Поняття підприємницького середовища та його складові елементи
Нормальний процес функціонування підприємництва можливий за наявності певної суспільної ситуації — підприємницького середовища.
Підприємницьке середовище — це суспільно-економічна ситуація, яка містить в собі:
• ступінь економічної свободи;
• наявність (чи можливість появи) підприємницького корпусу;
• домінування ринкового типу економічних зв’язків;
• можливість формування підприємницького капіталу та використання необхідних ресурсів.
Середовище, у якому здійснюється підприємницька діяльність, можна уявити у вигляді економічної системи, де відбувається активний кругообіг між її складовими елементами — природними ресурсами, державою, домашніми господарствами, підприємництвом. Це основні елементи зовнішнього середовища бізнесу, між якими постійно здійснюється товарний та фінансовий кругообіг, формуються тісні зв’язки та проводяться обмінні операції для забезпечення нормального економічного розвитку системи в цілому (рис. 3.1).
Підприємницьке середовище можна поділити на внутрішнє та зовнішнє.
Внутрішнє середовище підприємства — це механізм життєздатності підприємства, що забезпечує його самовиживання.
Воно відображає процеси та дії, що здійснюються усередині суб’єкту господарювання, основу його функціонування. Головне місце у внутрішньому середовищі займає підприємець, який створив свою фірму та нею керує (рис. 3.2). Підприємець самостійно приймає рішення з багатьох питань: обсяг ресурсів, що вкладаються, визначення мети, організація технології виробництва, організаційна побудова підприємства, наймання персоналу, постановка конкретних завдань, результат виробництва.
Фірма, яка займається підприємницькою діяльністю, може мати виробничий та фінансовий відділи, маркетингову службу, бухгалтерію, службу матеріально-технічного забезпечення та ін. Конкретна організаційна структура залежить від специфіки виду підприємства, обсягів господарської діяльності, широти асортименту товарів, що виробляються або реалізуються, цілей.
12 А. М. Вииоградська і /гп
В |
/ґ Домашні Господарства |
С |
Підприємництв |
![]() |
|
|
|
![]() |
|
Природні
Ресурси
Рис. 3.1. Основні елементи зовнішнього середовища бізнесу |
Рис. 3.2. Місце підприємця у внутрішньому середовищі фірми
Управління цими структурними підрозділами здійснюють вище керівництво та підприємець. Внутрішні фактори піддаються контролю з боку підприємства та його працівників. За допомогою вищого керівництва здійснюється управління процесами, що відбуваються у внутрішньому середовищі фірми.
Господарський механізм орієнтований на досягнення оптимальної взаємодії усіх рівнів управління, складових елементів та функціональних областей для найбільш ефективного досягнення намічених цілей: підвищення рентабельності підприємства, зростання продуктивності праці, покращання обслуговування споживачів, розширення масштабів підприємницької діяльності. .
Цілі, розроблені керівництвом фірми, доводяться до відома керівників структурних підрозділів, які у процесі координації спільної діяльності застосовують різні засоби і методи для їхнього досягнення. Щоб отримати кінцевий результату вигляді прибутку, підприємство повинно сформувати певні цілі, для досягнення яких розробляються і реалізуються завдання на основі прийняття керівництвом фірми відповідних рішень в області розробки нової продукції, визначення структури виробництва, знаходження оптимальних витрат, забезпечення високої якості продукції, що випускається.
На кінцевий результат діяльності фірми впливають фактори середовища, які визначаються станом і розвитком ринкових відносин. Завдання підприємця — виявлення характеру і ступеня дії цих факторів та прийняття рішень, спрямованих на забезпечення стабільності функціонування і розвиток фірми.
Аналіз стану підприємницького середовища може здійснюватись за допомогою маркетингових досліджень, розробки бізнес-плану, оперативного управління, контролю за результатами господарської діяльності, звернення до послуг консультаційних фірм, інших сторонніх організацій, установ для одержання необхідної інформації. Ефективність господарської діяльності фірми залежить від багатьох факторів, які постійно знаходяться у полі зору підприємців та виявляються, аналізуються на основі порівняння економічних показників, узагальнення інформаційної бази даних.
Економічна інформація — це конкретне вираження процесів, що відбуваються усередині фірми. Без такої інформації та її аналізу неможливі ефективне функціонування і розвиток підприємницької структури.
