Профспілки і малий бізнес в Україні

Поява профспілок в Україні пов‘язана з ростом кооперативів, який почав свою історію ще в 20-х роках минулого сторіччя. Вдруге відродження кооперативів відбулось за часів “перебудови”. Згідно з Кодексом Законів про працю в СРСР захист працівникам кооперативів могла забезпечити тільки профспілка.

Профспілковий рух працівників кооперативних підприємств набирав масового характеру, в зв‘язку з чим 4 серпня 1989 року Сектетаріатом ВЦРПС була прийнята Постанова “Про утворення профспілок працівників кооперативів”. Цією постановою було визначено наступний порядок утворення профспілок:

- створити первинні профспілкові організації в кооперативах;

- обрати на зборах профспілкових організацій кооперативів делегатів на установчий з‘їзд профспілки працівників кооперативів;

- провести установчий з‘їзд профспілки кооперативів.

Зміни в суспільному житті країни – демократизація, гласність, не могли не справити вплив на діяльність профспілок. Наприкінці 80 - початку 90-х років було легалізовано більшість діючих сьогодні, до складу яких ввійшли представники недержавного сектора економіки. Вагомий внесок в справу захисту та народження підприємництва внесли Всесоюзна організація проспілкових організацій (1989), Федерація профспілок працівників кооперації та інших форм підприємництва в Україні (1996), Міжнародна Конфедерація профспілок “Консолідація” (1990 рік заснування, місто Житомир, президент Едвін Лернер), Українська федерація профспілок спільних підприємств, заснована в травні 1990 року.

Як результат монополізму державних структур та протидії кооперативам з‘явилась нова хвиля “легкої здобичі” – посередницька діяльність, яка захлинула кооперативи. При умовах спаду виробництва, зносу основних фондів, розвалу споживчого ринку можна було робити “легкий бізнес”: збуваючи сировину або комплектуючі (що одержувались за оптовими цінами) кооперативам за роздрібними цінами. Таким засобом відбувалось перекачування безготівкових грошей у готівкові. Реакція профспілок була однозначна: 6 вересня 1989 року на пленумі ВЦРПС було прийнято “Заяву про перекручення в кооперативному русі”, в якій наголошувалось, що профспілки підтримуватимуть лише ті кооперативи, які реалізують продукцію за державними роздрібними цінами.

Положенння ВЦРПС :

- кооперативний рух - система, що об‘єднує цивілізованих кооператорів, стати важливим сектором економіки, позитивно впливати на насичення ринку товарами та послугами;

- профспілкові органи надають допомогу виробничим кооперативам в сільському господарстві, промисловості, будівництві;

- прискорення введення правових та економічних нормативних актів, які поставили кооперацію у рівні економічні умови з державними підприємствами.

Таким чином, профспілки були першою суспільною організацією в країні, що визнавали право на існування підприємницької діяльності, спробували надавати їм допомогу.

21-22 січня 1990 року у місті Києві відбувся установчий з‘їзд профспілок працівників кооперативів, на якому була прийнята заява про те, що профспілка не входить до складу Укрпрофради і є самостійною. Головною метою діяльності профспілки було здійснення економічного та правового захисту недержавного сектору економіки.

Захисна концепція діяльності профспілки в Україні:

- в галузі економіки – відстоювання економічних прав і свобод громадян (право на приватну власність, на розвиток недержавного сектору виробництва та сфери послуг, необхідність встановлення рівня оподаткування);

- соціальної політики – вперше в історії України профспілка поставила питання про використання фондів соціального і пенсійного страхування, розробила відповідну концепцію, яка передбачає принципи самофінансування всіх соціальних фондів, самоврядування (управління фондами повинно здійснюватись на тристоронній основі: профспілки, держава, власники, солідарності, працюючі забезпечують пенсії тим, хто сьогодні вже на пенсії.

Подальша діяльність профспілки була спрямована на реалізацію наведених напрямів захисту працівників, підготовку доповнення до Конституції УРСР, подавались звернення до державних органів з питань податкової політики, законодавства, фінансової політики, соціального захисту.

Активно діяли профспілки у питаннях охорони праці і соціально-трудових відносин, укладанню колективних договорів з роботодавцями та їх виконанню.

Досвід років перехідної економіки в Україні показує, що захист соціальних інтересів в профспілках недержавного сектора був більш гарантовний, ніж на державних підприємствах. Захищаючи економічні та соціальні права учасників, профспілки недержавних підприємств ввійшли в систему соціальних інститутів українського суспільства.

Роль профспілок проявляється у якості соціальних амортизаторів, які можуть стати гарантом стримання конфліктів у трудових відносинах, запобіжником від деструктивних форм вирішення і силою протидії соціальним конфліктам, стихіним політичним виступам.