Прибуток як винагорода за підприємництво
:♦ Розділ 1 |
За умов ринку рішення щодо того, що і в яких обсягах виробляти, визначає прибуток. Тому кожного виробника товарів і послуг цікавить питання: за якого обсягу виробленого (реалізованого) товару і за якої його ціни можна отримати максимальний прибуток.
Прибуток як кінцевий результат функціонування виробництва на рівні фірми є елементом взаємовідносин усіх учасників виробничого процесу. В кожній фірмі прибуток виконує певні функції, основними з яких є:
¥ ♦ інформаційна — прибуток в умовах ринку визначає, що і в
Яких обсягах виробляти;
♦розподільна — створення фондів грошових засобів, які забезпечують фінансування прийнятих до реалізації програм і стратегій, підтримання оптимальної структури капіталу, зведення до мінімуму ризику банкрутства;
♦стимулююча — зниження витрат виробництва, впровадження інновацій і технічних удосконалень.
Найбільш загально прибуток можна розглядати як різницю між доходом (виручкою) від реалізації товарів і витратами на виробництво їх. Як мета і мотив організації підприємництва прибуток створює його матеріальну основу. Завдяки прибутку фірма еволюціонує виробничий процес, здійснює капітальні і фінансові вкладення, фінансує соціальні потреби.
Розрізняють такі види прибутку:
♦економічний (чистий) — це сума, що залишається після вирахування із загального доходу (виручки) фірми всіх витрат (зовнішніх і внутрішніх, включаючи в останні нормальний прибуток підприємця);
♦бухгалтерський — частина доходу фірми, яка залишається від загальної виручки після відшкодування зовнішніх витрат, тобто плати за ресурси постачальника. Таке тлумачення пов’язане лише з явними витратами і не враховує внутрішні (неявні) витрати;
♦ балансовий — різниця між виручкою від реалізації продукції (доходом) і сумою матеріальних витрат, амортизації і заробітної плати. Іноді балансовий прибуток називають загальним прибутком, оскільки саме він є джерелом розподілу і використання коштів підприємства.
Якщо нормальний прибуток входить до складу альтернативних витрат, то економічний прибуток є додатковим доходом підприємця внаслідок його ефективнішої діяльності у певній галузі і він не належить до витрат. Цей прибуток отримують не всі підприємці. Його розмір обчислюють як різницю між виручкою (доходом) від реалізації продукції та економічними витратами. Бухгалтерський прибуток — це різниця між виручкою (доходом) від реалізації продукції та бухгалтерськими витратами. Отже, розмір бухгалтерського прибутку перевищує обсяг економічного прибутку на величину неявних (внутрішніх) витрат.
Кожна з концепцій прибутку має свою сферу застосування. Так, розрахунок економічного прибутку важливий для прийняття управлінських рішень, а для оподаткування використовується бухгалтерський підхід.
Прибуток в умовах ринкової економіки тісно пов’язаний з підприємницьким доходом, який потрібно розглядати, з одного боку, як підсумковий результат розподілу прибутку підприємства, а з іншого — як винагороду за виявлені підприємницькі здібності. Підприємницький дохід розрізняють за величиною, методами '. отримання, напрямами використання. Так, на підприємствах різ - ...
Них форм власності формування підприємницького доходу різне у зв’язку з розмежуванням капіталу — функції і капіталу — власності. Коли власник капіталу одночасно є підприємцем свого виробництва, то підприємницький дохід формується за поданою вище схемою.
Якщо ж власник капіталу і підприємець — різні особи, то можливі два варіанти. Перший — власник капіталу передає функцію управління виробництвом і збутом менеджерам та визначає їм платню. Дохід підприємця виступає як плата за монополію власності на капітал. Менеджер здійснює капітал — функцію і відповідає за функціонування підприємства. Другий — власник капіталу може віддавати капітал під певний відсоток (зазвичай вищий від банківського) підприємцю для організації ним власної справи. Зазвичай за такої ситуації підприємницький дохід вищий у зв’язку з реалізацією особистого інтересу підприємця. При цьому він існує у вигляді винагороди за виявлення ініціативи у функціонуванні виробництва, впровадженні інновацій, прийнятті рішень щодо управління фірмою і відповідальності за ризик.
