Виготовляється юніпор без пресовим способом і без термічної обробки методом спінювання агента, що спінює та дає затвердіти (піноутворювач + кислота) у піногенераторі стислим повітрям, що подається в надлишку, подальшого його змішування в змішувачі із заздалегідь діспергированою полімерною смолою.

При виготовлені піноізола рекомендується додавати модифікатори, поліпшуючі його физико-механічні характеристики. Як початкову сировину застосовують дешеві недефіцитні компоненти.

Шляхом змішування в необхідній пропорції піноутворювача і затверджувача отримують готовий піноутворюючий розчин. Після цього, ємності з піноутворюючим розчином, смолою, водою для промивки підключають до газорідинної установки (ГРУ). Після цього до установки приєднують повітряний компресор.

Потім, в установці відбувається змішування компонентів з подальшим їх спінюванням, під дією стислого повітря. Через вихідний отвір по шлангу подається готовий розчин у вигляді рідкої піни. Спінена маса заливається у форму, де затвердіває за 3…4 години. Після чого форма розкривається і затверділа маса нарізується на плити необхідних розмірів. Легко ріжеться без нагріву ножем, струною, дротом. Потім плити висушують в природних умовах на 1…3 доби. Після цього утеплювач готовий до застосування.

Як вже було сказано вище, ще не затверділий юніпор володіє достатньо високою текучістю, що дає можливість заливати його безпосередньо в повітряні порожнини, що залишаються в цегляній кладці при будівництві. Ця ж властивість робить його незамінною при теплоізоляції вже побудованих будівель (з повітряною порожниною), оскільки юніпор єдиний теплоізоляційний матеріал, що володіє необхідними для цього властивостями. У відмінності від пінополіуретану — піноізол не збільшується в об’ємі (перший просто розіпре стіну), а також у декілька разів дешевше.

Юніпор має велику сировинну базу в СНД. Завдяки низькій собівартості компонентів, в кінці кінців, забезпечується низька вартість конструкції, при порівняно високій якості теплоізоляції і приблизно в 4 разу скорочуються терміни виконання робіт. Із застосуванням цього матеріалу подальший розвиток отримують полегшені конструкції.

Норми витрати сировини і орієнтовна вартість (при виробництві 1 м³ юніпора марки М-15).

Вміст сухих речовин в смолі є важливою характеристикою, що визначає ступінь усадки пінопластів: чим вище зміст сухого залишку, тим меншою усадкою володіє пінопласт. Для отримання пінопласту використовуються смоли з меншою в’язкістю, оскільки вони краще змішуються з іншими компонентами і підвищують кратність спінювання. Висока в’язкість смол приводить до погіршення якості пінопласту і пониження кратності спінювання композиції. Збільшення в’язкості смоли і поєднання її з водою може привести до коагуляції смоляної композиції.

Для виготовлення пінопластів рекомендуються карбамідоформальдегідні смоли марок КФ-МТ (малотоксична) КФ-Ж (підвищеній життєздатності), ВПС-Г та ін. Відмітна властивість карбамідоформальдегідні смоли КФ-Ж полягає в тому, що вона більш реакційно здатна, точніше, для її затвердіння потрібна менша кількість каталізатора.

Як піноутворювач використовується алкилбензолсульфокислота (АБСК). Ми рекомендуємо використовувати АБСК виробництва компанії LG (Корея). Невисока ціна — 1,35$/кг при хороших показниках якості піноутворювача.

Як каталізатор затвердіння може бути використана соляна або ортофосфорна кислоти. Рекомендуємо використовувати ортофосфорну кислоту. Вона, у відмінності від соляної, практично не має запаху (соляна виділяє хлороводень) і більш концентрована.

Для зниження крихкості усадки і поліпшення структуроутворення пінопласту до складу смоляної композиції вводять модифікуючи добавки у вигляді резорцину і синтетичного латексу. А також використовуються пластифікатори, наприклад, гліцерин і ін.

