Суть кластерів і їх конкурентні переваги

Кластери - це сконцентровані за географічною ознакою гру­пи взаємопов’язаних компаній, спеціалізованих постачальників, поста­чальників послуг, фірм у відповідних галузях, а також пов’язаних з їх діяльністю організацій (наприклад, університетів, агентств зі стан­дартизації, а також торгових об’єднань) в певних галузях, що конку­рують між собою, але разом з тим, ведуть спільну роботу.

Географічні масштаби кластера можуть варіюватися від од­ного міста до країни і навіть ряду сусідніх країн. Кластери набувають різних форм в залежності від своєї складності, але в більшості ви­падків включають:

- компанії готового продукту або сервісні компанії;

- постачальників спеціалізованих факторів виробництва, ком­понентів, машин, а також сервісні послуги;

- фінансові інститути;

- фірми в супутніх галузях;

- фірми, що працюють в низових галузях (тобто з каналами збуту або споживачами);

- виробників побічних продуктів;

- спеціалізованих провайдерів інфраструктури;

- державні і інші організації, що забезпечують спеціальну ос­віту, надходження інформації, проведення дослідів і надають технічну підтримку.

Деякі кластери включають також торгові асоціації та інші спільні структури приватного сектора, що підтримують членів кластера.

Кластери функціонують в багатьох галузях і навіть у деяких глобальних видах бізнесу таких, як ресторанна справа, торгівля авто­мобілями, мережі антикварних магазинів. Кластери функціонують як в умовах розвинутої, так і в економіці, що розвивається.

Кластери у своєму функціонуванні проходять три етапи:

- зародження;

- еволюція;

- спад.

На першому етапі відбувається поєднання певних компаній у одне ціле і створення нових компаній. Мотивами створення компаній є:

- доступ до таких факторів як спеціалізовані навики, прове­дення університетських досліджень, вигідне географічне положення або оптимальна інфраструктура;

- складний або підвищений місцевий попит;

- попереднє існування галузей з постачань, споріднених галу­зей або кластерів;

- існування однієї або двох новаторських компаній;

- випадкові обставини.

У той час як для зародження кластерів існує багато причин, розвиток кластерів можна передбачити. Не дивлячись на те, що гарантій розвитку кластера не існує, але після початку процесу спостерігається щось схоже на ланцюг реакцій. Процес, що відбувається, залежить від ефективності зв’язку або зворотного зв’язку, від того наскільки добре, наприклад, місцеві освітні, законодавчі та інші структури реагують на потреби кластера. Особливої уваги потребують три спеціальних сфери: інтенсивність конкуренції в місцевих масштабах, загальне середовище для формування нового виду економічної діяльності в даній місцевості, а також ефективність дії формальних і неформальних механізмів зве­дення разом учасників кластера. Рушійною силою в швидкому вдос­коналенні і розвитку підприємництва є сильна конкурентна боротьба.

Кластери здійснюють вплив на конкурентну боротьбу трьома шляхами:

- підвищують продуктивність фірм і галузей, що входять в них;

- підвищують здатність до інновацій;

- стимулюють створення нових видів бізнесу, що підтри­мують інновації, розширюючи межі кластера.

Конкурентні переваги кластерів не будуть однаково вагомі у всіх галузях, не дивлячись на те, що кластери охоплюють економіку дос­татньо широко. Важливість кластерів зростає з ускладненням конку­ренції, кількість кластерів постійно збільшується з розвитком економіки.

Кластери у виробництві характеризуються:

1) доступом до спеціалізованих факторів виробництва і ро­бочої сили. Кластер являє собою просторову організаційну форму, яка по своїй внутрішній суті може бути більш ефективною у відношенні компоновки факторів виробництва - у випадку доступності конку­рентоспроможних місцевих постачальників;

2) доступом до інформації. У середині кластера, в фірмах і місцевих організаціях збираються широкі знання по маркетингу, тех­нологіям, а також інші спеціалізовані види інформації. Доступ до цієї інформації може бути краще організований і потребувати кращих витрат для фірм всередині кластера, дозволяючи їм працювати за рахунок цього більш продуктивно;

3) взаємодоповненістю. Кластер сприяє підвищенню продук­тивності не тільки шляхом придбання один в одного факторів вироб­ництва, але й тим, що він забезпечує розвиток взаємодоповненості між видами діяльності учасників кластера;

4) доступом до організацій і суспільних благ. Кластери ство­рюють багато факторів виробництва, які б були занадто дорогими у сфері загальних або квазізагальних товарів (послуг);

5) стимулами і визначеннями продуктивності. Кластери доз­воляють вирішити негативну дію організаційних проблем, що вини­кають в більш ізольованих регіонах і фірмах з великою інтеграцією по вертикалі. Кластери підвищують цінність стимулів всередині компаній для досягнення більшої продуктивності з деяких причин:

- через конкурентний тиск. Суперництво з місцевими конку­рентами здійснює особливо сильну стимулюючу дію через легкість постійного порівняння результатів;

- місцеві суперники мають схожі загальні умови (наприклад, вартість робочої сили і доступність місцевого ринку), тому конкурент­на боротьба повинна вестись в інших напрямках;

- тиск зі сторони рівноцінних суперників посилює конкурент­ний тиск всередині кластера.

Велика кількість переваг об’ єднання в кластери відноситься також до підрозділів у рамках однієї компанії. Об’єднання зусиль, направлених на дослідження і розвиток, виготовлення компонентів, зборку, маркетинг, підтримку замовників, а також інша діяльність, можуть полегшити внутрішні потоки ресурсів і інформації, так як і взаємну доповнюваність і інші переваги.

Участь у кластері пропонує також таку перевагу як доступ до нових технологій, методів роботи і можливостей здійснення поставок. Кластери із зовнішньою орієнтацією, розташовані в певній географіч­ній області являють собою, перш за все, джерело довгострокового еко­номічного зростання і процвітання регіону. Такі кластери здатні роз­ростатися, виходячи за межі місцевого ринку, поглинаючи робітників з менш продуктивних фірм і галузей. У протилежність цьому, попит для локальних галузей обмежений і залежить, в основному, від успіхів діяльності кластерів із зовнішньою орієнтацією.