Укладання засновницького договору та статуту

Документи, які оформляються у процесі формування ново­створюваного підприємства, називаються установчими.

Установчими документами суб’єкта господарювання є рішення про його утворення або засновницький договір, а у випадках, передбаче - нйх законом, статут.

' В установчих документах повинні бути зазначені найменування та місцезнаходження суб’єкта господарювання, мета і предмет господарсь­кої діяльності, склад і компетенція його органів управління, порядок прийняття ними рішень, порядок формування майна, розподілу при­бутків та збитків, умови його реорганізації та ліквідації.

Установчим документом повного товариства і командитного това­риства є засновницький договір.

Установчим документом акціонерного товариства, товариства з обмеженою відповідальністю і товариства з додатковою відповідальні­стю є статут.

Процедура укладання установчих документів складається з таких послідовних етапів:

• підготовча робота, в ході якої визначаються цілі, завдання, за­гальний механізм організації новостворюваного підприємства;

• пошук та вибір прийнятних засновників;

• попередні переговори з потенційними засновниками (учасниками), складання протоколу про наміри створити юрид ичну особу;

• створення робочої групи для формування засновницького дого­вору, статуту;

• збір, узагальнення необхідних матеріалів, вивчення практичного досвіду та діючих форм установчих документів інших однопро - фільних підприємницьких структур, що були створені раніше;

• юридичні та економічні консультації щодо структури та змісту проектів установчих документів, відповідність їх чинному за­конодавству;

• розгляд підготовлених проектів установчих документів на уста­новчих зборах, їх обговорення та затвердження. Цей факт підтверджується протоколом рішення зборів засновників;

• підписання усіма засновниками установчих документів, нота-.ч ріальне засвідчення їхніх підписів;

• подання затверджених установчих документів для державної реєстрації підприємства.

Установчі документи господарського товариства повинні містити відомості про вид товариства, предметі цілі його діяльності, склад зас­новників та учасників, склад та компетенцію органів управління та по­рядок прийняття ними рішень, включаючи перелік питань, з яких не­обхідна одностайність або кваліфікована більшість голосів.

Якщо кількість осіб, які бажають заснувати підприємство, два або більше, то організація такого суб’єкта підприємницької діяльності по­в’язана з розробкою засновницького договору.

Засновницький договір - документ, який регламентує і закріплює відносини між засновниками з приводу участі у створенні, управлінні підприємством, а також користування результатами спільної (колек­тивної) діяльності.

Цей договір є багатосторонньою угодою організаційного та май­нового характеру, передбачає взаємні обов’язки сторін на користь нової юридичної особи і в інтересах учасників.

У засновницькому договорі засновники зобов’язуються утворити суб’єкт господарювання, визначають порядок спільної діяльності щодо його утворення, умови передачі йому свого майна, порядок розподілу прибутків і збитків, управління діяльністю суб’єкта господарювання та участі в ньому засновників, порядок вибуття та входження нових зас­новників, інші умови діяльності суб’єкта господарювання, які перед­бачені законом, а також порядок його реорганізації та ліквідації.

Типові розділи засновницького договору:

1. Загальні положення.

2. Юридичний статус.

3. Види діяльності.

4. Статутний фонд. Вклади засновників, учасників.

5. Обов’язки та права засновників, учасників.

6. Управління фірмою.

7. Розподіл прибутку.

8. Інші умови.

9. Умови розірвання договору.

10. Відповідальність за порушення договору.

11. Умови та строки, за яких договір набуває чинності.

12. Сторони, які домовляються, їхні адреси та підписи.

Засновницький договір повного і командитного товариства по­винні визначати розмір частки кожного з учасників, форму їх участі у справах товариства, розмір, склад і порядок внесення ними вкладів. Стосовно вкладників командитного товариства в засновницькому до­говорі вказуються тільки сукупний розмір їх часток у майні товариства та розмір, склад і порядок внесення ними вкладів.

Невід’ємним документом новостворюваного підприємства є ста­тут, який повинен містити відомості про його найменування і місце­знаходження, мету і предмет діяльності, розмір і порядок утворення ста­тутного та інших фондів, порядок розподілу прибутків і збитків, про органи управління і контролю, їх компетенцію, про умови реорганізації та ліквідації підприємства, передбачені законодавством.

Статут акціонерного товариства, крім вищезазначених відомостей, повинен містити також відомості про види акцій, що випускаються, їх номінальну вартість, співвідношення акцій різних видів, кількість акцій, що купуються засновниками, наслідки невиконання зобов’язань по викупу акцій.

Статут товариства з обмеженою відповідальністю повинен містити відомості про розмір часток кожного з учасників, розмір, склад та по­рядок внесення ними вкладів.

Статутом може бути встановлено порядок визначення розміру ча­сток учасників залежно від зміни вартості майна, внесеного як вклад, та додаткових внесків учасників.

Приблизну структуру статуту можна подати в такому вигляді:

1. Загальні положення.

2. Мета та предмет діяльності фірми.

3. Майно фірми.

4. Органи управління.

5. Виробничо-господарська діяльність. Зовнішньоекономічна діяльність.

6. Трудові відносини та соціальний розвиток.

7. Облік, звітність та контроль.

8. Реорганізація та ліквідація фірми.

Наповнення розділів конкретним змістом буде залежати від вимог, потреб та інтересів власників-засновників, спираючись при цьому на законодавчі акти.

Для забезпечення діяльності новостворюваного підприємства зас­новникам необхідно сформувати статутний фонд, який є основою май­на підприємницької структури, підставою для державної реєстрації, стартовим капіталом.

Статутний фонд — це сукупність коштів та майна, необхідних для * початку та ведення діяльності підприємства.

Вкладами учасників та засновників господарського товариства можуть бути будинки, споруди, обладнання та інші матеріальні цінності, цінні папери, права користування землею, водою та іншими природ­ними ресурсами, будинками, спорудами, а також інші майнові права (включаючи майнові права на об’єкти інтелектуальної власності), кош­ти, втому числі в іноземній валюті.

Вклад, оцінений у гривнях, становить частку учасника та заснов­ника у статутному фонді товариства. Сума вкладів засновників та учас­ників господарського товариства становить статутний фонд товариства.

Забороняється використовувати для формування статутного фон­ду товариства бюджетні кошти, кошти, одержані в кредит та під заста­ву. Фінансовий стан засновників — юридичних осіб щодо їх спромож­ності здійснити відповідні внески до статутного фонду господарського товариства у випадках, передбачених законом, повинен бути перевіре­ний належним аудитором (аудиторською організацією) у встановлено­му порядку, а майновий стан засновників - громадян має бути підтвер­джений про їх доходи і майно, завіреною відповідним податковим ор­ганом.

Товариство має право змінювати (збільшувати або зменшувати) розмір статутного фонду. Рішення товариства про зміну розміру ста­тутного фонду набирає чинності з дня внесення цих змін до державно­го реєстру.

Збільшення величини статутного фонду свідчить про ступінь поважності і репутації підприємства, забезпечує стабільність, знижує ступінь ризику, дає більшу впевненість у налагодженні партнерських відносин у сфері бізнесу.