Потенціал підприємництва в парадигмі сталого роз­витку регіонів України

М. О. Ананська, здобувач Одеський національний політехнічний університет, м. Одеса

В сучасних умовах, постійних змін зовнішнього середовища бюджетування, як технологія управляння розвитком підприємства, фінансового планування, обліку і аналізу доходів і витрат та руху грошових коштів, дозволяє своєчасно врахувати всі внутрішні і зо­внішні фактори, що забезпечують сприятливі умови для функціо­нування і розвитку підприємства [1].

Бюджетне планування покликане сформувати на альтерна­тивних засадах оптимальні кількісні механізми реалізації обраних заходів щодо виконання планових показників підприємства з ме­тою досягнення цілей та реалізації стратегії організації [2].

Існуючі теоретичні засади і практичний досвід постановки бюджетування на зарубіжних на вітчизняних підприємствах, здійс­нюється шляхом впровадження трьох основних етапів:

- технології, яка містить: мету і задачі, види бюджетів, схеми консолідації, формати бюджетів, принципи бюджетування;

- організації, а саме: побудови фінансової структури, ви­значення регламенту бюджетування і бюджетного контролю, роз­поділення функцій і відповідальності між рівнями управління, ви­бору шагу бюджетування та складання графіку документообігу;

- автоматизації - складання вимог для комп’ютерних про­грам та вихідної інформації.

Умовою для впровадження повноцінного бюджетування на підприємстві є необхідність проходження всіх трьох його складо­вих [2].

Але такий підхід щодо технології постановки бюджетування у сучасних ринкових умовах не дає можливості щодо його впрова­дження на вітчизняних підприємствах малого бізнесу.

До малих підприємств згідно діючого законодавства відно­сяться як юридичні особи так і фізичні особи - підприємці. Такі підприємства різних сфер діяльності, мають невеликий обсяг вало­вого річного доходу, невеликий штат працівників та спрощену ор­ганізаційну структуру. Тому, існує думка що впровадження бю - джетування для таких підприємств є економічно не обґрунтованим, т. я. потребує значних фінансових та трудових витрат. Але автор

16

Вважає, спираючись на практичний досвід, що впровадження пов­ноцінного бюджетування на малих підприємствах можливо здійс­нити по спрощеній технології.

Реалізація першого етапу технології впровадження бюджету - вання повинна здійснюватися з урахуванням того, що малому підп­риємству не потрібно складати велику кількість бюджетів, частіше всього достатньо складати основні бюджети: доходів та витрат, ру­ху грошових коштів, розрахунковий баланс і додатково складати деякі графіки платежів.

Реалізація другого етапу передбачає побудову фінансової структури підприємства з визначенням центрів фінансової відпові­дальності. Але автор вважає, що на малих підприємствах не обов’язкової будувати фінансову структуру, а можливо викорис­тання існуючої організаційної структури. Що дає можливість знач­но скоротити витрати на постановку бюджетування на таких підп­риємствах та дозволяє не привертати додаткові трудові ресурси для ведення бюджетування на підприємстві.

Крім того вибір програмного продукту, щодо ведення бю - джетування повинен базуватися на принципах економічності і ра­ціональності. Тому розробка програмного продукту безпосередньо для даного підприємства є не обов’язковим і частіше всього можна використовувати програмні продукти які має підприємство або ви­користовувати типові програмні продукти що дозволяють автома­тизувати систему бюджетування на малому підприємстві.

Таким чином, існуюча технологія постановки бюджетування, потребує подальшого вдосконалення з урахуванням розміру та ста­дії розвитку підприємства.