ПОНЯТТЯ ТА ВИДИ КООПЕРАТИВІВ, ПОРЯДОК ЇХ СТВОРЕННЯ

Кооперативний рух одержав широкий розвиток більш 150 років тому в державах з різними економічними, політичними і соціальними системами, релігійними поглядами та ідеологією. Серед них були Швеція, Італія, Франція, Канада, Великобританія. Родоначальником кооперативної філософії в Європі був Роберт Оуэн. Одиничні коопе­ративи як альтернатива приватним капіталістичним підприємствам почали виникати ще наприкінці XVIII ст. Із середини XIX ст. почало­ся збільшення кооперативів у країнах Європи та інших континентів. У 1895 р. національні об’єднання кооперативів з різних країн світу об’єдналися в Міжнародний кооперативний альянс (МКА). У даний час членами МКА є 200 міжнародних і національних кооперативних організацій із загальною чисельністю, яка перевищує 750 млн. коопе­раторів більш, ніж у 210 країнах усіх континентів.

Важливість кооперативного сектора економіки підтверджується досвідом розвитку та державної підтримки кооперативів у країнах ЄС. Так, для підприємств кооперативного сектора країн ЄС характерним є:

1) великі обсяги операцій (від 3,6 в Португалії до 23,7 млрд. євро в Данії річного товарообігу);

2) високий рівень конкурентоспроможності внаслідок ефекту масш­табу та концентрації господарської діяльності;

3) дієве державне стимулювання різних видів кооперації;

4) диверсифікація та індустріалізація діяльності традиційних видів сільськогосподарських кооперативів;

5) зростання потужності кооперативів третинного сектора (банківсь­кі, страхові, споживчі кооперативи, спілки роздрібних торговців та кредитні спілки) та обслуговуючих кооперативів, особливо в галузі туризму;

6) високий рівень інтеграції кооперативів різних галузей діяльності;

7) диверсифікація діяльності кооперативів шляхом комбінування фу­нкцій виробництва, матеріально-технічного постачання, маркетин­гу та сервісу;

8) інноваційний характер кооперативного підприємництва;

9) поглиблення міжнародної інтеграції кооперативів.

При цьому основу кооперативів в усьому світі складають, як пра­вило, ідентичні приНциПи і кооперативні цінності: взаємодопомога, демократія, рівність, соціальна відповідальність, добровільність, спів­робітництво між кооперативними організаціями, автономія, незалеж­ність та ін.

Основними нормативно-правовими актами, що регулюють коо­перативні відносини в Україні є Господарський кодекс, Закон України “Про кооперацію”, Закон України “Про споживчу кооперацію”, Закон України “Про сільськогосподарську кооперацію” та ін.

Загальне поняття кооперативу міститься у Законі України “Про кооперацію”, згідно з яким кооператив - це юридична особа, утворена фізичними та (або) юридичними особами, які добровільно об’ єдналися на основі членства для ведення спільної господарської та іншої діяльності з метою задоволення своїх економічних, соціальних та інших потреб на засадах самоврядування.

Відповідно до завдань та характеру діяльності кооперативи поді­ляються на такі:

• виробничі кооперативи, які утворюються шляхом об’єднання фізи­чних осіб для спільної виробничої або іншої господарської діяль­ності на засадах їх обов’язкової трудової участі з метою одержання прибутку;

• обслуговуючі - кооперативи, які утворюються шляхом об’єднання фізичних та (або) юридичних осіб для надання послуг переважно членам кооперативу, а також іншим особам з метою провадження їх господарської діяльності. Обслуговуючі кооперативи надають послуги іншим особам в обсягах, що не перевищують 20 відсотків загального обороту кооперативу.

У галузі сільського господарства обслуговуючі кооперативи за­лежно від виду діяльності поділяються на переробні, заготівельно - збутові, постачальницькі, сервісні та ін.

До переробних належать кооперативи, які займаються перероб­кою сільськогосподарської сировини (виробництво хлібобулочних, ма­каронних виробів, овочевих, плодово-ягідних, м’ясних, молочних, риб­них продуктів, виробів і напівфабрикатів з льону, коноплі, лісо - і пиломатеріалів тощо). Заготівельно-збутові кооперативи здійснюють заготівлю, зберігання, передпродажну обробку, продаж продукції, на­дають маркетингові послуги тощо. Постачальницькі кооперативи ство­рюються з метою закупівлі та постачання засобів виробництва, матері­ально-технічних ресурсів, необхідних для виробництва сільськогоспо­дарської продукції та продуктів її переробки; виготовлення сировини і матеріалів та постачання їх сільськогосподарським товаровиробникам.