Підприємницький дохід складається з нормального та економічного прибутку.
Прибуток у ринковому господарстві є винагородою такого специфічного чинника, як підприємництво. Специфічного, по-перше, тому, що підприємництво, на відміну капіталу чи землі, непомітне. По-друге, не можна тлумачити прибуток як своєрідну рівноважну ціну, за аналогією з ринками праці, капіталу і землі. Ця специфіка виробництва як чинника виробництва виявляється через його функції: поєднання інших ресурсів — праці, капіталу, землі— для виробництва товарів і послуг; прийняття основних рішень, пов’язаних з діяльністю фірми; здійснення нововведень у виробництві чи збуті продукції; прийняття на себе ризиків, що випливають з виконання підприємницьких функцій. Цідприємець унаслідок виконання цих функцій може цілком правомірно претендувати на певний дохід — прибуток. Розглянемо поняття прибутку як факторного доходу.
Прибуток зазвичай визначають як різницю між валовим доходом і валовими витратами. Якщо з визначенням валового доходу немає проблем (це добуток кількості реалізованої продукції та ціни одиниці товару), то що потрібно включати до валових витрат?
Розділ 1 |
З точки зору бухгалтера до витрат зараховують явні грошові витрати. Тому бухгалтерський прибуток є різницею між повною виручкою і бухгалтерськими (явними) витратами.
Цроте до економічних витрат має входити вартість послуг усіх чинників виробництва, незалежно від того, купуються вони на
* ринку чи є власністю фірми. Будь-які витрати, а отже, і витрати
* виробництва, слід розглядати під кутом зору цінності альтерна-
Тивних можливостей, якими доводиться жертвувати. Так, кожен підприємець, вибираючи сферу застосування своїх підприємницьких здібностей, порівнюючи альтернативні варіанти з точки зору очікуваних вигод, вибирає найефективніший для себе варіант. Вирішивши, наприклад, зайнятися виробництвом меблів, він, по суті, відмовляється від отримання доходу в сільському господарстві чи страховій справі. Цей втрачений, або альтернативний, дохід має входити до витрат.
Використовуючи власні ресурси (капітал, землю, підприємницькі здібності), власник цих чинників не несе явних грошових витрат, це неоплачувані, чи неявні витрати.
Коли підприємець організовує процес виробництва, поєднуючи у ньому різні ресурси, управляє фірмою і приймає необхідні економічні рішення, він виступає як різнобічний фахівець, тобто одночасно є менеджером, інженером, юристом тощо. І лише виконуючи всі ці функції, підприємець тим самим виконує саму підприємницьку функцію. У такому разі дохід підприємця складатиметься з двох частин. Одна частина доходу — це плата за працю підприємця, за організацію і ведення бізнесу, тобто те, що в сучасній економічній науці прийнято називати безумовною заробітною платою. Друга частина доходу підприємця зумовлена тим, що він зазвичай є власником капіталу і вкладає його в бізнес. Дохід на капітал, що належить підприємцеві, може бути виражений у вигляді річної відсоткової ставки, яка, в свою чергу, є кількісним вираженням чистої продуктивності капіталу.
Ці дві частини доходу підприємця становитимуть прибуток з точки зору бухгалтера, проте з погляду економіста — все це елементи витрат. А до повних витрат, як відомо, має входити нормальний прибуток як мінімальний дохід підприємця, необхідний для залучення й утримання цього ресурсу в певному виробничому процесі. Економічний прибуток виникає в тому разі, якщо загальна. виручка перевищує всі витрати — і явні, і неявні, враховуючи в останніх і нормальний прибуток.
