Структура рннку і умовн досконалої конкуренції

Умови взаємодії учасників та ціноутворення на ринках зале­жать від ринкової структури. Для визначення різних типів ринко­вих структур використовують терміни, утворені від слів грецького походження, що характеризують належність суб’єктів до однієї із двох сторін ринку — до продавців чи до покупців — роїео (продаю) і psoneо (купую) та їх кількість — mono (один), oligos (нечислен­ний) і poly (багато). Комбінуючи їх, можна отримати найзагальні - шу і просту класифікацію типів ринкових структур: досконала конкуренція, монополістична конкуренція, олігополія, монополія.

Належність до певного типу ринкової структури визначається такими характеристиками:

♦ частка кожного з учасників у ринковому обсязі попиту або пропозиції;

♦ступінь однорідності продукції на ринку;

♦можливість входження нових фірм на ринок та виходу з ринку;

♦ умови взаємодії продавців між собою та покупців між собою, можливість змови учасників;

♦ можливість отримання потрібної інформації для визначення поведінки на ринку.

Проте не слід вважати, що в реальному житті існують лише на­звані типи ринку. Насправді їх безліч. В економічній теорії роз­глядають не реально функціонуючі ринки, а їх «чисті форми», іде­альні моделі. Сукупність цих моделей створює теоретичний ін­струментарій для аналізу конкретних реальних ринків і розроб­лення заходів щодо їх регулювання чи дерегулювання.

Важливо зазначити, що поняття «ринок» та «галузь», хоча й. дуже близькі, проте не ідентичні. Якщо ринки об’єднують продав - л

13

•ТР* •'ТГ'* •"ЗГ* •'ТГ* •'ТГ'* •''ЗР* •'ТГ'- •"Зр* •'V* •‘‘ЗГ’* •"ЗР* •ТГ* •'Vs* •"'ЗР* •"ЗР* *TS* •'V* •''ЗР*
ців і покупців товарів, що є близькими субститутами під кутом зо­ру їх покупців, то галузі об’єднують продавців (виробників) това­рів, що є близькими субститутами у виробництві. Для аналізу цін і обсягів виробництва певного товару зручно розглядати ринок певного товару, а для вивчення умов та можливостей входження на цей ринок і виходу з нього — досліджувати галузь.

Розглянемо, як функціонує ринок досконалої конкуренції.

В економічній теорії досконалою конкуренцією називають таку форму організації ринку, за якої неможливе будь-яке суперництво як між продавцями, так і між покупцями. Отже, теоретичне по­няття досконалої конкуренції є фактично запереченням звичай­ного для ділової практики та повсякденного життя розуміння конкуренції як гострого суперництва економічних суб’єктів.

Модель досконалої конкуренції ґрунтується на певних умовах щодо організації ринку.

1. Велика кількість покупців і продавців на ринку. Це означає, що обсяги попиту і пропозиції навіть найбільших покуп­ців і продавців дуже незначні щодо масштабів ринку. Тут «дуже незначні» означає, що зміна обсягів попиту і пропозиції окремих суб’єктів у межах короткострокового періоду (тобто за незмінної потужності підприємства та незмінних смаків і переваг спожива­чів) не впливають на ринкову ціну продукції. Вона визначається лише сукупністю всіх продавців та покупців — є колективним ре­зультатом ринкових відносин.

Велика кількість суб’єктів ринку передбачає відсутність фор­мальних чи неформальних угод (змови) між ними з метою досяг­нення монопольних переваг на ринку.

2. Однорідність продукції означає, що всі її одиниці абсолю­тно однакові в уявленні покупців і у них немає можливості розпі­знавати, ким саме вироблена та чи інша одиниця. Тобто продукти різних підприємств абсолютно взаємозамінні, й їх крива байду­жості має для кожного покупця форму прямої.

Розділ 1

Сукупність усіх підприємств, що виробляють будь-який одно­рідний продукт, утворює галузь. Однорідним продуктом можуть бути, наприклад, звичайні акції певної корпорації, що перебува­ють в обігу на вторинному фондовому ринку. Кожна із них абсо­лютно ідентична будь-якій іншій, і покупцеві байдуже, хто саме продає ту чи іншу акцію, якщо її ціна не відрізняється від ринко­вої. Однорідними є також стандартизовані товари, які продають на спеціалізованих товарних біржах. Це зазвичай різні види сиро­винних товарів (бавовна, пшениця, кава, нафта певних сортів) або напівфабрикати (сталь, алюміній, золото тощо).