Однак фактори та оцінка їхнього впливу на господарську діяльність різні за ступенем дії. Як правило, підприємство у процесі управління
Бізнесом саме визначає, які фактори і у якій мірі можуть найбільш впливати на результати діяльності нині та у майбутньому. При цьому висновки досліджень або поточних подій супроводжуються розробкою конкретних заходів і методів для прийняття відповідних управлінських рішень.
Виявляються і враховуються не тільки фактори внутрішнього середовища підприємства, але й зовнішні фактори, які впливають на стан внутрішнього середовища суб’єкта. Оскільки кожне підприємство на практиці підлягає впливу зовнішнього середовища, спостереження та аналіз повинні проводитись на постійній основі, включаючи застосування методів системного аналізу.
Системний підхід стосовно дослідження середовища передбачає розгляд підприємства не як закритої, а як відкритої системи, яка орієнтована на ринок, розвивається з урахуванням змін тих чи інших факторів зовнішнього середовища. Необхідно оцінювати сильні та слабкі сторони діяльності, намагаючись відстежувати фактори, що діють поза підприємством, та пристосовуватись до них.
Якщо підприємство не буде орієнтуватись на зовнішнє середовище з позиції системного підходу, то втратиться почуття перспективи, підвищиться ступінь підприємницького ризику, зникне орієнтир на потреби споживачів, виникнуть труднощі щодо збуту товарів.
Зовнішнє середовище підприємства—це структурно-просторове оточення, яке становить сукупність факторів прямого та непрямого впливу на функціонування підприємства.
Фактори середовища підприємства можна класифікувати за такими ознаками:
1. За сферою оточення: фактори мікросередовища (внутрішні), мак - росередовища (зовнішні).
2.Залежно від ступеня впливу: прямий та непрямий (побічний) вплив.
3.3а характером дії: фінансово-економічні, організаційно-правові, соціально-психологічні.
4.Залежно від ролі факторів у створенні підприємницького клімату: стимулюючі та стримуючі.
Складові фактори середовища підприємства подано на схемі 3.1, табл. 3.1 та на рис. 3.3, 3.4, 3.5.
Фактори мікросередовища |
|
Склад Засновників |
Технологія ведення бізнесу |
Комплекс Маркетингу |
Розмір власного капіталу
&
Компетентність вищих органів управління на підприємстві
Досвід в обранні сфери підприємницької діяльності
Концепція управління, стиль керівництва
Корпоративна культура на підприємстві
|
|
||
Організаційна структура підприємства
;! іі!! 1
Контроль за ефективністю діяльності
|
|
||
Службова кар ’єра на підприємстві |
Організація планування, стратегія, тактика
|
|
||
Рис. 3.3. Складові фактори мікросередовища підприємства
А. М. Виноградська. Основи підприємництва |
![]() |
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
|
Розвиток науки та техніки
ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ
Рис. 3.4. Фактори макросередовища підприємства
|
+ Законодавчо-нормативна база, за допомогою якої здійснюється регулювання підприємницької діяльності
* Органи державної виконавчої влади і управління
* Постачальники
+ Фінансово-кредитні установи
* Зовнішні інвестори
+ Конкуренти
* Споживачі
* Імідж підприємства, джерела “силового тиску” на підприємця (рекет, вимагачі)
А Політичні фактори, міжнародна політика
А Науково-технічні досягнення
Я Стан економіки країни, регіону
Зі Культурний, моральний рівень населення
А. Стан розвитку зарубіжних ринків
А Просування товарів іноземного походження на вітчизняний товарний ринок а Рівень психологічного сприйняття власника
Рис. 3.5. Групування факторів середовища підприємства залежно від ступеня впливу
• Загальна макроекономічна стабільність у державі
•
Економічні |
Стан економіки країни
• Рівень інфляції
• Стан грошового обігу і надійність національної грошової одиниці
•
Фінансово-економічні фактори |
Рівень стабільності економічної кон’юнктури
•
Фінансові |
Механізм роздержавлення та приватизації власності, демонополізації виробництва
• Система фінансування, кредиту - вання
• Система оподаткування, податкові пільги
• Види державної фінансової підтримки
• Фінансова підтримка від спілок, рад, асамблей та інших громадських об’єднань підприємців
•
Ресурсні |
Фінансова допомога від спонсорів
• Способи залучення початкового капіталу
