Правові засади та умови здійснення підприємництва
Стаття 1 Закону України «Про підприємництво» визначає підприємництво як самостійну ініціативу; систематичну, на власний ризик, діяльність з виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг та заняття торгівлею з метою отримання прибутку.
Матеріальну основу підприємницької діяльності становить власність. Як економічна категорія власність — це відносини між людьми щодо привласнення різних об’єктів власності.
Власник має право використовувати належне йому майно (будівлі, споруди, засоби виробництва, вироблену продукцію, транспортні. засоби, грошові кошти, цінні папери тощо) для підприємницької діяльності. Йому забезпечуються однакові умови здійснення своїх прав.
Власність не повинна використовуватися на шкоду людині й суспільству. Згідно з ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб’єктів права власності і господарювання, соціальну спрямованість економіки. Усі суб’єкти права власності рівні перед законом.
Суб’єкти підприємництва. Відповідно до ст. 2 Закону України «Про підприємництво» суб’єктами підприємницької діяльності (підприємцями) можуть бути:
♦ громадяни України, інших держав, не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;
♦ юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України «Про власність».
Не мають права займатися підприємницькою діяльністю такі категорії громадян: військовослужбовці, посадові особи органів прокуратури, суду, державної безпеки, внутрішніх справ, господарського суду, державного нотаріату, а також органів державної влади й управління, які покликані здійснювати контроль за діяльністю підприємств. Законом України «Про державну службу» від 16.12.93 р. та ст. 5 Закону України «Про боротьбу з корупцією» від 05.10.95 р. державним службовцям або іншим особам, уповноваженим на виконання функцій держави, заборонено займатися підприємницькою діяльністю безпосередньо, через посередників або підставних осіб, входити до складу правління чи інших виконавчих органів підприємств, кредитно-фінансових установ, господарських товариств, організацій, спілок, об’єднань кооперативів, що здійснюють підприємницьку діяльність.
59 |
Заборона безпосередньо займатися підприємницькою діяльніс - * тю керівникам, заступникам керівників державних підприємств, *
«-у* «иу* •у* «►у* *уч> »у« »у* *у« •-у* »"у* «►-у# *Ув *у* •'У* *У* *У* *У* •'У*
установ і організацій, їх структурних підрозділів, а також посадовим особам державних органів, органів місцевого і регіонального самоврядування встановлена Декретом Кабінету Міністрів України «Про впорядкування діяльності суб’єктів підприємницької діяльності, створених за участю державних підприємств». Це, однак, не виключає їхнього права отримувати дивіденди від акцій, а також доходи від інших, корпоративних прав (доходи відповідно до своєї частки майна в статутному фонді господарського товариства).
Посадовими особами, на яких поширюється дія зазначеного Декрету, вважають працівників, діяльність яких пов’язана зі здійсненням державно-владних повноважень, виконанням організаційних, розпорядчих, адміністративних функцій, прийняттям управлінських рішень. Збереження за цими особами лише права на отримання дивідендів (доходів) означає, що право на управління належним їм майном (це друга складова корпоративного права) зазначені в Декреті посадові особи, на період обіймання зазначених посад, можуть передавати довіреним особам відповідно до чинного законодавства.
Особи, яким суд заборонив займатися певною діяльністю, не можуть бути зареєстровані як підприємці з правом здійснення відповідного виду діяльності до закінчення терміну, встановленого судом. Особи, які мають непогашену судимість за крадіжки, хабарництво та інші корисливі злочини, не лише не можуть бути зареєстровані як підприємці, а й не можуть виступати співзаснов - никами підприємницької організації, а також обіймати в підприємницьких товариствах та їхніх спілках (об’єднаннях) керівні посади і посади, пов’язані з матеріальною відповідальністю.
