Поняття невизначеності і ризику

У практиці господарської діяльності км » майже щодня доводиться приймати різно­

Го роду рішення. Важливою умовою при­йняття раціональних рішень є володіння якомога більш повного і точною інформа­цією про предмет рішення і його наслідки. Однак, як і всі інші ресурси, інформація зазвичай обмежена, тому більшість рі­шень приймають в умовах неповної поін­формованості. Наслідком прийняття рі­шень за цих умов є невизначеність ре­зультатів, тобто ризик. Крім того, ризик зумовлений спонтанним і суперечливим характером процесів, що відбуваються у складних соціально-економічних систе­мах, їх неможливо адекватно і вичерпно описати (аналог — принцип невизначе­ності у галузі природничих наук). Отже, ризик слід розглядати як наслідок прийн­яття рішень в умовах неповної, неточної і (або) суперечливої інформації, тобто в умо­вах невизначеності або неповної визначе­ності.

Розділ 13

Під невизначеністю слід розуміти не­можливість оцінювання майбутнього роз­витку подій, як з погляду ймовірності їх­ньої реалізації, так і з погляду виду їхньо­го прояву. Відповідно до цього визначен­ня, невизначеність — це те, що не підля­гає оцінюванню, тому далі йтиметься про неповну визначеність (ризик). Неповну визначеність з певного вірогідністю можна

Трактувати як розмитість або примарність майбутніх подій, що підлягають імовірнісному оцінюванню.

Ризик у загальному випадку слід розглядати як можливість або загрозу відхилення результатів конкретних рішень або дій від очікуваних.

Слід зазначити, що ці відхилення можуть бути пов’язані як із втратами, так і з додатковими придбаннями. Однак далі розгля­датимемо загрози втрат підприємств, пов’язані з їхньою господар­ською діяльністю, що необхідно для розроблення адекватних за­ходів, спрямованих на зниження цих утрат. Цьому більшою мірою відповідає таке визначення ризику.

Ризик — це загроза втрати підприємством частини своїх ре­сурсів, недоотримання доходів або появи додаткових витрат унас­лідок здійснення конкретних видів діяльності.

Ризик виникає внаслідок специфіки й особливостей ринкових і регулюючих механізмів, у тому числі певної свободи дій суб’єктів ринку, впливу чинників навколишнього середовища (його еконо­мічної, політичної, правової, технологічної, соціальної, екологічної та інших складових), суб’єктивних особливостей осіб, що прийма­ють рішення тощо.

Ризик має місце тільки там, де можуть бути як мінімум, два сценарії розвитку подій, відповідно — два і більше можливих аль­тернативних результатів. За ситуації, коли можливий тільки один результат, незалежно від того, йдеться про втрати чи придбання, ризик відсутній (рис. 13.1), оскільки альтернатив немає.

Рис. 13.1. Графічна інтерпретація проектів: О— ризикованого; б—безризикового

Наприклад, якщо точно відомо, що з прийняттям певного єдино можливого за конкретної ринкової ситуації рішення підприємство понесе збитки, то ризик у такому разі відсутній, оскільки прийнят­них альтернативних рішень просто немає.

Невизначеність і породжений нею ризик є невід’ємною части­ною практично всіх прийнятих рішень в економіці та бізнесі. Вони ^ існують об’єктивно, незалежно від того, враховують їх чи ігнору - *

Ють. І, як показує досвід, нині без урахування невизначеності та ризику вже не обійтися. їхнє ігнорування може стати гальмом розвитку конкретних суб’єктів господарської діяльності і всієї на­ціональної економіки.

Наслідком ризику є те, що прийняті рішення часто виявляють­ся помилковими, вигоди — скромнішими, а витрати — більшими, ніж очікували. За помилки доводиться платити. Доводиться пла­тити і за те, щоб застрахувати себе від помилок. Це є справедли­вим для всіх суб’єктів господарської діяльності споживачів і вироб­ників, покупців і продавців, і стає серйозним бар’єром на шляху до ефективного ринку, призводить до значних витрат сил, коштів, часу й енергії, неоптимального розподілення наявних ресурсів.

Більшість господарських (підприємницьких) рішень, наслідки яких виявляться в майбутньому, мають невизначений результат. Особливо значний ризик притаманний інноваційній діяльності. Наприклад, новий (модернізований) товар уже в процесі виробни­цтва може виявитися непотрібним, тоді як на момент прийняття рішення про його розроблення і виробництво, що спиралося на результати аналізу кон’юнктури ринку, потреб і запитів спожива­чів, напрямів і темпів розвитку ІіТП тощо, передбачалося, що по­пит на нього буде стійким. Ризик може виявлятися й у тім, що на певному ринку або його ділянці новий товар може бути і не реалі­зований у тих обсягах, які були розраховані за результатами мар­кетингових досліджень. Приймаючи рішення про проведення ве­ликомасштабної рекламної кампанії нової продукції зазвичай не можна бути цілком упевненим у її ефективності. Так само, як і вибираючи варіанти цінової стратегії для проникнення на нові ринки, не можна з повного впевненістю стверджувати, що підпри­ємство очікує успіх, оскільки конкуренти можуть відповісти адек­ватними діями. Як наслідок цих ситуацій — можливість понесен - ня збитків або недоотримання доходу.

