Запрошуємо розробників корисного устаткування до співпраці

Поняття підприємницького середовища та його складові елементи

Нормальний процес функціонування підприємництва можливий за наявності певної суспільної ситуації — підприємницького середови­ща.

Підприємницьке середовище — це суспільно-економічна ситуація, яка містить в собі:

• ступінь економічної свободи;

• наявність (чи можливість появи) підприємницького корпусу;

• домінування ринкового типу економічних зв’язків;

• можливість формування підприємницького капіталу та вико­ристання необхідних ресурсів.

Середовище, у якому здійснюється підприємницька діяльність, можна уявити у вигляді економічної системи, де відбувається активний кругообіг між її складовими елементами — природними ресурсами, дер­жавою, домашніми господарствами, підприємництвом. Це основні еле­менти зовнішнього середовища бізнесу, між якими постійно здійснюється товарний та фінансовий кругообіг, формуються тісні зв’язки та проводяться обмінні операції для забезпечення нормального економічного розвитку системи в цілому (рис. 3.1).

Підприємницьке середовище можна поділити на внутрішнє та зовнішнє.

Внутрішнє середовище підприємства — це механізм життєздатності підприємства, що забезпечує його самовиживання.

Воно відображає процеси та дії, що здійснюються усередині суб’єк­ту господарювання, основу його функціонування. Головне місце у внут­рішньому середовищі займає підприємець, який створив свою фірму та нею керує (рис. 3.2). Підприємець самостійно приймає рішення з багатьох питань: обсяг ресурсів, що вкладаються, визначення мети, організація технології виробництва, організаційна побудова підприє­мства, наймання персоналу, постановка конкретних завдань, резуль­тат виробництва.

Фірма, яка займається підприємницькою діяльністю, може мати виробничий та фінансовий відділи, маркетингову службу, бухгалтерію, службу матеріально-технічного забезпечення та ін. Конкретна органі­заційна структура залежить від специфіки виду підприємства, обсягів господарської діяльності, широти асортименту товарів, що виробляють­ся або реалізуються, цілей.

12 А. М. Вииоградська і /гп

Серздовш» ЄЙЙ£....

В

Домашні

Господарства

С

Підприємництв

Поняття підприємницького середовища та його складові елементи

Держава

 

Поняття підприємницького середовища та його складові елементи

Природні

Ресурси

Рис. 3.1. Основні елементи зовнішнього середовища бізнесу

Поняття підприємницького середовища та його складові елементи

Рис. 3.2. Місце підприємця у внутрішньому середовищі фірми

Управління цими структурними підрозділами здійснюють вище керівництво та підприємець. Внутрішні фактори піддаються контролю з боку підприємства та його працівників. За допомогою вищого керів­ництва здійснюється управління процесами, що відбуваються у внут­рішньому середовищі фірми.

Господарський механізм орієнтований на досягнення оптималь­ної взаємодії усіх рівнів управління, складових елементів та функціо­нальних областей для найбільш ефективного досягнення намічених цілей: підвищення рентабельності підприємства, зростання продук­тивності праці, покращання обслуговування споживачів, розширення масштабів підприємницької діяльності. .

Цілі, розроблені керівництвом фірми, доводяться до відома керів­ників структурних підрозділів, які у процесі координації спільної діяль­ності застосовують різні засоби і методи для їхнього досягнення. Щоб отримати кінцевий результату вигляді прибутку, підприємство повин­но сформувати певні цілі, для досягнення яких розробляються і реалі­зуються завдання на основі прийняття керівництвом фірми відповід­них рішень в області розробки нової продукції, визначення структури виробництва, знаходження оптимальних витрат, забезпечення високої якості продукції, що випускається.

На кінцевий результат діяльності фірми впливають фактори сере­довища, які визначаються станом і розвитком ринкових відносин. Зав­дання підприємця — виявлення характеру і ступеня дії цих факторів та прийняття рішень, спрямованих на забезпечення стабільності функці­онування і розвиток фірми.

Аналіз стану підприємницького середовища може здійснюватись за допомогою маркетингових досліджень, розробки бізнес-плану, опе­ративного управління, контролю за результатами господарської діяль­ності, звернення до послуг консультаційних фірм, інших сторонніх організацій, установ для одержання необхідної інформації. Ефек­тивність господарської діяльності фірми залежить від багатьох факторів, які постійно знаходяться у полі зору підприємців та виявляються, ана­лізуються на основі порівняння економічних показників, узагальнен­ня інформаційної бази даних.

Економічна інформація — це конкретне вираження процесів, що відбуваються усередині фірми. Без такої інформації та її аналізу немож­ливі ефективне функціонування і розвиток підприємницької структури.