Розділ 2 |
Обмеження у здійсненні підприємницької діяльності. Крім обмеження суб’єктивного складу підприємництва законодавством України, зокрема Законом «Про підприємництво», встановлено певні обмеження щодо здійснення окремих видів підприємницької діяльності: по-перше, деякі види підприємництва мають право здійснювати лише певні суб’єкти (діяльність, пов’язана з обігом наркотичних засобів, виготовленням і реалізацією воєнної зброї та боєприпасів до неї, вибухових речовин, видобуванням бурштину, охороною окремих особливо важливих об’єктів права державної власності, перелік яких визначається у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку, а також діяльність, пов’язана з розробленням, випробуванням, виробництвом та експлуатацією ракет-носіїв, у тому числі з їх космічними запусками з будь-якою метою, може здійснюватися тільки державними підприємствами, а проведення ломбардних операцій — також і певними товариствами); по-друге, заборонено здійснювати окремі види діяльності (перелік яких встановлює Верховна Рада України за поданням Кабінету Міністрів України) без спеціальноі'о дозволу
(ліцензії). Зокрема, без спеціального дозволу (ліцензії), що видається Кабінетом Міністрів України або уповноваженим органом, не можуть здійснюватися:
♦пошук (розвідка) та експлуатація родовищ корисних копалин;
♦виробництво, ремонт і реалізація спортивної, мисливської вогнепальної зброї та боєприпасів до неї, а також холодної зброї;
♦виготовлення і реалізація лікарських засобів; виготовлення і реалізація особливо небезпечних хімічних речовин, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України;
♦виготовлення пива, алкогольних напоїв, а також виготовлення та реалізація спирту етилового, коньячного і плодового;
♦медична практика;
♦ветеринарна практика;
♦юридична практика;
♦створення та утримання гральних закладів, організація азартних ігор тощо.
Перелік видів підприємницької діяльності, що підлягають ліцензуванню, вміщено в ст. 4 Закону «Про підприємництво».
Рішення про видачу дозволу (ліцензії) на здійснення підприємницької діяльності чи про відмову у видачі приймають у термін не пізніше від ЗО днів з дня отримання заяви та необхідних документів.
У видачі ліцензії може бути відмовлено у разі виявлення недостовірних даних у документах, поданих заявником, а також у разі неможливості здійснення заявником певного виду діяльності відповідно до ліцензійних умов. У рішенні про відмову у видачі ліцензії вказують підстави відмови.
Питання, пов’язані з видачею ліцензій, урегульовані Положенням про порядок ліцензування підприємницької діяльності, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України № 1020 від 03.07.98 р.
Для отримання ліцензії на кожний вид діяльності суб’єкт підприємницької діяльності подас органу, що видає ліцензії, заяву про її видачу, де зазначають для:
♦ громадянина-підприемця — прізвище, ім’я, по батькові та паспортні дані (серію і номер, ким і коли виданий) місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податків та інших обов’язкових платежів;
♦ юридичних осіб — найменування, місцезнаходження, банківські реквізити, організаційно-правову форму, ідентифікаційний код; вид діяльності, на який заявник мас намір отримати ліцензію; термін дії ліцензії.
До заяви додають такі документи:
А) громадяни-підприємці — копії документів, що засвідчують, рівень освіти і кваліфікації, необхідний для здійснення відповід- ного виду діяльності;
Б) юридичні особи — копії свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та установчих документів.
За видачу ліцензії встановлено плату: з громадян-підприєм - ців — у розмірі двох неоподатковуваних мінімумів доходів громадян; з юридичних осіб — у розмірі дванадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Органам, що видають ліцензії, забороняється справляти за видачу ліцензій додаткову плату понад установлену актами законодавства, а також передбачати умовою видачі ліцензій внески до будь-яких позабюджетних фондів і здійснення інших платежів, не віднесених актами законодавства до обов’язкових.
У ліцензії зазначають:
♦ найменування та ідентифікаційний код органу, що видав ліцензію;
♦ прізвище, ім’я, по батькові, місце проживання, ідентифікаційний номер фізичної особи — платника податків та інших обов’язкових платежів або найменування і місцезнаходження, ідентифікаційний код юридичної особи;
♦ вид діяльності, на яку видається ліцензія; місце провадження діяльності;
♦ особливі умови та правила провадження певного виду діяльності;
♦ номер реєстрації ліцензії; дату видачі і термін дії ліцензії. Термін дії ліцензії встановлюється органом, що її видає (перелік органів, які видають ліцензії на провадження певних видів підприємницької діяльності, затверджено постановою Кабінету Міністрів України № 1020 від 03.07.98 р.), але не менше ніж на три роки. Подовження цього терміну здійснюється в порядку, встановленому для її отримання. Після припинення суб’єктом підприємництва своєї діяльності надана ліцензія втрачає дію. У разі порушення підприємцем ліцензійних умов або невиконання у визначений термін розпоряджень Ліцензійної палати або органу, який видав ліцензію, щодо дотримання ліцензійних умов орган, що видав ліцензію, має право зупинити дію її.
Ліцензія може бути анульована у разі виявлення недостовірних даних у заяві на отримання ліцензії чи в документах, доданих до неї; передавання суб’єктом підприємницької діяльності ліцензій іншій особі; повторного або грубого порушення суб’єктом підприємницької діяльності ліцензійних умов.
