Взаємовідносини фермерського господарства з фінансовою системою

Відповідно до діючого законодавства малі підприємства є та­кож учасниками формування централізованих суспільних фондів споживання. Отже, фермерське господарство відповідно до чин­ного законодавства сплачує податки та інші обов’язкові платежі. Вони можуть бути як на звичайній системі оподаткування, так і на спрощеній. Перелік податків та платежів при звичайній системі ви­значається відповідно до організаційно-правового статусу суб’єкта підприємницької діяльності та напрямку господарської діяльності. Практика свідчить, що фермерським господарствам вигідно бути на спрощеній (альтернативній) системі оподаткування. Адже воно отримує цілий ряд переваг: менший перелік податків, спрощується облік і розрахунки з бюджетом. Основними податками для фермер­ських господарств є : фіксований сільськогосподарський податок, податок на додану вартість, податок з доходів фізичних осіб, внески до фондів соціального та пенсійного призначення, плати за землю, збір за забруднення навколишнього середовища та інше. Фермер­ське господарство зобов’язане проводити відповідно до податкових періодів розрахунок по кожному податку, готувати декларації та розрахунки, сплачувати за відповідними реквізитами. При спроще­ній формі обліку такі господарські операції накопичуються відпо­відно до звітного періоду.

Для обліку таких розрахунків у «Журналі реєстрації господар­ських операцій» передбачено графи «Розрахунки з бюджетом». У графі 7 — належить «Розрахунки з бюджетом» зазначають суми по­датків та інших платежів до бюджету, які мають бути перераховані, включаючи податки з працівників підприємства та за фінансовими санкціями, які утримуються в дохід бюджету, а в графі 6 показують сплату чи суми, які належать відшкодуванню із бюджету, зокре­ма податку на додану вартість (ПДВ) під час придбання товарно - матеріальних цінностей тощо.(додаток Г).

Частина податків чи обов’язкових платежів (плата за землю, по­даток з власників транспортних засобів, збір за забруднення навко­лишнього природного середовища, плата за використання прісних водних ресурсів тощо) відносять на витрати господарства і відобра­жують у графі 4 «Витрати» та в графі 7 — належить «Розрахунки з бюджетом».

Нараховані платежі господарства до бюджету за рахунок доходу (податок на прибуток) відображують у графі 20 «Витрати за рахунок доходу» та графі 7 — належить «Розрахунки з бюджетом». Сплачені суми записують відповідно у графі 6 — перераховано «Розрахунки з бюджетом» та графі 11 — вибуло «Поточний рахунок».

Фермерські господарства, як правило, є платниками податку на додану вартість. Пунктом 4.1 статті 4 Закону України «Про по­даток на додану вартість» від 03.04.1997 року (зі змінами і доповне­ннями) визначено, що база обкладання податком на додану вартість операцій з поставок товарів (робіт, послуг) визначається, виходячи з їхньої договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними або регульованими цінами (тарифами).

До складу договірної (контрактної) вартості таких операцій включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і немате­ріальних активів, що передаються платнику безпосередньо покуп­цем або через будь-яку третю особу в зв’язку з компенсацією вар­тості товарів (робіт, послуг), проданих (виконаних, наданих) таким платником податку.

Тобто податок на додану вартість при реалізації товарів (робіт, послуг) за договірними цінами визначається, виходячи із обсягів фактичної реалізації таких товарів (робіт, послуг).

Але існує кілька винятків із загального порядку нарахування податкових зобов’язань по податку на додану вартість. А саме:

1) операції з пов’язаними особами;

2) безоплатна передача товарів (робіт, послуг);

3) натуральні виплати у рахунок оплати праці фізичним особам, що перебувають у трудових відносинах з платником;

4) передача товарів (робіт, послуг) у межах балансу платника по­датку для невиробничого використання, витрати які не нале­жать до валових витрат виробництва (обігу).

Для перелічених операцій база для нарахування податку на до­дану вартість визначається, виходячи із фактичної ціни, але не ниж­чої за звичайні ціни.

З 30 вересня 1998 року, дати набуття чинності Указу Президен­та України від 23.07.1998 р. № 817/98 «Про деякі заходи з регулю­вання підприємницької діяльності», звичайні ціни на товари (робо­ти, послуги) встановлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України уповноваженим на це державним органом.

При здійсненні операцій в межах окремої області для визначен­ня звичайних цін слід керуватись інформацією щодо цін в районах, що є у розпорядженні обласного управління статистики.

