ПОВНЕ ТОВАРИСТВО: МЕХАНІЗМ СТВОРЕННЯ ТА ФУНКЦІОНУВАННЯ

Згідно зі ст. 66 Закону України “Про господарські товариства” повним товариством визнається таке товариство, всі учасники якого займаються спільною підприємницькою діяльністю і несуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями товариства усім своїм майном. Особа може бути учасником тільки одного повного товариства.

Характерними ознаками повного товариства є такі:

• різновид господарських товариств;

• установчий документ - засновницький договір;

• повна відповідальність товариства за власними зобов’ язаннями, тобто усім майном, що належить йому на праві власності;

• субсидіарна відповідальність учасників товариства за зобов’язаннями товариства усім своїм майном, на яке може бути звернене стяг­нення;

• відсутність органів товариства, оскільки управління справами то­вариства здійснюється самими учасниками в порядку, визначеному засновницьким договором товариства;

• можливість використання таких схем управління: а) управління здійснюється всіма учасниками; б) управління доручається або од­ному, або частині учасників (уповноважені учасники);

• відсутність законодавчих щодо розміру і порядку формування май­на, що регулюється засновницьким договором;

• обмежений рух учасників;

• вимога до учасників товариства - наявність статусу - зареєстрова­ного суб’єкта господарювання;

• законодавчо встановлена вимога конкурувати з товариством.

Фінансові відносини у повних товариствах базуються на установ­чому договорі. Статуту цей вид товариства не має. Особливістю дого­вору є визнання солідарної відповідальності за зобов’язаннями усім майном, яке є у розпорядженні товариства незалежно від розміру вкладу у статутний капітал.

Солідарна відповідальність означає, що кредитор має право ви­магати виконання зобов’язань як від усіх боржників - учасників пов­ного товариства, так і від окремих з них. Кредитор, який не отримав повного задоволення від одного боржника, має право вимагати ту час­тину, яку він не отримав від інших солідарних боржників. Відносини учасників повного товариства мають довірчий характер, що і обумов­лює солідарну відповідальність товариства.

Установчий договір про повне товариство повинен містити відо­мості про вид товариства, предмет і цілі його діяльності, склад засно­вників та учасників, найменування та місцезнаходження, розмір та порядок утворення статутного фонду, порядок розподілу прибутків та збитків, склад та компетенцію органів товариства та порядок прийнят­тя ним рішень, порядок внесення змін до установчого договору, поря­док ліквідації та реорганізації товариства, а також відомості про роз­мір частки кожного з учасників, розмір, склад та порядок внесення вкладів, форму їх участі у справах товариства.

Ведення справ повного товариства може здійснюватися всіма уча­сниками або одним чи кількома з них, які виступають від імені товари­ства. Ті учасники, яким було доручено ведення повного товариства, зо­бов’язані давати решті учасників на їхню вимогу повну інформацію про дії, які вони виконували від імені та в інтересах товариства.

Оскільки усі учасники повного товариства займаються спільною підприємницькою діяльністю, вони не мають права від свого імені та в своїх інтересах здійснювати угоди, однорідні з цілями діяльності то­вариства, а також брати участь у будь-яких товариствах (крім акціо­нерних), які мають однорідну з повним товариством мету діяльності. ЯКщО учасник товариства поруШиВ ці вимоги, а його дії призвели до збитків, він повинен компенсувати збитки, заподіяні товариству.

Якщо учасник повного товариства вирішив передати свою частку іншим учасникам цього товариства або третім особам, необхідна згода усіх учасників. З передачею частки третій особі здійснюється одночас­но перехід усієї сукупності прав та обов’язків, що належали учаснику, який вибув з повного товариства або відступив частину своєї частки.

Фінансування діяльності повного товариства здійснюється за рахунок зовніШнІх та внутріШнІх джерел. До внутріШнІх джерел належать тезаврація прибутку, амортизаційні відрахування, забезпе­чення наступних витрат та платежів. Зовнішні джерела формування фінансових ресурсів включають фінансові кредити (банківські кредити), емісію облігацій, комерційні кредити.

Прибуток повного товариства утворюється з надходжень від гос­подарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З прибутку товариства сплачу­ються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносять­ся передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання. Прибут­ки та збитки повного товариства розподіляються між його учасниками пропорційно їх частці в статутному капіталі.

Товариство має право змінювати розмір статутного фонду. Його збільшення може здійснюватися лИшЕ після внесення повністю всіма учасниками своїх вкладів. Зменшення статутного фонду при наявності заперечення кредиторів товариства не допускається. Повідомлення товариства про зміну розміру статутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Згідно із Законом України “Про господарські товариства” встано­влений особливий порядок виходу учасника з повного товариства. Якщо товариство було створене на невизначений строк, його учасник може в будь-який час вийти з товариства, попередивши про це не піз­ніше ніж за 3 місяці. В іншому випадку, наприклад, якщо повне това­риство створюється на визначений строк, вихід з товариства можли­вий з поважних причин та з попередженням не пізніше ніж за 6 місяців. Учаснику, який вибув, сплачується вартість його внеску та належна йому частина прибутку, одержана товариством у поточному році.

У повних товариствах існує визначений механізм відповідальнос­ті учасників за борги товариства, а саме: якщо при ліквідації повного товариства виявиться, що наявного майна не вистачає для сплати всіх боргів, за товариство у недостатній частині несуть відповідальність його учасники усім майном, на яке відповідно до законодавства Укра­їни може бути звернено стягнення. Крім того, слід звернути увагу на те, що учасник товариства відповідає за борги товариства незалежно від того, виникли вони після чи до його вступу до товариства.

Якщо борги товариства повністю сплатить один з учасників, він має право звернутися з регресною вимогою у відповідній частині до решти учасників, які несуть перед ним відповідальність пропорційно своїй частці у майні товариства.