Запрошуємо розробників корисного устаткування до співпраці

Взаємовідносини новостворюваного підприємства з банком

Банки відкривають рахунки зареєстрованим в установленому чин­ним законодавством порядку юридичним та фізичним особам — суб’єк­там підприємницької діяльності, філіям, представництвам та іншим відокремленим підрозділам підприємств. Рахунки для зберігання грошо­вих коштів і здійснення усіх видів банківських операцій відкриваються у будь-яких банках України за вибором клієнта і за згодою цих банків.

При виборі найбільш прийнятного банку підприємцю потрібно враховувати певні фактори (рис. 6.2).

Отримати необхідну інформацію про банки для прийняття рішен­ня щодо вибору найпрестижнішого з них підприємець може з газет, журналів, телебачення, довідників, книг, мережі Інтернет, особистих бесід з колегами-підприємцями, які раніше розпочали свій бізнес та мають певний практичний досвід.

Взаємовідносини підприємця з банком встановлюються при необ­хідності відкриття рахунку для формування статутного фонду госпо­дарського товариства, відкриття постійного банківського рахунку у про­цесі створення підприємства, при використанні різних банківських послуг (розрахунково-касове обслуговування, переведення грошей та ін.), отриманні кредиту, проведенні лізингових операцій. Порядок відносин, що виникають при відкритті рахунків та проведенні кредит­них операцій регулюються чинним законодавством України, Інструк­цією про відкриття банками рахунків у національній та іноземній ва­люті, Положенням Національного банку України «Про кредитування».

При відкритті рахунку для формування статутного фонду госпо­дарського товариства (акціонерного, товариства з обмеженою відпові­дальністю) подаються:

Умови надання послуг (вартість відкриття рахунку, розміри тарифів та відсоткових ставок)

Якість обслуговування, доброзичливе ставлення банківських службовців до підприємців-клієнтів

* ^

БАНК

/ ^

Фінансові показники роботи банку

подпись: фінансові показники роботи банку

Зручне місцерозміщення банку

Надійність, імідж банку

Думка підприємців-клієнтів, колег, знайомих, друзів

Перелік послуг, що надаються банком

Кількість відділень та філій банку

Інформаційні повідомлення про діяльність банку, впевнені рекламні оголошення

1

Рис. 6.2. Критерії вибору клієнтом банку

• рішення засновників про визначення особи, якій надається пра­во розпорядчого підпису при проведенні грошових операцій за цим рахунком, яке оформляється у вигляді довіреності, засвід­ченої нотаріально (якщо засновником є фізична особа);

• копія установчого договору, засвідчена нотаріально;

• заява про відкриття рахунку, підписана уповноваженою зас­новниками особою;

• банківська картка.

Клієнти банку можуть відкривати лише один рахунок для форму­вання статутного фонду господарського товариства. Кошти з цього ра­хунку перераховуються тільки на поточний рахунок зареєстрованого в

Установчому порядку господарського товариства або повертаються зас­новникам, учасникам.

Поточні (постійні) рахунки відкриваються підприємствам усіх організаційно-правових форм бізнесу та форм власності, а також їх відокремленим підрозділам для зберігання грошових коштів та здійснення усіх видів операцій за цими рахунками відповідно до чин­ного законодавства України.

Для відкриття поточного рахунку у банку підприємець — юридична особа — подає такі документи:

• заяву на відкриття рахунку встановленого зразка, підписану ке­рівником та головним бухгалтером підприємства;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію юридичної особи, зас­відчену нотаріально;

• копію статуту, засвідчену нотаріально. Статут для відкриття ра­хунків в установах банків не надається товариствами з повною відповідальністю, командитними товариствами, селянськими (фермерськими) господарствами;

• банківську картку із зразками підписів осіб, яким надано право розпорядження рахунком та підписання розрахункових доку­ментів, а також зразка відбитка печатки підприємства. Цю кар­тку подають усі юридичні особи — суб’єкти підприємницької діяльності, незалежно від форм власності. Право першого підпису належить керівнику підприємства. Право другого підпису належить головному бухгалтеру, а у разі відсутності такої посади — особі, що користується правами головного бух­галтера, або службовій особі, на яку покладено ведення бухгал­терського обліку та звітності. У разі тимчасової відсутності пе­чатки у новоствореного підприємства керівник установи банку надає власнику рахунку строк для виготовлення нової печатки;

• копію документа, що підтверджує взяття підприємства на по­датковий облік;

• довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України.