Враховуючи, що переважна більшість виробників, що тільки починають обмежена в засобах, ми даємо право вибору: придбання готового устаткування, або самостійне виготовлення устаткування на основі пропонованої технічної документації.

Використовуючи технічну документацію (креслення) яку ми пропонуємо, ви зможете самостійно виготовити установку і налагодити власне виробництво піноізолу (пінопласту карбаміду). У установці використовуються доступні стандартні деталі, більшість з яких можна придбати в магазині, що пропонуе сантехніку.

При виготовленні нестандартних деталей використовуються виключно токарні, зварювальні і слюсарні роботи. Собівартість установки не перевищуе 190$–250$ (основну частину цієї суми складає ціна насосів, зазвичай вони використовуються в побутових водяних насосних станціях, але можна придбати і окремо).

У повний комплект документація входить: креслення ГРУ, технологія виготовлення юніпора, необхідні рекомендації, дозвіл проблем і питань, з якими зазвичай стикаються виробники-початківці юніпора, а також вичерпна інформація про технології застосування піноізола в будівництві.

Комплект документації «Юніпор»

Вартість комплекту документації «Юніпор» складає $85.

У комплект входить (коротко):

• комплект креслень газорідинної установки (ГРУ) для виробництва юніпора (складальний, складених деталей);
• технологія виготовлення;
• технічний регламент виробництва юніпора;
• порядок приготування компонентів;
• рекомендації;
• вирішення проблем, що виникають в процесі виробництва юніпора;
• області і технології застосування юніпора в будівництві;
• виробники компонентів (Росія, Україна).

Комплект документації «Пінобетон-2»

Вартість комплекту документації «Пінобетон-2»^* складає $40.

У комплект входить (коротко):

• властивості пінобетону;
• технологія виробництва пінобетону;
• економічна ефективність виробництва пінобетону;
• креслення піногенератора;
• креслення дозатора піноутворювача;
• складальне креслення.

* Спрощений варіант піногенератора. Також пропонуються креслення професійного високопродуктивного піногенератора, ціна договірна.

За кресленнями і технологіями звертатися за наступними контактними даними:

NTB

+38(068)210-23-35
+38(067)441-99-16
info@ntb.com.ua
info@ntb.org.ua
info@ukrprom.biz
www.ntb.com.ua
www.ntb.org.ua
www.ukrprom.biz

Щоб виготовити 10 м³ блоків в день нам буде потрібна установка ПБУ 300–30000 грн,
10 форм × 5400 = 54000 грн,
компресор 300л/хв — 3000 грн,
разом 87000 грн. капітальних вкладень.

Необхідно орендовану площу (70 м²) = 1000 грн/міс, де працюватимуть 3 людини (2 робочих × 1500 грн/міс і 1 майстер × 2000 грн) + сторонній бухгалтер 200 грн/міс, відкладемо на інше (опалювання, прибирання сміття, оплата води та ін) 1500 грн/міс.

Визначимося з вартістю необхідних матеріалів на 1 м³ пінобетону:
цемент 370 кг = 259 грн,
Пісок 125 кг = 10 грн,
піноутворювач = 10 грн.
мастило форм = 3 грн
Разом 282 грн по матеріалах.

Продажна вартість 1 м³ блоків — 540 грн

Підрахуємо які ж щомісячні (22 робочих дня) витрати нас чекають
Матеріали = 282 грн × 10 м³ × 22 дні = 62040 грн
Заробітна плата — 5200 грн
Оренда — 1000 грн
Інше — 1500 грн
Разом витрат в місяць = 69740 грн

На продажі блоків наша виручка складе 540 грн × 10 м³ × 22 дні = 118800 грн
Що означає, чистий прибуток в місяць без витрат на відкриття складе = 118800 – 69740 = 49060 грн
Окупність устаткування для виробництва пінобетону складе 87000 кап. вкладень/49060 прибуток 1 міс = 1,77 місяця.

Звичайно, при повній реалізації проведеної продукції, це дуже вигідно.

