Показники ефекту
Загальний економічний результат (ефект) від діяльності малого, середнього та великого бізнесу на селі можна визначити одним або кількома показниками. Краще, якщо показник один, але максимально враховує всі види ефекту.
Для суб’єкта підприємницької діяльності важливим показником результату (ефекту) с загальний дохід, отриманий ним упродовж певного періоду. Щодо сільськогосподарських підприємств * такий період зазвичай становить рік. *
•«-у*« •''У* •"У“* •'“У* •''У'- •'У* •"У* •''У* •'"У* •'У* •’“У* •’"У* •''У* *"У* •'“У* •'"У" •'"У*
У кінцевому підсумку, загальний дохід суб’єкта малого, середнього і великого бізнесу на селі за певний період у ринкових умовах характеризується обсягом збільшення його економічних вигод у вигляді надходження активів або зменшення зобов’язань, що зумовлюють зростання власного капіталу (крім зростання капіталу через додаткові інвестиції за рахунок власників). ГІри цьому
(14.2) |
Де Е — загальний дохід суб’єкта малого, середнього або великого бізнесу на селі в ринкових умовах; К і К2 — власний капітал суб’єктів малого, середнього та великого бізнесу відповідно у попередньому і звітному періодах (без капіталу, що збільшився за період унаслідок додаткових внесків власників бізнесу до статутного фонду підприємства).
Показник ефекту, що характеризується приростом капіталу, набув поширення у ринкових економіках країн з розвиненим фондовим ринком. Інвестори вкладають кошти у цінні папери з метою збільшення капіталу, що досягається за умови придбання цінного наперу за мінімальною ціною і продажу його за вищою.
У показнику доходу Е відображується економічний ефект, який у процесі перерозподілення фінансових результатів використовується власниками бізнесу (дохід на вкладений капітал), працівниками підприємства (заробітна плата, премії), державою (податки та збори до державних фондів) і органами місцевого самоврядування (місцеві збори та податки). Отже, у створенні нормальних умов ведення малого, середнього та великого бізнесу на селі мають бути зацікавлені не тільки його власники, а й працівники підприємства, держава та органи місцевого самоврядування.
Суб’єктів малого, середнього та великого бізнесу на селі також цікавить дохід, що залишається у них до розподілення і визначається передусім різницею між загальним доходом (виручкою) від реалізації продукції Д та витратами на її виробництво В:
(14.3) |
Е2=Д-В.
Для визначення показника економічного результату діяльності малого, середнього або великого бізнесу на селі доцільно застосовувати окремі його різновиди.
"• Розділ 14 |
Загальний варіант формули (14.3) можна застосовувати для визначення показника ефекту від виробництва товарної продукції в особистих господарствах сільського населення, які не є юридичними особами.
Якщо у формулі (14.3) до В включають витрати на заробітну ^ плату й амортизацію, то економічний ефект Е2 характеризу - ... ється сумою прибутку П, тобто Е2 = П. Цей показник доцільно
застосовувати для оцінювання ефективності більшості сільськогосподарських та інших підприємств, які мають власні основні засоби і виплачують заробітну плату працівникам. Зазначене стосується також реорганізованих колективних сільськогосподарських підприємств (КСГІ) або їхніх правонаступників, які орендують майно, що становить пайові фонди колишніх членів цих КСГІ. У цьому разі у складі витрат відображують не амортизацію, а орендну плату.
В умовах ринкової економіки прибуток розглядають як узагальнюючий показник фінансового результату господарської діяльності підприємств, зокрема малого, середнього та великого бізнесу на селі. Розрізняють прибуток бухгалтерський і економічний. Чистий обліковий (бухгалтерський) прибуток визначають як різницю між вартістю реалізованої продукції (послуг) і сумою витрат на виробництво цієї продукції, а економічний прибуток — як різницю між чистим обліковим (бухгалтерським) прибутком і нормальним прибутком; нормальний прибуток характеризується розміром прибутку на капітал у вигляді відсотка.