Однак фактори та оцінка їхнього впливу на господарську діяльність різні за ступенем дії. Як правило, підприємство у процесі управління

Бізнесом саме визначає, які фактори і у якій мірі можуть найбільш впли­вати на результати діяльності нині та у майбутньому. При цьому вис­новки досліджень або поточних подій супроводжуються розробкою конкретних заходів і методів для прийняття відповідних управлінських рішень.

Виявляються і враховуються не тільки фактори внутрішнього се­редовища підприємства, але й зовнішні фактори, які впливають на стан внутрішнього середовища суб’єкта. Оскільки кожне підприємство на практиці підлягає впливу зовнішнього середовища, спостереження та аналіз повинні проводитись на постійній основі, включаючи застосу­вання методів системного аналізу.

Системний підхід стосовно дослідження середовища передбачає розгляд підприємства не як закритої, а як відкритої системи, яка орієн­тована на ринок, розвивається з урахуванням змін тих чи інших фак­торів зовнішнього середовища. Необхідно оцінювати сильні та слабкі сторони діяльності, намагаючись відстежувати фактори, що діють поза підприємством, та пристосовуватись до них.

Якщо підприємство не буде орієнтуватись на зовнішнє середовище з позиції системного підходу, то втратиться почуття перспективи, підви­щиться ступінь підприємницького ризику, зникне орієнтир на потре­би споживачів, виникнуть труднощі щодо збуту товарів.

Зовнішнє середовище підприємства—це структурно-просторове ото­чення, яке становить сукупність факторів прямого та непрямого впли­ву на функціонування підприємства.

Фактори середовища підприємства можна класифікувати за таки­ми ознаками:

1. За сферою оточення: фактори мікросередовища (внутрішні), мак - росередовища (зовнішні).

2.Залежно від ступеня впливу: прямий та непрямий (побічний) вплив.

3.3а характером дії: фінансово-економічні, організаційно-правові, соціально-психологічні.

4.Залежно від ролі факторів у створенні підприємницького кліма­ту: стимулюючі та стримуючі.

Складові фактори середовища підприємства подано на схемі 3.1, табл. 3.1 та на рис. 3.3, 3.4, 3.5.

Поняття підприємницького середовища та його складові елементи

Фактори мікросередовища

Поняття підприємницького середовища та його складові елементи

Склад

Засновників

Технологія ведення бізнесу

Комплекс

Маркетингу

подпись: комплекс
маркетингу
Розмір власного капіталу

&

Компетентність вищих органів управління на підприємстві

Досвід в обранні сфери підприємницької діяльності

Концепція управління, стиль керівництва

Корпоративна культура на підприємстві

Цілі та завдання

 

Організація обліку та аналізу

 

Організаційна структура підприємства

;! іі!! 1

Контроль за ефективністю діяльності

Інформаційне

Забезпечення

 

Психологічний клімат у колективі

 

Службова кар ’єра на підприємстві

подпись: службова кар ’єра на підприємствіОрганізація планування, стратегія, тактика

Інновації,

Досягнення

 

Комп ’ютеризація, АРМ фахівця

 

Рис. 3.3. Складові фактори мікросередовища підприємства

А. М. Виноградська. Основи підприємництва

подпись: а.м. виноградська. основи підприємництва

Політика в країні, міжнародна політика

 

Конкуренти

 

Споживачі

Державна підтримка та регулювання підприємництва

 

Правова база

 

Розвиток економіки

В країні, регіоні

 

Постачальники

 

Підприємство

 

Імщж підприємця у

Суспільстві та ділових

Колах

 

Фінансово-кредитні установи

 

Культура

 

Поняття підприємницького середовища та його складові елементи Поняття підприємницького середовища та його складові елементи Поняття підприємницького середовища та його складові елементи

Розвиток науки та техніки

ЗОВНІШНЄ СЕРЕДОВИЩЕ

Рис. 3.4. Фактори макросередовища підприємства

Поняття підприємницького середовища та його складові елементи

+ Законодавчо-нормативна база, за допомогою якої здійснюється регулювання підприємницької діяльності

* Органи державної виконавчої влади і управління

* Постачальники

+ Фінансово-кредитні установи

* Зовнішні інвестори

+ Конкуренти

* Споживачі

* Імідж підприємства, джерела “силового тиску” на підприємця (рекет, вимагачі)

А Політичні фактори, міжна­родна політика

А Науково-технічні досягнення

Я Стан економіки країни, регіону

Зі Культурний, моральний рівень населення

А. Стан розвитку зарубіжних ринків

А Просування товарів іноземного походження на вітчизняний товарний ринок а Рівень психологічного сприйняття власника

