Теплове забруднення

Якщо розглядати забруднення поверхні Землі, водоймищ, атмосфери, то в принципі при значних економічних витратах будь-

Сонце

яке забруднення можна попередити або значно зменшити за виключенням “теплового” забруднення Землі, якого позбавитися практично неможливо, хіба що повністю перевести всі види виробництва на використання енергії Сонця і процесів, що відбуваються під його дією (енергія вітру й біомаси, морських припливів тощо).

При зростанні обсягів виробництва енергії, у свою чергу, буде збільшуватися й теплове забруднення в результаті спалювання законсервованої в далекому минулому енергії палив у сучасних двигунах і котлах. Основними тепловими забруднювачами планети є атомні й теплові електростанції, при цьому масштаби теплового забруднення є дуже великими. Так, за даними 1998 p., було витрачено палива, млрд т в нафтовому еквіваленті: вугілля - 2,236; нафти - 3,423, природного газу - 2,210. З цих 7,869 млрд т палива в нафтовому еквіваленті (середній ККД 35 - 50 %), тобто 3,93 - 5,11 млрд т (більше половини) спалюється, і теплота викидається в атмосферу - йде на нагрівання довкілля. З 429 АЕС світу (ККД АЕС - 35 %) дві третини - 283 АЕС також “гріють небо”.

Для оцінки теплових втрат енергетичними підприємствами (ТЕС і АЕС) розроблені спеціальні методики картографування теплового забруднення з використанням інфрачервоних сканерів, які встановлюються на літаках, зондах, супутниках і космічних кораблях. На сьогодні накопичений значний експериментальний матеріал із теплового виділення в довкілля, особливо від атомних станцій. Від них відходять теплові шлейфи, які займають значну площу і мають протяжність до десятків кілометрів. Так, від Ленінградської АЕС

тепловий шлейф від гідроохолоджувачів простирався на 10 км від

^ 2 берега, площа теплового шлейфу становила 43-474 км з тепловим

потоком 920-13000 МВт, максимальна густина теплового потоку

була відносно невеликою і становила 55 Вт/м2 (потужність

електричної лампи розжарювання). Такі теплові потоки впливають на

екологічну обстановку в прилеглій до гідроохолоджувачів акваторії.

Тепловий баланс атмосфери згідно з науковими дослідженнями

академіка НАН України М. І. Будико [4], має такі складові:

. прихід теплоти до земної поверхні:

надходження теплоти від поглинання короткохвильового випромінювання - 163,176 кДж/(см -рік);

надходження теплоти від конденсації водяної пари - 234,304 кДж/(см2-рік);

надходження теплоти від турбулентної тепловіддачі земної поверхні - 142,256 кДж/(см2-рік);

• витрати радіаційної теплоти:

витрати теплоти на випромінювання в космічний простір 125,52 кДж/(см2-рік);

- витрати теплоти на випромінювання на рівні поверхні землі - 179,912 кДж/(см2-рік);

- витрати теплоти на випарювання води - 234,304 кДж/(см - рік).

Сумарна витрата теплоти точно відповідає її надходженню і дорівнює 539,736 кДж/(см2-рік). Ця рівність є основою стійкості клімату на Землі.

Якщо вважати, що все використане у світі в 2000 р. паливо

кількістю ЗО млрд ту. п. розсіялося в довкіллі у вигляді теплоти, то ця

18

кількість теплоти становила б 900 Едж (ЕДж - 10 Дж). Разом із тим основне природне джерело теплової енергії - Сонце - подає Землі 2,4-10б ЕДж/рік. Таким чином, величина антропогенного теплового випромінювання не перевищує 0,04 % величини надходження сонячної енергії.

Отже, кількість енергії у світі, яка отримується сьогодні, в порівнянні із сонячною радіацією, яка поглинається Землею, становить лише соті відсотки, тому навіть десятикратне збільшення виробництва енергії, і як наслідок - теплового забруднення, не відіб’ється на глобальній зміні клімату планети, хіба що лише на регіональному рівні.

Коментарі:

1. misha152115 5.07.2015 13:51

   Величина антропогенного теплового випромінювання не перевищує…..