Крім вищевказаних документів, для окремих видів підприємств з

Урахуванням специфіки їхньої діяльності передбачаються додаткові вимоги. Так, господарські товариства, договірні об’єднання, товарні біржі, друковані засоби масової інформації (редакції, видавництва) по­дають ще й нотаріально засвідчену копію установчого договору. Для ко­лективних сільськогосподарських підприємств, товариств споживчої кооперації, громадських організацій необхідно подати протокол загаль­них зборів про їх створення або витяг з протоколу, а для орендних підприємств — копію договору оренди, засвідчену нотаріально.

Уповноважений працівник банку перевіряє правильність заповнення і оформлення документів, відповідність їх законодавству, повноваження особи-заявникадля прийняття рішення щодо відкриття рахунку.

Фізичним особам — суб’єктам підприємництва, які здійснюють свою діяльність без створення юридичної особи, поточний рахунок у банку відкривається на їх ім’я за умови надання паспорта чи іншого документа, що засвідчує особу.

Для відкриття рахунку в установу банку індивідуальний під­приємець подає такі документи:

• заяву про відкриття поточного рахунку встановленого зразка, підписану суб’єктом підприємництва;

• копію свідоцтва про державну реєстрацію суб’єкта підприєм­ницької діяльності — фізичної особи, засвідчену нотаріально;

• копію документа, що підтверджує взяття підприємця на подат­ковий облік;

• довідку про реєстрацію в органах Пенсійного фонду України;

• банківську картку із зразком підпису, що надається в присут­ності працівника банку, який відкриває рахунок, та засвідчуєть­ся цим працівником або нотаріально.

Створюючи власну справу, початківець може відчути необхідність у поповненні фінансових ресурсів шляхом отримання кредиту.

Кредит — позичковий капітал банку у грошовій формі, що пере­дається у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернен­ня, строковості, платності та цільового характеру використання. Фор­муються певні відносини між кредитором і позичальником на підставі кредитної операції.

Кредитор—суб’єкт кредитних відносин, який надає кредити іншо­му суб’єкту господарської діяльності у тимчасове користування.

Позичальник — суб’єкт кредитних відносин, який отримав у тимча­сове користування грошові кошти на умовах повернення, платності, строковості.

Кредитна операція — це договір щодо надання кредиту, який суп­роводжується записами за банківськими рахунками, з відповідним відображенням у балансах кредитора та позичальника.

Підприємці можуть розраховувати й на кредитну лінію.

Кредитна лінія — це згода банку-кредитора надати кредит у май­бутньому в розмірах, які не перевищують заздалегідь обумовлені роз­

Міри за певний відрізок часу без проведення додаткових спеціальних переговорів.

Кредитний ризик - ймовірність несплати позичальником основ­ного боргу та відсотків, які належать сплаті за користуванням креди­том у терміни, визначені у кредитному договорі.

Банківська система шляхом надання кредитів організовує й обслу­говує рух капіталу, забезпечує його залучення, акумуляцію та перероз­поділ у ті сфери виробництва та обігу, де виникає дефіцит капіталу.

Кредити, які надаються банками, поділяються:

1. За строками користування: короткострокові (до 1 року), серед- ньострокові (до 3 років), довгострокові (понад 3 років).

Короткострокові кредити можуть надаватись банками у випадку тимчасових фінансових труднощів, що виникають у зв’язку із витра­тами виробництва та обігу, не забезпечених надходженнями коштів у відповідний період.

Середньострокові кредити можуть надаватись на оплату обладнан­ня, поточні витрати, на фінансування капітальних вкладень.