Рис. 3.5. Групування факторів середовища підприємства залежно від ступеня впливу

• Загальна макроекономічна стабільність у державі

Економічні

подпись: економічніСтан економіки країни

• Рівень інфляції

• Стан грошового обігу і надійність національної грошової одиниці

Фінансово-економічні фактори

подпись: фінансово-економічні факториРівень стабільності економічної кон’юнктури

Фінансові

подпись: фінансовіМеханізм роздержавлення та приватизації власності, демоно­полізації виробництва

• Система фінансування, кредиту - вання

• Система оподаткування, податкові пільги

• Види державної фінансової підтримки

• Фінансова підтримка від спілок, рад, асамблей та інших громадських об’єднань підприємців

Ресурсні

подпись: ресурсніФінансова допомога від спонсорів

• Способи залучення початкового капіталу

• Система доступу до матеріально - технічних ресурсів

• Способи отримання виробничих площ, приміщень для офісу фірми

• Система доступу до природних ресурсів, земельних ділянок

• Правова база здійснення підприєм - ницької діяльності

Правові

подпись: правові

Соціально-психологічні фактори Організаційно-правові фактори

подпись: соціально-психологічні фактори організаційно-правові факториНаявність правових гарантій насильницького відчуження власності

• Система нормативних документів щодо приватного підприємництва, малого бізнесу, її стабільність

• Процедура створення підприємства

Організаційні

подпись: організаційніНаявність обмежень щодо здійснення окремих видів діяльності

• Інформаційна та науково-методична підтримка підприємництва

• Умови зовнішньоекономічної діяльності підприємців

Соціальні

подпись: соціальніСтавлення держави до підприємництва

• Громадська думка щодо підпри­ємницької діяльності

• Стан ринкової інфраструктури, її можливості забезпечення функціонування бізнесу

• Рівень конкуренції

• Наявність корупції, рекету та їхній вплив на розвиток підприємництва

Психологічно

Професійні

подпись: психологічно
професійні
Психологічна готовність займатися підприємницькою діяльністю

• Емоційна мотивація та престижність підприємницької діяльності

• Наявність професійних знань та досвіду щодо заняття бізнесом

• Можливість отримати професійну підготовку

SHAPE \* MERGEFORMAT Поняття підприємницького середовища та його складові елементи

Схема 3.1. Групування факторів середовища підприємства за характером дії

Таблиця 3.1

Групування факторів середовища залежно від їхньоїролі у створенні підприємницького клімату

Стримуючі фактори

подпись: стримуючі факториСтимулюючі фактори

Стабільність державної та соці­альної політики, спрямованої на розвиток підприємництва. Зрос­тання товарного виробництва. Наявність конкуренції на ринку. Роздержавлення та приватизація майна. Демонополізація госпо­дарської діяльності. Свобода вибору покупця та продавця. Свобода цін. Свобода просуван­ня товарів, послуг. Наявність розвиненої інфраструктури бізне­су. Пільговий податковий режим. Доступність одержання кредитів підприємцем. Засоби, які сприя­ють залученню фінансових ре­сурсів у сферу бізнесу, інвести­цій від іноземних контрагентів. Дійова державна підтримка су­б’єктів підприємницької діяль­ності. Спрощення процедур регу­лювання підприємництва. Спро­щення порядку державної реє­страції підприємців. Підвищення якості підготовки кадрів. Можливість отримання необхід­ної інформації (про товарні ринки, технології, потенційних партнерів). Наявність ефективної системи захисту інтелектуальної власності на винаходи, новатор­ські ідеї, ноу-хау. Наявність гро­мадських об’єднань підприємців, активізація їхньої діяльності.

Високі податкові ставки. Моно­полізм. Спад товарного вироб­ництва. Зростання цін. Інфляція. Низький розмір стартового капі­талу. Обмеженість матеріальних ресурсів. Високі відсотки при одержанні кредитів. Надмірне державне регулювання та кон­троль. Низький рівень плато­спроможності населення. Висо­кий ступінь підприємницького ризику. Відсутність належного нормативно-правового забезпе­чення розвитку підприємництва, у тому числі малого бізнесу. Обмеження у системі товаро про­сування, які пов’язані з квотами, зборами на ввезення продукції в Україну та вивезення її за кордон, системою розрахунків. Недостат­ня державна фінансово-кредитна і майнова підтримка малих під­приємств. Субсидії неефектив­ним підприємствам з боку держа­ви. Недосконалість системи дер­жавної реєстрації, обліку та статистичної звітності суб’єктів підприємницької діяльності. Об­меженість інноваційного та кон­сультаційного забезпечення. Низь­кий рівень державного фінан­сування наукових досліджень та розробок, негативне ставлення до приватного сектору з боку окремих верств населення. Недостатній рівень етики бізнесу.

