Поняття і види нематеріальних ресурсів

Нематеріальні ресурси - це складова потенціалу підприємства, здатна забезпечувати економічну користь протягом тривалого пері­оду. Для цієї складової характерні відсутність матеріально-речової основи і невизначеність розмірів майбутнього прибутку від її вико­ристання (Рис. 10.1).

Рис. 10.1. Нематеріальні ресурси промислового підприємства

Інтелектуальна власність - це результат, продукт творчої діяль­ності людини, тобто ідеї, думки, образи, символи, які втілюються в матеріальних носіях.

Об’єкти промислової власності можна визначити як результат науково-технічної творчості, який може бути використаний для за­доволення потреб людини. До них належать:

• Винахід - технічне рішення, яке відповідає умовам патентоспро­можності, тобто є новим, має винахідницький рівень і придатне для використання. Об’єктами винаходу можуть бути: новий пристрій (ма­шина, прилад чи інструмент тощо); новий спосіб (спосіб виготовлення виробу чи спосіб лікування); нова речовина (сплав, суміш, розчин, хі­мічна сполука); застосування раніше відомих пристроїв, способів, ре­човин за новіш призначенням (без зміни їх за суттю). Не визнають ви­находом: методи і системи організації та управління господарством (планування, фінансування, облік, кредит); умовні позначення (до­рожні знаки, коди); методи і системи навчання тощо.

• Корисна модель - результат творчої діяльності людини, об’єктом якої може бути конструктивне вирішення пристрою або його скла­дових частин, що є новим і промислове придатним. Корисні моделі відрізняються від інших об’єктів промислової власності тим, що їхнім предметом є просторова композиція, взаємне розміщення елементів пристрою, його форма. Це означає, що речовини, штами мікроор­ганізмів, культури клітин рослин і тварин не можуть бути визнані корисними моделями. Корисна модель відповідає умовам патенто­спроможності за законами України, якщо вона є новою і промислово придатною, тобто її можна відтворити промисловими засобами.

• Промисловий зразок - результат творчої діяльності людини в галузі художнього конструювання, яке визначає його зовнішній (і тільки зовнішній) вигляд: особливості форми, малюнок, у деяких країнах - колір. Міжнародна класифікація промислових зразків охо­плює абсолютно всі вироби - від космічних літальних апаратів чи комп’ютерів до іграшок. Не підлягають охороні як промислові зраз­ки: об’єкти архітектури, промислові гідротехнічні та інші стаціонарні споруди; друкована продукція; об’єкти нестійкої форми з рідких, га­зоподібних, сипких і тому подібних речовин.

• Селекційні досягнення (сорт рослин, порода тварин). Перелік ви­дів рослин чи порід тварин, на які видаються патенти, визначає Ка­бінет Міністрів України, тобто не всі виведені нові сорти рослин чи породи тварин підпадають під правову охорону. Особа, яка отримала патент на сорт рослин чи породу тварин, набуває права на його ви­користання. Власник патенту може надавати право на його викорис­тання іншій фізичній чи юридичній особі, при цьому таку передачу оформлюють ліцензійним договором.

• Ноу-хау - технічний досвід або секрети виробництва, які мають промислову і комерційну цінність і не захищені патентами. Вони не оформлені юридичними документами, тому що є предметом комерцій­ної таємниці, тобто вони можуть бути цілком патентоспроможними, але не запатентовані власником з метою збереження їх таємниці. До

Ноу-хау належать: незапатентовані винаходи, методи, способи, навички, необхідні для проведення проектування та розрахунків, будівництва, виготовлення виробів; технічна документація, робочі проекти, мон­тажні схеми, технологічні карти; склад та рецепти матеріалів, речовин, сплавів тощо; оптимальні рішення технологічних процесів; техніко - економічне обґрунтування, статистичні розрахунки тощо. Переважна більшість ноу-хау є результатом науково-пошукових і дослідницько - конструкторських робіт. Зазвичай, без знання ноу-хау виробництво но­вої техніки за зразками, описаннями патентів та опублікованою інфор­мацією взагалі неможливе, або вимагає додаткових витрат на освоєння.

Захист від недобросовісної конкуренції. Недобросовісною конку­ренцією вважаються дії, пов’язані з використанням чужих позначень, рекламних матеріалів, упаковки, товарів іншого виробника; копію­ванням зовнішнього вигляду виробу; порівняльною рекламою; ство­ренням перешкод суб’єктам господарювання в процесі конкуренції та використанням неправомірних переваг у конкуренції (дискредитація суб’єкта; надання послуг із примусовим асортиментом; намовляння до бойкоту суб’єкта господарювання; намовляння постачальника до дис­кримінації покупця; намовляння до розірвання договору з конкурен­том; підкуп працівника постачальника або покупця); із неправомірним збиранням, розголошенням та використанням комерційної таємниці, включаючи і намовляння до розголошення комерційної таємниці.

Об’єкти авторського й суміжного права - це як оприлюднені, так і неоприлюднені твори науки, літератури та мистецтва, незалежно від їхнього призначення, жанру, обсягу, мети.