Олександр Пірогов
Інженер по спінених бетонах, компанія МСС

Пінополістирол — основа термобудинку

Пінополістирол абсолютно нешкідливий, екологічно чистий матеріал. З нього виготовляють одноразовий посуд, упаковку для овочів, фруктів. У нім перевозять і зберігають морожену рибу і м’ясо. По санітарно-гігієнічним нормам пінополістирол може контактувати з продуктами, що вживаються в їжу без попередньої обробки. Крім того, пенополістирольная стіна, також як і дерев’яна володіє здатністю «дихати», тобто поволі пропускати через себе повітря. Пінополістирол широко і давно використовується в будівництві. Для незнімної опалубки (технологія термобудинок) застосовується полістирол марки ПСВ-С, який не горить і не підтримує горіння.

Україна першої з країн СНД в січні 1995 роки прийняла державні будівельні норми, що регламентують всі питання будівництва будинків з пенополістирольних блоків незнімної опалубки (ДБН В.2.6.-6-95). По нормах, що діють на сьогоднішній день у Україні дозволено будівництво ТЕРМОБУДИНКІВ заввишки до 5 поверхів.

Пінополістирол відмінно переносить присутність асфальтових емульсій, руберойду з асфальтовим покриттям, штучних добрив, каустичної соди, амонія, рідких добрив, спінених фарб, мила і пом’якшувальних розчинів, цементу, гіпсу, розчинів солі, води і всякого роду грунтових вод. Руйнуючий вплив на полістирол роблять смоли і їх похідні, органічні розчинники, розчинники фарб і лаків, бензин, нафта.

Полістирол, з якого зроблені термоблоки — прекрасний утеплювач. 10 сантиметрів пінополістиролу по теплоізоляційних властивостях рівнозначно двом з половиною метрам бетону або 1,8 метри стандартної цегляної стіни! Це дозволяє понизити витрати матеріалів 2–3 рази, трудовитрати — більш ніж в 10–12 раз! Тонші, але тепліші стіни дозволяють збільшувати площу житла — стандартні 36 квадратних метрів в цегляному будинку перетворюються на пенополістирольний, при тих же зовнішніх розмірах, в 42 метри! Для будинків з пінополістиролу годиться будь-яка система опалювання, і кожна з них дозволить заощадити значні засоби.

З цього матеріалу можна будувати будинки в будь-яких кліматичних умовах — при жарі в нім прохолодно, в мороз — тепло. Більш того, можна будувати і взимку — на властивості пінополістиролу погода практично не впливає. Заливка бетону всередину, завдяки конструкції блоків, відбувається як у вертикальному, так і в горизонтальному напрямку, утворюючи свого роду монолітні бетонні грати. Полістирол термоблок служить свого роду термосом для залитого бетону і надійно захищає його від морозу. І будувати можна все, що будується з цегли: будинки, підвали, підсобні будівлі, басейни, а так само промислові будівлі без додаткової гідроізоляції.

Незнімна опалубка (технологія ТЕРМОБУДИНОК)

Будівництво ТЕРМОБУДИНОК нагадує складання іграшкового будинку з кубиків: замість громіздкої техніки важкоатлета достатньо простих підручних засобів. При цьому коробку 2-х поверхової будівлі пари робочих здатна звести за 3 тижні.

Пінополістирол значно легше в суто інженерному відношенні: при тій же міцності вага стіни термобудинку значно менше: квадратний метр стандартної цегляної стіни важить 960 кг. квадратний метр залитих блоків — 350 кг. Витрата цементу, між іншим, також значно менше в порівнянні із звичною цегляною кладкою. Така економія дозволяє використовувати полегшені фундаменти, і значно прискорять темпи будівництва. Надійність стін сумнівів не викликає — забитий в стіну дюбель витримує навантаження 70–80 кг, що дозволяє без яких-небудь проблем вирішувати питання підвіски шаф, килимів і тому подібне. Стіна спокійно витримує бетонні перекриття великих розмірів і відповідної ваги, вживані для будівництва промислових будівель.