• Система доступу до матеріально - технічних ресурсів
• Способи отримання виробничих площ, приміщень для офісу фірми
• Система доступу до природних ресурсів, земельних ділянок
• Правова база здійснення підприєм - ницької діяльності
•
Правові |
Соціально-психологічні фактори Організаційно-правові фактори |
Наявність правових гарантій насильницького відчуження власності
• Система нормативних документів щодо приватного підприємництва, малого бізнесу, її стабільність
• Процедура створення підприємства
•
Організаційні |
Наявність обмежень щодо здійснення окремих видів діяльності
• Інформаційна та науково-методична підтримка підприємництва
• Умови зовнішньоекономічної діяльності підприємців
•
Соціальні |
Ставлення держави до підприємництва
• Громадська думка щодо підприємницької діяльності
• Стан ринкової інфраструктури, її можливості забезпечення функціонування бізнесу
• Рівень конкуренції
• Наявність корупції, рекету та їхній вплив на розвиток підприємництва
•
Психологічно Професійні |
Психологічна готовність займатися підприємницькою діяльністю
• Емоційна мотивація та престижність підприємницької діяльності
• Наявність професійних знань та досвіду щодо заняття бізнесом
• Можливість отримати професійну підготовку
SHAPE \* MERGEFORMAT
Схема 3.1. Групування факторів середовища підприємства за характером дії
Таблиця 3.1
Групування факторів середовища залежно від їхньоїролі у створенні підприємницького клімату
Стримуючі фактори |
Стимулюючі фактори
Стабільність державної та соціальної політики, спрямованої на розвиток підприємництва. Зростання товарного виробництва. Наявність конкуренції на ринку. Роздержавлення та приватизація майна. Демонополізація господарської діяльності. Свобода вибору покупця та продавця. Свобода цін. Свобода просування товарів, послуг. Наявність розвиненої інфраструктури бізнесу. Пільговий податковий режим. Доступність одержання кредитів підприємцем. Засоби, які сприяють залученню фінансових ресурсів у сферу бізнесу, інвестицій від іноземних контрагентів. Дійова державна підтримка суб’єктів підприємницької діяльності. Спрощення процедур регулювання підприємництва. Спрощення порядку державної реєстрації підприємців. Підвищення якості підготовки кадрів. Можливість отримання необхідної інформації (про товарні ринки, технології, потенційних партнерів). Наявність ефективної системи захисту інтелектуальної власності на винаходи, новаторські ідеї, ноу-хау. Наявність громадських об’єднань підприємців, активізація їхньої діяльності.
Високі податкові ставки. Монополізм. Спад товарного виробництва. Зростання цін. Інфляція. Низький розмір стартового капіталу. Обмеженість матеріальних ресурсів. Високі відсотки при одержанні кредитів. Надмірне державне регулювання та контроль. Низький рівень платоспроможності населення. Високий ступінь підприємницького ризику. Відсутність належного нормативно-правового забезпечення розвитку підприємництва, у тому числі малого бізнесу. Обмеження у системі товаро просування, які пов’язані з квотами, зборами на ввезення продукції в Україну та вивезення її за кордон, системою розрахунків. Недостатня державна фінансово-кредитна і майнова підтримка малих підприємств. Субсидії неефективним підприємствам з боку держави. Недосконалість системи державної реєстрації, обліку та статистичної звітності суб’єктів підприємницької діяльності. Обмеженість інноваційного та консультаційного забезпечення. Низький рівень державного фінансування наукових досліджень та розробок, негативне ставлення до приватного сектору з боку окремих верств населення. Недостатній рівень етики бізнесу.
Кожна фірма має зовнішнє оточення, що впливає на його функціонування у поточному періоді та перспективі. Вище керівництво або відповідні структурні підрозділи підприємства намагаються обмежити облік дій середовища у першу чергу тими факторами, які мають вирішальний вплив на ефективність діяльності підприємства на конкретному етапі.
Особливого значення набуває вплив таких типових факторів зовнішнього середовища підприємства: стан ринкової ситуації, аналіз умов торгівлі на ринку, господарські зв’язки, конкуренти, економіка, демографічні процеси, наука і техніка, правова система, споживачі та їхні вимоги до товарів.
