Суть, місце та значення малого бізнесу

Поняття “підприємець” як науковий термін на початку XVIII ст. використав французький банкір-економіст Р. Кантільон. З цього часу до підприємців зараховують людей з нефіксованими прибутками, які займаються економічною діяльністю в умовах нестабільності та непередбаченості цін, готових до економічного ризику.

Особливу роль в розробці теорії підприємництва відіграв відомий німецький соціолог Макс Вебер, який відтворив ідеальний тип підприємця – стриману, обачну, рішучу, умілу, наполегливу людину. Підприємництво визначалось як богоугодне явище з ефективним подоланням перешкод і труднощів.

Вершиною у розробці теорії підприємництва вважаються праці австро-американського економіста і соціолога Й. Шумпетера, який ототожнював підприємницьку функцію з функцією економічного лідерства і новаторства.

Теоретичні розробки названих і багатьох інших економістів є основою сучасних концепцій підприємництва або бізнесу.

Підприємництво – багатопланове явище, розглядається з економічного, політичного і психологічного поглядів, тому економісти визначають поняття „підприємництво” по-різному. За оцінками експертів Світового банку існує близько 50 визначень малого підприємництва.

Закон України “Про підприємництво” дає таке визначення:

Підприємництво – самостійна, ініціативна на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт та наданню послуг, заняттю торгівлею з метою отримання прибутку.

Аналізуючи визначення, спостерігаються обов‘язкові умови підприємництва: учасник або суб‘єкт, діяльність, результат, фактор ризику.

Трудову діяльність не можна віднести до підприємницької, тому що підприємництво визначає тип і стиль господарської поведінки, яким притаманні ініціативність і пошук нетрадиційних рішень у сфері бізнесу, гнучкість і самооновлення, цілеспрямованість і наполегливість, творчість, активність з відкриттям нових можливостей для розвитку власної справи.

Підприємець здатен організовувати, управляти і досягати мети в господарській, виробничій, комерційній і маркетинговій діяльності, незалежно від того володіє капіталом чи є найманим управляючим.

Підприємницька діяльність пов‘язана з новаторством. П. Друкер у книзі “Новаторство і підприємництво” зазначає, що успіх у бізнесі забезпечується талантом підприємця і набутим в процесі систематичної роботи вмінням добирати кадри, стимулювати роботу, аналізувати становище на ринку, оперативно впроваджувати нові методи роботи.

Для досягання успіху розроблені наукові принципи підприємницької діяльності:

- вивчення потреб споживачів, прогнозування змін на перспективу;

- надання комплексу сервісних послуг;

- побудова планів, сприймання нових ідей;

- залучення кожного працівника до трудового процесу;

- стимулювання праці колективу;

- досягання максимальних прибутків на вкладений капітал.

Особливу увагу приділяють підвищенню конкурентоспроможності продукції, вмінню переорієнтовуватись, виявляти гнучкість в управлінні виробництвом та збутом продукції.

Обов‘язковою умовою бізнесу є досягнення фінансового або соціального кінцевого результату діяльності: отримання прибутків, розширення сфер діяльності, промоутерство, завоювання ринку та інші цілі.

Вплив фактору ризику на малий бізнес

Вплив фактору ризику на малий бізнес перетворює підприємництво в особливу форму економічної активності. Ризик впливає на економічний прибуток, який можна розглядати як винагороду підприємцю за комерційну діяльність. Здатність ризикувати в діловому світі вважається основною рисою характеру підприємця.

Економічний ризик – непередбачена суб‘єктом господарської діяльності небезпека, яка спричиняє можливість втрат, загрожує реалізації поставленої мети, зумовлена випадковим характером прийнятих рішень підприємцем.

Ефективність управління ризиком визначається класифікацією, розподілом ризику на групи.

В залежності від можливого результату ризики ділять на категорії:

Матеріально-технічний – Ризик випуску продукції низької конкурентоспроможності, причинами є недостатній рівень матеріально - технічної бази підприємства.

Профільно- технологійчний – ризик, зумовлений неможливістю закупівлі комплектуючих та сировини, переходом постачальників до випуску іншої продукції, зривом умов діючих договорів, .

Постачальницько-збутовий - ризик, зумовлений неможливістю реалізації виготовленої продукції через зміну структури ринку та скорочення попиту, несвоєчасного отримання оплати, відмови покупців від отримання товару.

Виробничий – можливість аварій, технічних неполадок, зриву виробничого процесу.

Інвестиційний – порушення матеріально-речової структури інвестицій, несвоєчасною виплатою капіталовкладень.

Кредитний – небезпека несвоєчасного повернення кредитів.

Відсотковий – можливість непередбаченої зміни відсоткових ставок.

