РЕЗОЛЮЦІЯ
Науково-практичної конференції «ПОТЕНЦІАЛ ПІДПРИЄМНИЦТВА В ПАРАДИГМІ СТАЛОГО РОЗВИТКУ РЕГІОНІВ» УКРАЇНИ»
11-12 жовтня 2012р. м. Одеса
Учасники конференції констатували, що підприємництво - це провідний сектор ринкової економіки, який забезпечує насиченість ринку товарами та послугами, сприяє здоровій конкуренції, створює новий прошарок «підприємець-власник», сприяє підвищенню інвестиційної привабливості територій. Великою мірою роль підприємництва в концепції сталого розвитку України полягає саме у вирішенні ключової проблеми - проблеми соціальної справедливості, що проявляється, насамперед, у здатності бізнесу створювати нові робочі місця та вирішувати проблеми зайнятості населення, подолання безробіття й бідності.
За кількістю підприємств малий і середній бізнес в Україні становить основу підприємництва. Із загальної кількості підприємств 93,7 відсотка - це малі підприємства, 5,8 відсотка - середні підприємства і лише 0,5 відсотка - великі підприємства. Крім того, в Україні здійснює діяльність понад 2,4 млн. фізичних осіб - підприємців. Динаміка загальних темпів приросту суб’єктів підприємництва країни свідчить про те, що починаючи з 1991 року, цей сектор економіки кількісно виріс майже у 12 разів.
В Україні створена достатня законодавча база, яка регулює підприємницьку діяльність.
Створено Єдиний державний реєстр юридичних і фізичних осіб-підприємців, відомості якого є відкритими і загальнодоступними.
Для підтримки малого підприємництва в Україні реалізуються щорічні заходи Національної програми сприяння розвитку малого підприємництва та регіональні програми розвитку малого підприємництва.
Функціонує розгалужена інфраструктура підтримки підприємництва, яка налічує: 69 бізнес-інкубаторів, 438 бізнес-центрів, 243 фонди підтримки підприємництва, 659 кредитних спілок, 457 страхових організацій, 760 лізингових центрів, 2254 аудиторські фірми та приватних аудиторів, 2988 інвестиційних та інноваційних фондів та компаній.
На регіональному рівні упроваджено механізм часткового відшкодування з місцевих бюджетів відсоткових ставок за кредитами, залученими суб’єктами малого і середнього підприємництва для реалізації інвестиційних проектів.
Водночас бізнес-клімат в Україні, за даними Світового банку, залишається ще складним і потребує суттєвого покращення. Україна у 2010 році посіла 145 місце серед 183 країн світу, бізнес-клімат яких досліджувався в рамках проекту “Ведення бізнесу”.
Зокрема, серйозними проблемами для українського підприємництва на сьогодні є довготривалий і суттєво затратний процес отримання ліцензій, дозволів, погоджень, експертних висновків у будівництві; складна процедура закриття бізнесу; тощо.
Як стверджують самі підприємці, найхарактернішими факторами, які гальмують розвиток підприємництва є наступні:
1. Організаційно-правові труднощі започаткування бізнесу, особливо на стадії переходу від реєстрації до початку діяльності.
2. Довготривалий і суттєво затратний процес отримання ліцензій, дозволів, погоджень, експертних висновків у будівництві;
3. Недоступність кредитних ресурсів як для започаткування, так і для ведення бізнесу чи його відновлення, недостатні зв’язки з фінансовими організаціями по залученню інвестицій і грантів.
4. Переважно декларативний характер державної підтримки підприємства, неоднозначність та суперечливість чинної нормативно-правової бази.
5. Територіальні диспропорції, тобто концентрація малих підприємств довкола промислових центрів і майже відсутність їх у віддалених районах і селах.
6. Несприятлива (тобто фіскальна) податкова політика, непомірний тягар оподаткування (особливо в питаннях начислення на заробітну плату, що призводить до значної тінізації в малому бізнесі)
7. Доволі громіздка система бухгалтерського обліку та звітності.
8. Обмежені можливості для захисту від протиправних посягань.
9. Криза неплатежів та проблеми з формуванням нових взаємозв’язків, каналів збуту.
10. Слабкість інфраструктури малого підприємництва.
11. Недостатність професійних знань та досвіду тих, хто займається малим та середнім бізнесом.
12. Складна процедура закриття бізнесу
Вирішення цих проблем, на думку учасників конференції можливе через забезпечення систематичного ефективного діалогу між владою, бізнесом і громадянським суспільством, підвищення інвестиційної привабливості національної економіки, проведення реформ у дозвільній системі, системі ліцензування, входження та виходу з бізнесу, системі державного нагляду (контролю), оптимі - зацію податкового навантаження та забезпечення демократизації податкової служби.
Так, зокрема, реформування у дозвільної системи повинно забезпечити:
- скорочення переліку документів дозвільного характеру для провадження певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності: скасування документів дозвільного характеру, застосування яких є недоцільним та економічно невиправданим та які не передбачені законами України;
- запровадження можливості проведення певних дій щодо здійснення господарської діяльності або видів господарської діяльності на підставі декларації відповідності матеріально-технічної бази вимогам законодавства: зменшення переліку документів, що необхідно подавати для одержання дозволів (подання тільки документів, що підтверджують здатність суб'єкта господарювання проводити відповідну діяльність);
- спрощення дозвільних процедур у будівельній галузі: спрощення порядку видачі ліцензії на здійснення господарської діяльності у будівництві, зокрема скорочення строку розгляду заяви про видачу ліцензії та документів, що додаються до неї;
- делегування повноважень з надання документів дозвільного характеру з центрального на місцевий рівень та законодавче врегулювання питання щодо створення дозвільних центрів на обласному рівні;
- посилення відповідальності посадових осіб дозвільних органів за порушення вимог законодавства.