Розглянемо ці фактори більш детально.
Стан ринкової ситуації. Аналіз ринку — це комплекс дій, спрямованих на найбільш повне дослідження процесів, що відбуваються у сфері товарного обігу та факторів, які впливають на формування попиту і пропозиції, визначають економічні відносини між виробниками і покупцями.
Одним з важливих завдань вивчення ринку, ринкової ситуації є аналіз попиту і пропозиції. При аналізі та оцінці попиту першорядне значення надається виявленню потреб у конкретних товарах, споживчій спроможності населення, факторам переваги при виборі продукції, а також перспективам попиту, виражених не тільки темпами зростання, але й характеристиками життєвого циклу товару. Потреби покупця та його вимоги до товару змінюються, тому успіх на ринку буде мати той виробник, який здатний найкраще пристосуватись до оптимального задоволення споживчих потреб. У зв’язку з цим одним із завдань вивчення ринку є визначення тривалості життєвого циклу товару, починаючи від зародження бізнес-ідеї. Підприємець та його функціональні підрозділи повинні вміти передбачити зміну фаз циклу попиту і життєвого циклу то вару, переглядати стратегію фірми у відповідності до зміни умов конкуренції на ринку.
Вважається, що найбільш швидкі зміни відбуваються у зовнішньому середовищі електронної галузі, виробництві комп’ютерів,^хімічній, фармацевтичній та ряді інших сфер, де є більш відчутний вплив науково-технічного прогресу та конкурентної боротьби. Менш суттєві зміни у зовнішньому середовищі відбуваються у машинобудівництві, виробництві запчастин до автомобілів, у меблевій, кондитерській промисловості, виробництві тари та пакувальних матеріалів, харчових консервів. Аналіз зовнішнього середовища вимагає постійної уваги з боку
Підприємців. Тому він здійснюється на основі вивчення великого обсягу інформації та потребує конкретизації для прийняття правильних рішень.
Слід своєчасно виявляти ознаки технологічного старіння продукції, падіння її конкурентоспроможності з тим, щоб оперативно припинивши випуск технічно застарілих виробів, запропонувати удосконалені, модернізовані варіанти зразків. Виробниче підприємство має постійно відстежувати стадії життєвого циклу товару, щоб у період спаду попиту зняти його з ринку та замінити новим, споживчі властивості якого у більшій мірі задовольняють потреби покупців. Суттєвий вплив на попит товарів має мода та сезонність. їхні коливання враховуються виробниками та торговельними підприємствами, які намагаються у кінці сезону звільнитись від нереалізованих товарів шляхом їх розпродажу за ціновими знижками.
Вивчення ринку передбачає також аналіз купівельної спроможності населення. На купівельну спроможність населення впливають такі фактори, як: рівень доходів певних сегментів ринку, сума грошових накопичень, розвиток виробництва товарів, стан економічної ситуації, рівень інфляції, поточні ціни на товари та послуги. Об’ємні показники попиту на товар визначають на основі статистичних даних про споживання товару за досліджуваний період.
Неабияке значення при вивченні ринку та ринкових відносин має проведення аналізу пропозиції товару на ринку.
При дослідженні пропозиції товару на ринку з’ясовують такі питання: кількісна оцінка пропозиції конкретного товару; структура пропозиції, ступінь оновлення асортименту; частка новинок, техніко-еко - номічні характеристики нових і перспективних виробів, рівень цін на товари різних моделей і модифікацій, частка фірм — найбільших постачальників товарів на ринку, оцінка їхніх виробничих потужностей та перспектив розвитку. Кількісну оцінку товарної пропозиції дають на підставі статистичних даних про виробництво та імпорт.
Анал із завершується складанням прогнозу розвитку ринку конкретного товару, товарної групи у рамках бізнес-плану. На основі ретельного вивчення попиту і пропозиції дається оцінка перспектив розвитку ринку: зростання або зниження потреб у товарі, розвиток життєвого циклу, зміни вимог до якості та функціональні властивості продукції, результати виявлення нових сфер застосування товару. У кількісному вираженні оцінюються також майбутня динаміка і структура споживчого попиту, перспективи розвитку науково-технічного прогресу у галузі.