Однакову продукцію не вважають однорідною, якщо її вироб­ники можуть легко розпізнаватися покупцями за виробленою чи торговою маркою, фірмовим знаком або іншими характерними особливостями, якщо, звичайно, покупці надають їм істотного

Значення. Отже, анонімність продавців разом з анонімністю по­купців роблять ринок досконалої конкуренції повністю знеособ­леним.

3. Вільне входження на ринок і вихід з нього, Всі покупці та продавці мають повну свободу входження в галузь (на ринок) і виходу з неї (виходу з ринку). Це означає, що підприємства вільно можуть почати виробництво певної продукції, продовжити чи при­пинити його, якщо вважатимуть за доцільне. Аналогічно покупці вільно можуть купувати товар у будь-якій кількості, збільшити, скоротити або зовсім припинити його придбання. Немає ніяких легальних чи фінансових перешкод до входження в галузь. Не­має, наприклад, патентів чи ліцензій, які забезпечують переважні права на виробництво певної продукції. Входження у галузь (і ви­хід з неї) не потребують істотних початкових (відповідно, ліквіда­ційних) витрат. Економія від масштабу підприємств, що функціо­нують у галузі, не настільки велика, щоб обмежити входження у галузь нових підприємств.

Крім того, ніхто не зобов’язаний залишатися в галузі, якщо це не відповідає його бажанням. Немає державного втручання в ор­ганізацію ринку (субсидії та податкові пільги, квоти й інші форми впливу на попит і пропозицію).

Свобода входження і виходу передбачає також абсолютну мо­більність покупців і продавців усередині ринку, немає будь-яких форм закріплення покупців до продавців. Вона забезпечується мобільністю виробничих ресурсів, вільним їх переливанням з од­нієї галузі до іншої, туди, де їх альтернативна вартість вища. Це, зокрема, означає, що працівники можуть вільно мігрувати як між галузями, так і між професіями. Пропозиція сировини та інших виробничих ресурсів не монополізована.

4. Повна інформованість учасників ринку. Суб’єкти ринку (покупці, продавці, власники чинників виробництва) володіють абсолютним знанням усіх параметрів ринку. Інформація розпо­всюджується миттєво, і нічого їм не коштує. На цьому припущенні й ґрунтується так званий закон єдиної ціни, згідно з яким на досконало конкурентному ринку всякий товар продається за єди­ною ринковою ціною.

15

Перехресна еластичність попиту за ціною (в межах однорідної продукції) наближається до безмежності для будь-якої пари про­давців. І тому той з них, хто намагається підняти ціну вище від звичайного ринкового рівня, відразу ж залишається без покупців, які звертатимуться до інших продавців. Проблема в тому, звідки знатимуть покупці про наявність дешевих джерел постачання (продавців) і де вони розташовані. Сутність припущення про абєо - лютну інформованість полягає в тому, що суб’єкти ринку наперед володіють інформацією про розподіл цін серед продавців і перехід * від одного до іншого нічого не коштує. ,

•"Зр* •"зр* •'•у*1* •«•'зр* •-зр« •'“зр* •"'зр* •'7Р* ••■‘зр* •'ТР* •'"зр* •"‘Зр* •"‘зр* •"‘Зр* •"‘Зр* •"'зр* •"'зр* •-'зр* •"■у** •"•у*

Однак такого апріорного знання не існує. Інформація дефіцит­на, її отримання, переробка та використання потребують часу, сил і грошей.

Порушення будь-якої з цих умов призводить до ринку з недос­коналою конкуренцією. Зауважимо, що реальних ринків, де одно­часно в повному обсязі виконують усі ці умови, не існує. По суті, йдеться про ідеальну модель ринку, своєрідний еталон, відхилен­ня від якого можуть призвести до втрат для суспільства. Серед існуючих ринків до умов досконалої конкуренції наближаються, наприклад, деякі ринки сільськогосподарської продукції.