Плата за землю
Як визначено ст. 1 Закону № 973-14 фермерське господарство є формою підприємницької діяльності громадян із створенням юридичної особи, які виявили бажання виробляти товарну сільськогосподарську продукцію, займатися її переробкою та реалізацією з метою отримання прибутку на земельних ділянках, наданих їм для ведення фермерського господарства.
Відповідно до частин першої та другої ст. 31 Земельного кодексу землі фермерського господарства можуть складатися з ділянок:
- що належать на праві власності фермерському господарству як юридичній особі;
- що належать громадянам — членам фермерського господарства на праві приватної власності;
- що використовуються фермерським господарством на умовах оренди.
Якщо фермерське господарство перебуває на загальній системі оподаткування, воно повинно сплачувати податки і збори (обов'язкові платежі), визначені Законом № 1251-ХІІ, зокрема земельний податок та/або орендну плату за землю (Нормативна картка №8 ).
Оподаткування землі здійснюється відповідно до Закону № 2535-ХІІ, що визначає порядок оподаткування земель сільськогосподарського призначення, земель населених пунктів та земельних ділянок, які знаходяться за межами населених пунктів, установлює ставки оподаткування для різних категорій земель та пільги в оподаткуванні для окремих категорій платників та категорій земель.
Так, відповідно до частини другої ст. 12 Закону № 2535-ХІІ не справляється плата за земельні ділянки фермерських господарств, зайняті молодими садами, ягідниками та виноградниками до вступу їх у пору плодоношення, а також гібридними насадженнями, генофондовими колекціями та розсадниками багаторічних насаджень.
Водночас у зв'язку з набранням чинності Законом № 973-ІУ внесено зміни до Закону № 2535-ХІІ, де частину першу ст. 12 доповнено п. 25, яким установлено, що від земельного податку звільняються новостворені фермерські господарства протягом трьох років, а в трудонедоступних населених пунктах — протягом п'яти років з часу передачі їм земельної ділянки у власність. Як визначено ст. 125 Земельного кодексу, право власності на земельну ділянку засвідчується державним актом.
Нормативна картка № 8
Плата за землю
№ П/п |
Ознаки |
Характеристики |
1. |
Код податку |
13050000-13050600 |
2. |
Платники Податку |
Юридичні та фізичні особи - власники земельних ділянок, земельних часток (паїв) та землекористувачі. |
3. |
База оподаткування |
Площа земельної ділянки, що перебуває у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, вираженої у грошовій оцінці. Грошова оцінка сільськогосподарських угідь, земель населених пунктів та інших земель несільськогосподарського призначення відповідно до Постанови «Про проведення індексації грошової оцінки земель» від 12.05.2000 р. № 783 індексується станом на 01.01.2005 р. на коефіцієнт, що визначається за формулою: Кі = (і - 10) / 100, Де і - середньорічний індекс інфляції. Якщо значення Кі не перевищує одиниці, індексація не проводиться. За даними Держкомзему України за 2004 р. він становить 109,0 %. Оскільки грошова оцінка земель проведена за даними станом на 01.04.96 р. та грошова оцінка сільськогосподарських угідь на 01.07.95 р., у 2005 р. вона індексується на коефіцієнт 2,465. |
Продовження нормативної картки № 8
|
Щодо оподаткування земельних ділянок, які використовуються фермерським господарством на умовах оренди (орендодавцями яких є відповідні сільські, селищні, міські ради або державні адміністрації), то згідно зі ст. 21 Закону № 161 - XIV розмір цієї плати встановлюється за згодою сторін у договорі оренди між орендодавцем та орендарем, і річна орендна плата за такі земельні ділянки не може бути меншою за розмір земельного податку, що регламентується Законом № 2535-ХІІ, та перевищувати 12% їх грошової оцінки [40]. У разі визначення орендаря на конкурентних засадах може бути встановлено більший розмір орендної плати.
Водночас слід враховувати, що відповідно до п. 6 Перехідних положень Земельного кодексу при переоформленні права постійного користування земельними ділянками, наданими для ведення фермерських господарств у довгострокову оренду, розмір орендної плати за земельні ділянки не повинен перевищувати розміру земельного податку, який установлюється Законом № 2535-ХІІ (додаток К).