Для визначення перспектив зміни ємності ринку вивчають тенденції у розвитку виробництва в цілому і ви пуску даного товару, забезпеченість сировиною, введення в експлуатацію нових виробничих потужностей, появу новихтоварів-замінників, імпортні та експортні можливості.
Аналіз умов торгівлі на ринку. Для забезпечення збуту продукції підприємцю потрібно провести аналіз організації торгівлі, комерційної практики, що склалась на ринку, умов товароруху. Слід проаналізувати і оцінити діяльність комерційних структур як продавців так і покупців, виявити їхні позиції на ринку, канали та методи збуту, надання сервісних послуг, організацію реклами.
Вивчення комерційної практики передбачає з’ясування таких питань: використання договорів купівлі-продажу товарів, контрактів зовнішньоекономічної діяльності, біржових контрактів, торгових правил, вимог міжнародної практики, розрахунок продажної ціни та порівняння її із закупівельною.
Аналіз умов торгівлі на ринку передбачає також вивчення транспортного забезпечення, зокрема: наявність прямого сполучення, вид транспорту, маршрут товаропостачання, тарифи, ступінь механізації вантажно-розвантажувальних робіт, вартість перевалочних робіт та зберігання вантажів, правила перевезення, правила здачі та приймання продукції.
Аналіз умов торгівлі на ринку став реальною потребою, увійшов у практику господарювання підприємців. Глибина та напрямок такого дослідження залежить здебільшого від характеру діяльності суб’єкта, рівня доходів, специфіки товарів. Крім того, масштаб аналізу визначається цілями та стратегією підприємства, а саме: рішеннями відносно змін напрямків діяльності підприємства, характеру виходу на ринок, змін асортиментної політики та змін у системі збуту. Результатом аналізу ринку є оцінка потенційних можливостей підприємства та його позицій на конкретному ринку або на певних його сегментах. Цей результат порівнюється з виробничими, фінансовими, трудовими ресурсами підприємства та є оцінкою ефективності діяльності суб’єкта.
Господарськізв ’язки. Підприємство має проводити аналіз відносин з постачальниками, посередниками, кредитно-фінансовими установами, які є елементами зовнішнього оточення.
Постачальники забезпечують підприємство необхідними ресурсами: сировиною, матеріалами, обладнанням, паливом, енергією. При вирішенні питання щодо отримання ресурсів від постачальників вивчаються такі фактори, як ціни, якість, кількість. Якщо підприємство має лише одного постачальника конкретної продукції, то виникає загроза залежності від контрагента. В Японії практикується система забезпечення виробничого процесу матеріалами, яка передбачає постачання їх за принципом «точно у строк». Формується тісний зв’язок ви - робника кінцевого продукту з постачальниками. Як правило, підприємство не віддає перевагу одному постачальнику, щоб не ставити увесь технологічний процес під загрозу припинення у випадку виникнення виробничих або фінансових проблем.
Забезпечують просування товарів, послуг від підприємства-вироб - ника на ринок посередники підприємства, організації або індивідуальні підприємці. До посередників належать оптові, роздрібні підприємства, торгово-збутові та торговельно-закупівельні організації, брокерські контори, склади, рекламні агентства, різні комерційні структури, що займаються торгово-посередницькою діяльністю, транспортні організації.
За допомогою посередників виявляються ринки збуту, забезпечується просування товарів від виробників до споживача, здійснюються операції зі складування, зберігання, доробки, сортування, комплектування невеликих партій товарів, пакування, транспортування товарів.
Неабиякого значення набувають господарські зв’язки підприємства з кредитно-фінансовими установами, до яких відносяться банки, кредитні компанії, страхові фірми. Вони можуть допомогти підприємцю фінансувати бізнес-операції, забезпечити страхування.
В умовах фінансової нестабільності певна частина суб’єктів підприємництва не може обійтись без підтримки з боку кредитно-фінансових структур. Отримання необхідних фінансових ресурсів забезпечує підприємству стабільне функціонування. Чим міцніше підприємство, тим сприятливіші умови кредитування. Для цього потрібно провести аналіз фінансового стану, виявити джерела фінансування, потребу у довгострокових та короткострокових кредитах, визначити умови їх отримання і оплати, включаючи необхідність повернення обумовленого розміру відсоткової ставки, а також обгрунтовано підійти до вибору фінансово-кредитної установи.