У разі відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі товари (роботи, послуги) звичайні ціни можуть бути встановлені, відповідно до Указу, органами виконавчої влади.

Отже, визначення питання про визнання бази для нарахування податку на додану вартість в кожному конкретному випадку зале­жить від умов договорів на реалізацію і категорій покупців, яким проводиться така реалізація.

При придбанні товарно-матеріальних цінностей чи одержанні послуг зі сторони вартість матеріалів (робіт, послуг) без ПДВ вклю­чають до «Витрат» господарства — графа 4 Журналу реєстрації гос­подарських операцій, ПДВ, зазначений у документах постачальника, відображується у графі 6 — зараховано «Розрахунки з бюджетом», а загальну суму платежу постачальнику — у графі 9 — борг господар­ства «Розрахунки з організаціями та особами».

При реалізації власної продукції виручку (без ПДВ) записують у графі 5 «Доходи»; у графі 7 — належить «Розрахунки з бюджетом» ПДВ, який зазначений у документах на реалізацію, а загальну суму заборгованості покупця — у графі 8 — борг господарству «Розрахун­ки з організаціями та особами».

Різниця між графами 7 і 6 «Розрахунки з бюджетом», включаю­чи зали-шок на початок звітного періоду, показує суму ПДВ та ін­ших платежів, які господарство має перерахувати до бюджету, а в протилежному випадку — одержати кошти з бюджету.

Фермерські господарства є також учасниками створення Пен­сійного Фонду та Фонду Соціального страхування України: регу­люється чинним законодавством.

Для обліку розрахунків по зборах на обов’язкове державне Пен­сійне страхування, внески до Фонду обов’язкового державного со­ціального страхування на випадок безробіття, до Фонду соціально­го страхування в зв’язку з тимчасовою втратою працездатності та до Фонду соціального страхування від нещасних випадків на вироб­ництві та професійних захворювань у Журналі реєстрації господар­ських операцій передбачені графи 8, 9 «Розрахунки з організаціями і особами». В графі 9 — борг господарства відображують нараховані зобов’язання по страхуванню, а в графі 8 — борг господарству, облі­ковують погашення заборгованості та витрачання грошових засобів страхування в господарстві у випадках, коли члени господарства і залучені працівники одержують допомогу з тимчасової непрацездат­ності, по вагітності і пологах, при народженні дитини. Ці суми відно­сять на зменшення заборгованості органам соціального страхування.

Відповідні суми відрахувань на соціальні заходи безпосередньо включаються у виробничу собівартість продукції (робіт, послуг) і відносяться до «Витрат» графа 4 Журналу реєстрації господарських операцій та графа 9 — борг господарства «Розрахунки з організація­ми і особами». Сплачені суми записують відповідно в графі 8 — борг господарства «Розрахунки з організаціями і особами» та графі 11 — вибуло «Поточний рахунок».

Контроль за станом розрахунків по податках та обов’язкових платежах здійснюється фермером шляхом порівняння сум нараху­вання та сплати за відповідними графами.

Для аналітичного обліку розрахунків з бюджетом чи розрахун­ків по страхуванню доцільно застосовувати Відомість обліку розра­хунків, в якій зазначається стан та рух заборгованості по кожній ор­ганізації в розрізі кожного виду податку та обов’язковим платежам.

Законом України «Про фіксований сільськогосподарський податок» визначено механізм справляння фіксованого сільськогос­подарського податку, що оплачують сільськогосподарські товарови­робники, які займаються виробництвом, переробкою та збутом сіль­ськогосподарської продукції, в яких сума, одержана від реалізації сільськогосподарської продукції власного виробництва та продук­тів її переробки за попередній звітний (податковий) рік, перевищує 75 відсотків загальної суми валового доходу підприємства.

Визначення розміру фіксованого сільськогосподарського подат­ку фермеру слід здійснювати в «Розрахунку фіксованого сільськогос­подарського податку»; на підставі його робиться запис до «Журналу реєстрації господарських операцій» з включенням цього податку до «Витрат» графа 4 та графа 7 — належить «Розрахунки з бюджетом».

Слід зазначити, що сільськогосподарські товаровиробники за­лишаються платниками тих податків і зборів, які не ввійшли в пере­лік податків і зборів, що замінюються фіксованим сільськогосподар­ським податком. Ці податки та збори визначені Законом України «Про систему оподаткування» зі змінами і доповненнями, в поряд­ку і розмірах, встановлених законодавчими актами України. Отже, фіксований сільськогосподарський податок є основним для фер­мерського господарства.