У стіну з незнімної опалубки (технологія ТЕРМОБУДИНОК) перед заливкою бетону закладається арматура відповідно до розрахунку.

Не менш простий вирішується питання прокладки комунікацій: труб, електропроводів і тому подібне. Пластикові каналізаційні труби прокладаються в блоках перед тим, як всередину заливається бетон. Застиглий бетон захищає труби, що гарантує їх безаварійну службу протягом всього терміну експлуатації будівлі. Для прокладки електропроводів досить прорізати звичайним ножем канавку необхідного розміру, прокласти трубу або кабель і закрити це місце облицьовуванням.

Пластичність полістиролу дозволяє реалізовувати практично будь-яку, найнеймовірнішу фантазію. І замість громіздких конструкцій важкоатлетів з’явилися легкі витончені деталі прикраси будівель. ТЕРМОБУДИНОК з незнімної опалубки може мати стіни і отвори будь-якої конфігурації. Якщо поворот стіни потрібно зробити не під кутом 90 градусів, термоблок легко відрізувати під потрібним кутом за допомогою звичайної пили прямо на будмайданчику.

Гранично просто вирішується питання обробки — пенополістирольная стіна особливої підготовки не вимагає. Для внутрішніх робіт найчастіше використовують штукатурку, деревностружкові плити, вагонку, гипсокартон, або декоративну плитку. Зовні — цементну шубу, штукатурку, облицювальну плитку, вініловий сайдінг.

На цьому можливості нового будівельного матеріалу не вичерпуються. Пінополістирол давно вже застосовується для звукоізоляції. Якщо раніше для цього потрібне трудомістка операція по наклейці матеріалу на бетонну або цегляну стіну, то тепер ізоляція є основою самої стіни. А останні дослідження, проведені за кордоном, доказали: матеріал не пропускає радіоактивного випромінювання і значно ослабляє вплив електромагнітного поля — так званих магнітних бурь ви просто не відчуєте!

Ефективність незнімної опалубки (технології ТЕРМОБУДИНОК)

Застосування пенополістирольних блоків в сільському господарстві дозволяє істотно понизити витрати на будівництво і технічне забезпечення підсобних приміщень. Пінополістирол не підтримує горіння і лише при дії дуже високих температур плавиться. Обігрів будівель з пенополістирольних блоків дозволяє заощадити енерговитрати 10–12 раз. Пінополістирол здатний підтримувати задану температуру, будь то холод або тепло. Будівлі з пенополістирольних блоків мають ефект термоса і в змозі підтримувати задану температуру 2–3 доби з втратою 2–3 градусів

Незнімна опалубка (технологія «Термобудинок») дозволяє будівництво житлових будинків, морозильних камер, теплиць, складів будь-яких об’ємів і будь-яких промислових будівель без обмежень.

Пінополістирол не гігроскопічний, тобто, не вбирає в себе воду. Техніка, яка зберігається в будівлях з цих блоків, не піддається корозії.

У країнах СНД термоблоком прийнято називати елемент незнімної опалубки пінополістиролу, що використовується для будівництва будинків по технології термобудинок. Найпоширеніший термоблок – це порожнистий стінний пінополістирольний блок розмірами 1 м × 0,25 м × 0,25 м з внутрішньою порожнечею шириною 0,15 мм. Точніше товщина стінки пінополістиролу термоблока – 0,05 м. По технології термобудинок порожнечі термоблоків заливаються бетоном, можливо із зміцненням сталевою арматурою. Для надання форми і збереження ширини дві стінки термоблока сполучені пінополістирольними перегородками – в цьому випадку термоблок з самого початку виготовляється цілим на відповідних прес-формах (термоформах). Можливе з’єднання стінок термоблока скобами из пластика, сталі або інших матеріалів – в СНД ця технологія не поширена, поширеніша технологія «Російська стіна» — що використовує більші (ніж термоблок) пінополістирольні плити для формування термоізоляційної незнімної опалубки при будівництві стін.