Конкуренти. Це впливовий елемент зовнішнього середовища підприємства.
Для аналізу дій конкурентів подається така інформація:
• позиції конкуруючих фірм на ринку: розміри продажу товарів, частка підприємства у загальному обсязі реалізації даної продукції на певному ринковому сегменті;
• характер продукції, що випускається: технічні параметри, ціна, конкурентні переваги, товарна марка, особливості упаковки і дизайну, новинки;
• види та характер сервісних послуг, що пропонуються конкурентами;
• практика рекламної діяльності та форми стимулювання збуту, рекламний бюджет;
• практика товаропросування: види транспортування, наявність складів та їхнє розміщення, умови зберігання продукції;
• маркетингова діяльність фірм-конкурентів: стратегія, асортиментна політика, інновації щодо розробки нових товарів; виробнича, технічна та збутова політика, ціноутворення, рівень витрат виробництва та шляхи їхнього зниження;
• організація конкуруючими фірмами збутової діяльності: наявність власної збутової мережі, використання послуг торгових посередників, витрати на утримання збутового апарату;
• фінансовий стан кожного конкурента та його можливість захищати свої позиції на ринку, платоспроможність, здатність до розширення потужностей і організації нового виробництва;
• кількісні показники діяльності фірм-конкурентів за досліджуваний період або на певну дату: обсяг продукції, що виробляється, капіталовкладення, витрати на науково-дослідні та конструкторські роботи, витрати виробництва, прибуток та ряд інших економічних показників, що містяться у річних звітах;
• комерційні умови угод, які укладаються конкурентами: ціни, пільги і знижки, строки постачання;
• науково-технічний потенціал і досягнення фірм-конкурентів у сфері виробництва та використання товару, які можуть вплинути на споживчий попит.
Стан економіки. Аналіз стану економіки своєї країни передбачає попереднє ознайомлення із загальними відомостями про економічні та регіональні особливості, зміни, що відбуваються у виробництві, торгівлі, сільському господарстві та інших галузях господарства, наявність і використання національних матеріальних, фінансових ресурсів; грошову систему і валютний курс, життєвий рівень населення, соціально - культурні умови розвитку.
Для аналізу стану економіки використовують такі основні показники: обсяг капіталовкладень в оновлення і розширення основного капіталу окремої галузі або економіки в цілому, темпи зростання ви
Робництва тих чи інших товарів, розвиток роздрібного товарообороту, обсяг випуску продукції, запаси товарів, розміри та структура витрат на наукові дослідження і розробки, темпи оновлення продукції, частка і кількість принципово нових товарів, шо надходить на ринок, динаміка рівня цін, співвідношення цін і витрат виробництва в окремих фірмах-виробниках, обсяг і структура міжнародної торгівлі конкретним товаром.
Демографічні процеси. Демографія як елемент (фактор) зовнішнього середовища підприємства впливає на стан споживчого попиту, його структуру та динаміку. Йдеться про зміну чисельності населення країни чи регіону, вікового, статевого та професійного складу, рівня народжуваності, кількості сімей.
Зростання чисельності населення означає підвищення споживання. За наявності споживчої спроможності це позитивно впливає на розвиток товарних ринків. Підприємство може відчувати дію зростання населення і по-різному реагувати. Наприклад, зниження рівня народжуваності може призвести до спаду активності підприємств-вироб - ників дитячих іграшок, дитячих меблів та продуктів харчування для даного сегменту ринку.
Наука і техніка. Рівень розвитку науки і техніки є тією силою, що може призвести до згортання неперспективної області діяльності підприємства, оскільки це не відповідає прогресивним напрямкам розвитку науково-технічного прогресу.
Кожне нове відкриття у науці і техніці може спричинити появу нової галузі промисловості. Достатньо згадати ЕОМ, появу касетних магнітофонів, відеоапаратури, мобільного зв’язку, мережі Інтернет. Ці відкриття призводять не тільки до створення нових сфер (напрямків) діяльності, але й до спаду і навіть ліквідації старих.
Кожна фірма повинна уважно стежити за усіма змінами у розвитку науково-технічного прогресу. Ігнорування цього фактору може призвести до того, що діяльність фірми та її товари стануть вже непотрібними суспільству. Причина - поява на ринку принципово нових виробів, які раніше не існували у товарообігу. Однак ці ж зміни можуть надати фірмі нові потенційні невикористані можливості для розширення діяльності.