Довгострокові кредити можуть надаватись для формування основ­них фондів. Об’єктами кредитування можуть бути капітальні витрати на реконструкцію, модернізацію та розширення вже діючих основних фондів, на нове будівництво, на приватизацію та ін.

2. За забезпеченням: забезпечені заставою (майном, майновими пра­вами, цінними паперами); гарантовані (банками, фінансами чи май­ном третьої особи); з іншим забезпеченням (поручительство, свідоцт­во страхової організації); незабезпечені (бланкові).

3. За ступенем ризику: стандартні кредити; кредити з підвищеним ризиком.

4. За методами надання: у разовому порядку; відповідно до відкри­тої кредитної лінії; гарантійні (із заздалегідь обумовленою датою на­дання, за потребою, із стягненням комісії за зобов’язання).

5. За строками погашення: водночас; у розстрочку; достроково (за вимогою кредитора, або за заявою позичальника); з регресією платежів; після закінчення обумовленого періоду (місяця, кварталу).

Банківський кредит надається суб’єктам кредитування усіх форм власності у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повер­нення, строковості, платності, цільової направленості та на основі кре­дитного договору. Принцип забезпеченості кредиту означає наявність у банку права для захисту своїх інтересів, недопущення збитків від не­повернення боргу через неплатоспроможність позичальника. Принцип повернення, строковості та платності означає, що кредит має бути по­верненим позичальником банку у визначений у кредитному договорі строк з відповідною сплатою за його користування. Цільовий характер кредиту передбачає використання позичкових коштів на конкретні цілі.

Основними джерелами формування банківських кредитних ре­сурсів є власні кошти банків, залишки на розрахункових та поточних (валютних) рахунках, залучені кошти юридичних та фізичних осіб, міжбанківські кредити та кошти, одержані від випуску цінних паперів. Кредитні операції здійснюються у межах кредитних ресурсів.

При проведенні кредитної політики комерційні банки виходять із необхідності забезпечення поєднання інтересів банку, його акціонерів

І вкладників та позичальників із врахуванням загальнодержавних інте­ресів. Комерційні банки самостійно визначають порядок залучення та використання коштів, проведення кредитних операцій, встановлення рівня відсоткових ставок та комісійних винагород. Вони відповідають за своїми зобов’язаннями перед клієнтами всім належним їм майном та коштами.

Банки приймають рішення щодо надання кредитів позичальникам відповідно до своїх статутів та внутрішніх положень, які регулюють кре­дитну діяльність.

При наданні позичальнику кредиту в розмірі, що перевищує 10% власного капіталу («великі кредити»), комерційний банк повідомляє про кожний такий випадок Національному банку. Жоден із виданих великих кредитів не може перевищувати 25% власних коштів банків. Загальний обсяг наданих кредитів не може перевищувати восьмикрат­ного розміру власних коштів комерційного банку.

Кредитні взаємовідносини регламентуються на підставі кредитних договорів, що укладаються між кредитором і позичальником (підприє­мцем) тільки в письмовій формі, визначають взаємні зобов’язання та відповідальність і не можуть змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

Кредитний договір може бути укладений як шляхом складання одного документа, підписаного кредитором та позичальником, так і шляхом обміну листами, телеграмами, телефонограмами, підписани­ми стороною, яка їх надсилає.

Комерційні банки можуть надавати кредити всім суб’єктам госпо­дарської діяльності незалежно від їхньої галузевої належності, статусу, форм власності у разі наявності у них реальних можливостей забезпе­чення своєчасного повернення кредиту та сплати відсотків. Для отри­мання кредиту позичальник звертається в банк. Форма звернення може бути у вигляді листа, клопотання, заяви. У документі зазначається не­обхідна сума кредиту, його мета, строки погашення та форми забезпе­чення. Розмір відсоткових ставок та порядок їхньої сплати встановлю­ються банком і визначаються в кредитному договорі залежно від кре­дитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом та інших факторів. Для кредитів, що надаються в іноземній валюті, враховують­ся також відсоткові ставки, які діють на міжнародних ринках капіталів.

