Запрошуємо розробників корисного устаткування до співпраці

Сутність і зміст ризиків у підприємницькій діяльності

Відповідно до Закону України «Про підприємництво» ринкова економіка ґрунтується на вільному підприємництві. У Законі за­значається, що підприємці мають право без обмежень ухвалювати рішення і здійснювати будь-яку діяльність, яка не суперечить чинному законодавству.

Підприємництву притаманні такі принципи, як вільний вибір діяльності, самостійне формування програм виробництва, вільне розпорядження прибутком, що залишився після внесення плате­жів, установлених законодавством, залучення до підприємницької діяльності на добровільних засадах майна і коштів юридичних та фізичних осіб.

Підприємництво здійснюється в умовах значної невизначеності ситуації, на яку впливає внутрішнє і зовнішнє середовище фірми.

Внутрішнє середовище характеризується організаційною і ви­робничою структурою підприємства, кількісним і якісним складом працівників, обсягом і структурою виробничих фондів, техноло­гією виробництва продукції та іншими чинниками.

Зовнішнє середовище включає:

'• Розділ 13

подпись: '• розділ 13Середовище прямого впливу (постачальники сировинних ре­сурсів, матеріалів і капіталу, споживачі, конкуренти, державні органи, профспілки):

♦ середовище непрямого впливу (стан економіки, міжнародні події, науково-технічний прогрес, політичні, соціально-культурні чинники тощо). Не слід вважати, що внутрішньому середовищу не притаманні елементи невизначеності. Наприклад, не можна

* уникнути таких несприятливих для виробництва випадків, як

Хвороба працівника, нещасні випадки, передчасні поломки засобів праці тощо.

Крім того, внутрішнє середовище не є самоізольованим. Воно залежить від зовнішнього середовища, яке значною мірою схильне до змін.

За цих умов будь-який результат виробничо-господарської діяль­ності очікується з пєвною ймовірністю. Він зумовлюється якістю прийнятих рішень і наявністю достатньої кількості інформаційно­го матеріалу, причому кількість можливих рішень і результатів від їх прийняття може бути різною.

Це твердження переконливо доводить так звана «матриця рі­шень» (табл. 13.1, де наведено символи, які означають: ві,..., 8т — можливі варіанти стану навколишнього середовища (дії конку­рентів, споживачів, постачальників та ін.); Р, ..., Рт— імовірності можливого конкретного стану навколишнього середовища; а, ..., ап — можливі дії на підприємстві; е/и, ..., Jnm — можливі резуль­тати, отримані від дії а за стану навколишнього середовища й.

Таблиця 13.1. Матриця рішень

А

«1

$2

%

...

&т 1

Р

Р2

4'т 1

Ах

«7ц

^12

...

Лі

Літ

«2

^21

^22

Літ і

°І

4.1

«//2

4/

Ап

4.1

4.2

'1пі

4ип |

Стан навколишнього середовища

Імовірності конкретного стану навколишнього се­редовища. Можливі дії на підприємстві

Отже, в умовах можливості, багатоваріантного стану навко­лишнього середовища та різних дій є ймовірність появи різних результатів виробничо-господарської діяльності фірм як пози­тивних, так і негативних.

Економічна свобода і певна невизначеність ситуації, в яку по­трапляє фірма, зумовлюють можливість несення нею втрат або отримання надприбутків. Інакше кажучи, підприємства ризику­ють. Оскільки ризик притаманний підприємницькій діяльності, то його називають підприємницьким.. В економічній літературі під­приємницький ризик трактують по-різному. Так, Б. Райзберг під підприємницьким ризиком розуміє ризик, який виникає за будь - яких видів діяльності, пов’язаних з виробництвом продукції, това­рів, послуг, їх реалізацією, товарно-грошовими і фінансовими опе­раціями, комерцією, здійсненням соціально-економічних і науко­во-технічних проектів. Це визначення ризику не дає відповіді на * його сутність, а лише вказує на види діяльності, в яких він може * виникнути. ❖

Більш точне і водночас лаконічне визначення ризику наводять американські економісти. На їхню думку, ризик — це шанси на понесення втрат або збитків унаслідок здійснення будь-якої спра­ви. Однак таке трактування ризику є однобічним. Воно характе­ризує його лише як імовірність певних втрат (прибутку, доходу, майна), тобто додаткових витрат виробничих ресурсів підприєм­ництва порівняно із заздалегідь установленими розмірами їх. От­же, підприємницький ризик у цьому трактуванні розглядають як категорію, що призводить лише до негативних наслідків. Тоді ви­никає запитання: чому підприємці ризикують? Вони йдуть на ри­зик тому, що він може дати як негативні, так і позитивні резуль­тати. Відомо чимало прикладів, коли підприємці, ризикуючи, отримують надприбутки. Тому, даючи визначення сутності ризи­ку, слід мати це на увазі.