Слід зауважити, що багато зарубіжних компаній постійно слідкують за розвитком науки і техніки. Вони створюють науково-дослідні відділи, які займаються розробкою нових товарів, матеріалів, технологій з тим, щоб покращити якість товарної продукції та мати переваги перед конкурентами.
Податкова система. У діловому житті підприємця найважливіше місце займають відносини, що виникають з приводу податків. Податкова система є необхідною умовою економічних відносин в суспільстві, основою фінансово-кредитного механізму державного регулювання, важливим важелем впливу на економіку.
Податкова система - це сукупність передбачених податковим законодавством загальнодержавних та місцевих податків і зборів, принципів, форм і методів їхнього встановлення, зміни, скасування, обчислення та сплати.
Податок — це обов’язковий платіж, який сплачують до бюджету фізичні та юридичні особи у порядку, встановленому податковим законодавством України.
Збором є обов’язковий платіж, який сплачують юридичні та фізичні особи за вчинення державними органами, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими особами дій, які мають юридичне значення, за надання певних прав, видачу дозволів і ліцензій, а також для забезпечення функціонування системи державного соціального страхування і державного соціального забезпечення.
Цілями податкової політики як інструмента державного регулювання є стабілізація і пожвавлення економіки, постійне економічне зростання; підвищення ділової активності суб’єктів; стимулювання підприємницької діяльності, утому числі малого бізнесу; забезпечення стабільності цін на основні товари народного споживання та послуги; створення сприятливих умов для надання додаткових робочих місць; формування системи соціального захисту громадян, гарантування мінімального рівня доходів населення. Завдяки податковій системі держава мобілізує фінансові ресурси, які йдуть на утримання державного апарату і надання послуг населенню.
Податки виконують такі функції:
• фіскальну - пов’язану з формуванням джерел державних видатків;
• розподільчу - перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб відповідно до прийнятих у суспільстві критеріїв доцільності і соціальної справедливості;
• регулюючу — регулювання особистих, колективних, суспільних інтересів, а також взаємовідносин держави з різними секторами виробництва.
Основними принципами податкової системи є:
1) принцип економічної обгрунтованості — встановлення податків та зборів відповідно до фінансових можливостей платників з урахуванням необхідності досягнення збалансованості витрат та доходів бюджету;
2) принцип стабільності — незмінності видів податків та правил їх нарахування і стягнення упродовж тривалого періоду;
3) принцип передбачення - соціально-економічної обгрунтованості змін податкового законодавства;
4) принцип антиінфляційноїспрямованості податків - запобігання інфляції шляхом оптимальних податкових вилучень;
5) принцип рівності - рівного обов’язку платників податків за рівних умов оцінки та розмірів доходів;
6) принцип стимулювання - формування економічної та правової зацікавленості у здійсненні певної діяльності, виходячи з умов оподаткування та отримання більш високих доходів;
7) принцип економічності - сумірності витрат, пов’язаних зі стягненням податків, іздоходами, одержаними від їхнього збору.
Проведення податкової реформи в Україні повинно грунтуватися на таких засадах реформування системи оподаткування:
1) загальне спрощення правової бази оподаткування, забезпечення зрозумілості норм основного законодавчого акта з оподаткування;
2) уніфікація підходів і методів визначення елементів за всіма податками (зборами) та вимог до ведення обліку нарахування податків (зборів);
3) зменшення кількості податків та скасування податків (зборів, обов’язкових платежів), витрати на адміністрування яких перевищують доходи від їхнього стягнення;
4) зниження рівня податкового навантаження на суб’єктів оподаткування та вирівнювання податкового тиску щодо різних категорій платників податків;
5) зменшення ставок податків (зборів) з одночасним збільшенням податкової бази, що означає максимальне розширення кола платників податків (зборів) та скасування безпідставних податкових пільг;
6) збільшення розміру суми неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб;
7) застосування замість податкових пільг системи бюджетних дотацій, спрямованих на підтримку найменш захищених верств населення та на розвиток пріоритетних галузей господарства та регіонів України;
8) підтримка розвитку та поширення малого підприємництва шляхом запровадження спеціальних режимів оподаткування;
9)стимулювання інноваційної діяльності;
10) урахування міжнародної практики у сфері оподаткування, досвіду побудови податкових систем у розвинутих країнах.