Однак ризик варто розглядати і як рушійну силу підприємни­цтва, можливість досягнення успіху тими, хто здатний ризикнути. Як показує вітчизняний і зарубіжний досвід, більшість з успішно працюючих підприємств зобов’язані своїми успіхами розробленню і виведенню на ринок нових товарів, упровадженню нових методів виробництва і збуту, проникненню на нові ринки, хоча це і пов’язано з ризиком. Бездіяльність у сфері бізнесу пов’язана з ри­зиком невикористаних можливостей.

Розділ 13

Найчастіше доводиться вибирати ступінь ризику. У які галузі доцільніше спрямовувати інвестиції? На які сегменти ринку слід насамперед орієнтуватися? Де краще працювати — на великому підприємстві, яке тривали! час працює на ринку, де забезпече­ність роботою надійна, проте обмежені можливості просування по

* службі, чи на новому підприємстві, що дає меншу гарантію зайня - . тості, однак великі можливості для зростання? Щоб відповісти на

Такі запитання, необхідно спочатку кількісно визначити ризик, щоб порівняти ступінь ризику альтернативних варіантів.

Проблема ризику посідає важливе місце в обґрунтуванні варі­антів господарських рішень як пов’язаних з активною діяльністю, так і з пасивною поведінкою. Розумність поведінки під час прий­няття тих чи інших господарських рішень полягає в тім, щоб не ігнорувати невизначеність і ризик, діючи за принципом фіктивно­го зниження невизначеності (чим більша невизначеність, тим бі­льшою мірою формулюється однозначність висновку про наслідки рішення), а належним чином їх враховувати й обґрунтовано роз­робляти заходи, спрямовані на запобігання, зниження чи компен­сацію їх. Тому виникає об’єктивна потреба у кількісному оціню­ванні величини ризику і пов’язаних з ним втрат частки кожного з чинників ризику у загальній сумі втрат.

Виділяють такі групи причин виникнення невизначеності і спричиненого нею ризику:

♦індертермінованість багатьох процесів і явищ, які вплива­ють на економіку (НТП, стихійні лиха, поведінка конкурентів і споживачів);

♦неповнота, неточність і суперечливість інформації, які зу­мовлені як технічними труднощами під час отримання й оброб­лення її, так і суто економічними причинами — занадто великими витратами на отримання інформації, що перевищують можливі вигоди від володіння нею;

♦ неоднаковий ступінь поінформованості учасників ринкових угод, наприклад, продавців і покупців, про предмет і умови угод (асиметрія інформації);

♦ багатокритеріальність і конфліктність в оцінюванні рі­шень, коли доводиться свідомо йти на компроміси, наприклад, під час формування системи товарообігу доводиться йти на компроміс між швидкістю оброблення замовлень і витратами на підтриман­ня запасів готової продукції.

Усі чинники, що визначають ступінь ризику, поділяють на дві групи — об’єктивні, або зовнішні, і суб’єктивні, або внутрішні.

До об’єктивних належать чинники, які не залежать безпосе­редньо від конкретного підприємства. Конкретне підприємство має будувати свою діяльність таким чином, щоб згладжувати їхній деструктивний вплив і використовувати сприятливі можливості, що виникають при цьому.

У свою чергу, об’єктивні, або зовнішні, чинники ризику поді­ляють на безпосереднього й опосередкованого впливу.

До чинників безпосереднього впливу належать: законодавчі і нормативно-правові акти, які регулюють господарську і підприєм­ницьку діяльність; бюджетна, фінансово-кредитна та податкова * системи; дії органів влади; дії економічних контрагентів (поста-

Чальників, споживачів, торговельних і збутових посередників то­що); конкуренція; дії криміналітету тощо.

До чинників опосередкованого впливу належать: політична, економічна, демографічна, соціальна, екологічна ситуації та їхні зміни; стихійні лиха; міжнародні економічні зв’язки та торгівля; ІіТП тощо.

До суб’єктивних належать чинники, які характеризують без­посередньо конкретне підприємство: стратегія розвитку; марке­тинг; виробничі потужності; технології; кадри та мотивація їхньої діяльності; якість продукції; система управління; місце розташу­вання тощо. Ці чинники ризику є керованими і їхню дію можна якщо не звести до нуля, то, принаймні, мінімізувати.

Виділені групи чинників ризику мають спільні елементи, що тісно взаємодіють один з одним, тому розглядати їх слід разом у їхньому логічному взаємозв’язку.