Запрошуємо розробників корисного устаткування до співпраці

Ризик у підприємницькій діяльності

Формування ринкової системи господарювання пов’язане з роз­ширенням підприємницької діяльності у всіх сферах економіки. Ство­рення власної справи практично неможливе без певного ризику. Немає сумніву, саме ризик може впливати на отримання прибутку. Разом з цим одночасно здійснюється природний відбір у підприємницькому середовищі.

Підприємницький ризик—ризик, який виникає у будь-яких видах діяль­ності, пов’язаних з виробництвом продукції, її реалізацією, наданням по­слуг, проведенням фінансових операцій, здійсненням проектів. Разом з цим, це загроза потенційно можливої, імовірної втрати ресурсів чи недо - отримання доходів порівняно з варіантом, розрахованим на раціональне використання ресурсі в у даному виді підприємницькоїдіяльності.

Ризик характеризує:

• небезпечність можливих збитків внаслідок настання ризикового випадку;

• рівень неодержаного доходу;

• рівень некомпетентності управлінських рішень, що не дають відповідних результатів.

Залежно від впливу середовища підприємницький ризик умовно можна поділити на зовнішній і внутрішній.

Зовнішній ризик характеризується комплексом обставин навко­лишнього середовища і здатний впливати на прийняття підприєм­ницьких рішень. Як правило, цей ризик неможливо змінити або усуну­ти; він потребує спостереження, пристосування до нових умов. Зовні­шньому ризику притаманні такі властивості, як взаємс^зв’язок, (тобто зміна одного виду ризику може призвести до зміни інших видів), складність передбачення, невпевненість, невизначеність, несподі­ваність.

Внутрішній ризик обумовлений діяльністю самого підприємства (його підрозділів, працівників) і піддається регулюванню. Пов’язаний безпосередньо зі станом внутрішнього середовища підприємства, цей ризик фіксує знання, досвід та інтуїцію, відображає професійний рівень спеціалістів, механізм виробничого процесу, стиль керівництва, стра­тегічні прийоми. Характеристика двох груп ризиків наведена у табл. 3.2.

Таблиця 3.2.

Порівняльна характеристика зовнішнього і внутрішнього ризиків

Ознаки ризиків

Зовнішній ризик

Внутрішній ризик

1. Джерело виникнення

Зовнішнє

(по відношенню до підприємства) середо­вище

Внутрішнє середовище, тобто саме підприємство

2. Зв’язок з діяльністю підприємства

Безпосередньо не зале­жить від діяльності підприємства

Пов’язаний з діяльністю підприємства і обумов­лений його внутрішніми характеристиками

3. Можливість контролю 3 боку підпри­ємства

Слабо або зовсім не піддається контролю

Висока ступінь контролю

4. Можливість управління ризиком

Неможливо суттєво змінити або усунути. Можливо лише перед­бачити та врахувати у процесі діяльності

Управляється шляхом посилення ефективності внутрішнього контролю

До групи зовнішніх ризиків відносяться: ризик непередбачених за­конодавчих змін, податковий, екологічний, економічний, політичний, науково-технологічний, ризик конкуренції, стихійні лиха (форс-ма - жорні обставини), ризик ринкового партнерства, пов’язаний з пору­шенням договірних зобов’язань з боку партнерів по бізнесу.

Складовими внутрішнього ризикує: ризик виробничої діяльності, ризик маркетингової діяльності, кадровий, організаційно-управлінсь­кий, ризик фінансової діяльності.

Основними видами ризиків є: виробничий, комерційний, фінан­совий (кредитний), інвестиційний, ринковий ризик.

Виробничий ризик пов’язаний з виробництвом і реалізацією про­дукції (робіт, послуг), здійсненням будь-яких видів виробничої діяль­ності. На цей вид ризику суттєво впливають скорочення намічених об­сягів випуску і збуту продукції, перевищення запланованих матеріаль­них і трудових витрат, зниження цін, брак, дефекти виробів.

Комерційний/иинквиникає в процесі реалізації закуплених підприє­мцем товарів і надання послуг. В комерційній угоді необхідно врахову­вати такі фактори: невигідна зміна (підвищення) ціни закупівлі про­дукції, зниження продажної ціни, зростання витрат обігу, втрата товарів у процесі транспортування.

Фінансовий ризик може виникати при здійсненні фінансового, підприємництва чи фінансових (грошових) угод. На цей ризик можуть впливати такі фактори, як неплатоспроможність контрагента фінансо­вої угоди, обмеження на валютно-грошові операції.

