Потоковий метод організації виробництва

Потокове виробництво - форма організації виробництва, за­снована на ритмічній повторюваності часу виконання основних і до­поміжних операцій на спеціалізованих робочих місцях, розміщених по ходу протікання технологічного процесу.

Потоковий метод характеризується:

• скороченням номенклатури продукції, яка випускається, до мінімуму;

• розчленовуванням виробничого процесу на операції;

• спеціалізацією робочих місць на виконання певних операцій;

• паралельним виконанням операцій на всіх робочих місцях у потоці;

• розміщенням устаткування за ходом технологічного процесу;

• високим рівнем безперервності виробничого процесу на основі за­безпечення рівності або кратності тривалості виконання операцій такту потоку;

• наявністю спеціального міжопераційного транспорту для передачі предметів праці від операції до операції.

Структурною одиницею потокового виробництва є потокова лі­нія. Потокова лінія — це сукупність робочих місць, розташованих за ходом технологічного процесу, призначених для виконання закріпле­них за ними технологічних операцій і пов’язаних між собою спеціаль­ними видами міжопераційних транспортних засобів. Найбільшого поширення потокові методи отримали в легкій і харчовій промисло­вості, машинобудуванні та металообробці, інших галузях. Потокові лінії, що існують у промисловості, різноманітні.

Для потокового методу виробництва використовуються такі нор­мативи: такт, ритм потокової лінії, крок конвеєра, загальна довжина і швидкість руху потокової лінії.

Такт потокової лінії (г) - інтервал часу між послідовним випус­ком двох деталей або виробів:

(г»-0

Г = ----------

N

Де Т - тривалість зміни, хв.; £ - регламентовані втрати часу, хв.; N - виробнича програма в зміну.

Підставимо у формулу умовні дані і виконаємо відповідні роз­рахунки:

Г = (480 - ЗО) /90 = 5 хв.

У випадку безперервно-потокового виробництва слід обов’язково дотримуватися принципу синхронізації. Принцип синхронізації по­лягає в тому, що час виконання кожної операції (£ ) повинен бути рівний розрахунковому такту потокової лінії (г = 5). Це досягається розрахунком кількості робочих місць на кожній операції. Якщо три­валість операції рівна або менша часу такту, то кількість робочих місць і одиниць устаткування рівне кількості операцій. Якщо три­валість операції більша часу такту, то необхідно декілька робочих місць для синхронізації. Кількість робочих місць на кожній операції (Р ) визначається діленням штучного часу (£ ) на час такту (г):

Штучний час - це час, необхідний для виконання всіх трудових прийомів за кожною окремою операцією.

Ритм потокової лінії (II) - це час, обернений такту. Ритм харак­теризує кількість виробів, які випускаються за одиницю часу:

Я = і/г.

Проведемо розрахунки: і? = 1 : 1/12 = 12 вир./год. Відзначимо, що при визначенні ритму потокової лінії необхідні однакові вели­чини. Слід хвилини перевести в години (5 хв. = 1/12 год.), інакше розрахунок буде неправельний. Або ж за одиницю приймати 1 год. = 60 хв. Тоді Я = 60/5 = 12 вир./год.

Крок конвеєра (І) - це відстань між центрами двох суміжних ро­бочих місць. Візьмемо умовно / = 6 м.

Загальна довжина потокової лінії конвеєра залежить від кроку і кількості робочих місць:

Ь = І х <7,

Де / - крок конвеєра, або відстань між центрами двох робочих місць; q - число робочих місць. У нашому прикладі:

Ь = 6 х 8 = 48 м.

Швидкість руху потокової лінії (и) залежить від кроку конвеєра і такту потокової лінії, вимірюється в м/хв.:

/

V = — .

Г

У нашому прикладі V = 6/5 = 1,2 м/хв.

Тривалість технологічної частини виробничого циклу виготовлен­ня виробу на потоковій лінії ( Т™т ) визначається за формулою:

77“ =ахг,

Ц Л •>

Д eq - число робочих місць; г - такт потокової лінії.

У нашому прикладі 7= 8 х 5 = 40 хв.

Економічна ефективність потокового методу забезпечується реа­лізацією всіх принципів організації виробництва: спеціалізації, без­перервності, пропорційності, паралельності, прямоточності і рит­мічності. Недоліки потокової організації виробництва:

• до основних вимог при виборі продукції для виготовлення по­токовим методом належать відпрацьованість і відносна стабільність їхніх конструкцій, великі масштаби виробництва, що не завжди від­повідає потребам ринку;

• використання конвеєрних ліній транспортувань збільшує тран­спортний заділ (незавершене виробництво) і затрудняє передачу ін­формації про якість продукції на інші робочі місця й дільниці;

• монотонність праці на потокових лініях знижує матеріальну за­цікавленість робітників і сприяє збільшенню плинності кадрів.

Заходи щодо вдосконалення потокових методів:

• організація роботи в разі змінних протягом дня такті й швидко­сті потокової лінії;

• переведення робітників протягом зміни з однієї операції на іншу;

• застосування багатоопераційних машин, які потребують регу­лярного переключення уваги робітників на різні процеси;

• заходи матеріального стимулювання;

• впровадження агрегатно-групових методів організації виробни­чого процесу, потокових ліній з вільним ритмом.

Основним напрямом підвищення економічної ефективності по­токового виробництва є впровадження напівавтоматичних і авто­матичних потокових ліній, застосування роботів та автоматичних маніпуляторів для виконання монотонних операцій.