Єдиний податок
Спрощену систему оподаткування було введено у 1998 р. Указом Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб’єктів підприємницької діяльності» від
03.07.98 р. № 727/98. Нині діє редакція цього Указу № 746/99 від
28.06.99 р. Упродовж часу її функціонування спрощена система оподаткування для суб’єктів малого підприємництва набула значного поширення в Україні. Причинами цього стали такі чинники, як відносна простота нарахування та сплати єдиного податку, його зрозумілість для платників, врахування особливостей ведення господарської діяльності юридичними та фізичними особами, зниження податкового навантаження на них завдяки невисоким ставкам податку та відсутності потреби у веденні складного податкового та бухгалтерського обліку, що має місце у разі оподаткування на загальних підставах.
Основні відомості щодо суб’єктів підприємницької діяльності (СПД), які мають право на сплату єдиного податку (ЄП) та його ставок, подано у табл. 10.2.
Показник |
Юридичні особи |
Фізичні особи |
Критерії, за дотримання яких СПД можуть бути платниками ЄП: кількість осіб, що перебувають у трудових відносинах із СПД Обсяг виручки за рік Ставки ЄП |
Середньорічна чисельність не повинна перевищувати 50 осіб Не більше ніж 1 млн грн 6 % виручки за умови сплати ПДВ на загальних підставах; 10 % виручки за умови включення ПДВ до складу ЄП |
Не більше від 10 осіб, включаючи членів сімей СПД, упродовж року Не більше ніж 500 тис. гри Віл 20 до 200 грн (встановлюється місцевими радами за місцем державної реєстрації СПД). У разі залучення найманих працівників (включаючи членів сімей платника ЄП) ставка податку збільшується на 50 % її початкової суми за кожну особу, що перебуває із платником ЄП у трудових відносинах |
Розділ 10 |
Таблиця, 10.2. Критерії, яким мають відповідати суб’єкти підприємницької діяльності в разі сплати єдиного податку |
Єдиний податок сплачується у рахунок значної кількості загальнодержавних та місцевих податків і зборів (п. 6 Указу № 746/99):
♦податку на прибуток підприємств;
♦податку на доходи фізичних осіб (для фізичних осіб — суб’єктів малого підприємництва);
♦плати (податку) за землю;
♦збору на спеціальне використання природних ресурсів;
♦збору до Фонду для здійснення заходів щодо ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи та соціального захисту населення;
♦збору до Державного інноваційного фонду;
♦збору на обов’язкове соціальне страхування;
♦відрахувань та зборів на будівництво, реконструкцію, ремонт і утримання автомобільних доріг загального користування України;
♦комунального податку;
♦податку на промисел;
♦збору на обов’язкове державне пенсійне страхування;
♦ збору за видачу дозволу на розміщення об’єктів торгівлі та сфери послуг,
♦внесків до Фонду України соціального захисту інвалідів;
♦внесків до Державного фонду сприяння зайнятості населення;
♦ плати за патенти згідно із Законом України «Про патентування деяких видів підприємницької діяльності».
Однак, незважаючи на те, що у наведеному переліку передбачено збір на обов’язкове державне пенсійне страхування, набуття
З 1 січня 2004 р. чинності Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 р. № 1058 зумовило істотні зміни у спрощеній системі оподаткування.
Так, п. 1 ст. 14 цього Закону визначено як страхувальників щодо пенсійного страхування, в тому числі і юридичних осіб, що обрали спосіб оподаткування за спрощеною системою, а п. 2 ст. 17 встановлено обов’язок страхувальників нараховувати, обчислювати і сплачувати страхові внески в установлені терміни та в повному обсязі. Наведені норми Закону суперечать положенням Указу Президента України № 209/99. Крім того, п. З зазначеного Указу встановлено, що відділення Державного казначейства України перераховують 42 % сплачених сум єдиного податку до Пенсійного фонду України. Однак, згідно з внесеними 17 червня 2004 р. змінами до Закону України «Про Державний бюджет України на 2004 рік», зокрема, до ст. 55, суми єдиного податку повного мірою належать до доходів загального фонду місцевих бюджетів. Крім того, п. 4 ст. 18 Закону «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» містить положення про те, що страхові внески не включають до складу, податків, інших обов’язкових платежів, що становлять систему оподаткування. Отже, правова колізія, яка, на перший погляд, ^
Має місце, насправді не існує: згідно з нормами права, більш пізній закон скасовує прийнятий раніше. Тому у цьому випадку пріоритет щодо Указу Президента України має Закон «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» як закон спеціальний та прийнятий пізніше.
Отже, податковий тиск на платників єдиного податку — юридичних осіб зростає внаслідок покладання на них обов'язку щодо сплати страхових внесків (32 % фонду оплати праці) до Пенсійного фонду України.
Щодо платників єдиного податку — фізичних осіб, то тут ситуація дещо інша. Пенсійний фонд України своїм листом № 211/04 від 12.01.2004 р. надав роз’яснення з цього питання, суть якого полягає в тому, що такі суб’єкти підприємницької діяльності сплачують внески до Пенсійного фонду України у складі єдиного податку до часу введення в дію законодавчих актів, що врегульовуватимуть це питання. Слід зазначити, що таким чином сплачуються внески як за фізичну особу — суб’єкта підприємницької діяльності, так і за осіб, що перебувають з нею у трудових відносинах, включаючи членів їх сім’ї. Водночас для врахування в страховий стаж періоду роботи на умовах сплати єдиного податку такий суб’єкт може здійснити доплату до Пенсійного фонду до розміру мінімального страхового внеску. Нині він становить 32 % мінімальної заробітної плати (205 грн), що дорівнює 65,60 грн.
Необхідну суму доплати визначають, виходячи із ставки єдиного податку та його частки (42 %), яку перераховує Держказначей - ство до Пенсійного фонду.
Пр л а д. Платником єдиного податку — фізичною особою, сплачується податок за ставкою 100 грн. 'Частина, що перераховується Держказ- начейством до Пенсійного фонду, становить 42 грн [(100 грн • 42): 100]. Мінімальний страховий внесок — 65 грн 60 коп. Тоді розмір доплати становитиме 23,60 грн (65,60 грн - 42,00 гри).
Розділ 10 |
Немає потреби здійснювати доплату тим платникам єдиного податку, ставка податку у яких перевищує 156 грн (у разі відсутності осіб, що перебувають з таким платником податку у трудових відносинах). Адже в разі перевищення цієї суми 42 %, які перераховує до Пенсійного фонду Держказначейство, становлять суму, більшу від мінімального страхового внеску.