Плата за землю

Плата за землю запроваджується з метою формування джерела коштів для фінансування заходів щодо раціонального викорис­тання та охорони земель, підвищення родючості ґрунтів, відшко­дування витрат власників землі і землекористувачів, пов’язаних з господарюванням на землях гіршої якості, ведення земельного кадастру, здійснення землеустрою та моніторингу земель, прове­дення земельної реформи та розвитку інфраструктури населених пунктів.

Власники землі та землекористувачі, крім орендарів, сплачу­ють земельний податок. За земельні ділянки, надані в оренду, справляється орендна плата.

Розділ 10

Платниками земельного податку та орендної плати за землю можуть бути громадяни України, іноземні громадяни, підприєм­ства, об’єднання, організації та установи незалежно від їх органі - заційно-правових форм та форм власності, на якій вони створені, а також спільні підприємства, міжнародні об’єднання та організації за участю українських та іноземних юридичних чи фізичних осіб, підприємства, які повністю належать іноземним інвесторам, яким земельні ділянки передано у власність або надано у користуван­ня, у тому числі на умовах оренди.

Суб’єктом плати за землю (платником) є власник землі або

* землекористувач, у тому числі орендар. У разі переходу впродовж

* року права власності чи права користування земельними ділян-

* ками від одного платника податку до іншого земельний податок

Нараховують та пред’являють до сплати первісному власнику зем­лі або землекористувачу починаючи з початку року і до дня, в якому він втратив право власності чи право користування земель­ною ділянкою (включаючи і цей день), а новому — починаючи з дня, що настає за днем виникнення права власності або права ко­ристування земельною ділянкою. За земельні ділянки, що пере­йшли у спадщину, земельний податок справляється із спадкоєм­ців, які прийняли спадщину з моменту її відкриття. Спадкоємцям, які прийняли спадщину до настання терміну податкового обліку, податок нараховують з урахуванням податкових зобов’язань спад­кодавця.

Об’єктом плати за землю є земельна ділянка, яка перебу­ває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди.

Розмір плати за землю фактично визначається площею зе­мельної ділянки, що перебуває у володінні або користуванні (у тому числі на умовах оренди) і не залежить від результатів гос­подарської діяльності власників землі та землекористувачів.

Основними документами, які підтверджують площу оподаткову­ваної земельної ділянки, є державний акт на право власності або постійного користування нею та договір про оренду земельної ді­лянки державної власності. У разі відсутності їх площа земельної ділянки підтверджується випискою із земельно-кадастрової книги.

Вартість земельної ділянки визначається державними органа­ми земельних ресурсів за методиками грошової оцінки земель, затвердженими постановами Кабінету Міністрів України.

Оподаткування сільськогосподарських угідь. Згідно із За­коном України «Про плату за землю» ставки земельного податку за сільськогосподарські угіддя, що надані у встановленому поряд­ку та використовуються за цільовим призначенням, незалежно від того, до якої категорії земель вони віднесені, встановлені у відсот­ках від їх грошової оцінки у таких розмірах: для ріллі, сіножатей та пасовищ — 0,1; для багаторічних насаджень — 0,03.

Отже, для визначення розміру земельного податку необхідно знати площу сільськогосподарських угідь, їх грошову оцінку та ставку податку.

Грошове оцінювання земель сільськогосподарського призна­чення здійснюється за спеціальною методикою грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення та населених пунктів, затвердженою постановою Кабінету Міністрів України. Інформа­ційною базою для грошової оцінки земель сільськогосподарського призначення є матеріали державного земельного кадастру (кіль­кісна і якісна характеристика земель, бонітування ґрунтів, еконо­мічна оцінка земель), матеріали внутрішньогосподарського зем­левпорядкування, а земель населених пунктів — їх генеральні Л плани та проекти планування і забудови населених пунктів, ма - теріали економічної оцінки території.

•-у-'* «-у* •тг* «т* «х* •х* •тг* •т* »х* «т* *тг*

Грошову оцінку земель сільськогосподарського призначення, на які відсутні матеріали економічної оцінки, визначають за ана­логічними агровиробничими групами ґрунтів, які до них приля­гають.

На гірших землях, на яких не створюється диференціальний рентний дохід (з нульовим або від’ємним показником оцінки), грошова оцінка земель визначається величиною абсолютного рент­ного доходу — 1,6 ц зерна з гектара.

Грошову оцінку земельних ділянок під виробничими будівлями і спорудами сільськогосподарських підприємств, що розташовані за межами населених пунктів, визначають за аналогічними агро­виробничими групами ґрунтів, які до них прилягають.

В основу визначення грошової оцінки земель сільськогосподар­ського призначення покладено рентний дохід, який створюється під час виробництва зернових культур і визначається за даними економічної оцінки земель, проведеної в 1988 р.