Кожна фірма має зовнішнє оточення, що впливає на його функці­онування у поточному періоді та перспективі. Вище керівництво або відповідні структурні підрозділи підприємства намагаються обмежити облік дій середовища у першу чергу тими факторами, які мають вирі­шальний вплив на ефективність діяльності підприємства на конкрет­ному етапі.

Особливого значення набуває вплив таких типових факторів зов­нішнього середовища підприємства: стан ринкової ситуації, аналіз умов торгівлі на ринку, господарські зв’язки, конкуренти, економіка, демо­графічні процеси, наука і техніка, правова система, споживачі та їхні вимоги до товарів.

Розглянемо ці фактори більш детально.

Стан ринкової ситуації. Аналіз ринку — це комплекс дій, спря­мованих на найбільш повне дослідження процесів, що відбуваються у сфері товарного обігу та факторів, які впливають на формування попи­ту і пропозиції, визначають економічні відносини між виробниками і покупцями.

Одним з важливих завдань вивчення ринку, ринкової ситуації є аналіз попиту і пропозиції. При аналізі та оцінці попиту першорядне значення надається виявленню потреб у конкретних товарах, споживчій спроможності населення, факторам переваги при виборі продукції, а також перспективам попиту, виражених не тільки темпами зростання, але й характеристиками життєвого циклу товару. Потреби покупця та його вимоги до товару змінюються, тому успіх на ринку буде мати той виробник, який здатний найкраще пристосуватись до оптимального задоволення споживчих потреб. У зв’язку з цим одним із завдань вив­чення ринку є визначення тривалості життєвого циклу товару, почи­наючи від зародження бізнес-ідеї. Підприємець та його функціональні підрозділи повинні вміти передбачити зміну фаз циклу попиту і життє­вого циклу то вару, переглядати стратегію фірми у відповідності до зміни умов конкуренції на ринку.

Вважається, що найбільш швидкі зміни відбуваються у зовнішньому середовищі електронної галузі, виробництві комп’ютерів,^хімічній, фармацевтичній та ряді інших сфер, де є більш відчутний вплив науко­во-технічного прогресу та конкурентної боротьби. Менш суттєві зміни у зовнішньому середовищі відбуваються у машинобудівництві, вироб­ництві запчастин до автомобілів, у меблевій, кондитерській промисло­вості, виробництві тари та пакувальних матеріалів, харчових консервів. Аналіз зовнішнього середовища вимагає постійної уваги з боку

Підприємців. Тому він здійснюється на основі вивчення великого об­сягу інформації та потребує конкретизації для прийняття правильних рішень.

Слід своєчасно виявляти ознаки технологічного старіння продукції, падіння її конкурентоспроможності з тим, щоб оперативно припинив­ши випуск технічно застарілих виробів, запропонувати удосконалені, модернізовані варіанти зразків. Виробниче підприємство має постійно відстежувати стадії життєвого циклу товару, щоб у період спаду попиту зняти його з ринку та замінити новим, споживчі властивості якого у більшій мірі задовольняють потреби покупців. Суттєвий вплив на по­пит товарів має мода та сезонність. їхні коливання враховуються ви­робниками та торговельними підприємствами, які намагаються у кінці сезону звільнитись від нереалізованих товарів шляхом їх розпродажу за ціновими знижками.

Вивчення ринку передбачає також аналіз купівельної спроможності населення. На купівельну спроможність населення впливають такі фак­тори, як: рівень доходів певних сегментів ринку, сума грошових нако­пичень, розвиток виробництва товарів, стан економічної ситуації, рівень інфляції, поточні ціни на товари та послуги. Об’ємні показники попиту на товар визначають на основі статистичних даних про спожи­вання товару за досліджуваний період.

Неабияке значення при вивченні ринку та ринкових відносин має проведення аналізу пропозиції товару на ринку.

При дослідженні пропозиції товару на ринку з’ясовують такі пи­тання: кількісна оцінка пропозиції конкретного товару; структура про­позиції, ступінь оновлення асортименту; частка новинок, техніко-еко - номічні характеристики нових і перспективних виробів, рівень цін на товари різних моделей і модифікацій, частка фірм — найбільших по­стачальників товарів на ринку, оцінка їхніх виробничих потужностей та перспектив розвитку. Кількісну оцінку товарної пропозиції дають на підставі статистичних даних про виробництво та імпорт.

