Поняття та еволюція принципу етичної та соціальної відповідальності підприємництва

В процесі бізнесу підприємець має справу з ресурсами, машинами, продуктами, документами, а також із закупівельними, виробничими, збутовими процесами. Він постійно спілкується з людьми як керівник, менеджер, погоджується з фахівцями, веде переговори з партнерами, формує контакти з трудовим колективом. Від того, як буде налагодже­ний механізм людських відносин у внутрішньому та зовнішньому се­редовищі, буде залежати репутація і авторитет підприємця, його успіх на товарному ринку та серед ділових осіб. Підприємництво — профе­сійна майстерність, талант, який відкриває простір для реалізації бізнес - ідей, особливий стиль ділової етики та комерційного мислення.

Арістотель вважав, що етика допомагає пізнати, що потрібно ро­бити і від чого слід утриматись.

Ділова етика — це галузь професійних знань, наука, яка розглядає та оцінює людські відносини, а також поведінку людей з точки зору їх відповідності загальноприйнятим нормам.

Практична реалізація таких норм визначає поведінку етичною або неетичною. Стосовно етики підприємця мова йде про поведінку суб’єк­та, про вимоги до стилю роботи, характеру спілкування з учасниками підприємницької активності. Отже, підприємництво - це постійні кон­такти, переговори, договори з партнерами. З кожним окремо доводиться будувати відносини не тільки на основі юридичних документів, але й на основі взаємної довіри і поваги до людських цінностей. Покладати­ся можна на тих, хто ставить морально-етичні норми над усе, дотри­мується справедливості та рівних прав.

Етика всебічно розглядає благо індивіда і благо суспільства, піддає критичному розгляду вчинки, дає приклад для удосконалення правил життєвої поведінки, керується виключно людським розумом.

Етика грунтується на уважному спостереженні навколишньої ре­альності. Можливо, неприємно звільняти працівника з роботи, але саме цього може вимагати етика. Інколи важко вчинити правильно перед загрозою сильного тиску, значних невдач і втрат, але слід намагатись керуватись етичними нормами, мати сильну волю і психологічну рівно­вагу з тим, щоб не «виплеснути» зворотні негативні бурхливі емоції. Це негативно впливає на настрої інших людей, що працюють у колективі, створює атмосферу напруги, недовіри, замкнутості в особистих стосун­ках.

Етика — це наука, що розглядає специфічно людські цілі і взаємоз­в’язок засобів їхнього досягнення з цими цілями. Етика застосовує людські знання, дозволяє оцінити та прийняти правильні рішення, вив­чає вплив окремих дій на становище індивіда, фірми і суспільства в ціло­му, зосереджує увагу на обов’язках і відповідальності. Це означає, що етика бізнесу розглядає зобов’язання, які людина приймає на себе як учасник підприємницької активності. Не можна нехтувати соціальним виміром етики бізнесу, оскільки багато серйозних проблем постають із взаємозв’язків бізнесу і суспільства в цілому. Бізнес може спричиняти деякі соціальні ситуації, які завдають шкоди людям і породжують не­справедливість, хоча не лише бізнес несе за це відповідальність.

До основних принципів ділової етики можна віднести:

1. Комплексність уявлень про призначення діяльності підприємця. Етика повинна відображати не тільки відношення між членами будь якої соціальної системи, але й давати уявлення про призначення, доцільність даної системи та її окремих членів, мету, характер поведінки та кри­терії оцінки дій.

2. Історичність. Етика не підлягає механічному перенесенню того, що є добром та злом у свідомості людини. Вона розвивається впродовж часу, як і сама людина, значною мірою визначає характер соціальної системи та дисбаланс, а також стиль ведення бізнесу.

3. Відсутність силового втручання. Нелегко нав’язати людині пакет ідеальних якостей та вимагати безпомилкових дій. Хоча в процесі са­мовдосконалення та самооцінки певні зрушення відповідності етичним нормам, безумовно, будуть.

Слід прагнути, щоб підприємництво розвивалось у напрямку бла­годійної та чесної справи, дотримання правил гри ринкової системи господарювання, коли обмін, еквівалентність, рівноцінність мають місце для обох зацікавлених сторін угоди, а обман партнерів, корис­ливі неетичні дії, особистий зиск за будь-яку ціну повністю виключені.