Інвестиційний ризик виникає внаслідок знецінення інвестиційно - фінансового портфелю, який складається із власних та придбаних цінних паперів.

Ринковий ризик пов’язаний з можливим коливанням ринкових відсоткових ставок, національної грошової одиниці, зарубіжних курсів валют. Будь-який ризик залежить від партнерів за угодою.

Розмір ризику може бути в абсолютному та у відносному виразі.

В абсолютному виразі ризик визначається розміром можливих втрат у матеріально-речовому (фізичному) чи вартісному (грошовому) вимірі, якщо даний збиток піддається такому виміру. У відносному виразі ри­зик визначається як розмір можливих втрат, віднесений до певної бази. Такою базою можуть бути: показник очікуваного доходу (прибутку) від підприємництва, майновий стан підприємства, загальні витрати ре­сурсів, вкладених у бізнес.

Провідне місце в оцінці ризику займає аналіз і прогнозування мож­ливих витрат ресурсів при проведенні бізнесу. Для того, щоб оцінити імовірність тих чи інших втрат, спрогнозувати можливу шкоду, обумов­лену розвитком подій за передбаченим варіантом, слід перш за все зна­ти види втрат, пов’язаних з підприємництвом, та вміти їх оцінити.

Втрати, що можуть мати місце у підприємницькій діяльності, поділяються на: матеріальні, трудові, фінансові, втрати часу, спеціальні види втрат.

Матеріальні втрати — це непередбачені підприємницьким проек­том витрати або прямі втрати матеріальних об’єктів (будинки, споруди, устаткування, майно, продукція, матеріали, сировина, напівфабрикати).

Трудові втрати — це втрати робочого часу, обумовлені випадковими або непередбаченими обставинами. У безпосередньому вимірі трудові втрати виражаються у людино-годинах, людино-днях. Переведення трудових втрат у вартісне (грошове) вираження проводиться шляхом множення працегодин на вартість (ціну) однієї години.

Фінансові втрати виникають в результаті прямої грошової шкоди, пов’язаної з передбаченим підприємницьким проектом, платежами, штрафами, сплатою додаткових податків, втратою грошей або цінних паперів, виплатою за прострочені кредити. Вони можуть бути також у результаті недоотримання або неотримання коштів з передбачених про­ектом джерел, неповернення боргів, несплати покупцем наданої йому продукції, зменшення виручки внаслідок зниження цін на товари, що реалізуються. Окремо види грошової шкоди виникають у зв’язку з інфляцією, зміною валютного курсу гривни, додатковим вилученням коштів підприємств у державний і місцевий бюдже’ґи. Можуть мати місце тимчасові фінансові втрати, обумовлені заморожуванням ра­хунків, несвоєчасною видачею коштів, відстрочкою виплати боргів.

Втрати часу виникають у тому випадку, коли процес підпри­ємницької діяльності йде повільніше, ніж було намічено. Пряма оцінка таких втрат вимірюється у годинах, днях, добах, тижнях, місяцях та ін.

До числа спеціальних видів втрат можна віднести: втрати, пов’я­зані з нанесенням шкоди здоров’ю і життю людей, навколишньому при­родному середовищу, престижу підприємця, а також внаслідок інших несприятливих соціальних і морально-психологічних факторів.

Особлива група спеціальних видів втрат - втрати від впливу не­передбачених факторів політичного характеру. Вони виявляються у формі непередбачених змін в існуючих економічних умовах функ­ціонування суб’єктів, порушують звичайний ритм господарської сис­теми, породжують підвищені витрати ресурсів, знижують прибуток. До типових джерел політичного фактора ризику можна віднести: підвищення ставок податків, зниження ділової активності людей, зни­ження рівня трудової та виконавчої дисципліни, невиконання прий­нятих законодавчих актів, порушення платежів та взаєморозрахунків, примусові відрахування, відчуженуя майна або коштів за політичним мотивом, трансформація форм і відносин власності, зміна договірних умов.

У практиці підприємницької діяльності можуть мати місце перед­бачені втрати, обумовлені стихійними лихами, що призводять до втрат економічних ресурсів.

Досить специфічними є можливі втрати, обумовлені недоско­налістю методології і некомпетентністю людей, які формують бізнес - план, займаються прогнозуванням, підприємницькими розрахунками економічних показників діяльності фірми.

