СТИМУЛЮЮЧА РОЛЬ КОЛЕКТИВНИХ ІНТЕРЕСІВ В ПІДПРИЄМНИЦТВІ

С. Б. Колодинський, к. е.н., доцент Одеський національний економічний університет м. Одеса

Потреби учасників виробництва породжують їх інтереси. Не­обхідно чітко розмежовувати дані економічні категорії. Так, потре­би - це об'єктивна необхідність виробництва і відтворення матеріа­льних і духовних умов життя людей, і їх слід усвідомлено направ­ляти і задовольняти. Тоді як інтереси є об'єктивною спрямованістю діяльності людей задовольняти потреби, обумовлені тим або іншим їх положенням в суспільстві і формою виробничих відносин.

Основою інтересу, його субстанцією виступає потреба. Не­обхідність задоволення потреб є спонукальним мотивом для люд­ської діяльності, розвитку виробництва, а сама потреба спонукає до трудової діяльності і викликана потребою, що представляє еконо­мічний інтерес.

Колективи малих підприємств, незалежно від форм власнос­ті, складаються з окремих працівників, кожний з яких має свої спе­цифічні потреби, виявляються в конкретних економічних інтересах. Економічні інтереси працівників малих підприємств не можна представляти як просту сукупність їх особистих інтересів, як про­сте їх поєднання. Колективних інтерес є інтересом вищого порядку, який включає не тільки матеріальну зацікавленість, але на нашу думку є, поза сумнівом, визначальним, що відображає інтелектуа­льну та моральну зацікавленість в результатах праці.

Колективні інтереси членів малих господарських форм як су­б'єктів ринкової економіки, припускають необхідність реалізації власності на засоби виробництва в цілях створення певних матеріа­льних благ, що забезпечують отримання прибутку. Тому серед ін­тересів працівників малих підприємств слід виділяти як виробничі, так і невиробничі інтереси. Перші складаються на основі необхід­ності розвитку і розширення речовинних чинників виробництва, другі - під впливом необхідності задовольняти свої природні пот­реби. Дані інтереси тісно взаємозв'язані і неможливо їх реалізувати відособлено.

Засобами, що спонукають до задоволення як колективних, так і особистих інтересів є система економічних стимулів. Стиму­

Ли, як потреба і інтереси, мають об'єктивну основу існування і є формами реалізації і вирішення протиріч економічних інтересів в процесі суспільного виробництва.

Взаємозв'язок інтересів і стимулів необхідно розглядати як єдність "внутрішнього-зовнішнього", "сутності-явища", як єдність особистого та колективного. Якщо інтереси пов'язані з суттю еко­номічних відносин, то стимули є проявом суті на поверхні еконо­мічних явищ і виступають у вигляді об'єктивно необхідних в даних умовах господарських формах: прибутку, заробітній платні, засо­бах матеріального заохочення і т. д. Дані засоби здатні достатньо близько поєднувати інтереси держави, колективу і окремих праців­ників, якщо у останніх буде створена достатня матеріальна зацікав­леність в результатах праці. В процесі реалізації, при взаємодії стимулу і інтересу, останній переростає в матеріальну зацікавле­ність, змістом якої виступає інтерес, а формою матеріальний сти­мул. Ступінь матеріальної зацікавленості залежить від того, наскі­льки стимули відповідають матеріальним інтересам колективів і окремих працівників.

В умовах переходу до ринкових форм господарювання, одні­єю з яких є малий бізнес, формується якісно нова система виробни­чих відносин, в якій змінюються і способи матеріального стимулю­вання виробників. При цьому необхідно враховувати особливості становлення і розвитку ринкових форм на різних етапах господар­ських перетворень, з тим, щоб постійно удосконалювати методи дії на матеріальну зацікавленість працівників.

Вдосконалення форм реалізації економічного стимулювання малого бізнесу повинне супроводжуватися перетворенням ринко­вих важелів в один з основних регуляторів господарської діяльнос­ті. Розгортання ринкових відносин в економіці повинен супрово­джуватися наданням свободи в господарській діяльності підпри­ємств, в розподілі і використовуванні прибутку на інвестиційні по­треби і поточне споживання. Дана умова є об'єктивною необхідніс­тю, тому що, централізоване деталізоване планування і наказовий розподіл прибутку веде до зниження ефективності виробництва.