Ще на початку XX ст. російськими підприємцями були розглянуті такі моральні принципи ведення бізнесу:

1. Поважай владу. Влада — необхідна умова ефективного розв’язан­ня проблем. У всьому повинен бути порядок. Слід виявляти повагу до осіб, які представляють законну владу.

2. Будь чесним та правдивим. Це фундамент підприємництва, пере­думова здорового прибутку та гармонійності відносин у справах.

3. Поважай право приватної власності. Вільне підприємництво - основа добробуту держави. Підприємець повинен напружено працю­вати на благо своєї батьківщини. Таку ретельність можна виявити при опорі на приватну власність.

4. Люби та поважай людину. Любов і повага до людини праці з боку підприємця породжують відповідні любов і повагу. У таких умовах ви­никає гармонія інтересів, що створює атмосферу для розвитку у людей найрізноманітніших здібностей, спонукає їх виявити найбільш повно.

5. Дотримуйся слова. Ділова людина повиннадотримуватися свого сло­ва, обіцянок. «Тому, хто хоч раз обдурить, вже не повірять». Успіх у справі багато в чому залежить від того, як оточуючі довіряють підприємцю.

6. Живи, виходячи з наявних коштів. Підприємець повинен обрати ту справу, яку він здатен здійснити, покладаючись на свій розум, ква­ліфікацію, організованість, існуючі матеріальні, фінансові ресурси.

7. Будь цілеспрямований. Підприємець повинен мати перед собою чітко поставлену мету і не відволікатись на інше. Жодна мета не може переважити моральні цінності.

Незважаючи на те, що етичні норми бізнесу вироблені з давніх часів, їхнє сучасне висвітлення має певну специфіку. Сучасні моральні нор­ми (постулати) лежать в основі того, що можна визначити як етичний кодекс підприємця, який спирається переважно на совість, честь, по - рядністьлюдини.

Морально-етичний кодекс підприємця - це систематизований пе­релік норм, якими повинен керуватись кожний суб’єкт підприємницької діяльності у бізнесі. Основні його положення наведені на (рис. 4.1).

Таким чином, морально-етичний кодекс сучасного підприємця виник як продукт історико-еволюційного розвитку уявлень про мораль­не обличчя та притаманні риси ділової людини, добросовісне ведення справ у бізнесі.

Враховуючи підвищення ролі етики, підприємницька структура може розробити етичний кодекс фірми, у якому відображаються мо­ральні корпоративні цінності та критерії. Адже це — візитна картка со­лідності підприємства, що турбується про свою ділову репутацію і до­віру з боку оточуючих.

Основу корпоративного етичного кодексу можна сформулювати так: фірма не буде терпіти неетичних та незаконних дій з метою особи­стого доходу. Репутація фірми - вище будь-якої вигоди. Фірма - не просто економічний суб’єкт, місце роботи. Для творчої, працьовитої людини фірма - основний засіб життєзабезпечення та добробуту в сім’ї. Працівник цінує роботу, а фірма цінує працю кожного робітника, на­магається створити сприятливі умови і позитивну атмосферу.

Етичний кодекс підприємця

✓ Впевненість у користі своєї праці не тільки для себе, але й для людей, суспільства, держави

^ Розуміння того, що люди бажають та вміють працювати, намагаються реалізувати себе разом з підприємцем

'ґ Віра у бізнес, ставлення до нього як до мистецтва, творчої справи

^ Визнання необхідності конкуренції та водночас прагнення до співпраці

^ Повага до себе як до особистості та до будь-якої особистості як до себе

^ Повага до будь-якої власності, державної влади, громадських рухів, соціального устрою, законів ^ Довіра до інших, повага до професіоналізму, компетентності

^ Визнання цінності освіти, науки і техніки, інформатики, культури ^ Турбота про екологію ^ Прагнення до нововведень ^ Гуманізм

Рис. 4.1. Сучасні морально-етичні норми цивілізованого підприємця

Фірма має бути такою, якою можна було б пишатися, чесно пра­цювати і вести бізнес. Вихід на роботу не має бути обтяжливим для ро­бітника. У солідного підприємства багато партнерів, які задоволені ко­мерційними зв’язками, мають бажання співпрацювати у майбутньому. Все це можливо тоді, коли увесь персонал та сам підприємець-власник будуть дотримуватись етичного кодексу.