Джерела економічного прибутку. Специфіка власне підприємницької діяльності розкривається не в статичній, а в динамічній економіці, коли чинники, що визначають величину попиту і пропозиції змінюються. Підприємець не просто об’єднує чинники (ресурси) у виробничому процесі, а виявляє ініціативу, об’єднуючи їх по-новому. Підприємець не просто керує підприємством, а приймає неординарні рішення щодо управління фірмою, впроваджує інновації і несе відповідальність за економічний ризик.
29 |
Нульовий економічний, або нормальний прибуток є наслідком статичної економіки і вільної конкуренції в чистому вигляді. Проте в реальній дійсності вільна конкуренція, повна рівновага ринку, статична економіка існувати не можуть. Завжди є певний сту - л пінь недосконалості конкуренції (монополізації ринку), ринкова ^ нерівновага, неоптимальна поведінка індивідуумів. До того ж еко - *
Номіка завжди перебуває в стані динаміки, оскільки змінюється населення, відкриваються нові джерела сировини, розвивається наука і техніка, виникають нові потреби тощо. Інакше кажучи, будь-яка конкурентна ринкова ситуація характеризується невизначеністю внаслідок динамічності економічної системи і значним контролем над виробництвом та цінами через монополізацію ринків.
Саме невизначеність ринку, з одного боку, і його монополізація, з іншого, й породжують економічний прибуток, що отримують окремі підприємці як додатковий, надлишковий дохід, перевищення загальної виручки над валовими витратами.
Можна виділити кілька причин появи цього додаткового доходу. По-перше, економічний прибуток можна розглядати як винагороду за прийняття підприємцем ризику, пов’язаного з невизначеністю притаманного розвитку ринкової економіки. Водночас слід зазначити, що ризики в економічній діяльності мають різний характер. Імовірність деяких подій, що породжують ризики, — наприклад, стихійного лиха, пожежі, нещасного випадку тощо — можна розраховувати. Для запобігання таким ризикам фірми вдаються до страхування і здійснюють певні витрати. При цьому плата за ризик входить до витрат. Проте в ринковій економіці є й інші види ризиків, що виникають унаслідок непередбачуваних змін попиту і пропозиції, які істотно впливають на фінансовий стан фірми. Ці зміни можуть бути пов’язані як із загальною зміною кон’юнктури на ринку в ході економічного циклу, так і з наслідками економічної політики держави, яка змінюючи правову базу економіки, а також використовуючи побічні методи регулювання (бюджетно-податковий, грошово-кредитний, зовнішньоекономічний), значною мірою визначає умови господарювання окремих фірм. Крім того, на обсяг доходу фірми впливають також постійні зміни смаків і переваг споживачів, пропозиції ресурсів тощо. Всі ці зміни в економіці (незалежно від того, створюються вони циклічними, структурними чи політичними чинниками) можуть стати для фірми причиною як додаткових доходів, так і збитків. Інакше кажучи, підприємець стикається у своїй діяльності з не - страховими ризиками. Прийняття на себе цих ризиків є одним з джерел економічного прибутку.
> Розділ 1 |
30 |
По-друге, економічний прибуток можна розглядати як винагороду за інновації. Однією з найважливіших причин динамічного характеру ринкової економіки є діяльність самих підприємців, спрямована на впровадження нових технологій, освоєння досягнень науки і техніки, удосконалення форм і методів організації виробництва тощо. Стимулом до інноваційної діяльності є прагнення знизити витрати виробництва і таким чином досягнути переваг у конкурентній боротьбі й отримати вищий прибуток. Вод - ^ ночас необхідно враховувати, що розробка і впровадження інно - вацій також пов’язані із значною невизначеністю. До початку ре-
Ального процесу виробництва ніхто не може гарантувати, що нові технології виявляться ефективними, а новий вид продукції принесе прибуток. Тому інновації також можуть стати для фірми причиною як додаткових доходів, так і збитків. Отже, підприємець, вдаючись до нововведень, ризикує, проте платою за цей ризик за умови успіху може стати економічний прибуток.