Анал із завершується складанням прогнозу розвитку ринку конкрет­ного товару, товарної групи у рамках бізнес-плану. На основі ретельного вивчення попиту і пропозиції дається оцінка перспектив розвитку рин­ку: зростання або зниження потреб у товарі, розвиток життєвого циклу, зміни вимог до якості та функціональні властивості продукції, результа­ти виявлення нових сфер застосування товару. У кількісному вираженні оцінюються також майбутня динаміка і структура споживчого попиту, перспективи розвитку науково-технічного прогресу у галузі.

Для визначення перспектив зміни ємності ринку вивчають тен­денції у розвитку виробництва в цілому і ви пуску даного товару, забез­печеність сировиною, введення в експлуатацію нових виробничих по­тужностей, появу новихтоварів-замінників, імпортні та експортні мож­ливості.

Аналіз умов торгівлі на ринку. Для забезпечення збуту продукції підприємцю потрібно провести аналіз організації торгівлі, комерцій­ної практики, що склалась на ринку, умов товароруху. Слід проана­лізувати і оцінити діяльність комерційних структур як продавців так і покупців, виявити їхні позиції на ринку, канали та методи збуту, на­дання сервісних послуг, організацію реклами.

Вивчення комерційної практики передбачає з’ясування таких пи­тань: використання договорів купівлі-продажу товарів, контрактів зов­нішньоекономічної діяльності, біржових контрактів, торгових правил, вимог міжнародної практики, розрахунок продажної ціни та порівнян­ня її із закупівельною.

Аналіз умов торгівлі на ринку передбачає також вивчення транс­портного забезпечення, зокрема: наявність прямого сполучення, вид транспорту, маршрут товаропостачання, тарифи, ступінь механізації вантажно-розвантажувальних робіт, вартість перевалочних робіт та збе­рігання вантажів, правила перевезення, правила здачі та приймання продукції.

Аналіз умов торгівлі на ринку став реальною потребою, увійшов у практику господарювання підприємців. Глибина та напрямок такого дослідження залежить здебільшого від характеру діяльності суб’єкта, рівня доходів, специфіки товарів. Крім того, масштаб аналізу визна­чається цілями та стратегією підприємства, а саме: рішеннями віднос­но змін напрямків діяльності підприємства, характеру виходу на ринок, змін асортиментної політики та змін у системі збуту. Результатом аналізу ринку є оцінка потенційних можливостей підприємства та його позицій на конкретному ринку або на певних його сегментах. Цей результат порівнюється з виробничими, фінансовими, трудовими ресурсами підприємства та є оцінкою ефективності діяльності суб’єкта.

Господарськізв ’язки. Підприємство має проводити аналіз відносин з постачальниками, посередниками, кредитно-фінансовими установа­ми, які є елементами зовнішнього оточення.

Постачальники забезпечують підприємство необхідними ресур­сами: сировиною, матеріалами, обладнанням, паливом, енергією. При вирішенні питання щодо отримання ресурсів від постачальників вив­чаються такі фактори, як ціни, якість, кількість. Якщо підприємство має лише одного постачальника конкретної продукції, то виникає заг­роза залежності від контрагента. В Японії практикується система за­безпечення виробничого процесу матеріалами, яка передбачає поста­чання їх за принципом «точно у строк». Формується тісний зв’язок ви - робника кінцевого продукту з постачальниками. Як правило, підприємство не віддає перевагу одному постачальнику, щоб не стави­ти увесь технологічний процес під загрозу припинення у випадку ви­никнення виробничих або фінансових проблем.

Забезпечують просування товарів, послуг від підприємства-вироб - ника на ринок посередники підприємства, організації або індивідуальні підприємці. До посередників належать оптові, роздрібні підприємства, торгово-збутові та торговельно-закупівельні організації, брокерські кон­тори, склади, рекламні агентства, різні комерційні структури, що займа­ються торгово-посередницькою діяльністю, транспортні організації.

За допомогою посередників виявляються ринки збуту, забезпе­чується просування товарів від виробників до споживача, здійснюються операції зі складування, зберігання, доробки, сортування, комплекту­вання невеликих партій товарів, пакування, транспортування товарів.

Неабиякого значення набувають господарські зв’язки підприємства з кредитно-фінансовими установами, до яких відносяться банки, кре­дитні компанії, страхові фірми. Вони можуть допомогти підприємцю фінансувати бізнес-операції, забезпечити страхування.