Сервісні кооперативи здійснюють технологічні, транспортні, меліора­тивні, ремонтні, будівельні, еколого-відновлювальні роботи, здійс­нюють ветеринарне обслуговування тварин і племінну роботу, займа­ються телефонізацією, газифікацією, електрифікацією в сільській місцевості, надають медичні, побутові, санаторно-курортні, науково - консультаційні послуги, послуги з ведення бухгалтерського обліку, аудиту та ін.;

• споживчі - кооперативи, які утворюються шляхом об’єднання фі­зичних та (або) юридичних осіб для організації торговельного об­слуговування, заготівель сільськогосподарської продукції, сирови­ни, виробництва продукції та надання інших послуг з метою задоволення споживчих потреб його членів.

Споживчий кооператив не є суб’єктом підприємницької діяльно­сті, проте з метою забезпечення фінансування своєї діяльності може створювати відповідні підприємницькі структури. Метою створення підприємства споживчої кооперації є здійснення статутних завдань за­сновників. Ці завдання викладені у Законі України “Про споживчу ко­операцію”, згідно із яким споживча кооперація має право здійснювати торговельну, заготівельну, виробничу та іншу діяльність, не забороне­ну чинним законодавством України, сприяє соціальному і культурно­му розвитку села, народних промислів і ремесел, бере участь у міжна­родному кооперативному русі. Настільки ж широкими можуть бути і повноваження підприємства споживчої кооперації. Конкретний їх пе­релік міститься у статуті підприємства.

За напрямами діяльності кооперативи можуть бути житлово-буді­вельними, садово-городніми, гаражними, торговельно-закупівельними, транспортними, освітніми, туристичними, медичними тощо.

Класифікацією організаційно-правових форм господарювання Державного класифікатора України передбачено такі групи об’ єктів класифікації, як кооперативи (код 300), які поділяються на:

• виробничий кооператив (код 310);

• обслуговуючий кооператив (код 320);

• споживчий кооператив (код 330);

• сільськогосподарський виробничий кооператив (код 340);

• сільськогосподарський обслуговуючий кооператив (код 350);

• кооперативний банк (код 390).

В умовах відродження кооперативного руху в Україні набувають актуальності підстави поділу кооперативів за такими ознаками: вид діяльності; предмет діяльності; спосіб утворення; рівень усуспільнен­ня майна; правовий режим земель; функціональна спрямованість; територія діяльності; ступінь включення в господарський обіг; участь у різних фазах суспільного виробництва; підстави для об’єднання; підгалузева ознака; конкретно-родова ознака; соціальний склад; сфера діяльності; мета діяльності й об’єкти власності; вид продукції, що ви­робляється; місце в організаційно-господарській структурі; рівень спеціалізації; джерела забезпечення матеріальними ресурсами тощо.

Кооператив є юридичною особою, має самостійний баланс, пото­чний та інші рахунки в установах банків, печатку з найменуванням. Створення кооперативу відбувається на добровільних засадах. Рішен­ня про створення кооперативу приймається установчими зборами. Державна реєстрація кооперативу проводиться в порядку, передбаче­ному законодавством.

Чисельність членів кооперативу не може бути меншою ніж три особи. При створенні кооперативу складається список членів та асоці­йованих членів кооперативу, який затверджується загальними збора­ми. Членами кооперативу можуть бути громадяни України, іноземці та особи без громадянства, юридичні особи України та іноземних держав, що діють через своїх представників, які внесли вступний вне­сок та пай у розмірах, визначених статутом кооперативу, додержу­ються вимог статуту і користуються правом ухвального голосу.

Членом кооперативу може бути фізична особа, яка досягла 16- річного віку і виявила бажання брати участь у його діяльності. Вступ до кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви. Особа, яка подала заяву про вступ до кооперативу, вносить вступний внесок і пай у порядку та розмірах, визначених його статутом.

Правовим документом, що регулює його діяльність, є статут коо­перативу. Ліквідація кооперативу відбувається:

• за рішенням загальних зборів членів кооперативу або зборів упов­новажених;

• за рішенням суду.