Підприємництво та захист конкуренції

При здійсненні бізнесу підприємцям необхідно дотримуватись За­конів України «Про обмеження монополізму та недопущення недобро­совісної конкуренції у підприємницькій діяльності», «Про захист від не­добросовісної конкуренції», які спрямовані на встановлення, розвиток і забезпечення торгових та інших чесних засобів ведення конкуренції.

На товарному ринку не можна допускати монопольного становища окремих підприємницьких структур в умовах конкуренції, встановлен­ня ними монопольних цін. Це негативно впливає на процес функціо­нування інших суб’єктів господарювання, призводить до порушення прав споживачів.

Конкуренція — змагання підприємців, коли їхні самостійні дії обмежу­ють можливості кожного з них впливати на загальні умови реалізації товарів на ринкуі стимулюють виробництво тихтоварів, яких потребує споживач.

Монопольне становище — домінуюче становище суб’єкта гос­подарювання, яке дає йому можливість самостійно або разом з іншими суб’єктами господарювання обмежувати конкуренцію на ринку певного товару. Монопольним вважається становище суб’єкта господарювання, частка якого на ринку конкретного товару перевищує 35%.

Монопольна ціна — ціна, яка встановлюється підприємцем, що зай­має монопольне становище на ринку і призводить до обмеження кон­куренції або порушення прав покупців.

Монопольне утворення — підприємство, об’єднання чи господарське товариство та інше утворення, що займає монопольне становище на ринку.

Зловживаннями монопольним становищем вважаються:

• нав’язування таких умов договору, які ставлять контрагентів у нерівне становище, або додаткових умов, що не відносяться до предмета договору, у тому числі нав’язування товару, не по­трібного контрагенту;

• обмеження або припинення виробництва, а також вилучення з обороту товарів, що призвели або можуть призвести до ство­рення дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

• часткова або повна відмова від реалізації чи закупівлі товару при відсутності альтернативних джерел постачання або збуту, що призвели або можуть призвести до створення або підтримки дефіциту на ринку чи встановлення монопольних цін;

• інші дії, що призвели або можуть призвести до створення пере­шкод для доступу на ринок (виходу з ринку) інших суб’єктів гос­подарювання;

• встановлення дискримінаційних цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що обмежують права окремих споживачів;

• встановлення монопольно високих цін (тарифів, розцінок) на свої товари, що призвело або може призвести до порушення прав споживачів;

• встановлення монопольно низьких цін (тарифів, розцінок) на свої товари, шо призвело або може призвести до обмеження конкуренції.

Не допускаються збоку підприємств погоджені дії, угоди, пов’язані зі встановленням монопольних цін; розподілом ринків за територіаль­ним принципом, асортиментом товарів, обсягом їхньої реалізації чи за­купівель або за колом споживачів чи за іншими ознаками, що можуть призвести до їхньої монополізації; усуненням з ринку або обмеженням доступу на нього продавців, покупців, інших суб’єктів господарювання.

Державна політика у сфері обмеження монополізму в підприєм­ницькій діяльності, здійснення заходів щодо демонополізації еконо­міки, фінансової, матеріально-технічної, інформаційної, консульта­тивної та іншої підтримки суб’єктів господарювання, шо сприяють роз­витку конкуренції, здійснюються уповноваженими на це органами державної влади, органами місцевого самоврядування та органами ад­міністративно-господарського управління та контролю. Державний контроль за дотриманням антимонопольного законодавства, захист інтересів суб’єктів господарювання та споживачів від його порушень, у тому числі від зловживання монопольним становищем та недобро­совісної конкуренції, здійснюється Антимонопольним комітетом Ук­раїни відповідно до його компетенції.