В умовах фінансової нестабільності певна частина суб’єктів підприємництва не може обійтись без підтримки з боку кредитно-фі­нансових структур. Отримання необхідних фінансових ресурсів забез­печує підприємству стабільне функціонування. Чим міцніше підпри­ємство, тим сприятливіші умови кредитування. Для цього потрібно провести аналіз фінансового стану, виявити джерела фінансування, потребу у довгострокових та короткострокових кредитах, визначити умови їх отримання і оплати, включаючи необхідність повернення обу­мовленого розміру відсоткової ставки, а також обгрунтовано підійти до вибору фінансово-кредитної установи.

Конкуренти. Це впливовий елемент зовнішнього середовища підприємства.

Для аналізу дій конкурентів подається така інформація:

• позиції конкуруючих фірм на ринку: розміри продажу товарів, частка підприємства у загальному обсязі реалізації даної про­дукції на певному ринковому сегменті;

• характер продукції, що випускається: технічні параметри, ціна, конкурентні переваги, товарна марка, особливості упаковки і дизайну, новинки;

• види та характер сервісних послуг, що пропонуються конкурен­тами;

• практика рекламної діяльності та форми стимулювання збуту, рекламний бюджет;

• практика товаропросування: види транспортування, наявність складів та їхнє розміщення, умови зберігання продукції;

• маркетингова діяльність фірм-конкурентів: стратегія, асортиментна політика, інновації щодо розробки нових товарів; виробнича, технічна та збутова політика, ціноутворення, рівень витрат виробництва та шляхи їхнього зниження;

• організація конкуруючими фірмами збутової діяльності: на­явність власної збутової мережі, використання послуг торгових посередників, витрати на утримання збутового апарату;

• фінансовий стан кожного конкурента та його можливість захищати свої позиції на ринку, платоспроможність, здатність до розширення потужностей і організації нового виробництва;

• кількісні показники діяльності фірм-конкурентів за досліджу­ваний період або на певну дату: обсяг продукції, що виробляєть­ся, капіталовкладення, витрати на науково-дослідні та конструкторські роботи, витрати виробництва, прибуток та ряд інших економічних показників, що містяться у річних звітах;

• комерційні умови угод, які укладаються конкурентами: ціни, пільги і знижки, строки постачання;

• науково-технічний потенціал і досягнення фірм-конкурентів у сфері виробництва та використання товару, які можуть впли­нути на споживчий попит.

Стан економіки. Аналіз стану економіки своєї країни передбачає попереднє ознайомлення із загальними відомостями про економічні та регіональні особливості, зміни, що відбуваються у виробництві, торгівлі, сільському господарстві та інших галузях господарства, наявність і ви­користання національних матеріальних, фінансових ресурсів; грошо­ву систему і валютний курс, життєвий рівень населення, соціально - культурні умови розвитку.

Для аналізу стану економіки використовують такі основні показ­ники: обсяг капіталовкладень в оновлення і розширення основного капіталу окремої галузі або економіки в цілому, темпи зростання ви­

Робництва тих чи інших товарів, розвиток роздрібного товарообороту, обсяг випуску продукції, запаси товарів, розміри та структура витрат на наукові дослідження і розробки, темпи оновлення продукції, частка і кількість принципово нових товарів, шо надходить на ринок, динамі­ка рівня цін, співвідношення цін і витрат виробництва в окремих фірмах-виробниках, обсяг і структура міжнародної торгівлі конкретним товаром.

Демографічні процеси. Демографія як елемент (фактор) зовнішнього середовища підприємства впливає на стан споживчого попиту, його структуру та динаміку. Йдеться про зміну чисельності населення краї­ни чи регіону, вікового, статевого та професійного складу, рівня народ­жуваності, кількості сімей.

Зростання чисельності населення означає підвищення спожи­вання. За наявності споживчої спроможності це позитивно впливає на розвиток товарних ринків. Підприємство може відчувати дію зростан­ня населення і по-різному реагувати. Наприклад, зниження рівня на­роджуваності може призвести до спаду активності підприємств-вироб - ників дитячих іграшок, дитячих меблів та продуктів харчування для да­ного сегменту ринку.

Наука і техніка. Рівень розвитку науки і техніки є тією силою, що може призвести до згортання неперспективної області діяльності підприємства, оскільки це не відповідає прогресивним напрямкам роз­витку науково-технічного прогресу.

Кожне нове відкриття у науці і техніці може спричинити появу нової галузі промисловості. Достатньо згадати ЕОМ, появу касетних магні­тофонів, відеоапаратури, мобільного зв’язку, мережі Інтернет. Ці відкриття призводять не тільки до створення нових сфер (напрямків) діяльності, але й до спаду і навіть ліквідації старих.

Кожна фірма повинна уважно стежити за усіма змінами у розвитку науково-технічного прогресу. Ігнорування цього фактору може призве­сти до того, що діяльність фірми та її товари стануть вже непотрібними суспільству. Причина - поява на ринку принципово нових виробів, які раніше не існували у товарообігу. Однак ці ж зміни можуть надати фірмі нові потенційні невикористані можливості для розширення діяльності.