Розділ 2 |
Ліцензію вважають анульованою з дати прийняття рішення щодо анулювання ліцензій або з дати скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності.
Мотивоване рішення про зупинення дії ліцензії або її анулю - вання доводиться до відома суб’єкта підприємницької діяльності у ^ п’ятиденний термін.
Рішення про зупинення дії ліцензії або її анулювання може бути оскаржено суб’єктом підприємницької діяльності в судовому порядку.
Умови здійснення підприємництва. Однією з основних умов здійснення підприємницької діяльності є державна реєстрація підприємництва.
Заняття підприємницькою діяльністю без державної реєстрації тягне за собою накладання штрафу від трьох до восьми неоподатковуваних мінімумів доходів громадян з конфіскацією виготовленої продукції, знарядь виробництва і сировини чи без такої (ст. 164 Кодексу про адміністративні правопорушення). Якщо ці дії вчинено впродовж року після накладання адміністративного стягнення за такі самі порушення, фізична особа, винна у їх вчиненні, може бути притягнена до кримінальної відповідальності у вигляді штрафу до двох мінімальних розмірів заробітної плати з позбавленням права обіймати певні посади або займатися певного діяльністю на термін до трьох років (ст. 148-3 Кримінального кодексу України).
Згідно з чинним законодавством України з 1 липня 2004 р. реєстрація, ліквідація і перереєстрація суб’єктів підприємницької діяльності здійснюється за принципом «єдиного вікна»: підпри - смець-початківець замість спілкування з податківцями, соціальними фондами і органами статистики спілкується лише з уповноваженим державним службовцем.
Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності здійснюється у виконавчому комітеті міської, районної ради народних депутатів або районній міст Києва і Севастополя державній адміністрації за місцеперебуванням або місцем проживання цього суб’єкта, якщо інше не передбачено законом.
Місцеперебуванням суб’єкта підприємницької діяльності (юридичної особи) на дату державної реєстрації може бути місцеперебування (місце проживання) одного із засновників або місцеперебування за іншою адресою, що підтверджується договором про передавання засновнику у власність або користування приміщення, частини приміщення (договір купівлі-продажу, обміну, дарування, оренди, лізингу, безоплатного користування майном, про спільну діяльність, установчий договір тощо).
Для державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності — юридичної особи подають такі документи:
♦ рішення власника (власників) майна або уповноваженого ним (ними) органу про створення юридичної особи (крім приватного підприємства). Якщо власників або уповноважених ними органів два і більше, таким рішенням є установчий договір, а також протокол установчих зборів (конференції) у випадках, передбачених законом;
♦статут, якщо відповідно до законодавства це необхідно для А
63 |
Створення організаційно-правової форми суб’єкта підприємниць - ' кої діяльності; *
♦реєстраційну картку встановленого зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію;
♦документ, що засвідчує сплату власником (власниками) внеску до статутного фонду суб’єкта підприємницької діяльності в розмірі, передбаченому законом;
♦документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.
Громадяни, які мають намір здійснювати підприємницьку діяльність без створення юридичної особи, подають реєстраційну картку власного зразка, яка є водночас заявою про державну реєстрацію, копію довідки про присвоєння ідентифікаційного номера фізичній особі — платнику податків та інших обов’язкових платежів, а також документ, що засвідчує внесення плати за державну реєстрацію.
За державну реєстрацію (перереєстрацію) суб’єктів підприємницької діяльності вноситься плата (реєстраційний збір).
Органам державної реєстрації забороняється вимагати від суб’єктів підприємницької діяльності додаткових документів, не передбачених Законом «Про підприємництво».
Державна реєстрація суб’єктів підприємницької діяльності здійснюється за наявності всіх необхідних документів за заявочним принципом упродовж не більше від пяти робочих днів. Органи державної реєстрації зобов’язані впродовж цього терміну внести дані з реєстраційної картки до Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності та видати свідоцтво про державну реєстрацію встановленого зразка з проставленим ідентифікаційним номером фізичної особи — платника податків та інших обов’язкових платежів.
У п’ятиденний термін від дати реєстрації органи державної реєстрації надсилають примірник реєстраційної картки з позначкою про державну реєстрацію відповідному державному податковому органу й органу державної статистики та подають відомості про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності до органів Фонду соціального страхування і Пенсійного фонду України.
Свідоцтво про державну реєстрацію суб’єкта підприємницької діяльності та копія документа, що підтверджує взяття його на облік у державному податковому органі, є підставою для відкриття рахунків у будь-яких банках України та інших держав за вибором суб’єкта підприємницької діяльності і за згодою цих банків у порядку, що встановлюється Національним банком України.