За порушення антимонопольного законодавства підприємці несуть відповідальність у формі штрафів за:

• вчинення дій, пов’язаних зі зловживанням монопольним стано­вищем на ринку та антиконкурентними узгодженнями; ухилен­ня від виконання або несвоєчасне виконання рішень Антимо­нопольного комітету України і його територіальних відділень;

• створення, реорганізацію (злиття, приєднання) суб’єктів гос­подарювання (у тому числі господарського товариства, асо­ціації, концерну або іншого об’єднання підприємств); вступ одного або декількох суб’єктів господарювання в об’єднання; одержання в управління (користування) часток (акцій, паїв) та активів (майна) у вигляді цілісних майнових комплексів суб’єктів чи їх структурних підрозділів без згоди на це Антимо­нопольного комітету України, його територіальних відділень, адміністративних колегій;

• неподання, несвоєчасне подання або подання свідомо не­достовірної інформації Антимонопольному комітету України і його структурним підрозділам.

Прибуток, незаконно одержаний суб’єктами підприємницької діяльності в результаті порушення антимонопольного законодавства, стягується судом чи Господарським судом до державного бюджету.

Недобросовісна конкуренція — це будь-які дії у конкуренції, що су­перечать правилам, торговим та іншим чесним засобам у підпри­ємницькій діяльності.

Розглянемо, які дії вважаються недобросовісною конкуренцією.

1. Неправомірне використання чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки. Призводить до перетину з діяльністю іншого суб’єкта господарювання, який має пріоритет на їхнє використання.

2. Неправомірне використання товару іншого виробника. Це перед­бачає введення у господарськи й обіг під своїм позначенням товару сто­роннього виробника без дозволу уповноваженої на те особи.

3. Копіювання зовнішнього вигляду виробу. Це відтворення зовнішнього вигляду продукту іншого суб’єкта господарювання і вве­дення його у господарський обіг без однозначного зазначення вироб­ника копії, що може призвести до перетину з діяльністю іншого суб’єк­та.

4. Порівняльна реклама. Містить порівняння з товарами, робота­ми, послугами чи діяльністю іншого підприємця. Не вважаються не­правомірними порівняння в рекламі, якщо наведені відомості про то­вари, роботи, послуги, підтверджені фактичними даними є дос­товірними, об’єктивними, корисними для інформування споживачів.

5. Дискредитація підприємця. Це поширення у будь-якій формі не­правдивих, неточних або неповних відомостей, пов’язаних з особою чи діяльністю суб’єкта господарювання, які завдали шкоди діловій репу­тації.

6. Купівля-продажтоварів, виконання робіт, надання послуг із при­мусовим асортиментом. Це продаж однієї продукції за умови продажу іншої, не потрібної споживачу або контрагенту, тобто пряме нав’язу­вання.

7. Підштовхування до бойкоту суб’єкта господарювання (підпри­ємця). Це спонукання конкурентом іншої особи, безпосередньо або через посередника, до відмови від встановлення договірних зв’язків із цим суб’єктом.

8. Схиляння постачальника до дискримінації покупця (замовника).

9. Схиляння суб’єкта господарювання (підприємця) до розірвання договору з конкурентом. Це вчинене з корисливих мотивів або в інте­ресах третіх осіб спонукання суб’єкта господарювання (підприємця) — учасника договору до невиконання або до недобросовісного виконан­ня договірних зобов’язань перед цим конкурентом шляхом надання або пропонування суб’єкту - учаснику договору, безпосередньо або через посередника, матеріальної винагороди, компенсації чи інших переваг.

10. Підкуп працівника постачальника. Це надання або пропону­вання йому конкурентом покупця (замовника), безпосередньо або че­рез посередника, матеріальних цінностей, майнових або немайнових благ за неналежне виконання або невиконання працівником постачаль­ника службових обов’язків, що випливають з укладеного чи пов’язані з укладенням між постачальником і покупцем договору щодо поставки товарів, виконання робіт, надання послуг, що призвело до отримання конкурентом покупця (замовника) певних переваг перед покупцем (за­мовником).

11. Підкуп працівника покупця (замовника).

12. Неправомірне збирання комерційної інформації. Мається на увазі здобуття протиправним способом відомостей, які, відповідно до законодавства України становлять комерційну таємницю, що завдає шкоди суб’єкту господарювання.

