СПЕЦИФІКА ФІНАНСОВОЇ ДІЯЛЬНОСТІ СПІЛЬНИХ ПІДПРИЄМСТВ
Матеріально-майнові та початкові фінансові умови господарської діяльності спільного підприємства (СП) формуються в процесі створення статутного фонду.
Статутний фонд спільного підприємства є основним джерелом його діяльності і показує суму власних основних і оборотних коштів, внесених учасниками. Розмір статутного фонду визначається установчими документами і фіксується в статуті підприємства.
Оцінка внесків до статутного фонду здійснюється у грошовій одиниці України за спільним рішенням учасників відповідно до умов, передбачених установчими документами. Внесок українського учасника до статутного фонду спільного підприємства оцінюється за домовленістю з іноземним учасником в іноземній валюті та у грошовій одиниці України за цінами міжнародних ринків або ринку України. Внесок іноземного учасника оцінюється в такому ж порядку з перерахуванням сум інвестицій в іноземній валюті в грошовій одиниці України за офіційним курсом НБУ на дату підписання установчого договору. За відсутності цін міжнародних ринків вартість майна, що вноситься до статутного фонду, визначається за домовленістю між учасниками.
Матеріальні цінності, що вносяться учасниками до статутного фонду, оцінюються за первинними документами, які підтверджують ціну їхнього придбання (рахунками, товарно-транспортними накладними тощо). ЯКщО до статутного фонду вноситься майно, на яке немає документів, що підтверджують його вартість, її визначають засновники, про що складають протокол зборів засновників. З виникненням розбіжностей в оцінці майна учасниками її здійснюють експерти (аудиторська фірма, оцінювач). В акціонерних товариствах оцінка внесків у натуральній формі затверджується установчими зборами.
Внески учасників до статутного фонду відображаються в обліку і балансі в міру фактичного надходження (для майна і нематеріальних активів - дата складання акта приймання-передачі, для грошових коштів - надходження на рахунок підприємства за випискою банку).
Під час митного оформлення майна, що ввозиться в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду спільного підприємства (крім товарів для реалізації чи власного вживання), митні органи надають відстрочку платежу ввізного мита згідно з виданим підприємством простим векселем на суму мита. Термін відстрочки платежу становить не більше 30 календарних днів з дати оформлення ввізної вантажної митної декларації. Якщо протягом періоду відстрочки платежу зазначене майно зараховане на баланс підприємства і про це податковою адміністрацією за місцем реєстрації підприємства зроблена відповідна позначка на примірнику векселя, то виданий вексель погашається і мито не сплачується. У випадку, коли зазначене майно (крім вивозу іноземної інвестиції за кордон) протягом трьох років з моменту його зарахування на баланс спільного підприємства як внеску іноземного інвестора до статутного фонду цього підприємства вивозиться за кордон, ввізне мито нараховується і сплачується, виходячи з митної вартості цього майна в перерахунку у валюту України за офіційним курсом НБУ на день вивезення.
Товари (майно), що були або є підакцизними на дату ввезення в Україну як внесок іноземного інвестора до статутного фонду підприємства з іноземними інвестиціями, обов’язково обкладаються акцизним збором і податком на додану вартість. При цьому не є об’єктами оподаткування операції з передачі основних фондів як внеску до статутних фондів юридичних осіб для формування їх цілісного майнового комплексу в обмін на корпоративні права; продажу за компенсацію сукупних валових активів платника податку (з урахуванням вартості гудвілу) іншому платнику податку. Подальший облік сум податку на додану вартість і акцизного збору, фактично сплачених під час митних процедур, проводиться за встановленим порядком.
До внутрішніх джерел фінансування спільних підприємств здебільшого належать такі:
• чистий прибуток;
• амортизаційні відрахування;
• забезпечення наступних витрат і платежів.
До зовнішніх джерел фінансування спільних підприємств належить отримання кредитів та емісія облігацій.
При обліку фінансових результатів та використанні прибутку спільних підприємств специфіка проявляється так.
По-перше, прибуток (дохід) розподіляється між вітчизняними та іноземними учасниками або пропорційно їх внескам у статутний фонд, або в іншій пропорції, зафіксованій в установчих документах. Однак при ліквідації майно спільного підприємства розподіляється лише пропорційно внескам учасників у статутний фонд. У разі припинення інвестиційної діяльності іноземний інвестор має право на повернення не пізніше шести місяців з дня припинення цієї діяльності своїх інвестицій у натуральній формі або у валюті інвестування в сумі фактичного внеску (з урахуванням можливого зменшення статутного фонду) без сплати мита, а також доходів з цих інвестицій у грошовій чи товарній формі за реальною ринковою вартістю на момент припинення інвестиційної діяльності, якщо інше не встановлено законодавством або міжнародними договорами України.
По-друге, іноземним інвесторам законодавчо гарантується компенсація і відшкодування збитків, включаючи упущену вигоду і моральну шкоду, завданих їм внаслідок дій, бездіяльності або неналежного виконання державними органами України чи їх посадовими особами передбачених законодавством обов’язків щодо підприємства з іноземними інвестиціями. Усі понесені витрати та збитки повинні бути відшкодовані на основі поточних ринкових цін або обґрунтованої оцінки, підтверджених аудитором чи аудиторською фірмою. Компенсація, що виплачується іноземному інвестору, повинна бути швидкою, адекватною та ефективною. Вона визначається на час фактичного здійснення рішення про відшкодування збитків. Сума компенсації повинна виплачуватися у валюті, в якій були здійснені інвестиції, чи в будь-якій іншій прийнятній для іноземного інвестора валюті відповідно до законодавства України. З моменту виникнення права на компенсацію і до моменту її виплати на суму компенсації нараховуються відсотки згідно з середньою ставкою відсотка, за яким лондонські банки надають позики першокласним банкам на ринку євровалют (ЛІБОР).
По-третє, після фактичної виплати доходу нерезиденту з нього стягується додатковий 15 % - ний податок на репатріацію, що певною мірою стимулює реінвестування.
Склад фондів спільного підприємства, порядок їх створення та використання фіксуються в засновницьких документах. Як правило, створюються фонди: резервний, розвитку науки і техніки, матеріального стимулювання; соціального розвитку. У засновницьких документах передбачаються не лише цілі, а й випадки, у яких приймаються рішення про використання коштів фонду, а також умови оновлення витрачених коштів.
Спільні підприємства самостійно складають річні бухгалтерські звіти за такими формами: Баланс спільного підприємства; Звіт про фінансові результати; Звіт про рух грошових коштів; Звіт про власний капітал; Додаток до балансу спільного підприємства.
Спільні підприємства додатково можуть застосовувати облік та звітність за правилами країни іноземного інвестора. Особливо це важливо у випадках, коли останніми є транснаціональні корпорації, які ведуть консолідовану звітність.