Розвиток БІОЕНЕРГЕТИКИ У СВІТІ

Для 75 % населення планети, яке проживає в країнах, що розвиваються, біомаса є основним джерелом енергії. Промислове використання енергії біомаси може бути значимим, наприклад, за рахунок відходів виробництва цукру в країнах, що його поставляють, покривається до 40 % потреби в паливі. Використання біопалива у вигляді дров, гною і відходів рослинності має першочергове значення в домашньому господарстві приблизно 50 % населення планети.

В ряді країн Африки використання біомаси для енергетичних цілей дорівнює 60 % загального енергоспоживання, в азіатських країнах - до 40 %, в країнах Латинської Америки - до ЗО %, в ряді країн Європи, Ближнього Сходу і Північної Африки - до 10%.

На сьогодні в багатьох країнах існують плантації для вирощування швидкорослих дерев і високоврожайних культур для енергетичних потреб (вирощування рапсу для отримання моторного палива в Німеччині, плантації швидкорослих порід деревини в Швеції, вирощування цукрової тростини для отримання етанолу в Бразилії тощо).

В ряді країн для енергетичних цілей використовують водорості. Наприклад, у Японії біомаса виробляється на фотобіореакторах, заповнених деякими видами водоростей (хлорела та ін.). Через реактор, розташований на даху електростанції, проходять продукти згорання з поглинанням у реакторі С02 для зростання біомаси. При потужності електростанції 1 ГВт продуктивність реактора становить 35 т біомаси за день.

Останні дослідження китайських учених показали, що існує можливість перетворення на газ вуглецю і водню, які є в траві Spartina gracilis. З 1 кг цієї трави можна отримати до 2 м3 газу.

Швеція, Фінляндія, Австрія забезпечують потреби в первинних енергоносіях за рахунок біомаси відповідно на 12, 23 і 18 %. Закриття в майбутньому атомних і теплових електростанцій, які спалюють викопні види палива, Швеція планує компенсувати енергією біомаси.

Фірма “Боїнг” спалює біомасу (відходи деревини і міське сміття) для отримання приблизно 60 % теплоти, необхідної для обігрівання заводу “Боїнг” площею 550 тис. м2, що є найбільшим у світі виробничим комплексом.

У США на основі різних видів біомаси (в основному на відходах промисловості) працюють електростанції загальною потужністю 9 млн кВт. Швеція за рахунок біомаси виробляє близько 14 % електроенергії. В Австрії на основі біомаси діють понад 70 невеликих ТЕЦ, на яких виробляється приблизно 10 % усієї енергії країни.

В таблиці 4.4.7 [7] наведено оцінку потенціалу виробництва енергії з біогазу в 2020 р. в країнах ЄС, при цьому основна частка потенціалу біомаси, що придатна для отримання біогазу, припадає на гній (до 80 %).

країнах ЄС в 2020 р. Країна Біомаса, млн т Енергія з біогазу, млн т у. п./рік Австрія 36,1 0,75 Бельгія 52,0 1,08 Великобританія 155,4 3,2 Г реція 11,4 0,24 Данія 52,5 1,09 Ірландія 70,5 1,46 Іспанія 108,2 2,25 Італія 112,0 2,33 Люксембург 2,1 0,04 Німеччина 234,6 4,89 Нідерланди 80,8 1,68 Португалія 22,0 0,46 Фінляндія 18,5 0,39 Франція 251,9 5,25 Швеція 26,3 0,55 Разом по ЄС 1234,3 25,66

В Норвегії використовуються пересувні установки на лісосіках, де переробляються рослинні відходи методом піролізу. Продуктивність окремої установки - від 10 до 30 т деревного вугілля на добу. При піролізі з 1 т відходів (щепа) отримується 280 кг вугілля, 200 кг смоли піролізу і близько 222 кг газоподібного палива.

У Швеції в районі Ґетеборга на початок 2007 р. заплановано запуск найбільшого у світі заводу з виробництва біогазу з органічних сполук. Він буде використовуватися для автомобілів, які оснащені спеціальними двигунами. Вже у Швеції почав курсувати перший у світі пасажирський потяг, що працює виключно на біогазі. Однієї його заправки досить для перевезення 50 пасажирів на 600 км при швидкості 130 км/год.

На сьогодні в країнах Є С близько 80 % біо дизельного палива виготовляється на основі ріпакової олії, однак намітилася тенденція збільшення для виробництва цього палива соєвого та пальмового масел у зв’язку з їх більш низькою вартістю. Країни ЄС планують до 2010 р. задовольнити свої потреби в паливі за рахунок біологічного палива на 5,75 %.

Японія, яка не має власних природних запасів рідкої вуглеводневої сировини і на 50 % залежить від їх поставок, до 2030 р. планує знизити нафтову залежність країни на 10 % за рахунок збільшення споживання газохолу - бензинових сумішей із добавками етанолу та етилтрибутилового ефіру.