СПЕЦИФІКА ОРГАНІЗАЦІЇ ФІНАНСОВИХ ВІДНОСИН ТОВАРИСТВ З ОБМЕЖЕНОЮ ТА ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ

Одним з найпоширеніших видів господарських товариств в еконо­мічному секторі України є товариство з обмеженою відповідальністю.

Попередником товариства з обмеженою відповідальністю було гірничозаводське товариство з куксів, що своїми коренями сягало у середньовіччя. Куксом вважалася визначена частина гірничого проми­слу, котра і була часткою учасника у майні товариства. Від акціонер­ної компанії воно відрізнялося тим, що частки не мали визначеної но­мінальної ціни, а учасники залишалися зобов’язаними перед товариством і після повної оплати куксів, оскільки сплачували внески на функціонування гірничого промислу.

Батьківщиною товариства з обмеженою відповідальністю, яке виникло шляхом модифікації акціонерної компанії, стала Німеччина. Нове товариство перебрало на себе кращі її риси і повністю втілило принцип обмеженої відповідальності, яким вважалася майнова відпо­відальність до певної, наперед визначеної і заявленої межі. Товарист­во, яке формувалося на основі обмеженої відповідальності і пайової участі товаришів, почало функціонувати у ринковій системі після прийняття німецьким рейхстагом 20 квітня 1892 р. закону “Про това­риство з обмеженою відповідальністю”.

За часів царської Росії офіційно товариства з обмеженою відпові­дальністю не були дозволені, хоча існували під іншими назвами. У Росії та Україні товариства з обмеженою відповідальністю з’ явилися після встановлення радянської влади, у період нової економічної полі­тики (1921-1927 рр.). Дане товариство було узаконене Цивільними ко­дексами РРФСР і УРСР у 1923 р.

Товариства з обмеженою відповідальністю за часів НЕПу були позбавлені деяких класичних рис. Законодавство не передбачало для них ні розміру паїв, ні сум початкової оплати вкладів, але вимагало додаткової відповідальності особистим майном в однаковому для всіх кратному відношенні до суми вкладів і проводило ідею змінюваності складу учасників, що цілком відповідало колективним формам госпо­дарювання.

Із згортанням НЕПу діяльність товариств з обмеженою відпові­дальністю була заборонена і відновилася після утворення незалежної України. Згідно із ст. 50 Закону України “Про господарські товарист­ва” товариством з обмеженою відповідальністю вважається товарист­во, що має статутний фонд, поділений на частки, розмір яких визнача­ється установчими документами. Максимальна кількість учасників товариства з обмеженою відповідальністю може досягати 10 осіб.

Характерними рисами товариства з обмеженою відповідальністю є такі:

• різновид господарського товариства - об’ єднання капіталів;

• наявність статусу юридичної особи;

• установчий документ - статут;

• відповідальність товариства усім своїм майном;

• відсутність в учасників товариства субсидіарної відповідальності за борги товариства, якщо воно повністю сплатило свої частки.

Учасники товариства несуть відповідальність в межах їх вкладів до статутного фонду. Установчими документами товариства з обме­женою відповідальністю може бути передбачено, що учасники, які не повністю внесли вклади, відповідають за зобов’ язаннями товариства також у межах невнесеної частини вкладу.

Установчі документи товариства з обмеженою відповідальністю повинні містить такі відомості: вид товариства; предмет і цілі його ді­яльності; склад засновників та учасників, найменування та місцезна­ходження їх; розмір та порядок утворення статутного капіталу; поря­док розподілу прибутків та збитків; склад та компетенція органів товариства з обмеженою відповідальністю і порядок прийняття ними рішень, порядок внесення змін до установчих документів та порядок ліквідації і реорганізації товариства. Вищезазначені відомості устано­вчих документів є загальними для всіх видів господарських товариств. Однак для товариств з обмеженою відповідальністю існують особли­вості у змісті установчих документів, а саме: вони повинні містити ві­домості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та поря­док внесення ними вкладів. За вимогою учасника, аудитора чи іншої особи, яка проявляє інтерес, товариство повинно у визначені строки надати можливість ознайомитися з установчими документами.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється статут­ний капітал, розмір якого повинен становити не менше суми, еквіва­лентної одній мінімальній заробітній платі на момент створення това­риства з обмеженою відповідальністю. Вкладами учасників товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші мате­ріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та

Іншими природними ресурсами, будинками, спорудами, обладнанням, а також інші майнові права, в тому числі на інтелектуальну власність, грошові кошти, в тому числі в іноземній валюті. До моменту реєстра­ції товариства з обмеженою відповідальністю кожен з учасників зо­бов’язаний внести до статутного капіталу не менше 50 % вказаного в установчих документах вкладу. Учасники товариства з додатковою відповідальністю зобов’язані повністю внести свої вклади не пізніше одного року після реєстрації товариства, після чого вони отримують свідоцтво товариства про внесення своїх вкладів.