13. Розголошення комерційноїтаємниці.

14. Неправомірне використання комерційної таємниці. Це передба­чає впровадження у виробництво або врахування під час планування чи здійснення підприємницької діяльності неправомірно здобутих відо­мостей.

Здійснення вищевказаних дій, визначених як недобросовісна кон­куренція, тягне за собою штраф накладений Антимонопольним комі­тетом України, а також адміністративну, цивільну відповідальність.

На основі розгляду справ з конкуренції Антимонопольний комітет України, його територіальні відділення приймають обов’язкові для ви­конання рішення про:

• визнання факту недобросовісної конкуренції та її припинення;

• офіційне скасування за рахунок порушника поширених ним не­правдивих, неточних або неповних відомостей;

• накладання штрафів;

• вилучення товарів із неправомірно використаним позначенням та копій виробів іншого суб’єкта господарювання (підприємця);

• скасування або зміну прийнятих органами державної виконавчої влади неправомірних актів.

Суб’єкти підприємницької діяльності при сприянні зацікавлених організацій можуть розробляти правила професійної етики у конку­ренції для відповідних сфер бізнесу, а також для певних галузей еконо­міки. Розроблені підприємцями правила професійної етики у конку­ренції погоджуються з Антимонопольним комітетом України. Прави­ла професійної етики у конкуренції можуть використовуватись при ук­ладанні договорів, розробці установчих та інших документів.

Багато підприємців незалежно від виду бізнесу мають справу з організацією реклами своєї продукції, послуг. їм потрібно знати ступінь та умови відповідальності у рекламній діяльності.

Так, відповідно до Закону України «Про рекламу» забороняється:

• поширювати інформацію щодо продукції, виробництво або ре­алізацію якої заборонено;

• розповсюджувати твердження, які є дискримінаційними за оз­наками походження, соціального і майнового стану, расової та національної належності, статі, освіти, ставлення до релігії, за мовними ознаками, родом і характером занять, місцем прожи­вання, а також ті, що дискредитують продукцію інших осіб;

• подавати відомості або закликати до дій, які можуть спричинити порушення законодавства, завдають чи можуть завдати шкоди здо­ров’ю або життю людей та навколишньому природному середо­вищу, а також спонукають до нехтування засобами безпеки;

• використовувати засоби і технології, які безпосередньо діють на підсвідомість споживача;

• наводити твердження, що дискримінують осіб, які не корис­туються продукцією, що рекламується;

• рекламувати продукцію, яка підлягає обов’язковій сертифікації або виробництво чи реалізація якої потребує наявності ліцензії, уразі відсутності цього документу;

• вміщувати зображення фізичної особи або використовувати її ім’я без згоди останньої;

• копіювати текст, зображення, музичні чи звукові ефекти, що за­стосовуються в рекламі іншої продукції, якщо інше не перед­бачено чинним законодавством про авторське право та суміжні права.

Що вважається недобросовісною рекламою?

Недобросовісною рекламою вважається реклама, яка внаслідок не­точності, недостовірності, двозначності, перебільшення, замовчування, порушення вимог щодо часу, місця і способу розповсюдження вводить або може ввести в оману споживачів реклами, завдати шкоди особам та державі.

Недобросовісна реклама заборонена. Прийоми та спеціальні ефек­ти, мета яких — привернути увагу або викликати позитивні емоції, не створюючи неправильного розуміння споживачем загальної ідеї, не вважаються недобросовісною рекламою. Рішення щодо визначення реклами недобросовісною приймаютьдержавні органи, у компетенцію яких входять такі повноваження.

Підприємці несуть відповідальність за порушення законодавства про рекламу у таких випадках:

• розповсюдження реклами щодо продукції, виробництво або ре­алізація якої заборонені законодавством України;

• порушення порядку виготовлення та розповсюдження реклами;

• недотримання вимог законодавства щодо змісту та достовірності реклами.

За порушення законодавства про рекламу передбачено стягнення штрафів.