Особливе місце займають втрати підприємця, обумовлені недоб­росовісністю або неплатоспроможністю партнерів по бізнесу. Існує ризик, пов’язаний з обманом контрагента за угодою, неповерненням боргу. Підприємцю доцільно проводити комплексний аналіз імовірних втрат, які можуть мати місце, виявляти головні та другорядні втрати, враховувати вид і специфіку підприємницької діяльності.

Розглянемо можливі загрози втрат і ризик у виробничій сфері.

Для виробничого підприємництва притаманні такі втрати:

1. Зниження намічених обсягів виробництва і реалізації продукції внаслідок падіння продуктивності праці, простою обладнання або не - довикористання виробничих потужностей, втрат робочого часу, відсут­ності необхідної кількості вихідних матеріалів, зростання відсотків бан­ку, підвищення обсягу браку. Все це призводить до недоотримання зап­ланованої виручки.

Розрахунок імовірних втрат у вартісному виразі ведеться за такою формулою:

ДВ0 = ДО*Ц, (1)

Де ДВ0 — імовірні втрати зниження наміченого обсягу виробництва;

ДО — імовірне сумарне зменшення обсягу випуску продукції;

Ц — ціна, за якою реалізується одиниця продукції.

2. Зниження цін, за якими намічається реалізувати продукцію, у зв’язку з недостатнім рівнем якості, несприятливою зміною ринкової кон’юнктури, падінням споживчого попиту, ціновою конкуренцією. Це призводить до імовірних втрат, які визначаються за формулою:

ДВи = ДЦО, (2)

Де ДВЦ - втрати, отримані в результаті падіння цін;

ДЦ — імовірне зменшення ціни одиниці продукції;

О — загальний обсяг наміченого до випуску і реалізації продукції.

3. Підвищення матеріальних витрат обумовлене перевитратами матеріалів, сировини, палива, енергії. Це веде до втрат, які розрахо­вуються за формулою:

ДВМ = АМ, • Ц, + ДМ2- Ц2 + ... + ДМП - Цп (3)

Де ДВм — втрати, обумовлені підвищенням матеріальних витрат;

ДМп — імовірні перевитрати конкретного п-го матеріального ресур­су;

Цп - ціна одиниці ресурсу;

П — кількість найменувань матеріальних ресурсів.

1 1. Втрати, що виникли внаслідок високих транспортних витрат.

2. Сплата підвищених відрахувань і податків, якщо у процесі Здійснення підприємницького проекту ставки відрахувань податків змінюються у несприятливий для підприємця бік.

3. Перевитрати наміченої величини фонду оплати праці внаслідок перевищення наміченої чисельності, чи внаслідок виплати більш ви­сокого, ніж заплановано, рівня заробітної плати окремим робітникам.

Ризик є імовірною категорією, і в цьому розумінні найбільш об­грунтовано з наукових позицій характеризувати його як імовірність виникнення певного рівня втрат. Виділимо зони або області ризику за­лежно від величини втрат (рис. 3.6).

Безризикова зона — це область, у якій втрати не передбачаються. їй відповідають нульові втрати або негативні (перевищення прибутку).

Під зоною допустимого ризику розуміють область, у межах якої да­ний вид підприємницької діяльності зберігає свою економічну діяль­ність, тобто втрати мають місце, але вони менше розрахункового очі­куваного прибутку. Межа зони допустимого ризику відповідає рівню втрат, рівному розрахунковому прибутку від підприємницької діяль­ності.

Подальша, більш небезпечна область — зона критичного ризику. Це область, що характеризується можливістю втрат, які перевищують ве­личину очікуваного прибутку аж до величини повної розрахункової виручки від підприємництва.

Отже, зона критичного ризику характеризується небезпечністю втрат, які заздалегідь перевищують очікуваний прибуток і у максимумі можуть призвести до невідшкодованої втрати усіх коштів, вкладених підприємцем у справу. В останньому випадку підприємець не тільки не

Одержує від угоди жодного доходу, але й несе збитки у сумі всіх марних витрат. Крім критичного, доцільно розглянути ще більш загрожуючий катастрофічний ризик.

