Суть ринкового середовища в агропромисловій сфері
Україна нині перебуває на етапі активного реформування ринкового середовища, яке дає змогу зупинити руйнацію економіки, стабілізувати систему господарювання та започаткувати елементи сталого розвитку суспільства. Основним стримувальним чинником у цьому процесі є брак досвіду, часу та інвестицій. Великі труднощі створюють також відсутність належної правової бази, яка кореспондується з основними принципами ведення бізнесу в розвинених країнах, розбіжність стандартів на продукцію тощо. Проте основним досягненням останніх років є розуміння шляхів подальшого розвитку, які ґрунтуються на основних складових ринкової економіки: конкуренція, лібералізація,
Відкритість ринків, закономірна послідовність державної політики, відсутність дискримінації або недобросовісної конкуренції.
Будь-яка організація перебуває і функціонує в середовищі. Діяльність усіх без винятку організацій можлива тільки в тому випадку, якщо середовище дає змогу її здійснити, оскільки середовище організації є джерелом її життєвої сили. Воно містить у собі потенціал, що дає можли-
SHAPE \* MERGEFORMAT
Вість організації функціонувати, а отже, існувати і виживати у відповідному проміжку часу. Однак середовище може також бути і джерелом проблем і навіть краху організації, якщо воно не забезпечує необхідного функціонування її.
Ринкове середовище для більшості українських підприємств на національному ринку сьогодні не є дуже сприятливим. Негативно впливають на діяльність вітчизняних виробників низька платоспроможність значної частини населення, засилля іноземних товарів не завжди високої якості, несприятлива банківська політика, відсутність протекціонізму з боку держави. Це призводить до того, що більшість вітчизняних підприємств мають певні проблеми зі збутом власної продукції.
Тому, щоб ефективно конкурувати на ринку, підприємство має ґрунтуватися на вивченні відносин, які можна схарактеризувати за допомогою системи «середовище — підприємство». Більшість існуючих сьогодні концепцій управління поділяють підхід до підприємства як відкритої системи, що постійно взаємодіє з окремими елементами зовнішнього середовища: іншими підприємствами, банками, і дає йому змогу підтримувати більш-менш стійке становище, виживати в умовах, що постійно змінюються.
Вплив середовища на підприємство залежить від його таких характеристик:
1) складність середовища — визначається кількістю його компонент, які впливають на функціонування організації та інтенсивністю взаємодії між ними;
2) динамічність середовища — характеризується кількістю змін середовища за одиницю часу та подібністю змін;
3) невизначеність середовища — визначається кількістю інформації про компоненти та зміни в середовищі, а також її якістю.
Перше достатньо глибоке дослідження взаємозв’язків між середовищем і структурою було проведено Т. Барнсом і Дж. Стал - кером. Вони ідентифікували два крайніх типи середовища: стабільне (яке залишається відносно сталим у часі) і нестабільне (для якого притаманні невизначеність та швидкі зміни).
Розділ 7 |
Концепцію Т. Барнса і Дж. Сталкера розвинули професори Гарвардського університету Лоуренс і Лорш, погоджуючись з тим, що чинники середовища впливають на організацію, однак вважали, що такий вплив не може бути однаковим на різні структурні одиниці тієї самої організації. Вони висунули гіпотезу, а потім і довели, що кожний структурний підрозділ організації має своє власне унікальне середовище, відповідно до якого і має здійснюватися його організаційна побудова. їх дослідження дають змогу дійти таких висновків:
1. Середовище організації не є однозначно стабільним або не - *'* стабільним. Організація зазвичай має справу з багатьма середо-
* вищами (у кожного структурного підрозділу є своє середовище) з
1^0 »»-у •‘У —У* різним ступенем невизначеності. Внаслідок цього структурні підрозділи повинні враховувати вимоги свого власного середовища.
2. Успішна організація вирішує проблему побудови раціональної організаційної структури пристосуванням структури своїх окремих підрозділів до вимог їх власного унікального ринкового середовища (рис. 7.1).
|
... ” |
/ч |
|||
^/^Шдеистема^ч. |
Підсистема 'ч |
/ Підсистема N. |
||
Ринкове Середовище |
Техніко-економічне середовище |
Наукове Середовище |
Рис. 7.1. Графічна інтерпретація концепції Лоуреиса — Лорша |
Для того щоб визначити стратегію поведінки організації і впровадити цю стратегію в життя, керівництво повинно мати чітке уявлення як про ринкове середовище організації, його потенціал і тенденції розвитку, так і місце, що посідає в ньому організація. При цьому внутрішнє середовище вивчають для того, щоб розкрити сильні та слабкі місця організації, а зовнішнє — насамперед для розкриття тих загроз і можливостей, які організація має враховувати під час визначення своїх цілей і шляхів досягнення їх (рис. 7.2).
|
Аналіз виробничого ^ /^Проміж Потенціалу (цільова оцінка): ‘ організація маркетингу * персонал * рівень організації виробництва й управління * рівень забезпечення ресурсами * фінанси, інвестиції, кредитування та інші підсистеми |
Не середовище (прямого впливу): • споживачі • конкуренти • постачальники • партнери • організації • конкуренти • профспілки • місцеві органи влади |
Середовище непрямого впливу (загальне): ♦економічне • політичне • технологічне ♦соціально- демографічне * екологічне |
Рис. 7.2. Чинники ринкового середовища