Зовнішні торгівельні посередники

Торгове посередництво в міжнародному плані включає коло дій, які виконуються за дорученням виробників чи споживачів незалежними від них торгівельними посередниками на підставі укладеної угоди чи доручення.

Дії посередників можуть бути:

- пошук іноземного контрагента;

- підготовка і здійснення угоди;

- кредитування сторін та надання гарантій оплати товару;

- здійснення транспортних та експедеційних операцій;

- страхування товарів при транспортуванні;

- виконання митних процедур;

- проведення рекламних заходів по просуванню товарів на закордонні ринки;

- здійснення технічного обслуговування.

Переваги залучення торгових посередників:

Збільшення прибутку за рахунок:

- збільшення оперативності збуту та прискорення обороту капіталу;

- продаж товарів в момент поліпшення кон‘юктури за більш високими цінами;

- зменшення строків зберігання та післяпродажного сервісу;

- зниження витрат обігу на одиницю продукції.

Регулювання посередницьких операцій здійснюється нормами торговельного та Цивільного права.

Посередників у зовнішній торговлі класифікують в залежності від обсягів наданих повноважень та від місця, яке посередник займає на ринку.

Права та обов‘язки посередників визначаються в угодах, при цьому в основі розподілу подібних угод на типи лежить слідуюче:

- чи має право посередник укладать угоди з третьою особою:

- за чий рахунок він може це робити;

- від імені кого він може підписувати ці угоди;

Посередників ділять на типи:

- не мають права підписувати угоди з третіми особами. Агенти – представники, брокери – представляють інтереси сторони, яка його наняла на відповідному ринку. Основні функції: проведення досліджень, надання інформації, сприяння укладанню угод, організація ділових контактів, самостійно не мають права укладати угоди.

Брокери- особи, які діють переважно по збуту товарів, основна задача – знайти покупця та сприяти укладанню угоди купівлі-продажу.

- посередники, які мають право підписувати угоди з третіми особами від свого імені, за рахунок сторони, яка його наняла (комісіонери, консігнатори). Комісійні операції полягають у тому, що сторона консігнат (виробник) поставляє товари на склад посередника (консігнатор) для їх подальшої реалізації на ринку консігнатора. Власником товару залишиється консігнат.

Консігнатор здійснює платежі стороні, яка поставила товар (консігнанту) по мірі реалізації.

- посередники, які мають право підписувати угоди з третіми особами тільки від імені і за рахунок сторони-довірітеля. Агенти – повірені, торгові агенти.

Суть операції полягає в тому, що одна сторона доручає агенти провести дії, пов‘язані з продажем чи придбанням товару на обумовленій території і у встановлений термін за рахунок і від імені сторони.

- посередники, які мають право підписувати угоди з третіми особами від свого імені і за свій рахунок: ділери, дістріб‘ютори. Вони несуть ризики, пов‘язані з втратою товарів, неплатоспроможністю покупців. Мають велику комерційну незалежність, право встановлення цін. Можуть мати монопольне право на продаж товару.

Класифікація посередників за місцем на ринку:

- прості агенти;

- агенти з правом першої руки;

- монопольні;

- ексклюзивні (виключні).

Прості – надає право посереднику збувати на обумовленій території визначену номенклатуру товарів виробника і отримувати від цього винагороду. Виробник в той же час з тим же товаром самостійно або через інших об‘єктів виходити на ринок без сплати простому агенту компенсацій.

Агенти з правом першої руки – угодою передбачається, що виробник спочатку зобов‘язується запропонувати товар агенту і тільки у разі його відмови виробник може виходити з товаром на визначений ринок.

Монопольні агенти – агенти можуть продавати товари виробника на обумовленій території на протязі встановленого терміну. Якщо виробник продає товари в порушення угоди він має виплатити агенту обумовлену винагороду.