Суть банкрутства

Банкрутство - визнана арбітражнім судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність та задовольнити ви­знані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування лік­відаційної процедури. Процес банкрутства в Україні регулюється за­коном України «Про банкрутство» від ЗО червня 1999 р. Зовнішніми ознаками неспроможності (банкрутства) є нездатність підприєм­ства платити за боргами, якщо відповідні грошові зобов’язання або обов’язок не виконані ним протягом відповідного терміну з дати, коли вони повинні були бути виконані. Склад і розмір грошових зобов’язань, у тому числі розмір заборгованості за передані товари, виконані роботи й надані послуги, сума кредитів з урахуванням від­сотків, які зобов’язаний сплатити боржник, визначаються на день подачі в арбітражний суд заяви про порушення провадження у спра­ві про банкрутство, якщо інше не встановлено цим Законом.

Правом на звернення до арбітражного суду із заявою про визна­ння боржника банкрутом володіють сам боржник, конкурсний кре­дитор і уповноважені органи. Конкурсними кредиторами є кредитори за грошовими зобов’язаннями, за винятком уповноважених органів і громадян, перед якими боржник несе відповідальність за спричинен­ня шкоди життю або здоров’ю, моральної шкоди, має зобов’язання за виплатою винагороди за авторськими договорами, а також за­сновників (учасників) підприємства-боржника за зобов’язаннями, що випливають з такої участі. Уповноваженими органами є органи виконавчої влади, органи місцевого самоврядування, уповноважені представляти в справі про банкрутство й в процедурах банкрутства вимоги про сплату обов’язкових платежів (податків, зборів тощо) і виконання грошових зобов’язань.

Для порушення справи про банкрутство за заявою конкурсного кредитора, а також за заявою уповноваженого органу за грошовими зобов’язаннями беруться до уваги вимоги, підтверджені рішенням суду, що вступило в законну силу (арбітражного або третейського суду). Вимоги уповноважених органів про сплату обов’язкових пла­тежів беруться до уваги для порушення справи про банкрутство, якщо вони підтверджені рішенням податкового органу, митного органу про стягнення заборгованості за рахунок майна боржника. Право на звер­нення до арбітражного суду виникає в конкурсного кредитора, впо­вноваженого органу за грошовими зобов’язаннями після закінчення

30 днів з дати направлення (пред’явлення до виконання) виконавчо­го документа в службу судових приставів і його копії боржнику.

Боржник має право подати до арбітражного суду заяву в разі пе­редбачення банкрутства за наявності обставин, які очевидно свідчать про те, що він не в змозі буде виконати грошові зобов’язання й (або) обов’язок за сплатою обов’язкових платежів у встановлений термін. Обов’язком боржника з подачі заяви в суд є виникнення наступних обставин:

• задоволення вимог одного або декількох кредиторів приводить до неможливості виконання боржником грошових зобов’язань, обов’язків

31 сплати обов’язкових платежів або інших платежів у повному обсязі перед іншими кредиторами;

• органом підприємства-боржника, уповноваженим відповідно до його засновницьких документів на ухвалення рішення про його ліквіда­цію, ухвалене рішення про звернення до арбітражного суду із заявою;

• органом, уповноваженим власником майна унітарного підпри - ємства-боржника, ухвалене рішення про звернення до арбітражного суду із заявою;

• звернення про стягнення на майно боржника істотно ускладнить або зробить неможливою його господарську діяльність.

Процедура банкрутства щодо градоутворювальних, сільськогос­подарських, фінансових організацій, стратегічних підприємств і орга­нізацій, а також суб’єктів природних монополій здійснюється з рядом особливостей, зумовлених у законі.

Законом передбачена спрощена процедура банкрутства відносно підприємств, які ліквідовуються, й підприємств, що фактично при­пинили свою діяльність. У першому випадку, якщо вартість майна боржника - юридичної особи, відносно якої ухвалено рішення про ліквідацію, недостатня для задоволення вимог кредиторів, арбітраж­

Ний суд ухвалює рішення про визнання його банкрутом і про відкрит­тя конкурсного виробництва та затверджує конкурсного керівника. Спостереження, фінансове оздоровлення й зовнішнє управління при банкрутстві підприємства яке ліквідовується не застосовуються. Кредитори мають право пред’явити свої вимоги до такого підпри­ємства протягом місяця з дати публікації оголошення про визнання його банкрутом.

У другому випадку, якщо керівник підприємства-боржника - юридичної особи, що фактично припинила свою діяльність, відсутній або встановити його місцезнаходження неможливо, заява про визна­ння підприємства банкрутом може бути подана конкурсним креди­тором, уповноваженим органом незалежно від розміру кредиторської заборгованості. Арбітражний суд протягом місяця з дати ухвалення заяви щодо визнання відсутнього боржника банкрутом ухвалює рі­шення про визнання його банкрутом і про відкриття конкурсного виробництва. Спостереження, фінансове оздоровлення й зовнішнє управління при банкрутстві відсутнього боржника також не засто­совуються. Конкурсний керівник повідомляє в письмовій формі про банкрутство відсутнього боржника всім відомим йому кредиторам цього боржника, які протягом місяця з дня отримання повідомлення можуть пред’явити свої вимоги конкурсному керівникові.

Неспроможність (банкрутство) підприємства може бути наслід­ком не тільки недобросовісних дій керівників підприємства віднос­но розпорядження майном у цілях витягання прибутку, а й неправо­мірних дій. Проявом такого роду дій можуть бути неправомірні дії при банкрутстві, навмисне банкрутство та фіктивне банкрутство.

Неправомірними діями при банкрутстві є дії керівника, власника організації-боржника, направлені на приховування майна або майно­вих зобов’язань, відомостей про майно, його розмір, місцезнаходження або іншу інформацію про майно, передача майна в інше володіння, від­чуження або знищення майна, приховування, знищення, фальсифіка­ція бухгалтерських та інших облікових документів, що відображають економічну діяльність. Відповідно до Кримінального кодексу, такі дії караються обмеженням свободи на певний строк або штрафом у ви­значеному розмірі.

Навмисне банкрутство - це свідоме створення або збільшення неплатоспроможності, здійснене керівником або власником комер­ційної організації в особистих інтересах або інтересах інших осіб. Такі дії караються штрафом або позбавленням волі.

Фіктивне банкрутство — це явно помилкове оголошення ке­рівником або власником комерційної організації про свою неспро­можність у цілях введення в оману кредиторів для отримання від­строчення або розстрочки платежів, що належать кредиторам, або знижки з боргів, для несплати боргів. Особа, що допустила такі дії, карається штрафом або позбавленням волі.