По-третє, джерелом економічного прибутку може стати володіння монопольною владою на ринку. Адже монополіст має можливість, змінюючи обсяги виробництва, впливати на ринкову ціну і встановлювати її на рівні, який дає йому змогу отримувати надприбуток. Водночас володіння монопольною владою певною мірою знижує для підприємця ступінь невизначеності економічної ситуації і тим самим сприяє зниженню ризику втрат і збитків.
Роль прибутку в системі ринкових відносин. Прагнення отримати економічний прибуток, випередити конкурентів, зміцнити свої позиції на ринку — постійно діючий мотив підприємницької діяльності, який штовхає економіку вперед до постійного розвитку. З одного боку, очікування економічного прибутку стимулює найефективніше використання ресурсів. Розраховуючи на отримання економічного прибутку, підприємець намагається так організувати виробництво і збут продукції, щоб досягнути зниження витрат, підвищення віддачі від задіяних чинників виробництва і з цією метою він здійснює технологічні нововведення, освоює нові виробництва. В кінцевому підсумку це сприяє економічному зростанню і більш повному задоволенню потреб.
31 |
З іншого боку, існування економічного прибутку сприяє ефективному розподілу ресурсів між альтернативними способами застосування їх. Наявність у будь-якій галузі прибутку, що перевищує його нормальний середній рівень, сигналізує про більшу привабливість цієї сфери використання ресурсів. Це сигнал про те, що на цей вид продукції існує високий попит і суспільство зацікавлене в розширенні її виробництва. У відповідь на отриманий сигнал у цю галузь направляють ресурси з інших галузей, де їх використання дає менший дохід. Унаслідок такого переливання ресурсів зростає загалом ефективність функціонування економічної системи. Проте прибуток не лише створює стимул для розширення виробництв, продукція яких користується попитом, а й виступає джерелом фінансування такого розширення. Підприємства, що отримують більший прибуток, мають можливість хоча б частину його направити знову у виробництво як інвестиції, до того ж не тільки на розширення масштабів виробництва, а й на його удосконалення, розробку і впровадження нової техніки тощо. Інакше кажучи, отримання фірмою економічного прибутку сьогодні ство - рює не тільки стимули для підприємця, а й реальні можливості ‘ для отримання прибутку в майбутньому. !
•уч» •у* •у* •«у* *ув ту»* *ух» •ух» *>учі *у* •у** •у»* •у* •у* »-у* •у* •у** •ух» »у*
Важливо зазначити, що невизначеність, яка приносить економічний прибуток одним підприємствам, одночасно породжує збитки для інших. Однак постійна загроза збитку є таким самим потужним стимулом, як і бажання отримати прибуток.
Засобами вимірювання прибутку є його маса (абсолютна грошова величина) та норма (якісний відсотковий показник).
Маса прибутку — це абсолютне вимірювання прибутку в грошовому вираженні.
Норма прибутку характеризує ступінь прибутковості капіталу і визначається як відсоткове відношення маси прибутку до всього авансового капіталу
Я К |
П„ |
100, |
![]() |
|
|
|
Де Пп — норма прибутку; П — маса прибутку; К — величина авансованого капіталу.
Величина норми прибутку свідчить про ефективність функціонування авансованого капіталу і залежить від багатьох чинників, що діють у сферах виробництва, обігу та розподілу, у тому числі від швидкості обороту капіталу, маси прибутку ринкових цін, структури витрат, масштабу виробництва тощо.
Норма (рівень) рентабельності показує відношення прибутку до собівартості реалізованої продукції у відсотках
(1.2) |
°р
Де і? — норма (рівень) рентабельності; Ср — повна собівартість продукції.
Норма рентабельності відображує ефективність поточних витрат і залежить від цін на продукцію, її структури та комерційної (повної) собівартості.