, майна споживачів і охорони навколишнього природно­го середовища;

• якщо ці товари не мають сертифікату відповідності;

• завезених на територію України без документів, що підтверд­жують їхню високу якість;

• вилучати неякісні товари, документи, інші предмети, що свідчать про порушення прав споживачів;

• накладати на винних осіб у випадках, передбачених законо­давством, адміністративні стягнення.

Споживач має право на одержання необхідної, доступної та досто­вірної інформації про товари (роботи, послуги), що забезпечує мож­ливість їх компетентного вибору.

Інформація про товари повинна містити: посилання на нормативні документи, перелік основних споживчих властивостей товарів (для про­дуктів харчування — склад, калорійність), дату виготовлення, гарантійні зобов’язання виробника, правила та умови ефективного використан­ня, термін служби, найменування та адресу виробника. Така інформа­ція доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, про­давцем) утехнічній документації, що додається до товарів, на етикетці, а також маркуванням.

Індивідуальний підприємець на етикетці товару повинен надати інформацію про номер документа, що засвідчує право на провадження підприємницької діяльності, та найменування органу, що його видав, а в разі необхідності - відомості про його сертифікацію.

Вимоги до товару щодо його безпеки для життя, здоров’я і майна споживачів, а також навколишнього природного середовища встанов­люються нормативними документами.

Виробник зобов’язаний забезпечити технічне обслуговування та гарантійний ремонт товару, нормальну роботу товару впродовж гаран­тійного терміну. Гарантійний термін має зазначатися в паспорті на то­вар або на його етикетці. Продаж товарів, термін придатності яких ми­нув, забороняється.

Споживач має право вимагати від продавця (виробника), щоб якість придбаного ним товару відповідала вимогам нормативних документів, умовам договорів, а також інформації про товар.

Споживач має право на перевірку якості, комплектності, міри, ваги та ціни товарів, шо придбані, демонстрацію безпечного та правильно­го їх використання. На вимогу споживача продавець зобов’язаний у цих випадках надати йому контрольно-вимірювальні прилади, документи про ціну товарів.

Споживач при виявленні недоліків чи фальсифікації товару впро­довж гарантійного або інших термінів, встановлених обов’язковими для сторін правилами чи договором, має право за своїм вибором вимагати від продавця або виробника:

• безоплатного усунення недоліків товару або відшкодування вит­рат на їх виправлення споживачем чи третьою особою;

• заміни на аналогічний товар належної якості;

• відповідного зменшення його купівельної ціни;

• заміни на такий же товар іншої моделі з відповідним пере­рахунком купівельної ціни;

• розірвання договору та відшкодування збитків, яких він зазнав.

Продавець, виробник (підприємство, яке виконує їхні функції) зо­бов’язані прийняти товар неналежної якості у споживача і задовольнити його вимоги.

Споживач має право на те, щоб товари (роботи, послуги) за зви­чайних умов їх використання, зберігання і транспортування були без­печними для його життя, здоров’я, навколишнього природного сере­довища, а також не завдавали шкоди його майну.

На товари встановлюється термін служби. Виробник (виконавець, продавець) повинен попереджати споживача про наявність терміну служби (придатності) товару, обов’язкові умови його використання та можливі наслідки в разі їх невиконання.

Шкода, заподіяна життю, здоров’ю або майну споживача товарами (роботами, послугами), що містять конструктивні, виробничі, рецеп­турні або інші недоліки, підлягає відшкодуванню в повному обсязі. Відповідальність несе сторона, яка цю шкоду заподіяла.

Споживач має право обміняти непродовольчий товар належної якості на аналогічний у продавця, у якого він був придбаний, якщо то­вар не підійшовзаформою, габаритами, фасоном, кольором, розміром або з інших причин не може бути ним використаний за призначенням.

Упродовж 14 днів, не враховуючи дня купівлі, споживач має право на обмін товару належної якості. Такий обмін товару провадиться, якщо він не споживався і якщо збережено його товарний вигляд, споживчі властивості, пломби, ярлики, а також товарний чи касовий чек або інші документи, видані споживачеві разом з проданим товаром.

Якщо на момент обміну аналогічного товару немає у продажу, спо­живач має право або придбати будь-які інші товари з наявного асорти­менту з відповідним перерахунком вартості, або одержати назад гроші у розмірі вартості поверненого товару, або здійснити обмін товару на ана­логічний при першому ж надходженні відповідного товару в продаж.

У разі порушення закону про захист прав споживачів суб’єкти гос­подарювання сфери торгівлі, громадського харчування і послуг, утому числі громадяни-підприємці, несуть відповідальність за:

• випуск або реалізацію товару, виконання роботи, надання по­слуги, що не відповідає вимогам нормативних документів;

• реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, шо підлягає обов’язковій сертифікації, але не має сертифіката відповідності;

• випуск, реалізацію товару, виконання роботи, надання послуги, що не відповідає вимогам нормативних документів стосовно безпеки для життя, здоров’я та майна споживачів і навколиш­нього природного середовища;

• реалізацію товару (виконання роботи, надання послуги), забо­роненого до випуску та реалізації відповідним державним ор­ганом;

• реалізацію небезпечного товару (отрути, отрутохімікату, вибу - хо - і вогненебезпечної речовини тощо) без належного поперед­жувального маркування, а також без інформації про правила та умови безпечного його використання;

• відсутність необхідної, доступної та достовірної інформації про товар, роботу, послугу; .

• створення перешкод службовій особі державного органу у спра­вах захисту прав споживачів у проведенні перевірки якості то­варів, виконаних робіт, наданих послуг, а також правил торго­вельного та інших видів обслуговування;

• реалізацію товару, термін придатності якого минув.

Законом України «Про вилучення з обігу, переробку, утилізацію,

Знищення або подальше використання неякісної та небезпечної про­дукції» (2000 р.) передбачено, що неякісна та небезпечна продукція підлягає обов’язковому вилученню з обігу.

Вилучення такої продукції з обігу здійснюється власником за його рішенням або за рішенням спеціально уповноважених органів виконав­чої влади відповідно до їхніх повноважень.

Особи, винні в порушенні законодавства про вилучення з обігу, переробку, утилізацію, знищення або подальше використання неякіс­ної та небезпечної продукції, несуть дисциплінарну, адміністративну, цивільну відповідальність за: невилучення з обігу даної продукції, по­рушення порядку подальшого її використання, невиконання рішень спеціально уповноважених органів виконавчої влади і вимог норматив - но-правових актів.