Отже, підприємницький ризик — це ймовірність понесення фірмою у процесі здійснення господарських операцій втрат або отримання додаткового прибутку, зумовлених багатоваріантністю прийняття можливих рішень чи невизначеністю виробничих си­туацій.

Із цього визначення сутності підприємницького ризику випли­вають три важливі його риси:

♦ризик — це категорія імовірнісна. Він або може бути, або ні. Ця характеристика підприємницького ризику є принциповою. Го­сподарські ситуації, заздалегідь визначені й кількісно оцінені, не вважають на певний момент ризикованими. Інша річ, коли вна­слідок впливу непередбачених чинників можуть бути відхилення реальних результатів від очікуваних. Саме в цьому і виявляється ризик;

♦ризик може спричинити як негативні, так і позитивні наслідки;

♦ризик може бути лише в процесі здійснення господарських операцій.

Ризик як необхідність успіху в підприємницькій діяль­ності. Ризик тісно пов’язаний з ринком. Ринок нормально функ­ціонуватиме як мінімум за двох умов:

♦бажання іти на ризик;

♦бути готовим до будь-яких можливостей, які надає ринок.

Підприємницький ризик є елементом, притаманним ринковій

•> •> ❖ Розділ 13

подпись: •> •> ❖ розділ 13Економіці. Практично жоден підприємець, який хоче мати зиск, не може не враховувати цього. Підприємницька активність і готов­ність іти на ризик настільки тісно переплітаються, що їх часто розглядають як синоніми. Спроби уникнути ризику можуть при­зводити підприємців до великих невдач і навіть до краху.

Неминучість ризику зумовлюється такими чинниками:

♦свободою дій підприємця;

♦орієнтацією підприємницької діяльності на отримання висо­кого прибутку;

♦ діяльністю фірм у конкурентному середовищі.

Неминучість ризику змушує підприємців виробляти певну стратегію поведінки в ринковій економіці. Вона полягає не в по­шуку справи із заздалегідь відомим результатом, без ризику, а в умінні своєчасно його відчути, правильно оцінити, розробити за­ходи щодо зменшення рівня ризику або навіть підвищення ре­зультативності діяльності фірми. Процвітання і крах, піднесення і банкрутство — це наслідки ефективного чи неефективного управ­ління ризиком.

В умовах командно-планової економіки ризик теж був. Однак порівняно з ринковою економікою він характеризувався такими особливостями:

1) об’єктом ризику виступала держава. Вона встановлювала і до­водила до первинних ланок народного господарства планові завдан­ня, визначала правила і норми, в межах яких відбувалася виробни­чо-господарська діяльність підприємств. Якщо навіть виконання до­ведених директив і було ризикованою справою, ніхто за це не ніс ін­дивідуальної відповідальності. Збитки списували за рахунок держа­ви. Тому в колишньому СРСР було чимало ризикованих об’єктів, за спорудження яких не взявся б жоден серйозний підприємець. Автор книги «Предринимательство и деньги» С. Жизнін зауважує, що він побував у різних районах СРСР, проте найбільш негативне вражен­ня справила на нього ТЕЦ в Анадирі, що на Чукотці. Вона спору­джена на тому березі Анадирської затоки, де є мало промислових підприємств. Усі виробничі потужності та вугільні шахти були на другому боці. Прокладення ліній електропередач уздовж затоки, враховуючи характер місцевості, було неможливим через екологічні наслідки. Отже, ризик проекту, пов’язаний із використанням підвод­ного кабелю, великий. Зарубіжний підприємець не наважився б здійснювати такий варіант спорудження ТЕЦ.

Оскільки держава виступала об’єктом ризику, то вона проводи­ла політику дотацій збиткових підприємств. У ринковій економіці об’єктами ризику є підприємства, об’єднання і фірми. У разі банк­рутства вони підлягають ліквідації або реорганізації;

2) ризик здебільшого набував негативної форми. Про це свід­чить той факт, що показники державного плану з року в рік недо­виконувалися (за обсягом виготовленої продукції, зростанням продуктивності праці, прибутком тощо);

3) керувати ризиком було неможливо. Примусове формування економічної поведінки підприємств і об’єднань виключало можли­вість вибору постачальників, покупців, своєчасне реагування на зміну господарської ситуації. Командно-планова економіка навіть не використовувала терміни, які характеризують ризик. Він пов­ністю належав до явищ капіталістичного господарства. До 1990 р. не було опубліковано жодної серйозної праці з питань оцінювання й управління ризиком;