В умовах інфляції рентний дохід обчислюють у натуральних одиницях (у центнерах зерна), який під час визначення грошової оцінки переводять у вартісне вираження за поточними або світо­вими реалізаційними цінами.

Величина грошової оцінки є добутком річного рентного доходу і терміну його капіталізації. Термін капіталізації встановлено в 33 роки.

Грошова оцінка здійснюється окремо по орних землях, землях під багаторічними насадженнями, природними сіножатями і па­совищами.

Законом передбачено щорічну індексацію грошової оцінки зе­мель та доведення її до відома власників землі та землекористу­вачів. З приводу цього визначено і доведено облдержадміністра­ціям, обласним органам місцевого самоврядування та земельних ресурсів коефіцієнти індексації грошової оцінки земель станом на 1 січня 1999 р.: для земель сільськогосподарського призначення — 2,07; для земель населених пунктів — 1,8. Тому власники землі та землекористувачі — юридичні особи — при поданні розрахунку до відповідного податкового органу мають ураховувати індексацію грошової оцінки земель, де її проведено, або відповідне збільшен­ня ставок земельного податку по землях населених пунктів, де не встановлено грошову оцінку.

Розділ 10

Оподаткування земельних ділянок у межах населених пунктів. Ставки земельного податку з земель, грошову оцінку яких визначено, встановлюють у розмірі 1 % їх грошової оцінки, за винятком земельних ділянок, зазначених нижче.

Податок за земельні ділянки, зайняті житловим фондом, коо­перативними автостоянками для зберігання особистих транспорт­ні них засобів громадян, гаражно-будівельними, дачно-будівельними ^ кооперативами, індивідуальними гаражами і дачами громадян, а

Також за земельні ділянки, надані для потреб сільськогосподарсь­кого виробництва, водного та лісового господарства, які зайняті виробничими, культурно-побутовими та господарськими будівля­ми і спорудами, справляється у розмірі трьох відсотків зазначеної суми земельного податку.

Податок за частину площ земельних ділянок, наданих підпри­ємствам, установам і організаціям (за винятком сільськогосподар­ських угідь), що перевищують норми відведення, справляється у п’ятикратному розмірі.

Для земельних ділянок у межах населених пунктів ставки ви­значені чинним законодавством.

Ставки земельного податку за земельні ділянки (за винятком сільськогосподарських угідь) диференціюють та затверджують відповідні сільські, селищні, міські ради виходячи із середніх ста­вок податку, функціонального використання та місцезнаходження земельної ділянки, проте не вище ніж у два рази від середніх ста­вок податку з урахуванням підвищувальних коефіцієнтів.

Ставки земельного податку можуть встановлюватися з ураху­ванням коефіцієнтів індексації, визначених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Грошова оцінка земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів) проводиться згідно з Порядком грошової оцінки земель несільськогосподарського призначення (крім земель населених пунктів), затвердженим наказом Держ - комзему України № 86/19/148/86/76/88 від 29.08.97 р., який розроб­лений відповідно до постанови Кабінету Міністрів України «Про Методику грошової оцінки земель несільськогосподарського при­значення (крім земель населених пунктів)» від 30.05.97 р. № 525.

В основу грошової оцінки нєсільськогосподарських земель за межами населених пунктів, залежно від їх функціонального ви­користання, покладено капіталізований рентний дохід або норма­тивний середньорічний економічний ефект, що створюється вна­слідок використання відповідних земельних ділянок.

Інформаційною базою для грошової оцінки є відомості держав­них кадастрів (земельного, лісового, водного); землевпорядної, лі­совпорядної, містобудівної та проектно-технічної документації, інвентаризації земель, дані державної статистичної звітності.

Підставою для нарахування земельного податку є дані держав­ного земельного кадастру. Суму земельного податку обчислюють відповідно до ставок податку, зазначених вище, виходячи з того, до якої категорії земель належить земельна ділянка.

305

Юридичні особи самостійно обчислюють суму земельного подат­ку в порядку, визначеному Законом України «Про плату за зем­лю», і за формою, встановленою Головною державною податковою, адміністрацією України. Дані відповідній податковій адміністра - ції подають щороку станом на 1 січня до 1 лютого. А

•"у* •Т"* •'ТГ'* •'У* •-■у« •»«у* *-у* *^у* *—ув *-у* «««у* •—у* ••'■у* •"у* •-•у* •«у* *«*у* •«-у* •■'у* *-у

Земельний податок сплачується однаковими частками власни­ками землі і землекористувачами — виробниками товарної сіль­ськогосподарської і рибної продукції та громадянами до 15 серпня і 15 листопада, а всіма іншими платниками — щокварталу до 15 числа місяця, що настає за звітним кварталом.