—>

Зона

Зона критич

Катастро­

Ного ризику

Фічного

Ризику

Втрати

Зона

Допус­

Тимого

Величина можливих втрат ------ ►

Виграш

^(негативні втрати) ^

Безризикова зон;

-------------------

подпись: виграш
^(негативні втрати) ^
безризикова зон;

Розрахункова

Виручка

подпись: розрахункова
виручка

Майновий

Стан

подпись: майновий
стан
Розрахунковий

Прибуток

Рис. 3.6. Зони підприємницького ризику

Зона катастрофічного ризику— це область втрат, які за своєю вели­чиною перевищують критичний рівень і у максимумі можуть досягати величини, рівної майновому стану підприємця. Катастрофічний ризик здатний призвести до краху, банкрутства підприємства, його закриття і розпродажу майна.

Побудуємо криву розподілу імовірності виникнення певного рівня втрат прибутку, яку називають кривою ризику (рис. 3.7).

І — імовірність виникнення даного рівня втрат прибутку;

І — імовірність розрахункового рівня втрат прибутку;

ПР - розрахунковий прибуток;

ВР — розрахункова виручка;

МС — майновий стан;

ДВП — можливі втрати прибутку;

Ід — імовірність допустимого рівня втрат прибутку;

І — імовірність критичного рівня втрат прибутку;

І - імовірність катастрофічного рівня втрат прибутку.

Ризик у підприємницькій діяльності

Рис. 3.7. Типова крива розподілу імовірностей виникнення певного рівня втрат прибутку

Максимальне значення імовірності виникнення рівня втрат при­бутку дорівнює 1. Імовірність виникнення конкретного рівня втрат при­бутку знаходиться в інтервалі < 1.

Виділимо на відображеній кривій розподілу імовірностей втрат при­бутку ряд точок.

Перша точка (ДВП = 0 і І = І ) визначає імовірність нульових втрат прибутку. Згідно з прийнятими припущеннями імовірність нульових втрат максимальна, хоча, звичайно, менше 1.

Друга точка (ДВП = ПР і І = Ід) характеризується величиною мож­ливих втрат, рівною очікуваному прибутку, тобто повної втрати при­бутку, імовірність якого дорівнює Вд. Точки 1 і 2 є граничними, що виз­начають положення зони допустимого ризику.

Третя точка (ДВП = ВР і І = Ікр) відповідає величині втрат, рівних розрахунковій виручці ВР. Імовірність таких втрат дорівнює І. Точки

2 і 3 визначають межі зони критичного ризику.

Четверта точка (ДВП = МС і І = Іет) характеризується втратами, рівними майновому стану (МС) підприємця, імовірність яких дорівнює Іет. Між точками 3 і 4 знаходиться зона катастрофічного ризику. Втра­ти, що перевищують майновий стан підприємця, не розглядаються, оскільки їх неможливо стягнути.

Таким чином, якщо при оцінці ризику підприємницької діяльності вдається побудувати не всю криву імовірностей ризику, а тільки вста­новити чотири характерні точки, то завдання такої оцінки можна вва­жати успішно вирішеним. За допомогою побудови кривої розподілу імовірностей виникнення певного рівня втрат прибутку підприємець може дати оцінку ризику.

Знаючи конкретні значення показників ризику Ір, Ід, І, Ікт, можна виробити і прийняти рішення щодо здійснення підприємницької спра­ви. Але для такого рішення недостатньо оцінити значення показників (імовірностей) допустимого, критичного і катастрофічного ризику. Слід ще й встановити або прийняти граничні величини цих показників, пе­ревищувати яких вони не повинні, щоб не опинитись у зоні надмірно­го, неприйнятного ризику.

Позначимо граничні значення імовірностей виникнення допус­тимого, критичного і катастрофічного ризику відповідно Гд, Гкр, Гкт.

За думкою окремих економістів, можна орієнтуватись на такі граничні значення показників ризику: Ід = 0,1, Ікр= 0,01, Ікт=0,001, тобто відповід­но 10%, 1%, 0,1%. Цеозначає, що недоцільно йти на підприємницьку уго­ду, якщо у 10 випадках із 100 можна втратити увесь прибуток, у 1 випадку із 100 втратити виручку і хоча б у 1 випадку із 1000 втратити майно.

Маючи розрахункові значення трьох показників ризику та їхні гра­ничні рівні, сформулюємо загальні умови можливого здійснення підприємництва:

1.Показник допустимого ризику не повинен перевищувати гранич­не значення (І < Г).

Х Д Д7

2.Показник критичного ризику повинен бути меншим граничної величини (1кр<Гкр).

3.Показник катастрофічного ризику не повинен бути вищим, ніж граничний рівень (1^ < Гкт).