Позичальник, що отримує одноразовий кредит на придбання то­варів чи на оплату товарно-матеріальних цінностей у межах чинного законодавства за контрактами, угодами, надає в банк копії цих кон­трактів і угод.

Позичальник, що звертається в банк за отриманням кредиту на спорудження об’єктів для зберігання та переробки сільськогос­подарської продукції, виробництва товарів народного споживання, надає в банк проект будівництва (реконструкції) підприємства, що відповідає встановленим законодавством санітарно-гігієнічним, еко­логічним та іншим нормам, а також висновки експертів щодо проект­но-кошторисної документації, які підтверджують дотримання встанов­лених норм та інші документи (контракт з будівельною організацією, техніко-економічне обґрунтування, графіки виконання робіт), які не­обхідні для кредитування.

Комерційний банк аналізує, вивчає діяльність потенційного підприємця-позичальника, визначає його кредитоспроможність, прог­нозує ризик неповернення кредиту і приймає рішення про надання або відмову у наданні кредиту.

Основними критеріями оцінки кредитоспроможності позичаль­ника є: рівень забезпеченості власними коштами; репутація пози­чальника (кваліфікація, здібності керівника, дотримання ділової ети­ки, договірної, платіжної дисципліни); оцінка продукції, що випус­кається, наявність замовлення на її реалізацію, характер послуг, які надаються (конкурентоспроможність на внутрішньому та зовнішньому ринках, попит на продукцію, послуги, обсяги експорту); економічна кон’юнктура (перспективи розвитку підприємця-позичальника, на­явність джерел коштів для капіталовкладень).

Необхідні відомості про позичальника та інформація, яка отрима­на банком при оформленні кредиту, систематизується у кредитній справі позичальника.

Документи, що зберігаються у цій справі, групуються таким чином:

— матеріали з надання кредиту (кредитний договір, боргові зобо­в’язання, гарантійні листи);

-фінансово-економічна інформація (бухгалтерські баланси, звіти про прибутки та збитки, бізнес-плани);

— матеріали про кредитоспроможність позичальника (довідки, от­римані від інших банків, запити, листування, звіти аудиторсь­ких фірм).

Забороняється надання кредитів на: покриття збитків господарсь­кої діяльності позичальника; формування та збільшення статутного фонду комерційних банків та інших господарських товариств.

У кредитному договорі зазначаються: номер та дата укладеного до­говору; юридичні адреси і реквізити банку і позичальника; сума креди­ту, строк, цілі (наприклад, на будівництво об’єкта, закупівлю товарів народного споживання, обладнання, сировини, матеріалів), розмір відсотків річних, умови забезпечення кредиту, обов’язки банку і пози­чальника, їхні права, особливі умови.

Видами забезпечення кредиту є неустойка (штрафи, пені), заста­ва, поручительство, гарантія. Для більшої надійності вищезазначених видів забезпечення кредиту може укладатися тристороння угода: банк

— гарант (поручитель, страхова організація) — позичальник.

Погашення кредиту і нарахованих за ним, відсотків здійснюється позичальником з поточного (валютного) рахунку. У разі несплати по­зичальником боргу, він стягується з гарантійних установ (поручителів) у встановленому чинним законодавством порядку. Дія договору при­пиняється після повного погашення кредиту та сплати відсотків банку.

Відстрочення погашення кредиту з підвищенням відсоткової став­ки здійснюється банком у виняткових випадках, у разі виникнення у позичальника тимчасових фінансових ускладнень через непередбачені обставини за умови прийняття позичальником відповідних заходів щодо їх усунення. Це відстрочення має бути оформлене додатковим догово­ром між позичальником та банком, який є невід’ємною частиною кре­дитного договору.

Банк здійснює контроль за виконанням позичальником умов кре­дитного договору, цільовим використанням кредиту, своєчасним і по­вним його погашенням. При цьому банк протягом усього строку дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, зо­бов’язаний проводити перевірки стану збереження заставленого май­на, що повинно бути передбачено кредитним договором. У разі вияв­лення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням банк має право достроково розірвати кредитний договір, що є підставою для стягнення всіх коштів в межах зобов’язань позичальника за кредитним договором у встановленому чинним законодавством порядку. У разі несвоєчасного погашення боргу за кредитом та сплати відсотків, при відсутності домовленості про відстрочення погашення кредиту, банк має право на застосування штрафних санкцій у розмірах, передбаче­них договором.