Основними завданнями реформування податкової системи України є:
• побудова стабільної, зрозумілої та прозорої податкової системи, встановлення правових механізмів взаємодії всіх її елементів;
• формування єдиної податкової правової бази (єдність податкової системи та законодавчої бази оподаткування забезпечується повним охопленням всіх питань з оподаткування в одному законодавчому акті. Ним має стати Податковий кодекс України);
• створення раціональної податкової системи, яка забезпечить збалансованість загальнодержавних і приватних інтересів, сприятиме розвитку підприємництва та нарощуванню національного багатства України;
• встановлення рівних умов оподаткування для всіх категорій платників податків;
• забезпечення гарантій соціального захисту щодо малозабезпечених верств населення;
• створення умовдля здійснення підприємствами переоснащення основних фондів та оновлення матеріально-технічної бази;
• забезпечення умов розвитку суб’єктів малого підприємництва;
• удосконалення механізму податкового адміністрування та відповідальності за податкові правопорушення.
Споживачі та їхні вимоги до товарів. Підприємство при вивченні ринку має проводити аналіз вимог, думок кінцевих споживачів не щодо товарів взагалі, а щодо конкретних виробів при здійсненні купівлі.
Для підприємця важливо знати ставлення покупців до асортименту, якості виробу, його зовнішнього вигляду, способу упаковки, маркування, ціни. Для товарів широкого споживання враховуються вимоги ринку до кольорового оформлення, фасонів, розмірів. Вагомими критеріями вибору товару є індивідуалізація, престижність товарної марки, оригінальний дизайн. Тому віддається перевага тій фірмі, яка забезпечить оптимальну відповідність якості, споживчих властивостей, ціни товару, характеру і специфіці вимог. Для обладнання беруться до уваги технічні стандарти, ціни, витрати по експлуатації, ремонту, технічному обслуговуванню. Отже, при вивченні споживачів продукції слід виходити з особливостей і призначення продукції—виробничого або споживчого попиту.
Покупцями продукції виробничого призначення можуть бути промислові підприємства, які закуповують сировину, матеріали, комплектуючі вироби для їхнього використання у технологічному процесі, торгово - посередницькі фірми (оптові, торгово-збутові). При вивченні компаній - покупців товарів виробничого призначення, окрім загальних відомостей про суб’єкти, необхідно знати: становище підприємства-покупця на ринку, його частку у загальному споживанні конкретного товару, стабільність попиту, основних постачальників, характер комерційних операцій, вимоги дотехніко-економічних показників продукції, технічне обслуговування, виробничі потужності та перспективи розвитку.
Покупцями продукції споживчого призначення виступають оптові, роздрібні, торгово-посилкові підприємства, дилери, а також кінцеві споживачі (населення). При вивченні товарів підприємств-покупців споживчого призначення важливе значення має з’ясування методів роздрібного продажу, умов надання покупцям різних пільг (цінові знижки, безкоштовне післяпродажне обслуговування, продаж у кредит), номенклатура пропонованої продукції, її новизна, рівень конкурентоспроможності, ступінь оновлення виробів, засоби реклами, методи стимулювання збуту, ефективність каналів реалізації, загальний обсяг продажу, прибутковість операцій, розміри витрат зі збуту.
Враховуючи зміни умов життя суспільства, підприємство на основі аналізу зовнішніх факторів, які можуть несприятливо впливати на його діяльність, повинно вживати відповідних заходів. Підприємство може по-різному реагувати на зміни в суспільно-економічній системі:
1 .Нічого не здійснювати, (якщо вважає, що це не суттєво або є короткотерміновим явищем).
2. Спостерігати за середовищем і своєчасно реагувати шляхом покращання якості своїх товарів, зниження витрат виробництва, внесення змін до стратегії, асортиментної політики, каналів збуту.
3. Підприємство на постійній основі вивчає зовнішнє та внутрішнє середовище, передбачає деякі події. Це дає можливість не тільки пристосуватись до нових умов, але й використати додаткові можливості на ринку, проводити диверсифікацію, оптимізувати витрати та зменшити ступінь ризику.