ТРАНСФЕРНЕ ЗАБЕЗПЕЧЕННЯ ЕКОНОМІЧНОЇ БЕЗПЕКИ ПІДПРИЄМСТВА

С. А. Нізяєва, ст. викл., О. С. Дашковський, здобувач Одеський національний політехнічний університет, м. Одеса

У ринкових умовах господарювання підприємство, як відк­рита система, функціонує у складному, нестабільному та динаміч­ному зовнішньому середовищі, є учасником трансферних відносин. Безліч вхідних і вихідних потоків інформації, фінансових і матеріа­льних ресурсів і готової продукції є перманентним предметом до­говірних узгоджень економічних інтересів організацій. В такому контексті, природно закономірним, є перехід до якісних перетво­рень виробничого потенціалу підприємства засобами активізації трансферного забезпечення розвитку іноваційної діяльності підп­риємства як основи його економічної безпеки.

Метою даної роботи є дослідження особливостей трансфер­ного забезпечення економічної безпеки підприємства.

З огляду на те, що термін «забезпечення» означає рівень дос­татності чого-небудь, то під трансферним забезпеченням (ТЗ) доці­льно розуміти достатність трансферних ресурсів. Згідно положень ресурсної теорії, не всі ресурси підприємства можуть розглядатись як джерела довгострокових конкурентних переваг. Частину ресур­сів підприємства, що є основою реалізації його стратегії та здатні забезпечити стійкі конкурентні переваги, відносять до категорії стратегічних. Відповідно, саме стратегічні ресурси підприємства повинні стати базою формування економічної безпеки, а їх захист і підтримка - забезпечуватимуть її високий рівень. До них належать: права власності на активи; науково-технологічна інформація; креа - тивні продукти і технології; фінансові ресурси (власні і залучені кошти); працівники підприємств як носії технологічної інформації.

Для забезпечення зростання економічної безпеки підприємс­твам необхідно:

- підтримувати іммобільність ресурсів, які за результатами аналізу потрапили до категорії стратегічних;

- поступово створювати бар’єри для переміщення ресурсів, які мають стратегічний характер для економічної безпеки підпри­ємства;

- забезпечити ефективне використання інших ресурсів для підтримки ресурсної рівноваги і пошуку нових ресурсних комбіна­цій.

Носіями можливостей внутрішнього і зовнішнього середо­вищ є суб’єкти трансферних відносин. Вони визначають і узго­джують між собою цілі трансферу (отримання економічної вигоди у формі очікуваного прибутку або отримання ресурсів, необхідних для реалізації програм інноваційного розвитку). Цілі суб’єктів тра­нсферних відносин реалізуються на договірних засадах. Аналізу­вання контрактів, укладених суб’єктами трансферу, показало, що передавання ресурсів або готової продукції від одного суб’єкта трансферу до іншого супроводжується використанням конкретних трансферних моделей (схем трансферу одних ресурсів, продуктів або технологій в обмін на інші ресурси, продукти або технології з часовою і просторовою конкретизацією умов їхньої передачі та отримання суб’єктами трансферу). Рішення щодо вибору певної трансферної моделі є підставою для конкретизації комунікацій, які забезпечуватимуть трансфер, а також технологій і способів управ­ління ним. Проведені дослідження показали, що незалежно від то­го, яку саме трансферну модель обирають суб’єкти трансферних відносин, вони, найчастіше, здійснюють трансфер інформації та фінансових ресурсів.

Таким чином, система трансферного забезпечення економіч­ної безпеки підприємства є сукупністю взаємопов’язаних моделей передавання і отримання підприємством науково-технологічної інформації, креативних продуктів і технологій, а також фінансових ресурсів і працівників підприємств як носіїв технологічної інфор­мації під час реалізації проектів розвитку. Принципами забезпе­чення економічної безпеки підприємства є: формування джерел трансфертних, зокрема фінансових ресурсів, слід здійснювати із врахуванням їхнього впливу на показники ліквідності; заходи, на­цілені на забезпечення ліквідності активів підприємства, необхідно здійснювати із врахуванням рівня диверсифікації сукупних активів підприємства і рівня їхньої прибутковості; рішення про граничний обсяг витрат на розвиток систем управління доцільно здійснювати із врахуванням рівня їхньої економічної ефективності та відповід­ності фактичних параметрів систем управління очікуваним параме­трам; рішення про зміну структури і обсягу фінансування проектів розвитку доцільно здійснювати із врахуванням його впливу на ін-

150

Формаційну безпеку підприємства. Для забезпечення дієвості цих принципів на практиці їх доцільно розглядати у комплексі із прин­ципами фінансового та інноваційного менеджменту підприємства. Подальші дослідження доцільно формувати у напрямку побудови автоматизованих технологій управління системи трансферного за­безпечення економічної безпеки підприємства.