Валютний - можливість непередбаченої зміни курсів національної та іноземних валют

Політичний – порушення умов виробничо-торговельного процесу, пов‘язане з політичною ситуацією в країні. Прикладом є військові дії, революції, загострення зовнішньополітичної ситуації, введення відстрочки на зовнішні платежі, зміна податкового законодавства.

Економіко-правовий - можливість непередбаченої зміни законодавчої бази.

Природні – Ризики, пов‘язані з проявом стихійних сил природи: землетрус, повінь, буря, пожежа, епідемія (форс-мажор).

Екологічні – ризики, пов‘язані з забрудненням навколишнього середовища.

Економічний ризик являється цілісною системою, в якій взаємодіють різні типи ризиків.

У США переконані, що підприємництво не можливе без ризику: підприємець ризикує, вкладаючи кошти у підготовку випуску нового виробу, не знаючи як він буде сприйнятий ринком. Значна частина ризиків пов‘язана з помилковими управлінськими рішеннями менеджерів, змінами попиту, цін, непередбаченими діями конкурентів. Деякі види ризиків при проведенні бізнесу доцільно перенести на страхові компанії, укладаючи відповідні угоди (страхуючи суми ймовірних збитків внаслідок пожеж та стихійних лих, автотранспорт, вартість вантажу, навіть вартість можливих збитків від неакуратності робітників).

Для уникнення напруженості суб‘єкти малого бізнесу формують фонди господарського ризику, регулювання цін, освоєння нового виробництва, технічного переоснащення.

Наукою розроблені методичні способи зменшення негативних наслідків ризику, не пов‘язаних зі страхуванням:

- визначення пріоритетів при розподілі ресурсів;

- маркетингові дослідження для визначення кількості товарів, що виробляються;

- прогнозування і планування;

- вивчення і передбачення можливих дій конкурентів, урахування маркетингової і виробничої діяльності;

- правильне управління фінансами, розміщення пасивних коштів у прибуткові проекти або надання вигідних кредитів;

- моделювання можливих фінансових наслідків помилок;

- урахування можливостей непередбачених подій з тяжкими наслідками.

В сучасний період перетворення державної власності в нові форми господарства найбільш ризиковані рішення приймаються кількома партнерами з розподіленням майбутніх вигод та відповідальності. Використання групових методів опрацювання рішень від нарад до форм типу “мозкових атак” дають змогу всебічно дослідити проблему, знайти варіант рішення, використовуючи досвід та компетентність учасників наради. Принципи групового управління найкраще демонструються в Японії, де показник розвитку малого бізнесу є найвищим 78% малих підприємств в структурі загальної кількості підприємств.

Критерії віднесення підприємств до малих

Згідно п. 2 ст. 2 Закону України “Про підприємства” від 27.03.91р. № 887-XII зі змінами та доповненнями до малих підприємств відносять вперше створені та існуючі підприємства в будівництві та промисловості з чисельністю працюючих до 200 чоловік, в інших областях виробничої сфери до 50 чоловік, в науці до 100 чоловік, в галузях невиробничої сфери до 25 чоловік, роздрібної торгівлі 15 чоловік. Основним критерієм віднесення підприємства до малого являється чисельність працівників, а також розмір річного валового доходу.

Значення малого бізнесу полягає у тому, що він є провідним сектором ринкової економіки, складає основу дрібнотоварного виробництва, визначає темпи економічного розвитку, структуру та якісну характеристику ВВП, забезпечує свободу ринкового вибору, реалізацію інновацій, має високу мобільність, формує новий соціальний прошарок підприємців – власників, сприяє послабленню монополізму, розвитку конкуренції.

Про місце малого бізнесу свідчать статистичні показники ринкової економіки, зокрема частка малих підприємств у загальній кількості підприємств. Так, у США становить 50%, Франції 54%, країнах ЕС 72%, Італії 73%, Японії 78%.

Бурхливий розвиток малого бізнесу в розвинутих країнах пояснюється його позитивним впливом на економіку.

Економічні переваги малого бізнесу:

- незначні стартові інвестиції;

- швидке обертання ресурсів;

- насичення ринку товарами та послугами;

- пристосовання до мінливостей технологій;

- здатність впроваджувати нову техніку;

Соціальні переваги малого бізнесу:

- забезпечення соціальної стабільності економіки;

- насичення ринку праці новими робочими місцями;

- відкриття доступу та легкість входження до цього сектору економіки;

- можливість самостійної реалізації творчих планів;

- антибюрократичний стиль господарської поведінки;

- персональна відповідальність за наслідки своєї діяльності.

Таким чином, малий бізнес слугує важелем для зміни структури економіки, створює “поживне середовище” для конкуренції, являється каталізатором економічного розвитку.