Етичні норми можуть бути розроблені й на рівні певної професії (на­приклад, кодекс брокера, комерсанта, страховика та ін.), виду підприє­мництва, враховуючи міжнародну практику. Багато країн, у тому числі Україна, дотримуються основних принципів Глобального етичного ко­дексу туризму, прийнятого на 13 сесії Генеральної асамблеї Всесвітньої туристичної організації (м. Сантьяго, Чилі, жовтень 1999 р.).

У додатку 4 наводяться правила адвокатської етики, а у додатку 5 — етичний кодекс консультанта, у додатку 6 - кодекс професійної етики страховиків у додатку 7 - правила професійної етики в рекламі.

Практика діяльності суб’єктів підприємницькоїдіяльності свідчить про те, що можна дотримуватись законів, але одночасно ігнорувати етичні норми, загальноприйняті у діловому світі. Для деяких комер­сантів стало нормою поведінки проведення операцій купівлі-продажу, виходячи з приказки «не обдуриш — не продаси». Замість поваги до вла­ди і законів деякі «круті» підприємці намагаються «зірвати куш» у бізнесі, ухиляються від сплати податків, входять у тіньовий сектор еко­номіки, ігнорують законні вимоги споживачів щодо якості запропо­нованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг, а також процесу обслуговування.

Нерідко підприємець бачить у своїх клієнтах лише джерело при­бутку. Тому у свідомості населення поняття честь, порядність, добро­зичливість, етика та культура не пов’язані з образом підприємця. У кра­щому випадку їхні дії викликають симпатії та позитивне ставлення, якщо вони виступають у ролі спонсорів, займаються благодійністю.

Складність вирішення етичних проблем підприємництва полягає у тому, що важко терміново їх розв’язати примусовими методами. Тільки тоді, коли відхилення підприємця від принципів моралі стає однозначним порушенням юридичних законів, у силу вступають дер­жавно-адміністративна, дисциплінарна, цивільна відповідальність.

Кращими засобами забезпечення порядного, чесного підпри­ємництва є освіта, виховання, громадська думка. Отже, справжній підприємець повинен знати норми ділової поведінки, уникати амораль­них, неетичних дій у стосунках з іншими учасниками бізнесу.

Згідно із законодавством України, суб’єкт підприємницької діяль­ності несе відповідальність за невиконання укладених договорів; пору­шення прав власності інших підприємств, установ, організацій, грома­дян; недотримання правил безпеки та умов праці; виробництво і реа­лізацію неякісної продукції, що завдає шкоди здоров’ю людей; забруднення навколишнього середовища; приховування доходів від оподаткування; порушення антимоногіольного законодавства. Підпри­ємець несе також майнову відповідальність, ступінь якої залежить від конкретної організаційно-правової форми бізнесу.

Підприємці несуть відповідальність перед різними групами і суб’єк­тами підприємницької діяльності. Це - вкладники, інвестори, креди­тори, споживачі, вітчизняні та іноземні партнери по бізнесу, найманий персонал (рис. 4.2). Підприємницькі структури несуть відповідальність як перед суспільством у цілому, так й перед окремими соціальними гру­пами, включаючи пенсіонерів, інвалідів, жінок з дітьми, безробітних. За рахунок збільшення обсягу податків від підприємницьких структур забезпечується поповнення державного та місцевого бюджету, є мож­ливість розв’язувати існуючі соціально-економічні питання.

Ділова людина повинна опанувати етикет, який значною мірою допомагає успішному вирішенню питань у бізнесі.

Етикет підприємця включає такі складові:

• норми та правила коректної поведінки у відносинах зі своїми колегами та підлеглими, керівниками інших підприємств;

• правила взаємного привітання, представлення, знайомства;

• правила організації бізнес-зустрічей та проведення ділових пере­говорів;

• вимоги до зовнішнього вигляду, манер, одягу, службового при­міщення;

• вимоги до мови;

• культуру службового листування;

• знання міжнародного протоколу та національних особливос­тей під час ділових контактів.

Споживачі

Найманий персонал

Партнери по бізнесу

Вкладники

(акціонери)

Інвестори

Кредитори

Державні органи

Рис. 4.2. Основні групи підприємницької діяльності, перед якими підприємництво несе відповідальність