Отже, економічний прибуток виникає тоді, коли загальна виручка перевищує суму витрат підприємства на її отримання і виплат власникам бізнесу нормального відсотка на вкладений ними капітал.
У малому бізнесі на селі, зокрема у фермерських господарствах, їх власники є основними або й єдиними виконавцями робіт, які проте не отримують зарплату. У такому разі показник чистого доходу фермерського господарства Ез містить можливу заробітну плату, наприклад, фермера або членів його сім’ї, а також економію витрат за нарахуваннями на заробітну плату. При цьому:
(14.4) |
Е3-17 + 3
Де 3' — умовна заробітна плата фермера і членів його сім’ї з умовними нарахуваннями на неї.
У агробізнесі, що здійснюють юридичні особи, беруть участь наймані працівники. їх ефект вимірюється заробітною платою та іншими вигодами, які вони отримують від підприємства, наприклад, пільги на продаж продукції за собівартістю, утримання дитячих садків, надання агротехнічних послуг тощо.
Можливість застосування суб’єктами малого бізнесу на селі методів прискореної амортизації зумовлює доцільність використання в оцінюванні різновиду показника чистого грошового потоку (загального ефекту), що характеризується сумою прибутку і амортизації Е^.
(14.5) * |
Е4=П + А, або Е4=Д-(В-А).
При цьому амортизацію розглядають як умовні витрати, що зараховують до собівартості продукції і забезпечують повернення власникам бізнесу інвестицій, здійснених у попередні періоди, на суму амортизації зменшується база оподатковуваного прибутку.
Слід ураховувати, що в разі застосуванні методів прискореної амортизації обсяг показника загального ефекту буде заниженим, що може спричинити неправильний висновок про порівняно нижчий рівень ефективності бізнесу. Тому для забезпечення порівнянності показників ефект £4 визначають за формулою (14.3), збільшивши його на суму додатково нарахованої амортизації порівняно з базовим методом.
У разі потреби формули (14.4) і (14.5) об’єднують, тоді ефект характеризується сумою грошового потоку Е§:
Е5=П + 3 + А. (14.6)
Формула (14.6) придатна для оцінювання ефективності сільськогосподарських виробничих кооперативів, власники якого працюють у ньому і зацікавлені в максимізації загального ефекту кооперативу та їх домогосподарств.
Унаслідок трансформації відносин власності в сільському господарстві значна частина об’єктів реорганізованих колективних сільськогосподарських і майнових підприємств є власністю фізичних осіб, які передали землю й майно в оренду підприємствам - правонаєтупникам КСГІ та іншим користувачам.
Ефект орендодавця — орендна плата', з метою врахування інтересів держави застосовують показник орендної плати до сплати з неї податку, а орендодавця — орендної плати після оподаткування, тобто суму, яка використовується власником об’єктів оренди.
Розділ 14 |
В оцінюванні ефективності агробізнесу, виборі варіантів форми господарювання та особливостей орендних відносин до формули
(14.6) можна включити суму орендної плати. Цей показник модифікованого доходу відображує спільні економічні інтереси власників землі й майна, підприємства-орендаря та його працівників. При цьому слід мати на увазі таке: орендовані основні засоби обліковують поза балансом, а тому амортизацію на них не нараховують; розмір орендної плати визначають за взаємною згодою орендодавця й орендаря; економічно доцільно, щоб орендна плата включала такі складові, як сума на відтворення зносу орендованого майна в розмірі амортизації, дохід на капітал власників землі й майна і витрати власників майнових об’єктів спільної власності на ведення спільних справ. На практиці середні ставки орендної плати за землю становлять 1,5 %, а майно — 1,0 - 1,3 % їх вартості, а тому не забезпечують ні мінімального рівня доходу на капітал (приблизно 4 %), ні відтворення майна (6,5 - 7,0 %), ні витрат
На ведення спільних справ. Тобто селяїш недоотримують доходи на їх земельний і майновий капітал, переданий ними в оренду.