Слід зауважити, що багато зарубіжних компаній постійно слідку­ють за розвитком науки і техніки. Вони створюють науково-дослідні відділи, які займаються розробкою нових товарів, матеріалів, технологій з тим, щоб покращити якість товарної продукції та мати переваги пе­ред конкурентами.

Податкова система. У діловому житті підприємця найважливіше місце займають відносини, що виникають з приводу податків. Подат­кова система є необхідною умовою економічних відносин в суспільстві, основою фінансово-кредитного механізму державного регулювання, важливим важелем впливу на економіку.

Податкова система - це сукупність передбачених податковим за­конодавством загальнодержавних та місцевих податків і зборів, прин­ципів, форм і методів їхнього встановлення, зміни, скасування, обчис­лення та сплати.

Податок — це обов’язковий платіж, який сплачують до бюджету фізичні та юридичні особи у порядку, встановленому податковим за­конодавством України.

Збором є обов’язковий платіж, який сплачують юридичні та фізичні особи за вчинення державними органами, органами місцевого само­врядування, їхніми посадовими особами дій, які мають юридичне зна­чення, за надання певних прав, видачу дозволів і ліцензій, а також для забезпечення функціонування системи державного соціального стра­хування і державного соціального забезпечення.

Цілями податкової політики як інструмента державного регулю­вання є стабілізація і пожвавлення економіки, постійне економічне зро­стання; підвищення ділової активності суб’єктів; стимулювання підприємницької діяльності, утому числі малого бізнесу; забезпечення стабільності цін на основні товари народного споживання та послуги; створення сприятливих умов для надання додаткових робочих місць; формування системи соціального захисту громадян, гарантування мінімального рівня доходів населення. Завдяки податковій системі дер­жава мобілізує фінансові ресурси, які йдуть на утримання державного апарату і надання послуг населенню.

Податки виконують такі функції:

• фіскальну - пов’язану з формуванням джерел державних ви­датків;

• розподільчу - перерозподіл доходів юридичних і фізичних осіб відповідно до прийнятих у суспільстві критеріїв доцільності і соціальної справедливості;

• регулюючу — регулювання особистих, колективних, суспільних інтересів, а також взаємовідносин держави з різними сектора­ми виробництва.

Основними принципами податкової системи є:

1) принцип економічної обгрунтованості — встановлення податків та зборів відповідно до фінансових можливостей платників з ура­хуванням необхідності досягнення збалансованості витрат та доходів бюджету;

2) принцип стабільності — незмінності видів податків та правил їх нарахування і стягнення упродовж тривалого періоду;

3) принцип передбачення - соціально-економічної обгрунтова­ності змін податкового законодавства;

4) принцип антиінфляційноїспрямованості податків - запобігання інфляції шляхом оптимальних податкових вилучень;

5) принцип рівності - рівного обов’язку платників податків за рівних умов оцінки та розмірів доходів;

6) принцип стимулювання - формування економічної та правової зацікавленості у здійсненні певної діяльності, виходячи з умов оподат­кування та отримання більш високих доходів;

7) принцип економічності - сумірності витрат, пов’язаних зі стяг­ненням податків, іздоходами, одержаними від їхнього збору.

Проведення податкової реформи в Україні повинно грунтуватися на таких засадах реформування системи оподаткування:

1) загальне спрощення правової бази оподаткування, забезпечення зрозумілості норм основного законодавчого акта з оподаткування;

2) уніфікація підходів і методів визначення елементів за всіма по­датками (зборами) та вимог до ведення обліку нарахування податків (зборів);

3) зменшення кількості податків та скасування податків (зборів, обов’язкових платежів), витрати на адміністрування яких перевищують доходи від їхнього стягнення;

4) зниження рівня податкового навантаження на суб’єктів оподат­кування та вирівнювання податкового тиску щодо різних категорій платників податків;

5) зменшення ставок податків (зборів) з одночасним збільшенням податкової бази, що означає максимальне розширення кола платників податків (зборів) та скасування безпідставних податкових пільг;

6) збільшення розміру суми неоподатковуваного мінімуму доходів фізичних осіб;

7) застосування замість податкових пільг системи бюджетних до­тацій, спрямованих на підтримку найменш захищених верств населення та на розвиток пріоритетних галузей господарства та регіонів України;

8) підтримка розвитку та поширення малого підприємництва шля­хом запровадження спеціальних режимів оподаткування;

9)стимулювання інноваційної діяльності;

10) урахування міжнародної практики у сфері оподаткування, дос­віду побудови податкових систем у розвинутих країнах.