Суб’єкти господарської діяльності можуть використовувати не тільки банківський кредит, але й інші форми кредитів, зокрема:

• комерційний кредит — це товарна форма кредиту. Учасники кре­дитних відносин при комерційному кредиті регулюють свої гос­подарчі відносини і можуть створювати платіжні засоби у виг­ляді векселів — зобов’язань боржника сплатити кредитору заз­начену суму у визначений термін. Об’єктом комерційного кредиту можуть бути реалізовані товари, виконані роботи, на­дані послуги, щодо яких продавцем надається відстрочка пла­тежу;

• лізинговий кредит — це відносини між суб’єктами лізингу які ви­никають у разі оренди майна і супроводжуються укладанням лізингової угоди. Лізинг є формою майнового кредиту. Об’єкта­ми лізингу є різне рухоме (машини, обладнання, транспортні засоби, обчислювальна техніка) та нерухоме (будинки, спору­ди, система телекомунікацій) майно. Суб’єктами лізингу мо­жуть бути лізингодавець (суб’єкт господарювання, що є влас­ником об’єктулізингу і здає його в оренду), користувач (суб’єкт, що домовляється з лізингодавцем на оренду про набуття права володіння та розпорядження об’єктом лізингу у встановлених лізинговою угодою межах), виробник (підприємство, що здійснює виробництво або реалізацію товарно-матеріальних цінностей);

• іпотечний кредит — це особливий вид економічних відносин з приводу надання кредитів під заставу нерухомого майна. Кре­диторами з іпотеки можуть бути іпотечні банки або спеціальні іпотечні компанії, а також комерційні банки. Позичальниками можуть бути юридичні та фізичні особи, які мають у власності об’єкти іпотеки, або мають поручителів, які надають під заста­ву об’єкти іпотеки на користь позичальника. Предметом іпоте­ки при наданні кредиту доцільно використовувати: житлові ділянки, квартири, виробничі будинки, споруди, магазини, зе­мельні ділянки, що є власністю позичальника і не є об’єктом застави за іншою угодою;

• споживчий кредит — кредит, який надається фізичним особам — резидентам України на придбання споживчих товарів та послуг. Банк надає кредити фізичним особам у розмірах, що визнача­ються виходячи з вартості товарів і послуг, які є об’єктом кре­дитування. Строк повернення кредиту визначається кредито­ром і позичальником у кредитному договорі та залежить від цілей кредитування, розміру кредиту, платоспроможності по­зичальника. Фізичні особи погашають кредити шляхом пере­рахування коштів з особистого вкладу, депозитного рахунку, переказами через поштою або готівкою;

• бланковий кредит може надавати комерційний банк тільки в ме­жах наявних власних коштів (без застави майна чи інших видів забезпечення — тільки під зобов’язання повернути кредит) із застосуванням підвищеної відсоткової ставки надійним пози­чальникам, які мають стабільні джерела погашення кредиту і перевірений авторитет у банківських колах;

• консорціумний кредит надається позичальнику банківським кон­сорціумом. Це здійснюється шляхом акумулювання кредитних ресурсів у визначеному банку з подальшим наданням кредитів суб’єктам господарської діяльності; шляхом гарантування за­гальної суми кредиту провідним банком або групою банків.

Додати коментар

Реквізити Майстерні своєї справи

Адреса і телефони:

Україна, Кіровоградська обл., м. Олександрія, вул. Куколівське шосе 5/1А,
тел./факс +38 (05235) 7 41 13,
+380 (68) 408 39 56 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (50) 984 5 684 — будівельне обладнання, шлакоблочні вібропреси
+380 (67) 561 22 71 — решта обладнання
ICQ: 491675177
e-mail: msd@inbox.ru