Таким чином, складовою в оцінці підприємницького ризикує по­будова кривої імовірностей можливих втрат, визначення зон і показ­ників допустимого, критичного і катастрофічного ризику. Наприклад, якщо імовірність катастрофічної втрати дорівнює 0,2 (а це свідчить про відчутну загрозу втрати майнового стану), то розсудливий, обережний підприємець заздалегідь відмовиться від надто ризикової справи чи пропозиції. Чим нижче значення імовірного рівня втрат прибутку, тим нижчий ступінь ризику.

При вивченні підприємницького ризику потрібно знати методи його оцінки, серед яких можна назвати: статистичний; експертний; розрахунково-аналітичний.

Статистичний метод полягає у тому, що вивчаються дані про фак­тичні втрати у минулому періоді, які мали місце у тих чи інших видах підприємницької діяльності, встановлюється частота появи певних втрат. Якщо статистичний масив достатньо представницький, то час­тоту фактичної наявності можна умовно прирівняти до імовірності її виникнення у майбутньому.

Статистичний метод дослідження ризику потребує значного обся­гу фактичних даних, які не завжди має підприємець. За відсутністю не­обхідної інформації виникає потреба у зверненні до інших методів, на­приклад, експертного.

Експертний метод оцінки ризику базується на узагальненні думок досвідчених підприємців або фахівців. З цією метою проводиться опи­тування фахівців для отримання оцінки імовірності виникнення втрат або недосягнення запланованих результатів. На однові отриманої інформації від кожного опитуваного експерта отримується інформація про імовірність настання ризикового випадку, визначається середня ве­личина експертних оцінок.

Різновидом експертного методу є метод бальної оцінки ступеня ри­зику бізнес-операцій. Використання цього методу передбачає фор­мування переліку можливих видів ризиків і оцінку ступеня їхнього ви­явлення у балах. Наприклад, високий ризик - 9 балів, середній - 5, низький - 2 бала за 10-бальною шкалою. Однак даний метод не дозво­ляє дати кількісну оцінку можливих втрат, а тільки дозволяє обрати найменший ризиковий варіант, виходячи з суми балів.

Розрахунково-аналітичний метод полягає у визначенні впливу зміни доходу (прибутку) від бізнес-операції або підприємницького проекту при настанні ризикових ситуацій. Господарські операції або проекти з меншим ступенем реагування (чутливістю) на можливі ризикові випад­ки оцінюються як менш ризиковані.

Одним із факторів успішного існування і подальшого розвитку підприємства є можливість управління підприємницьким ризиком, тоб­то спроможність з найменшими витратами передбачити фінансові вит­рати, необхідні і достатні для зменшення імовірності появи не­сприятливих результатів, а у випадку їхнього настання - вміти локалі­зувати негативні наслідки цих подій.

Заповзятливий підприємець повинен вміти управляти ризиком, а не шукати справу без будь-яких перешкод. Для цього потрібна об’єк­тивна інформація про внутрішнє та зовнішнє середовище, стан ринко­вої ситуації, специфіку конкретного виду підприємницької діяльності.

Управління ризиком необхідно для:

• забезпечення максимального прибутку;

• зменшення можливих збитків внаслідок настання ризикових ви­падків;

• зміцнення фінансової стійкості підприємства;

• орієнтації підприємця у зовнішньому середовищі;

• прийняття своєчасних управлінських рішень, впровадження відповідних стратегій та тактик діяльності підприємства з урахуванням ринкової кон’юнктури;

• підвищення конкурентоспроможності на ринку товарів, послуг.

Управління ризиком охоплює такі складові:

1. Визначення найбільш типових ризиків для діяльності даної фірми, а також специфічних ризиків, пов’язаних з конкретною бізнес - операцією.

2. Оцінка ступеня ризику. Це передбачає визначення імовірності настання ризикового випадку, оцінку можливих втрат, виявлення внутрішніх і зовнішніх факторів, які збільшують і зменшують конкрет­ний вид ризику, аналіз факторів, оцінку впливу ризику на результати господарсько-фінансової діяльності підприємства або окремих бізнес - операцій, встановлення допустимого рівня ризику, оцінку можливос­тей фінансового покриття втрат. Управлінське рішення приймається на підставі проведеної оцінки ступеня ризику. Якщо спостерігається відносно високий рівень виявленого можливого ризику, то доцільно його мінімізувати.

3. Розробка заходів щодо зниження ступеня ризику.

4. Практична реалізація заходів у життя, контроль за ризиками.

