Вивчення та аналіз чинників внутрішнього середовища

Відповідно до рис. 7.2 аналіз середовища передбачає такі етапи: аналіз зовнішнього середовища організації; аналіз проміжного (без­посереднього) середовища організації; аналіз внутрішнього середо­вища організації. Макросередовиїце створює загальні умови перебу­вання організації в зовнішньому середовищі. Здебільшого макросе- редовище не має специфічного характеру безпосередньо щодо окре­мої взятої організації, хоча ступінь впливу стану макросередовища на різні організації різний, що пов’язано з відмінностями як у сферах діяльності, так і з внутрішнім потенціалом організацій.

Сільськогосподарське підприємництво не може формуватися за умов, однакових з іншими галузями, тому в сільському господар­стві виділяють зовнішнє і внутрішнє середовище.

Внутрішнє середовище сформоване повністю активними базо­вими складовими, лише в тій їх частині, параметри яких відріз­няються від сформованих на зовнішньому рівні. Це стосується ці­нового середовища, яке має забезпечувати еквівалентність цін між сільським господарством та І і III сферами АПК регулюван­ням доходів сільськогосподарських товаровиробників на основі встановлення однакової суми прибутку на рівновеликий капітал. Фінансово-кредитний механізм формується не під впливом рин­кових важелів, а передбачає пільгове кредитування сільськогос­подарських товаровиробників на міжсезонний період, фінансу­вання державою цільових програм щодо створення власної інно­ваційної бази, фінансовий захист з боку держави через систему дотацій, субсидій тощо. Базові складові передбачають також по­даткову систему щодо сільського господарства, необхідне органі­заційно-правове та соціальне середовище. Для нормального функ­ціонування сільськогосподарських товаровиробників у ринковій економіці мас бути сформована потужна інфраструктура — орга­нізаційно-технічна сфера. Йдеться про створення обслуговуючих сільськогосподарських кооперативів з надання різних послуг, у тому числі маркетингових, страхувальних, закупівельних, збуто­вих, обслуговуючих, постачальницьких, переробних.

Аналіз внутрішнього середовища підприємства має здійснюва­тися з урахуванням тенденцій, що склалися в зовнішньому сере­довищі. У процесі цього аналізу перевіряють всю систему господа­рювання підприємства щодо реалізації можливостей, які зовнішнє ^ середовище надає підприємству, а також вживають заходів щодо 'й запобігання й послаблення загрози його існуванню, тобто виявля - ^ ють сильні і слабкі сторони ймовірності реалізації перших і подо - лання останніх.

* До чинників внутрішнього середовища належать: рівень орга - ^ нізації виробництва; персонал; рівень забезпечення ресурсами;

Рівень виробництва (технології); рівень науково-технічного забез­печення; організація маркетингу; фінанси, інвестиції, кредиту­вання та інші підсистеми (див. рис. 7.2).

Рівень організації виробництва внутрішнього середовища охоплює такі процеси, як:

♦комунікаційні процеси;

♦організаційні структури;

♦норми, правила, процедури;

♦розподіл прав і відповідальності;

♦ієрархію підпорядкування.

Кадрове забезпеченнях

♦взаємодія менеджерів і робітників;

♦наймання, навчання і просування кадрів;

♦оцінювання результатів праці і стимулювання;

♦ створення і підтримання взаємовідносин між працівниками тощо.

Рівень виробництва та науково-технічного забезпечення:

♦виготовлення продукту;

♦постачання і ведення складського господарства;

♦обслуговування технологічного парку;

♦здійснення досліджень і розробок.

Організація маркетингу внутрішнього середовища органі­зації охоплює питання, пов’язані з реалізацією продукції:

‘ стратегії продукту і ціноутворення;

♦стратегія просування продукту на ринку;

♦вибір ринків збуту і систем розподілу.

Фінанси та. інвестиції включають процеси, пов’язані із за­безпеченням ефективного використання і руху коштів в організа­ції:

♦ підтримання належного рівня ліквідності і забезпечення при­бутковості;

♦створення інвестиційних можливостей тощо

Внутрішнє середовище немов цілком пронизується організа­ційною культурою, яку також потрібно серйозно вивчати.

Порівняльна характеристика дає змогу виявити ключові, внут­рішні чинники конкурентоспроможності, які допомагають підпри­ємству забезпечувати досить тривале функціонування та розвиток в умовах несталого, динамічного, нерідко ворожого оточення.

Сформовано три основних підходи до аналізу чинників внут­рішнього середовища (виробничого потенціалу): ресурсний (або обліково-звітний), структурний (функціональний) та цільовий (проблемно-орієнтований).

Ресурсний підхід, зорієнтований на визначення виробничого потенціалу як сукупності виробничих ресурсів, визначає його ве­личину як суму фізичних і вартісних оцінок окремих його складо - ^ вих. Оцінюючи виробничий потенціал, треба враховувати: матері - ^

Ально-технічні ресурси з окремим дослідженням знарядь і засобів праці; трудові ресурси, енергетичні й інформаційні ресурси, фі­нансові (грошові) ресурси. Ресурси мають вартісну оцінку та ці­льову спрямованість на створення доданої та споживчої вартості.

Структурний підхід, зорієнтований на визначення раціо­нальної структури виробничого потенціалу підприємства, визна­чає його величину виходячи з прогресивних норм і нормативних співвідношень, заданих найдосконалішими технологіями, органі­зацією виробництва загалом і окремих підсистем підприємства, що використовуються в галузі сільського господарства.

Цільовий підхід, спрямований на визначення відповідності наявного потенціалу досягненню поставлених цілей, визначає йо­го величину як рівень відповідності окремих складових потенціа­лу необхідному, дещо ідеальному уявленню про склад, структуру та механізми функціонування потенціалу для виробництва кон­курентоспроможної продукції.

Загальними показниками, які використовують для аналізу внутрішнього середовища підприємства, є:

♦імідж підприємства, наявність чітко визначених цілей та стратегії;

♦рівень самостійності підприємства (форма власності);

♦конкурентоспроможність підприємства;

♦рівень концентрації (оптимальність розмірів);

♦рівень спеціалізації та можливість виробничої диверсифіка­ції;

♦профіль виробничого потенціалу;

♦фаза «життєвого циклу» підприємства та окремих його частин;

♦капітало-, науко - і трудомісткість продукції;

♦додана вартість продукту.

Усі складові внутрішнього середовища (мікросередовища) вза­ємопов’язані. За істотних змін однієї з них відбувається «ланцюго­ва реакція», тобто виникає потреба у зміні інших чинників.