Під час визначення потрібного розміру економічного ефекту за даними звітності важливо правильно встановити суми доходу (виручки) від реалізації продукції (товарів, інших активів) і витрат. Останні характеризують зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або скорочення зобов’язань, які призводять до зменшення власного капіталу (за винятком зменшення капіталу внаслідок його вилучення або розподілення між власниками).
Суб’єктам малого, середнього і великого бізнесу на селі доцільно застосовувати цей показник у разі їх кризового стану. Він свідчить про фінансову можливість підприємства відповідати за зовнішніми зобов’язаннями у кризовому стані, тобто можливість на певний час зберегти підприємство від банкрутства.
Проте в оцінюванні ефективності підприємницької діяльності найбільше значення має дохід, що залишається у підприємців для використання після вирахування відповідних податків, зборів, знижок тощо, тобто прибуток після оподаткування (чистий прибуток). Цей показник ефекту характеризує вартість, яку реально отримують власники бізнесу чи суб’єкти підприємницької діяльності й можуть використовувати на виробничі потреби або вилучати з бізнесу.
Умови ведення бізнесу на селі постійно змінюються. Тому суб’єкти підприємницької діяльності щороку вирішують питання щодо можливості розширення або скорочення масштабів бізнесу (обсягів виробництва продукції), що пов’язано відповідно з додатковими інвестиціями або вилученням капіталу.
Оцінювання економічної ефективності малого, середнього та великого бізнесу на селі доцільно здійснювати з урахуванням інтересів:
♦власників бізнесу (підприємств, селянських або фермерських, господарств), а також потенційних інвесторів чи власників інвестиційних ресурсів — підхід інвестора;
« суб’єкта підприємницької діяльності або менеджерів підприємства — комерційний підхід;
4 держави або органів місцевого самоврядування — загальноекономічний підхід;
♦працівників.
У разі вступу України до ЄС ефективність її аграрного бізнесу визначатиметься з огляду на інтереси учасників ЄС.
У конкретних випадках сторона, яка оцінює економічну ефективність малого і середнього бізнесу на селі, використовує показники ефективності, що найбільше відповідають її економічним інтересам та враховують вимоги критерію ефективності. Наприклад, власники бізнесу і потенційні інвестори надають перевагу чистому прибутку, члени сільськогосподарського кооперативу, що
Працюють у ньому, — сумі прибутку і заробітної плати, органи державної влади й управління — прибутку до вирахування з нього податків, нарахувань і зборів. Фермерів і власників селянських господарств цікавить насамперед відповідно фермерський дохід і дохід селянського господарства.
На рівні держави як загальнодержавний показник обчислюють ефект в аграрній сфері, що характеризує створений тут валовий внутрішній продукт або валову додану вартість.
У зазначених та інших можливих випадках на основі результатів аналізу економічної ефективності діяльності підприємств малого, середнього та великого бізнесу на селі приймають рішення, що найкраще відповідає інтересам сторони, яка здійснює оцінку.
В оцінюванні ефективності ведення великого бізнесу, заснованого на засадах кооперації та інтеграції, слід враховувати кінцевий ефект від реалізації кінцевої продукції кооперативних чи інтегрованих формувань, зокрема фінансово-аграрно-промис- лових. Оцінювання загального кінцевого ефекту за сукупністю учасників великого бізнесу дає змогу порівняти рівень ефективності бізнесу кожного учасника, що, у свою чергу, забезпечить можливість приймати рішення щодо вдосконалення економічних взаємовідносини між ними встановленням справедливого (з врахуванням вкладу учасників у бізнес) порядку розподілення кінцевого ефекту.
Для розвитку бізнесу найбільш бажаним є рішення щодо його збереження і розвитку на основі додаткових інвестицій або підтримки наданням певних пільг через економічні механізми державного регулювання. Загальноекономічний підхід до оцінювання ефективності ведення малого, середнього та великого бізнесу на селі має забезпечуватися в усіх випадках. Дані щодо ефекту підприємницької діяльності й витрат на зазначені цілі використовують під час визначення показників ефективності.