Для зручності монтажу і зведення стін, збільшення міцності, уникнення протікання заливного бетону термоблоки виготовляють з пазами і шпильками, при монтажі стін вони щільно входять один в одного.

Вага стандартного термоблока розмірами 1000 мм × 250 мм × 250 мм — біля 750 грам.

Щільність пінополістиролу — біля 25 кг/м³

Для економії сировини для виготовлення термоблока (полістиролу) часто виробники роблять легший пінополістирол (з меншою щільністю) — тоді вага стандартного термоблока може доходити до 500 грам. При меншій вазі страждає якість термоблока, зовнішній (передпродажний) вигляд, за рахунок такого підходу зменшують собівартість термоблока.

Для виробництва термоблока застосовується така ж сировина, як для виробництва листового пінополістиролу — полістирол суспензійний спінюється, призначений для виробництва пінополістиролу 35 марки (25 при зменшенні щільності і ваги термоблока).

Стандартний термоблок в повному об’ємі (заповнений бетоном) займає 62,5 літра (0,25 × 0,25 × 1), об’єм пінополістиролу в термоблоці — приблизно 30 літрів (залежить від розміру і форм перегородок і внутрішньої геометрії термоблока), точніше заливають один стандартний термоблок до 33 літрами розчину бетону

По зовнішній геометрії розрізняють два види термоблока (способу виготовлення пазів) — шиповані і санчата. Санчатами називають при виготовленні термоблоків з однією прямою шпилькою і пазом на кожній стінці, шпилькованими термоблокамі називають їх при «безлічі шпильок і відповідно пазів на стінках термоблоків». Зазвичай на ручних простих лініях по виробництву термоблоков виготовляються тільки термоблоки з одними шпильками і пазами (типу санчата). У автоматичних прес-формах і на крупних заводах по виробництву термоблоків застосовують технологію з безліччю шпильок (пазів) при монтажі термоблоків.

Залежно від призначення термоблока, точніше залежно від того в якому елементі стіни встановлюватиметься термоблок їх розрізняють на стінні і кутові. Виходячи з назви — стінні вмонтовуються в стіні, кутові — під кут або під вікна. Під час заливки розчином бетону у стінних термоблоках розчини сусідніх блоків «зливаються», у кутових (вікнах) торцева стінка термоблока повністю закрита.

Фото термоблока:

Фото будівництва за технологією термобудинок:

Витрати:

1. 30 000 грн пакувальний автомат (100 кг/год.)
2. 12 000 грн дві електричні жаровні продуктивністю 30 кг/год. кожна.
3. 5 000 грн очищувач-охолоджувач (100 кг/год.).
4. 3 000 грн (техумови) + 1500 грн (штрихкод, реєстрація ТМ) = 4 500 грн
5. 50 грн × 250 кг = 12 500 грн (поліпропіленова плівка фальгована високої якості)
6. 2 000 грн (розробка дизайну упаковки і виготовлення кліше)
7. 5 т × 6 000 грн = 30 000 грн (запас відкаліброваного насіння)
8. 5 000 грн (витрати на підготовку приміщення і ін.)

Разом: 101 000 грн витрат на повноцінний бізнес по жарінню і упаковці насіннячок, але існує варіант «трохи легше», ось приклад:

1. 18 000 грн пакувальний напівавтомат
2. 6 000 грн електрична жаровня продуктивністю 30 кг/год.
3. 5 000 грн очищувач-охолоджувач.
4. 3 000 грн (техумови) + 1500 грн (штрихкод, реєстрація ТМ) = 4 500 грн
5. 50 грн × 250 кг = 12 500 грн (поліпропіленова плівка фальгована високої якості)
6. 2 000 грн (розробка дизайну упаковки і виготовлення кліше)
7. 1 т × 6 000 грн = 6 000 грн (мінімальний запас сировини)
8. 5 000 грн (витрати на підготовку приміщення і ін.)

