Показники витрат і ресурсів
Розділ 14 |
Розвиток будь-якого суб’єкта агробізнесу потребує певних витрат у формі інвестицій в основний і оборотний капітал, а за умов найму працівників — крім того, у змінний капітал. Вартість витрат, здійснених суб’єктом бізнесу в основні засоби (капітальні вкладення), функціонує в процесі виробництва тривалий час, зберігає натурально-урєчевлену форму і переноситься на новостворюваний продукт частинами. Вартість авансованого основного капіталу відображують у звітності як первісну вартість необоротних активів, а функціонуючого капіталу — за балансовою (залишковою) вартістю.
Вкладення в оборотний і змінний капітал функціонують у про-
* цесі виробництва впродовж першого виробничого циклу, втрача-
Ють свою натурально-уречевлену форму і повністю переносяться на новостворюваний продукт. У звітності ці вкладення відображують в оборотних активах. Після реалізації продукції, отриманої на першому виробничому циклі, вартість капіталу в оборотних активах повертається із сфери обігу і повторно використовується в подальших виробничих циклах.
У разі розширення масштабів виробництва первинно здійснені вкладення в бізнес збільшують на суму додаткових капітальних витрат. Тобто для оцінювання ефективності малого, середнього та великого бізнесу на селі слід використовувати вартість авансованого або функціонуючого капіталу Ка в необоротні На й оборотні активи 0а, а також приріст капіталу за певний період — зазвичай за рік.
Аграрний бізнес пов’язаний із використанням у процесі виробництва землі як ресурсу. За сучасних умов в Україні не завершено процес формування ринку землі. Земельні ділянки перебувають у власності фізичних осіб і використовуються сільськогосподарськими підприємствами на умовах оренди. Хоча нині вартість землі не відображують у балансі підприємств, землю як ресурс слід враховувати у витратах за двома аспектами: у складі авансованого капіталу — за вартісною оцінкою; у поточних витратах — за сумою орендної плати. Останню можна визначати за фактичними розмірами або нормативом.
У малому, середньому та великому агробізнесі мають місце непоодинокі випадки використання об’єктів державної, комунальної та іншої власності. Наприклад, закладання і вирощування лісових насаджень фінансуються державою, а на закладання багаторічних насаджень, розвиток племінної справи, захист ґрунтів, меліорацію та інші заходи використовуються кошти державного бюджету, позабюджетних фондів або місцевих бюджетів, які слід враховувати у складі витрат.
В оцінюванні галузевих аспектів ефективності замість капіталу можна використовувати показник поточних витрат, коли частина капітальних витрат відображена амортизацією, земля — орендною платою, вкладення у оборотний капітал — витратами товарно-матеріальних цінностей, а змінний капітал — оплатою праці з нарахуваннями.
Для оцінювання ефективності використовують різні системи вимірювання витрат. Залежно від домінуючих у суспільстві економічних теорій і рівня дефіцитності ресурсів у світовій практиці застосовують такі системи вимірювання ресурсів або ви• трат: у натуральних, вартісних, трудових і енергетичних одиницях.
У разі визнання одиниці певного ваду ресурсів стандартною в оцінюванні їхньої ефективності використовують натуральні по - А казники площі, земельних угідь, кількості або розміру об’єктів, по - ...
Голів’я продуктивної та робочої худоби, чисельності працюючих тощо. ГІри цьому ефективність визначається показниками розміру ефекту з розрахунку на одиницю ресурсів, виражених у натуральній формі. Важливим показником, що відображує сукупність майнового комплексу чи окремого об’єкта та використовується у світовій і вітчизняній практиці, є виробнича потужність, наприклад ферми, цеху, продуктивність землі, тварин тощо. Коефіцієнт використання виробничої потужності характеризує рівень ефективність менеджменту зі здійснення агробізнесу з використанням наявної потужності. Наприклад, передбачена проектом потужність ферми з виробництва молока становить 2500 т на рік, а фактично отримано цієї продукції лише 2000 т. У цьому разі коефіцієнт ефективності дорівнює 0,8. Тобто 20 % потужності не використовується.
В умовах товарно-грошових відносин найзручніше оцінювати витрати у вартісних одиницях. Критерій ефективності потребує досягнення максимальної вартості ефекту на одиницю витрат або використовуваних ресурсів.
В оцінюваннях, що ґрунтуються на трудовій теорії, витрати визначають за сумою живої та уречевленої в ресурсах праці. У цьому разі критерій ефективності характеризується зростанням продуктивності суспільної праці.
За часів енергетичної кризи у 60-ті роки в західній економіці набули поширення енергетичні оцінки, які давали змогу визначати витрати в одиницях витраченої на виготовлення спожитих ресурсів енергії, наприклад: енергоносіїв (пальне); енергії, уречевленої в машинах; хімічної енергії в добривах; енергії живої праці, біологічної енергії у спожитому гумусі; енергії живої теплової сили тощо. Критерій ефективності у такому разі характеризується максимумом. ефекту за мінімуму сукупних витрат енергії.