Учасник товариства з обмеженою відповідальністю може за зго­дою решти учасників відступити свою частку одному чи кільком уча­сникам цього ж товариства, а якщо інше не передбачено установчими документами, то і третім особам.

При передачі частки третій особі відбувається одночасний пере­хід до неї всіх прав та обов’язків, які належали учаснику, яка можлива лише після повного внесення вкладу учасником, який уступає свою частку третій особі, письмово повідомляє про це інших учасників товариства.

Частина в статутному капіталі переходить до спадкоємців або правонаступників у разі реорганізації юридичної особи, учасника то­вариства або у зв’язку із смертю громадянина, учасника товариства. ЯКщО правонаступники (спадкоємці) відмовилися від вступу до това­риства з обмеженою відповідальністю або при відмові товариства у прийнятті до нього правонаступника (спадкоємця), йому видається у грошовій або натуральній формі частка у майні, яка належала учасни­ку товариства. У цих випадках розмір статутного капіталу товариства підлягає змеНшЕнню.

Товариство з обмеженою відповідальністю має право змінювати розмір статутного фонду. Збори учасників можуть прийняти рішення про збільшення статутного капіталу за рахунок внесення додаткових вкладів учасниками товариства. Рішенням зборів визначається загаль­на вартість додаткових вкладів, а також встановлюється єдине для всіх учасників товариства відношення між вартістю додаткового вкладу учасника та сумою, на яку збільшується номінальна вартість його частини.

Загальні збори учасників можуть прийняти рішення про збіль­шення статутного капіталу також на підставі заяви третіх осіб про прийняття їх у товариство і внесення вкладу, якщо це не заборонено установчими документами.

У заяві третьої особи вказується розмір і склад вкладу, порядок та строк його внесення. У випадку прийняття рішення про збільшення статутного капіталу необхідно внести зміни в установчі документи. Таке рішення приймається одностайно у вищому органі і набирає чинності з дня внесення цих змін до державного реєстру.

Товариство з обмеженою відповідальністю може зменшувати свій статутний капітал. Ця зміна відбувається шляхом зменшення но­мінальної вартості частин всіх учасників товариства в установчому капіталі. Статутний капітал не може бути зменшений, якщо в резуль­таті такого зменшення його розмір стане меншим від мінімального ро­зміру статутного капіталу, який визначений законодавством на дату пред’явлення документів для державної реєстрації відповідних змін в установчих документах.

Зменшення статутного капіталу шляхом зменшення номінальної вартості частин всіх учасників товариства проводиться зі збереженням розмірів частин всіх учасників.

Рішення товариства з обмеженою відповідальністю про змен­шення його статутного фонду набирає чинності не раніше як через 3 місяці після державної реєстрації і публікації про це у встановлено­му порядку.

Товариство з обмеженою відповідальністю приймає рішення про розподіл чистого прибутку між своїми учасниками. Рішення про част­ку прибутку, який розподіляється між учасниками, приймається на зборах учасників. Такий прибуток розподіляється між учасниками, як правило, пропорційно паю кожного учасника в статутному капіталі. У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється резервний фонд у розмірі, встановленому документами, але не менше 25 % ста­тутного фонду. Розмір щорічних відрахувань до резервного фонду не може бути меншим ніж 5 % суми чистого прибутку.

Вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є збо­ри учасників, що складаються з учасників або призначених ними представників. До компетенції зборів учасників товариства з обмеже­ною відповідальністю належить:

1) визначення основних напрямів діяльності товариства і затвер­дження його планів та звітів про їх виконання;

2) внесення змін до статуту товариства;

3) обрання та відкликання членів виконавчого органу та ревізійної комісії;

4) затвердження річних результатів діяльності товариства, звітів і ви­сновків ревізійної комісії, порядку розподілу прибутку;

5) створення, реорганізація та ліквідація дочірніх підприємств, філій та представництв, затвердження їхніх статутів та положень;

6) винесення рішень про притягнення до майнової відповідальності посадових осіб товариства;

7) затвердження правил процедури та інших внутрішніх документів товариства, визначення його організаційної структури;

8) встановлення розміру, форми і порядку внесення учасниками до­даткових вкладів;

9) вирішення питання про придбання товариством частки учасника;

10)виключення учасника з товариства;

11)визначення умов оплати праці службових осіб товариства;

12) затвердження договорів (угод), укладених на суму, що перевищує вказану в статуті товариства;

13)прийняття рішення про припинення діяльності товариства.

Статутом товариства до компетенції зборів учасників можуть бу­ти віднесені й інші питання. З питань, зазначених у п. 1, 2, 10, у ви­щому органі необхідна одностайність. З решти питань рішення прий­маються простою більшістю голосів. При цьому учасники мають кількість голосів, яка пропорційна розміру їхніх часток у статутному фонді.

Збори учасників товариства з обмеженою відповідалністю скли­каються не рідше двох разів на рік, якщо інше не передбачено устано­вчими документами. Такі збори вважаються повноважними, якщо на них присутні учасники або представники учасників, що володіють у сукупності більше ніж 60 відсотками голосів, а з питань, що потребу­ють одностайності, голосів усіх учасників.