Головне місце в управлінні підприємницьким ризиком займає си­стема організаційних заходів щодо профілактики ризику (табл. 3.3).

Таблиця 3.3

Види ризиків та засоби їх зниження

Пор.

Вид ризику

Заходи щодо мінімізації ступеня ризику

1

2

3

1

Виробничий

Ризик

Організація ефективної роботи обладнання. Забез­печення ритмічного постачання сировини, мате­ріалів для виробництва. Орієнтація виробництва на потреби ринку. Охорона праці і техніка безпеки. Своєчасне вирішення технічних проблем. Контроль за технологічними процесами.

2

Комерційний

Ризик

Організація маркетингових досліджень. Вибір прий­нятних постачальників. Чітке визначення необхідних умов для складання договорів щодо постачання това­рів. Пошук нових комерційних зв’язків. Вибір опти­мальної стратегії і тактики комерційної діяльності. Контроль за виконанням договорів.

3

Фінансовий

Ризик

Здійснення чіткої політики щодо ефективного управління фінансами. Розміщення пасивних коштів у прибуткові бізнес-проекти. Надання кредитів на вигідних умовах. Передача частки ризику іншим підприємствам, організаціям, тобто розподіл сту­пеня ризику між усіма учасниками, які здійсню­ватимуть фінансування проекту великої вартості. Контроль за фінансами.

4

Кредитний

Ризик

Вибір підприємцем (клієнтом) прийнятного банку для одержання кредиту. Визначення чіткої політики кре­дитування. Ретельна процедура розгляду та надання кожного кредиту, вивчення фінансового стану клієн­тів. Надання клієнтом гарантій кредитору. Системати­чне спостереження та контроль за ризиком з боку ке­рівництва. Страхування кредитів, формування резерв­ного фонду для покриття непередбачених втрат.

5

Дії конкурен­тів

Постійне вивчення діяльності конкурентів: їхніх товарів, асортименту, якості, цінової політики, ор­ганізації продажу, сервісу, реклами. Передбачення можливих дій конкурентів. Впровадження підпри­ємцем наукових досягнень, прогресивних техноло­гій, стратегій конкурентів.

Закінчення табл. 3.3

1

2

3

6

Стихійні лиха

Використання послуг страхових компаній, які за­ймаються страхуванням майна

7

Ризик, пов’яза­ний зі зміною цін, попитом

Вивчення існуючої ринкової ситуації, потреб спо­живачів та їхніх вимог до товарів. Проведення прогнозування попиту, цін

8

Незадоволен­ня робітників

Розробити соціально-економічну програму, вклю­чаючи засоби матеріального стимулювання праці, створити сприятливу психологічну обстановку

9

Помилки спе­ціалістів, їхня некомпе­тентність

Відбір спеціалістів за встановленими критеріями. Здійснення заходів щодо підвищення кваліфікації кадрів. Чітка система контролю за діяльністю спе­ціалістів. Використання різних методів наукового дослідження у процесі планування бізнесу. Впро­вадження автоматизованого робочого місця

10

Ризик непра­вильно обра­ного проекту

Ретельно перевірити усі позитивні і негативні сто­рони, порівняти варіанти

11

Ризик зни­ження ділової активності

Залучення у бізнес активних, комунікабельних під­приємців, кваліфікованих робітників. Чітке виз­начення функцій працюючих у фірмі, їхню відпо­відальність. Використання дійових методів сти­мулювання праці (премій, надбавок, пільг). Розвиток господарських відносин з різними суб’єктами ринку

12

Ризик знищен­ня або втрати вантажів у процесі тран­спортування

Чітке складання договору між підприємцем і транспортною організацією щодо страхування вар­тості вантажів. Використання інших видів тран­спортного страхування (залучення експедиторів, охоронців)

13

Ризик припи­нення підпри­ємницької ді­яльності

Наявність ліцензії, торгового патенту для даного виду підприємництва. Організація діяльності під­приємця згідно з законодавчими актами, норма­тивними, засновницькими документами. Пошук інвесторів, джерел фінансування. Організація дія­льності на основі маркетингу. Контроль за якістю товарів для реалізації споживачам

Додати коментар

Реквізити Майстерні своєї справи

Адреса і телефони:

Україна, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Куколівське шосе 5/1А,
тел./факс +38 (05235) 7 41 13,
+380 (68) 408 39 56 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (50) 984 5 684 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (67) 561 22 71 — решта обладнання
ICQ: 491675177
e-mail: msd@inbox.ru