Розділ 2 |
У такому самому порядку здійснюється і перереєстрація суб’єкта підприємницької діяльності. Підстави перереєстрації вказані в ст. 8 Закону «Про підприємництво», відповідно до якої вона проводиться у разі зміни назви, організаційно-правової форми суб’єкта підприємницької діяльності, а також форми власності.
Безпосередньо підприємницьку діяльність можуть здійснювати не лише суб’єкти — юридичні особи, а й створені ними філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи. За зага-
Льним правилом вони не потребують державної реєстрації (суб’єкт підприємницької діяльності повідомляє про відкриття зазначених підрозділів орган державної реєстрації внесенням додаткової інформації до своєї реєстраційної картки). Виняток становлять представництва іноземних суб’єктів господарської діяльності, які мають бути зареєстровані відповідно до ст. 5 Закону «Про зовнішньоекономічну діяльність».
Суб’єкти підприємницької діяльності підлягають внесенню:
* юридичні особи, а також їхні філії, представництва, відділення та інші відокремлені підрозділи — до Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України, що ведеться органами державної статистики. Порядок внесення визначається Положенням про Єдиний державний реєстр підприємств та організацій України, затвердженим постановою Кабінету Міністрів № 118 від 22.01.96 р. Орган державної статистики після внесення суб’єкта підприємни - іцзкої діяльності до реєстру проставляє у свідоцтві про державну реєстрацію ідентифікаційний код і дату внесення до реєстру;
• фізичні особи — до Держаного реєстру фізичних осіб - платників податків та інших обов’язкових платежів, що ведеться податковими адміністраціями. Порядок внесення визначається Законом України «Про Державний реєстр фізичних осіб — платників та інших обов’язкових платежів».
Відмова в державній реєстрації може бути оскаржена в судовому порядку. Суб’єкти підприємницької діяльності з різних причин можуть з часом змінювати своє місцеперебування. У таких випадках суб’єкт підприємництва у семиденний термін з дня виконання такої зміни має повідомити про це орган державної реєстрації. Невиконання цієї вимоги дає право органам державної реєстрації звернутися до суду (господарського суду) з позовом про скасування державної реєстрації.
Скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності здійснюється за заявою власника (власників) або уповноважених ним (ними) органів чи за особистою заявою підприємця - громадянина, а також на підставі рішення суду (господарського суду) в разі:
* визнання установчих документів недійсними або такими, що суперечать законодавству;
♦ здійснення діяльності, що суперечить установчим документам та законодавству України;
♦ несвоєчасного повідомлення суб’єктом підприємницької діяльності про зміну його назви, організаційної форми, форми власності та місцеперебування;
♦ визнання суб’єкта підприємницької діяльності банкрутом (у випадках, передбачених законодавством);
* неподання впродовж року до органів державної податкової...
Служби податкових декларацій, документів бухгалтерської звітно - * сті згідно з законодавством. *
Скасування державної реєстрації суб’єкта підприємницької діяльності здійснюється органом державної реєстрації за наявності ліквідаційного балансу, складеного і затвердженого згідно з законодавством, та інших документів, що підтверджують проведення заходів щодо ліквідації суб’єкта підприємницької діяльності як юридичної особи, перелік яких визначається Кабінетом Міністрів України, вилученням його з Реєстру суб’єктів підприємницької діяльності.
Скасування державної реєстрації позбавляє суб’єкта підприємницької діяльності статусу юридичної особи і є підставою для вилучення його з Єдиного державного реєстру підприємств і організацій України.
Для здійснення підприємницької діяльності підприємець має право укладати з громадянами договори про використання їхньої праці. Під час укладання трудового договору (контракту, угоди) підприємець зобов’язаний забезпечити умови та охорону праці, її оплату не нижче від встановленого в Україні мінімального рівня, а також інші соціальні гарантії, включаючи соціальне й медичне страхування та соціальне забезпечення відповідно до чинного законодавства. В разі втрати працездатності підприємець забезпечує потерпілому відшкодування витрат у випадках і порядку, передбачених чинним законодавством.
Здійснюючи підприємницьку діяльність, підприємець зобов’язаний не завдавати шкоди довкіллю, не порушувати прав і інтересів громадян, підприємств, установ, організацій і держави, що охороняються законом. За завдані шкоду і збитки підприємець несе майнову та іншу встановлену законом відповідальність.
Суб’єкт підприємництва — юридична особа — може бути визнаний господарським судом банкрутом у порядку, передбаченому Законом України «Про банкрутство».