Запрошуємо розробників корисного устаткування до співпраці

Склад і структура обігових коштів

Обігові кошти - це сукупність грошових коштів, авансованих для створення і використання оборотних виробничих фондів та фондів обігу з метою забезпечення безперервного процесу виробництва й ре­алізації продукції. Типовий склад і класифікація обігових коштів на­ведено в табл. 9.1.

Таблиця 9.1

Склад і класифікація обігових коштів

Види

Обігових

Коштів

Склад обігових коштів

Ознаки

Класифі­

Кації

Оборотні виробни­чі фонди

1. Виробничі запаси:

• сировина, основні матеріали і напівфабрика­ти, допоміжні матеріали, паливо, тара запасні частини для ремонту (тощо)

• засоби праці з терміном служби не більше ніж один рік - малоцінні і швидкозношу - вальні предмети та інструмент, пристосуван­ня й інвентар

2. Незавершене виробництво і напівфабрикати власного виробництва

3. Витрати майбутніх періодів

Нормовані

Обігові

Кошти

Фонди

Обігу

4. Готова продукція на складі і відвантажена, яка знаходиться в оформленні

5. Товари відвантажені, але не оплачені покупцями

6. Грошові кошти в касі і на рахунках у банку 6. Дебіторська заборгованість

8. Засоби в інших розрахунках

Н внормо­вані обігові кошти

Потребу в обігових коштах в умовах ринку часто називають експлу­атаційними потребами або фінансово-експлуатаційними потребами (ФЕП), які визначаються як різниця між засобами, іммобілізованими в запасах і клієнтській заборгованості, й заборгованістю підприємства постачальникам. У багатьох західних джерелах різниця між поточни­ми активами і поточними пасивами називається робочим капіталом.

При формуванні статутного капіталу підприємство самостійно встановлює плановий розмір обігових коштів, необхідний для його виробничої діяльності, у вигляді нормативу в грошовому виразі. По­треба підприємства в обігових коштах коливається протягом року внаслідок сезонності виробництва, нерівномірності надходження грошей за відвантажену продукцію тощо. За джерелами формування обігові кошти підприємства поділяються на власні, позиченні (кре­дити банків), залученні (через акціонування) (рис. 9.1). На відміну від основних засобів, які неодноразово беруть участь у процесі вироб­ництва, обігові кошти функціонують тільки в одному виробничому циклі й повністю переносять свою вартість на знову виготовлений продукт, тому їх ще називають змінним капіталом.

Обігові кошти

Власні й прирівняні до них кошти

Позиченні кошти

Залученні

Кошти

І І І

І і

І

Статут­

Прибуток, ЩО

Стійкі

Креди­

Кредитор­

Фінансови

Ний

Надходить на

Паси­

Ти

Ська заборго­

И ринок

Капітал

Фінансування

Ви

Банку

Ваність

У частині

Обігових

Обігових

КОШТІВ

КОШТІВ

Рис. 9.1. Схема формування обігових коштів підприємства

При плануванні потреби в обігових коштах застосовуються три методи - аналітичний, коефіцієнтний і метод прямого рахунку. Ана­літичний і коефіцієнтний методи застосовуються на підприємствах, які стабільно працюють більше одного року, мають статистичні дані за минулі періоди про зміну величини обігових коштів та не мають у своєму розпорядженні достатньої кількості кваліфікованих еконо­містів для детальної роботи в галузі планування обігових коштів.

Аналітичний метод передбачає визначення потреби в обігових коштах у розмірі їхніх середньофактичних залишків з урахуванням зростання обсягу виробництва. При цьому необхідно врахувати конкретні умови роботи підприємства в майбутньому році. Цей ме­тод застосовується на тих підприємствах, де кошти, вкладені в ма­теріальні цінності й витрати, мають велику частку в загальній сумі обігових коштів.

При коефіцієнтному методі запаси і витрати поділяються на за­лежні безпосередньо від зміни обсягу виробництва (сировина, ма­теріали, витрати на незавершене виробництво, готова продукція на складі) та не залежні від нього (запасні частини, малоцінні і швид - козношувальні предмети, витрати майбутніх періодів). По першій групі потреба в обігових коштах визначається виходячи з їх розміру в базисному році і темпів зростання виробництва продукції в май­бутньому році. По другій групі обігових коштів, які не мають про­порційної залежності від зростання обсягу виробництва, потреба планується на рівні їхніх середньофактичних залишків за декілька років. За необхідності можна використовувати аналітичний і коефі­цієнтний методи в поєднанні. Спочатку аналітичним методом ви­значають потребу в обігових коштах, залежних від обсягу виробни­цтва, а потім за допомогою коефіцієнтного методу враховують зміну обсягу виробництва.

Метод прямого рахунку передбачає обґрунтований розрахунок запасів за кожним елементом обігових коштів з урахуванням усіх змін на рівні організаційно-технічного розвитку підприємства, тран­спортуванні товарно-матеріальних цінностей, практиці розрахунків між підприємствами. Цей метод трудомісткий, він потребує високої кваліфікації економістів, залучення до нормування працівників ба­гатьох служб підприємства. Метод прямого рахунку використову­ється при організації нового підприємства і періодичному уточненні потреби в обігових коштах діючих підприємств. У загальному ви­гляді його зміст передбачає такі етапи робіт:

1. Розробка норм запасу за окремими найважливішими видами товарно-матеріальних цінностей усіх елементів нормованих обі­гових коштів, виражених у днях, відсотках, гривнях на розрахун­кову одиницю тощо. Норма запасу обігових коштів, як правило, виражається у відносних величинах (днях або відсотках). Вона роз­раховується за кожним елементом обігових коштів і характеризує величину мінімального економічно обґрунтованого обсягу запасу

Товарно-матеріальних цінностей на певний період, який необхідний для забезпечення безперервності виробничого процесу.

2. Розрахунок середньоденних витрат певного виду матеріальних цінностей на підставі їхніх витрат за кошторисом затрат на виробни­цтво, на 90, 180 або 360 днів.

3. Визначення нормативу власних обігових коштів у грошовому виразі для кожного елемента обігових коштів і сукупної потреби підприємства в обігових коштах. Норматив обігових коштів - це мі­німальна сума грошових коштів, постійно необхідна підприємству для його виробничої діяльності. З більшості елементів обігових ко­штів норматив визначається так:

Н = ВхД,

Де Н - норматив обігових коштів по конкретному елементу, грн; В - середньоденні витрати за даним елементом витрат, грн.; Д - се­редня норма запасу для певного елемента обігових коштів, днів або відсотків.

Загальний норматив обігових коштів, або сукупна потреба, в обі­гових коштах підприємства визначається як сума нормативів, роз­рахованих за окремими елементами обігових коштів.

Додати коментар

Реквізити Майстерні своєї справи

Адреса і телефони:

Україна, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Куколівське шосе 5/1А,
тел./факс +38 (05235) 7 41 13,
+380 (68) 408 39 56 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (50) 984 5 684 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (67) 561 22 71 — решта обладнання
ICQ: 491675177
e-mail: msd@inbox.ru