Ринок як механізм координації економічного вибору

У ринковій економіці жодна особа, жод­на організація не відповідають за вирі­шення економічних проблем, а фірми і споживачі взаємодіють у добровільному обміні, дії та наміри яких невидимо коор­динуються системою цін і ринків.

Ринкова економіка — це налагодже­ний механізм об’єктивної координації лю­дей, різних видів діяльності і фірм через систему цін і ринків. Як засіб зв’язку він дав змогу об’єднати знання та діяльність мільйонів індивідів. Без централізованого прийняття рішень та розрахунків ринкова економіка вирішує такі завдання, які не під силу найпотужнішому на сьогодні комп’ютеру, використовуючи безліч, неві­домих змінних і рівнянь. Початково ринок означав місце, де продавали і купували товари. Сьогодні важливими ринками є різні види бірж світового значення.

Загалом ринок — це механізм, де по­купці та продавці зустрічаються, щоб об­мінювати речі. Ринок може бути централі­зованим (для акцій, облігацій чи пшениці) або децентралізованим (для будинків або старих автомобілів), або навіть електрон - ***

Ним, як у разі багатьох фінансових активів та послуг. Вирішаль­ною рисою є те, що він зводить покупців і продавців разом для ви­значення цін і кількості товарів. На думку П. Самуельсона та

B. Нордгауза, ринок — це механізм, через який покупці і продавці взаємодіють, щоб визначити ціну та кількість товару.

Дуже близьким за змістом є визначення ринку К. Макконела та

C. Брю, згідно з яким ринок — це інститут або механізм, який зво­дить разом покупців (пред’явників попиту) і продавців (постачаль­ників) окремих товарів і послуг.

У ринковій системі все має ціну, яка виражає цінність товару за допомогою грошей. Ціни є мірилом, через яке люди і фірми добровільно обмінюють різні товари. Більше того, ціни є сигна­лом для виробників і споживачів. Якщо споживачі бажають бі­льше якогось товару — попит на них зростає. Так, якщо ціна на бензин зростає, то вища ціна стимулює більший видобуток нафти.

Ціни координують рішення виробників і споживачів на ринку.

Вищі ціни призводять до зменшення споживання і стимулюють виробництво.

Отже, ціни є балансовим колесом у ринковому механізмі.

Упорядковуючи відносини між продавцями і покупцями (про­позицію і попит) на кожному з ринків, ринкова економіка вирішує три проблеми: які товари, як і для кого виробляти.

1. Які товари виробляти — визначається голосуванням спо­живачів грошима, тобто їх купівельними рішеннями. Гроші, що платять споживачі, забезпечують оплату праці, ренту і дивіденди, які споживачі, робітники та службовці отримують як дохід.

Фірми ж керуються бажанням максимізувати прибуток. їх ці­кавить виробництво товарів, на які є великий попит та високі прибутки, з тих самих міркувань вони залишають сфери, де втра­чають гроші.

2. Як виробляти товари — визначається конкуренцією між різними виробниками. Найкращим шляхом для виробників ви­тримати цінову конкуренцію і максимізувати прибутки є утри­мання витрат на мінімальному рівні, застосовуючи для цього найефективніші методи виробництва. Оскільки виробників спо­нукає до цього спокуса прибутку, то методи, які забезпечують зниження витрат, витіснять дорожчі методи.

3. Для кого виробляються товари — визначається попитом та пропозицією на ринках чинників виробництва. Тут встановлю - ються ціни чинників виробництв: рівень зарплати, земельної рєн - ти, відсотка і прибутку.

Л Глибокий аналіз структури ринкової економіки свідчить, що нею управляють дві сили — споживачі та технологія. Споживачі управляють через свої природжені або набуті смаки та уподобан - ф ня, що виражається в їх голосуванні грошима, куди спрямовувати

Ресурси суспільства. Виробники вибирають точку на межі вироб­ничих можливостей.

Однак наявні ресурси накладають обмеження на споживачів. Адже економіка не може вийти за межу виробничих можливостей. Ресурси економіки разом з науковими і технологічними можливо­стями обмежують сфери, куди споживачі можуть віддати свої «гро­шові» голоси. Таким чином, витрати виробництва і рішення фірми щодо пропозиції разом з попитом допомагають визначити, що ви­робляти.

Адам Сміт проголосив принцип «невидимої руки», який ствер­джує, що кожною особою в її егоїстичному переслідуванні тільки своєї власної вигоди керує якась невидима рука, мета якої — досяг­ти найбільшої вигоди для всіх. Водночас Сміт визнавав, що пози­тивна якість ринкового механізму виявляється лише тоді, коли є система стримувань і противаг досконалої конкуренції. Досконала конкуренція — це ознака ринку, на якому жодна з фірм чи жоден із споживачів недостатньо могутні, щоб впливати на ринкову ціну.

Доктрина «невидимої руки» прийнятна для економіки, в якій усі ринки досконало конкурентні. За таких умов ринки здійснюва­тимуть ефективний розподіл ресурсів, за якого економіка перебу­ватиме на межі виробничих можливостей. Проте не завжди ринок працює ідеально. Ринкова економіка втрачає свою ефективність через недосконалу конкуренцію і забруднення навколишнього середовища, інфляцію та безробіття, несправедливий розподіл доходів.

Тому у відповідь на існуючі дефекти ринкового механізму кра­їни запроваджують державне регулювання поряд з «невидимою рукою» ринку. Основні економічні функції держави зводяться до забезпечення ефективності, справедливості та сприяння макро - економічному зростанню і стабільності.

Найпоширенішою моделлю організації економіки в передових країнах за сучасних умов є змішана економіка, за якої ринок ви­значає більшість індивідуальних цін і кількість товарів. Водночас уряд впливає на всю економіку через програми оподаткування, видатків і регулювання грошового обігу.

В основу аналізу ринкової економіки покладено теорію попиту і пропозиції. Ця теорія показує, як уподобання покупця визначають попит на товари, тоді як витрати виробника є основою пропозиції товарів. У результаті попит і пропозиція приводяться у рівновагу зміною цін, або ціновим механізмом.