У товаристві з обмеженою відповідальністю створюється вико­навчий орган: колегіальний - дирекція або одноособовий - директор. Дирекцію очолює генеральний директор. Членами виконавчого органу можуть бути також і особи, які не є учасниками товариства. Дирекція або директор вирішує всі питання діяльності товариства, за винятком тих, що входять до виключної компетенції зборів учасників.

Контроль за діяльністю виконавчого органу товариства з обме­женою відповідальністю здійснює ревізійна комісія, що утворюється зборами учасників товариства з їх числа у кількості не менше трьох осіб. Ревізійна комісія доповідає результати проведених нею переві­рок вищому органу товариства та складає висновки за річними звіта­ми і балансами. Без висновку ревізійної комісії збори учасників това­риства не мають права затверджувати баланс товариства.

Фінансування товариства може здійснюватися на основі додатко­вих внесків учасників, тезаврації прибутку, залучення банківських і комерційних позичок, у т. ч. шляхом емісії облігацій (за певних обставин). Якщо кредитоспроможність товариства та його активи є недостатніми для залучення необхідних розмірів кредитних ресур­сів, окремі учасники ТОВ можуть надавати поручительства чи інші види кредитного забезпечення під позички, які виділяються товарист­ву. Завдяки цьому розширюються можливості фінансування підпри­ємства, відповідальність учасників за зобов’язаннями ТОВ не обме­жується їхніми вкладами у статутний капітал, а додатково поширюється на майно, надане у кредитне забезпечення.

Товариство з обмеженою відповідальністю часто ототожнюють з приватним акціонерним товариством (ПРАТ), хоча ці господарські товариства мають не лише спільні риси, а й відрізняються одне від одного. Спільні риси між ТОВ та ПРАТ подані на рис. 5.1.

Рис. 5.1. Спільні риси товариства з обмеженою відповідальністю і приватного акціонерного товариства

Відмінними рисами між товариством з обмеженою відповідальні­стю та приватним акціонерним товариством є такі:

• у ПРАТ статутний фонд поділяється на акції рівної номінальної вартості, а в ТОВ - на частки, розмір яких може бути різним і визначається статутом ТОВ;

• різний мінімальний розмір статутного капіталу;

• якщо майнова участь акціонера в ПРАТ обмежується повною опла­тою акцій, то статутом або рішенням зборів учасників ТОВ може бути передбачена сплата додаткових внесків;

• необов’язковість персональної участі акціонерів у діяльності ПРАТ, тоді як учасник ТОВ зобов’язаний брати участь у вирішенні питань, рішення щодо яких приймаються шляхом опитування од­ностайно;

• можливість виключення учасника з ТОВ; акціонер ПРАТ не може бути примусово виключений з товариства, оскільки його статус є подвійним - учасник ПРАТ і одночасно власник акцій;

• управління в ПРАТ більш складне;

• вихід учасника з ТОВ без відступлення частки іншому учаснику або третій особі позначається на майновій базі товариства (призво­дить до її зменшення); вихід акціонера з ПРАТ відбувається шля­хом відчуження ним своїх акцій іншій особі, що не тягне за собою зміни майнової бази акціонерного товариства.

Товариством з додатковою відповідальністю є господарське то­вариство, статутний фонд якого поділений на частки визначених уста­новчими документами розмірів і яке несе відповідальність за своїми зобов’ язаннями власним майном, а в разі його недостатності учасники цього товариства несуть додаткову солідарну відповідальність у ви­значеному установчими документами однаково кратному розмірі до вкладу кожного з учасників.

Основними рисами товариства з додатковою відповідальністю є

Такі:

• різновид господарського товариства, що належить до об’єднань ка­піталів;

• мінімальний розмір статутного капіталу - одна мінімальна заробіт­на плата на момент створення товариства;

• поділ статутного фонду на частки, розмір яких визначається стату­том товариства і які можуть бути рівними або різними;

• наявність системи органів управління: збори учасників - вищий ор­ган, дирекція (колегіальний) або директор (одноосібний) - вико­навчий орган, ревізійна комісія - контрольний орган;

• субсидіарна обмежена майнова відповідальність учасників за зо­бов’язаннями товариства, граничний розмір якої встановлюється статутом в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до їх вкладів;

• характер субсидіарної відповідальності учасників - солідарний.

За своєю суттю товариство з додатковою відповідальністю є різ­новидом товариства з обмеженою відповідальністю. Особливість його, а саме це і є головною відмінністю від товариства з обмеженою відпо­відальністю, полягає в тому, що учасники товариства з додатковою відповідальністю відповідають за його боргами своїми внесками до статутного фонду, а при недостатності цих сум - додатково належним їм майном в однаковому для всіх учасників кратному розмірі до внес­ку кожного учасника. Граничний розмір відповідальності учасників передбачається в установчих документах.

Умови формування майна, організація управління та права учас­ників аналогічні умовам формування майна, організації управління та правам учасників товариств з обмеженою відповідальністю.