Показники витрат і ресурсів

Розділ 14

Розвиток будь-якого суб’єкта агробізнесу потребує певних ви­трат у формі інвестицій в основний і оборотний капітал, а за умов найму працівників — крім того, у змінний капітал. Вар­тість витрат, здійснених суб’єктом бізнесу в основні засоби (капі­тальні вкладення), функціонує в процесі виробництва тривалий час, зберігає натурально-урєчевлену форму і переноситься на но­востворюваний продукт частинами. Вартість авансованого основ­ного капіталу відображують у звітності як первісну вартість не­оборотних активів, а функціонуючого капіталу — за балансовою (залишковою) вартістю.

Вкладення в оборотний і змінний капітал функціонують у про-

* цесі виробництва впродовж першого виробничого циклу, втрача-

Ють свою натурально-уречевлену форму і повністю переносяться на новостворюваний продукт. У звітності ці вкладення відобра­жують в оборотних активах. Після реалізації продукції, отриманої на першому виробничому циклі, вартість капіталу в оборотних активах повертається із сфери обігу і повторно використовується в подальших виробничих циклах.

У разі розширення масштабів виробництва первинно здійснені вкладення в бізнес збільшують на суму додаткових капітальних витрат. Тобто для оцінювання ефективності малого, середнього та великого бізнесу на селі слід використовувати вартість авансова­ного або функціонуючого капіталу Ка в необоротні На й оборотні активи 0а, а також приріст капіталу за певний період — зазвичай за рік.

Аграрний бізнес пов’язаний із використанням у процесі вироб­ництва землі як ресурсу. За сучасних умов в Україні не завершено процес формування ринку землі. Земельні ділянки перебувають у власності фізичних осіб і використовуються сільськогосподарськи­ми підприємствами на умовах оренди. Хоча нині вартість землі не відображують у балансі підприємств, землю як ресурс слід врахо­вувати у витратах за двома аспектами: у складі авансованого ка­піталу — за вартісною оцінкою; у поточних витратах — за сумою орендної плати. Останню можна визначати за фактичними розмі­рами або нормативом.

У малому, середньому та великому агробізнесі мають місце не­поодинокі випадки використання об’єктів державної, комунальної та іншої власності. Наприклад, закладання і вирощування лісо­вих насаджень фінансуються державою, а на закладання багато­річних насаджень, розвиток племінної справи, захист ґрунтів, ме­ліорацію та інші заходи використовуються кошти державного бю­джету, позабюджетних фондів або місцевих бюджетів, які слід враховувати у складі витрат.

В оцінюванні галузевих аспектів ефективності замість капіталу можна використовувати показник поточних витрат, коли частина капітальних витрат відображена амортизацією, земля — орендною платою, вкладення у оборотний капітал — витратами товарно-матеріальних цінностей, а змінний капітал — оплатою праці з нарахуваннями.

Для оцінювання ефективності використовують різні системи вимірювання витрат. Залежно від домінуючих у суспільстві еко­номічних теорій і рівня дефіцитності ресурсів у світовій практиці застосовують такі системи вимірювання ресурсів або ви• трат: у натуральних, вартісних, трудових і енергетичних оди­ницях.

У разі визнання одиниці певного ваду ресурсів стандартною в оцінюванні їхньої ефективності використовують натуральні по - А казники площі, земельних угідь, кількості або розміру об’єктів, по - ...

Голів’я продуктивної та робочої худоби, чисельності працюючих тощо. ГІри цьому ефективність визначається показниками роз­міру ефекту з розрахунку на одиницю ресурсів, виражених у на­туральній формі. Важливим показником, що відображує сукуп­ність майнового комплексу чи окремого об’єкта та використовуєть­ся у світовій і вітчизняній практиці, є виробнича потужність, наприклад ферми, цеху, продуктивність землі, тварин тощо. Кое­фіцієнт використання виробничої потужності характеризує рівень ефективність менеджменту зі здійснення агробізнесу з ви­користанням наявної потужності. Наприклад, передбачена проек­том потужність ферми з виробництва молока становить 2500 т на рік, а фактично отримано цієї продукції лише 2000 т. У цьому разі коефіцієнт ефективності дорівнює 0,8. Тобто 20 % потужності не використовується.

В умовах товарно-грошових відносин найзручніше оцінювати витрати у вартісних одиницях. Критерій ефективності потребує досягнення максимальної вартості ефекту на одиницю витрат або використовуваних ресурсів.

В оцінюваннях, що ґрунтуються на трудовій теорії, витрати ви­значають за сумою живої та уречевленої в ресурсах праці. У цьому разі критерій ефективності характеризується зростанням про­дуктивності суспільної праці.

За часів енергетичної кризи у 60-ті роки в західній економіці набули поширення енергетичні оцінки, які давали змогу визнача­ти витрати в одиницях витраченої на виготовлення спожитих ре­сурсів енергії, наприклад: енергоносіїв (пальне); енергії, уречев­леної в машинах; хімічної енергії в добривах; енергії живої праці, біологічної енергії у спожитому гумусі; енергії живої теплової сили тощо. Критерій ефективності у такому разі характеризується мак­симумом. ефекту за мінімуму сукупних витрат енергії.