Основними завданнями реформування податкової системи Украї­ни є:

• побудова стабільної, зрозумілої та прозорої податкової системи, встановлення правових механізмів взаємодії всіх її елементів;

• формування єдиної податкової правової бази (єдність подат­кової системи та законодавчої бази оподаткування забезпе­чується повним охопленням всіх питань з оподаткування в од­ному законодавчому акті. Ним має стати Податковий кодекс України);

• створення раціональної податкової системи, яка забезпечить збалансованість загальнодержавних і приватних інтересів, сприятиме розвитку підприємництва та нарощуванню націо­нального багатства України;

• встановлення рівних умов оподаткування для всіх категорій платників податків;

• забезпечення гарантій соціального захисту щодо малоза­безпечених верств населення;

• створення умовдля здійснення підприємствами переоснащення основних фондів та оновлення матеріально-технічної бази;

• забезпечення умов розвитку суб’єктів малого підприємництва;

• удосконалення механізму податкового адміністрування та відпо­відальності за податкові правопорушення.

Споживачі та їхні вимоги до товарів. Підприємство при вивченні ринку має проводити аналіз вимог, думок кінцевих споживачів не щодо товарів взагалі, а щодо конкретних виробів при здійсненні купівлі.

Для підприємця важливо знати ставлення покупців до асортименту, якості виробу, його зовнішнього вигляду, способу упаковки, маркування, ціни. Для товарів широкого споживання враховуються вимоги ринку до кольорового оформлення, фасонів, розмірів. Вагомими критеріями вибо­ру товару є індивідуалізація, престижність товарної марки, оригінальний дизайн. Тому віддається перевага тій фірмі, яка забезпечить оптимальну відповідність якості, споживчих властивостей, ціни товару, характеру і специфіці вимог. Для обладнання беруться до уваги технічні стандарти, ціни, витрати по експлуатації, ремонту, технічному обслуговуванню. Отже, при вивченні споживачів продукції слід виходити з особливостей і призна­чення продукції—виробничого або споживчого попиту.

Покупцями продукції виробничого призначення можуть бути про­мислові підприємства, які закуповують сировину, матеріали, комплекту­ючі вироби для їхнього використання у технологічному процесі, торгово - посередницькі фірми (оптові, торгово-збутові). При вивченні компаній - покупців товарів виробничого призначення, окрім загальних відомостей про суб’єкти, необхідно знати: становище підприємства-покупця на рин­ку, його частку у загальному споживанні конкретного товару, стабільність попиту, основних постачальників, характер комерційних операцій, вимоги дотехніко-економічних показників продукції, технічне обслуговування, виробничі потужності та перспективи розвитку.

Покупцями продукції споживчого призначення виступають оптові, роздрібні, торгово-посилкові підприємства, дилери, а також кінцеві споживачі (населення). При вивченні товарів підприємств-покупців споживчого призначення важливе значення має з’ясування методів роздрібного продажу, умов надання покупцям різних пільг (цінові знижки, безкоштовне післяпродажне обслуговування, продаж у кре­дит), номенклатура пропонованої продукції, її новизна, рівень конку­рентоспроможності, ступінь оновлення виробів, засоби реклами, ме­тоди стимулювання збуту, ефективність каналів реалізації, загальний обсяг продажу, прибутковість операцій, розміри витрат зі збуту.

Враховуючи зміни умов життя суспільства, підприємство на основі аналізу зовнішніх факторів, які можуть несприятливо впливати на його діяльність, повинно вживати відповідних заходів. Підприємство може по-різному реагувати на зміни в суспільно-економічній системі:

1 .Нічого не здійснювати, (якщо вважає, що це не суттєво або є ко­роткотерміновим явищем).

2. Спостерігати за середовищем і своєчасно реагувати шляхом по­кращання якості своїх товарів, зниження витрат виробництва, внесен­ня змін до стратегії, асортиментної політики, каналів збуту.

3. Підприємство на постійній основі вивчає зовнішнє та внутрішнє середовище, передбачає деякі події. Це дає можливість не тільки при­стосуватись до нових умов, але й використати додаткові можливості на ринку, проводити диверсифікацію, оптимізувати витрати та зменшити ступінь ризику.

Додати коментар

Реквізити Майстерні своєї справи

Адреса і телефони:

Україна, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Куколівське шосе 5/1А,
тел./факс +38 (05235) 7 41 13,
+380 (68) 408 39 56 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (50) 984 5 684 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (67) 561 22 71 — решта обладнання
ICQ: 491675177
e-mail: msd@inbox.ru