*7« «■'ЗР* •■Тр* •''"ЗР*

•■ТР* •'ТГ* «**3р* •'7Р* •'ТР* 451

4) виявлення наслідків ризику в таких негативних формах, як дефіцит певних виробів, низька їх якість, затовареність неякісною продукцією. Нині кожна фірма діє у межах законів за своїми пра­вилами і змушена враховувати нестабільність економічної ситуа­ції, передбачати результати конкурентної боротьби, можливі змі­ни законодавчих актів. Це зумовлює підвищений рівень підпри­ємницького ризику. Він притаманний будь-яким господарським операціям, зокрема поставкам продукції, сировини, матеріалів, напрямам використання фінансових ресурсів, робочої сили тощо. Завдання фірми полягає не в уникненні ризику взагалі, а в пе­редбаченні, оцінюванні й зведенні його негативних наслідків до мінімального рівня.

Вихідні поняття, що використовують для характеристи­ки ризику. Вивчення підприємницького ризику потребує чіткого розмежування таких понять, як «планові витрати», «планові збит­ки» і «втрати».

Планові витрати — це передбачувані витрати живої та уре­чевленої праці, пов’язаної з виробництвом продукції, її реаліза­цією або фінансовою діяльністю.

До таких витрат належать витрати виробничих ресурсів, які є неминучими, раціональними, необхідними і зараховуються до со­бівартості продукції. Вони можуть бути плановими і фактичними. Розмір планових витрат установлюють заздалегідь, наперед. Фак­тичні витрати ресурсів можуть бути більшими або меншими, ніж їхній плановий розмір.

Планові збитки — це запланований негативний результат виробничо-господарської діяльності фірми.

Наприклад, у період панування командно-планової економіки збитковими було чимало підприємств промисловості будівельних матеріалів, підприємств з виробництва дитячих виробів та ін. Так само як і витрати, збитки можуть бути плановими і фактичними.

В умовах ринкової економіки планово-збиткових підприємств стало значно менше. Вони в основному збанкрутували. Проте у державному секторі, в окремих структурних підрозділах веЛикИх компаній тимчасово можуть бути збиткові ланки.

Втрати — це додаткові непередбачувані витрати виробничих ресурсів, які призводять до зниження прибутку, доходу, зростання збитків порівняно з очікуваними розмірами.

Розділ 13

подпись: розділ 13Слід зазначити, що є певні види втрат, які систематично по­вторюються, їх можна заздалегідь передбачити і віднести до ви­трат. їх не слід вважати втратами.

Як саме співвідносяться наведені категорії та ризик?

Розмір планових витрат, так само як і планових збитків, не може характеризувати рівень ризику. Лише порівнюючи їхні фактичні показники з плановими, можна встановити абсолютний розмір пе­ревищення витрат чи збитків, який і є нічим іншим, як втрати.

Отже, ризик характеризується розміром втрат виробничих ресурсів. Планові показники витрат і збитків є вихідною базою, порівняно з якою і визначають розмір втрат (ризику).

Втрати від ризику складаються з трьох основних частин:

* випадкові втрати, які є результатом перевищення фактичних витрат ресурсів над їх передбачуваним розміром. До них нале­жать втрати від пожежі, втрати, пов’язані з хворобою працівників, порушенням умов матеріально-технічного постачання тощо. Окрему групу становлять втрати, зумовлені причинно- наслідковими залежностями між певними подіями — носіями втрат;

* втрати, що виникають унаслідок змін технічного рівня вироб­ництва (впровадження нових технологій, реконструкції цехів), чинного законодавства, курсів валют, акцій тощо;

* втрати від допущених порахунків окремими посадовими осо­бами. Причинами їх можуть бути:

А) відсутність належного досвіду роботи працівника;

Б) недостатній рівень його теоретичної підготовки;

В) відсутність, нестача або неточність інформації;

Г) суб’єктивні помилки.

Втрати, а отже, і ризик можна розраховувати як в абсолютному (різниця між фактичними і плановими показниками), так і у від­носному вираженні (зіставлення абсолютного розміру втрат з від­повідними плановими показниками).

Додати коментар

Реквізити Майстерні своєї справи

Адреса і телефони:

Україна, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Куколівське шосе 5/1А,
тел./факс +38 (05235) 7 41 13,
+380 (68) 408 39 56 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (50) 984 5 684 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (67) 561 22 71 — решта обладнання
ICQ: 491675177
e-mail: msd@inbox.ru