Реформування системи ліцензування повинно забезпечити:
- спрощення порядку отримання ліцензії, зокрема шляхом зменшення кількості документів, які додаються до заяви для отримання ліцензії;
- подальше скорочення кількості видів господарської діяльності, що підлягають ліцензуванню (у 2010 році відмінено ліцензування 23 видів господарської діяльності провадження яких не пов’язано із загрозою безпеці держави, життю та здоров’ю людей, погіршенням стану навколишнього природного середовища, а також стосовно яких існують інші засоби державного регулювання);
Реформування входження та виходу з бізнесу повинно забезпечити:
- спрощенні та здешевленні процедури започаткування бізнесу для суб’єктів господарювання, шляхом прийняття нормативно - правових актів, спрямованих на:
- запровадженні принципу здійснення господарської діяльності суб’єктами приватного права без печаток та усунення необхідності отримання дозволу для їх виготовлення;
- запровадженні можливості використання єдиної форми статутів (модельні статути) для відповідної організаційно-правової форми, скасування необхідності нотаріального завірення статутів, подачі їх до органів реєстрації тощо.
- створенні та запровадженні в Україні електронної системи державної реєстрації та звітності суб’єктів господарювання шляхом: вирішення питання сумісності електронних систем реєстрації і звітності завдяки запровадженню єдиної захищеної системи електронного документообігу в органах державної влади;
- формуванні єдиної інфраструктури електронного документообігу з електронним цифровим підписом, підвищення надійності, оперативності та ефективності роботи органів державної влади та органів місцевого самоврядування, посилення їх взаємодії з юридичними і фізичними особами, сприяння підвищенню рівня інформаційної безпеки держави).
- спрощенні процедури припинення суб’єктів господарювання шляхом зняття з них ряду адміністративних обов’язків під час її проведення та покладення цих обов’язків на органи державної вла - ди, скорочення переліку документів, що необхідно подати для припинення бізнесу тощо.
Реформування у сфері державного нагляду та контролю повинно забезпечити:
- зменшення існуючої кількості контролюючих органів;
- впровадження ризик-орієнтованої системи державного нагляду (контролю);
- визначення переліків питань для здійснення планових заходів нагляду (контролю) залежно від ступеня ризику.
- запровадження жорсткої регламентації контролюючих процедур, завершення процесу затвердження органами державного нагляду (контролю) переліків питань для здійснення планових заходів державного нагляду (контролю) з урахуванням ступенів ризику від провадження господарської діяльності, а також типових форм актів (додатків), які складаються за результатами відповідних перевірок.
Оптимізація податкового навантаження та забезпечення демократизації податкової служби повинно забезпечити:
- встановлення більш справедливих підходів при наданні пільг з урахуванням рівня задекларованого доходу особи, врахування принципу платоспроможності при оподаткуванні доходів фізичних осіб шляхом підвищення податкового навантаження на високодохідні групи населення через: збільшення ставки податку з доходів, що перевищують місячний максимальний розмір заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески до соціальних фондів, а також запровадження оподаткування за підвищеною ставкою доходів у вигляді процентів по депозитних (вкладних) банківських рахунках, вкладах до небанківських фінансових установ або відсотків (дисконтних доходів) на депозитні (ощадні) сертифікати, розмір яких сукупно за рік перевищує місячний максимальний розмір заробітної плати, з якої сплачуються страхові внески до соціальних фондів.
- оптимізація податкового навантаження на самозайнятих осіб та розповсюдження на них принципу оподаткування доходів фізичних осіб.
- надання права платникам податків за їх бажанням у будь- який час ознайомлюватись в електронному вигляді з інформацією щодо стану їх розрахунків з бюджетом та станом бюджетного відшкодування платникам податків, формування реєстру бюджетної заборгованості з ПДВ;
- забезпечення безоплатного доступу платників до форм податкових декларацій та інструкцій до них, створення простих інструкцій для заповнення форм податкових декларацій;
- підвищення прозорості і публічності в діяльності органів державної податкової служби шляхом своєчасного інформування громадськості про рішення податкових органів, результати їх діяльності, обсяги та напрямки витрачання коштів на утримання податкової служби;
- забезпечення дотримання в процесі адміністрування податків принципів стабільності та усунення суперечностей (забезпечення однакового розуміння податкових норм платниками податків та адміністраторами; надання офіційного тлумачення норм податкового законодавства виключно Конституційним Судом України);
- кодифікація законодавчих норм, що встановлюють відповідальність за порушення норм податкового законодавства та узгодження їх з відповідними нормами фінансового, адміністративного та кримінального законодавства.
Учасники науково-практичної конференції схвалюють викладені вище рекомендації та висловлюють сподівання, що відображена в них колективна думка вчених-економістів і практиків буде врахована центральними і місцевими органами виконавчої влади і представницькими органами у практичній роботі та законотворчій діяльності.