Суб’єкти і види підприємницької діяльності

Підприємництво є одним з найбільш ефективних форм еконо­мічної діяльності. В Законі України «Про підприємництво» на­голошується, що підприємництво - це безпосередня самостійна, систематична, на власний ризик діяльність з виробництва продукції, виконанню робіт, наданню послуг з метою отримання прибутку, яка здійснюється фізичними та юридичними особами, зареєстрованими як суб’єкти підприємницької діяльності в порядку, встановленому за­конодавством.

Підприємець може займатися будь-якими видами діяльності, якщо вони не заборонені законом, включаючи господарсько-виробничу, торгово-закупівельну, інноваційну, консультаційну тощо, комерцій­не посередництво, а також операції з цінними паперами. Суб’єктами підприємництва можуть бути:

• громадяни України, інших держав, особи без громадянства не обмежені законом у правоздатності або дієздатності;

• юридичні особи всіх форм власності, встановлених Законом України «Про власність»;

• об’єднання юридичних осіб, які здійснюють діяльність в Укра­їні на умовах угоди про розподіл продукції.

Статус підприємця як юридичної особи набувається тільки за допомогою державної реєстрації підприємства. В тих випадках, коли підприємницька діяльність ведеться без застосування найма­ної праці, вона реєструється як індивідуальна трудова діяльність, а із залученням найманої праці - як підприємство. З цього виходить, що підприємницька діяльність не пов’язана з будь-якою формою власності і здійснюється:

• самим власником засобів виробництва на свій страх і ризик та під свою майнову відповідальність;

• керівником підприємства: від імені власника тощо.

Межі розпорядження такою власністю регулюються контрактом (договором), що визначає взаємні обов’язки сторін. В цьому договорі вказуються обмеження прав у використанні майна і веденні окремих видів діяльності, порядок та умови фінансових взаємостосунків і мате­ріальної відповідальності сторін, підстави та умови розірвання договору. Залежно від змісту діяльності розрізняють такі види підприємництва:

• виробниче;

• комерційне;

• фінансове;

• посередницьке;

• страхове.

Кожний вигляд має свою специфіку, особливості, свою техноло­гію. Види підприємницької діяльності тісно взаємозв’язані і доповню­ють один одного, причому один вид діяльності може бути в іншому.

До виробничого підприємництва належать діяльність, спрямо­вана на виробництво продукції, проведення робіт, надання послуг, збирання, оброблення і представлення інформації тощо, підлягаю­чих подальшій реалізації споживачам. Функція виробництва в цьо­му виді підприємництва є основною. Вихідний елемент формування виробничого підприємництва - вибір основної сфери діяльності, що передбачає проведення попереднього маркетингу, тобто вивчення того, наскільки пропонований товар або послуга необхідні спожива­чу, чи стабільний попит на них, яка його величина та тенденції роз­витку в майбутньому, можлива продажна ціна товару, витрати його виробництва й реалізації, передбачуваний обсяг продажу.

Результат виробничо-підприємницької діяльності - виробни­цтво продукту, який повинен бути реалізований. Заходи щодо його реалізації є заключними стадіями технології підприємництва. Ви­робниче підприємництво вважається найважчим, хоч й найважли­вішим видом підприємництва. Виробнича діяльність забезпечує, як правило, 10-12% рентабельності підприємства (фірми).

Суть комерційного підприємництва становлять товарно-грошові відносини, торгово-обмінні операції, тобто перепродаж товарів і послуг. На відміну від виробничо-підприємницької діяльності, тут немає необхідності забезпечення бізнесу виробничими ресурсами для випуску продукції. Першою стадією технології є вибір - що купувати, що перепродавати і де. У вирішенні цих питань насам­перед слід виходити з положення, що ціна реалізації товару пови­нна бути значно вища за закупівельну ціну; попит на запропонова­ний товар має бути достатній, щоб провести операцію наміченого масштабу.

Другу стадію технології комерційного підприємництва стано­вить маркетинг, спрямований на аналіз ринку ряду товарів і послуг та вироблення прогнозної оцінки кон’юнктури ринку (аналіз того, які товари і послуги будуть користуватись найбільшим попитом, які будуть ціни покупки й реалізації). Зараз багато бізнесменів вважа­ють за краще займатися переважно комерцією. Комерційна діяль­ність вважається доцільною, якщо чистий прибуток становить не менше ніж 20-30% від витрат.

Фінансове підприємництво є різновидом комерційного підпри­ємництва, оскільки тут об’єктом купівлі-продажу виступає специ­фічний товар - гроші, валюта, цінні папери (акції, облігації, векселі, ваучери тощо). Технологія фінансової підприємницької діяльності аналогічна технології комерційної діяльності з тією лише різницею, що товаром є фінансові активи. Підприємець, вступаючи в цей вид бізнесу, починає фінансові операції з аналізу ринку цінних папе­рів і маркетингової діяльності. Остання пов’язана з пошуком і за­лученням потенційних покупців, грошей, валюти і цінних паперів. Фінансова діяльність вважається доцільною, якщо чистий прибуток становить не менше ніж 5% при тривалості діяльності менше одного року і 10-15% - для довготривалої діяльності.

Посередницьке підприємництво проявляється в діяльності, яка поєднує зацікавлені у взаємній діяльності сторони. За надання та­ких послуг підприємець одержує дохід.

Страхове підприємництво - це особлива форма фінансового під­приємництва, яка полягає в тому, що підприємець одержує страхові внески, які повертаються платнику тільки в разі настання страхо­вого випадку. Частина внесків, що залишилася, утворює підприєм­ницький дохід.

Усі види підприємництва спрямовані на отримання доходу і пов’язані з різним ступенем економічного ризику підприємця.