Дати повний перелік об’єктів авторського права важко, оскільки виникають нові форми вираження творчої діяльності людей. Право на твір належить його дійсному творцеві, справжньому авторові - тому, хто написав книгу, картину, створив музику, виліпив скульптуру.

Об’єктом авторського права може бути лише той твір, який має творчий характер і виражений у певній формі. Не вважається об’єктом авторського права чисто технічна робота (передрук чужого твору, або навіть його літературне оброблення - редагування, коректура тощо). Зміст художнього чи наукового твору може бути виражений у тій чи іншій формі. Так, наукові твори можуть бути втілені у словесну фор­му - науково-літературну або іншу - карти (географічні, геологічні), креслення, ескізи, моделі, макети тощо. В той же час задум письмен­ника чи композитора, який ще не виражений у будь-якій формі, не визнається об’єктом авторського права.

Комп’ютерна програма - сукупність даних та команд, призначе­них для забезпечення функціонування електронне-обчислювальних машин. Авторське право поширюється на будь-які програми як оприлюднені, так і неоприлюднені, подані в об’єктивній формі, неза­лежно від їхнього матеріального носія, призначення чи якості. Пра­вовому захисту не підлягають ідеї та принципи, на яких побудовано комп’ютерні програми. Вартість програмного забезпечення порівня­но з вартістю електронних обчислювальних машин невпинно зрос­тає, тому вони стають важливим об’єктом комерційних відносин.

База даних - сукупність даних, матеріалів або творів, система­тизованих у формі, яку читає машина. Бази даних є результатом творчої праці з підбору та організації даних, незалежно від їхнього матеріального носія чи призначення.

Вони охороняються незалежно від того, чи відомості, які вони містять є об’єктами авторського права. Але авторське право на базу даних визнається тоді, коли кожний із творів, включених до складу цієї бази даних, є об’єктом авторського права. Правовий захист не по­ширюється на ідеї та принципи, покладені в основу бази даних або будь-якої з її частин.

Типологія інтегральних мікросхем - зафіксоване на матеріальному носії просторово-геометричне розміщення сукупності елементів інте­гральної мікросхеми та зв’язків між ними. Умовою їх правового за­хисту є оригінальність, тобто коли сукупність їхніх елементів не є за­гальновідомою розробникам та виробникам інтегральних мікросхем на дату створення цих конкретних схем, або коли сукупність загаль­новідомих елементів у цілому задовольняє умову оригінальності.

У чинному законодавстві України про інтелектуальну власність з’явилося нове поняття - суміжні права, які безпосередньо пов’язані з авторськими правами.

Суміжні права виникають при реалізації, використанні вже обна­родуваних творів літератури і мистецтва: поет написав слова пісні, композитор - музику до неї, а доніс до слухачів виконавець - співак, то в цьому випадку творчість співака вважають суміжною творчою діяльністю з реалізації самої пісні.

До суміжних прав належать: права виконавців, права виробників фонограм, права організацій мовлення. Реалізація цих прав не може порушувати права авторів, чиї твори виконують.

Об’єкти товарно-знакової ідентифікації продукції та виробни­ків - це засоби індивідуалізації виробників, товарів і послуг, які при­

Рівняні до результатів творчої діяльності: знаки для товарів і послуг, зазначення походження товару і фірмове найменування.

Об’єкти товарно-знакової ідентифікації продукції виконують такі функції: з одного боку, забезпечують виробнику вищий, ніж у конку­рентів обсяг продажів, а з іншого - певною мірою сприяють захисту прав споживачів і цим створюють новий попит, а новий попит, у свою чергу, підвищує рівень продажу виробника і, відповідно, - рівень прибутку. Отже, об’єкти товарно-знакової ідентифікації продукції одночасно задовольняють інтереси виробників і споживачів.

Знаки для товарів і послуг - позначення, за яким товари чи послу­ги певного виробника, відрізняються від однорідних товарів і послуг інших, тобто головне завдання товарного знака полягає в ідентифіка­ції (виділенні) товару та його виробника на ринку.

Зазначення походження товару - словесне чи зображальне (гра­фічне) позначення, що прямо чи опосередковано вказує на географіч­не місце походження товару.

При цьому під географічним місцем розуміють будь-який гео­графічний об’єкт із офіційно визначеними межами: країна, регіон як частина країни, населений пункт, місцевість тощо. Зазначення похо­дження товару може бути двох видів: просте та кваліфіковане.

Крім об’єктів товарно-знакової ідентифікації продукції, все біль­шого поширення набуває процес розпізнавання конкретних виробни­ків через фірмове найменування.

Фірмове найменування - це стале позначення підприємства або окре­мої особи, від імені якої здійснюється виробнича або інша діяльність.

Фірмове найменування використовується для розпізнавання під­приємств і виокремлення їх з-поміж інших. На відміну від знаків для товарів і послуг, які визначають конкретні товари та послуги певного підприємства, фірмове найменування характеризує його репутацію і становище.