Разом: 59 000 грн — куди дешевше, але і продуктивність менше в два рази і використання напівавтоматичного пакувальника вимагає додаткового робочого-оператора, що збільшить витрати на заробітну плату і, відповідно збільшить собівартість одного пакетика.

Також можна заощадити на плівці, вибравши напівпрозору одношарову, в даному випадку 1 кг коштуватиме біля 30 грн/кг і мін партія біля 150 кг (залежно від виробника), але так буде куди важче вирішити головне питання — збут!

Розрахунок собівартості одного пакетика:

Якщо фасувати по 70 гр у один пакетик, то з 1000 кг (6 000 грн) відкаліброваного насіння вийде біля 14 000 пакетиків, означає вартість 70 гр сирого насіння рівна 43 коп.

В 1 кг поліпропропиленової плівки біля 500 пакетиків, означає вартість 1 пакетика 50 грн/500 шт = 0,1 грн або 10 коп. Для жаріння, охолоджування і упаковки 1000 кг насіннячок потрібний 200 кВт електроенергії (з розрахунком підігріву і освітлення приміщення), ціна 1 кВт = 0,7 грн для промпідприємств, означає на 1000 кг по 0,7 грн «йде» 140 грн, а на 70 грам пакетик 140 грн/14 000 шт = 0,01 грн або 1 коп. Залежно від об’ємів виробництва і регіону, заробітна плата коливається від 1 до 5 коп за один готовий пакетик, беремо середній показник в 3 коп на зарплату.

Разом отримуємо 43 + 10 + 1 + 3 = 57 коп — собівартість 1 пакетика вагою в 70 грамів. Враховуючи, що мінімальна ціна по якій виробники продають насіннячка оптовим покупцям рівна 90 коп, можна сміливо стверджувати, що бізнес по жарінню і упаковці насіння має рентабельність в 50%, чого важко добитися в будь-якій іншій галузі з аналогічними витратами. Плюс до всього, на цьому ж устаткуванні і на цих же документах можна смажити і упаковувати сухарі, фісташки, арахіс і так далі що дає можливість перспективі розвитку бізнесу.

Олександр Сидловський
дилер МСС
sidlovskiy@yandex.ua

1.1. Машина насіннярушільна (насіннярушка) ШМ-500.03 призначена для витягання ядра і відділення лушпиння від перероблених насіння соняшнику, при вологості не більше 13 %.

1.2. насіннярушка може бути застосована як самостійний виріб або входити в комплект устаткування для маслоробень невеликої продуктивності.

1.3. Вид кліматичного виконання УЗ ГОСТ 15150-69.

1.4. Система електропостачання — мережа трифазного струму з глухозаземленою нейтраллю з номінальною напругою 380 — 220 В, частотою 50 Гц. Номінальна сила струму 200 А. Норма якості електроенергії по ГОСТ 13109 — 87.

2. Технічні характеристики

2.1. Основні технічні дані і характеристики представлені в таблиці №1.

Таблиця №1.

До цілих відносяться ядра без слідів руйнування.

3. Комплект постачання

3.1. Машина насіннярушільна ШМ — 500 поставляється споживачеві згідно таблиці № 2.

Таблиця № 2

4. Пристрій і робота виробу

4.1. Насіннярушка ШМ — 500.03. складається з наступних складових частин (див. Мал. 1): — приймального пристрою 1, пристрою насіннярушільного з бичевим барабаном 2, валу ексцентрикового 3, ситового кузова 4, відвіюючого пристрою 5, рами зварної 6, підставки для двигуна 7, натягачів 8,9, огорож 10,11.

Всі приводні вали насіннярушки встановлені на кулькопідшипниках № 1308 і отримують обертання від загального електродвигуна 12 через клинноременні передачі, які забезпечені натягачами 8,9 і закриті огорожами 10,11.

4.2. Насіння соняшнику, що поступають в переробку повинні пройти попереднє очищення (на віянні) від домішки і пилу, а їх вологість не повинна підвищувати 13%.

4.3. Робота насіннярушалки полягає в руйнуванні верхньої оболонки насіння в насіннярушальному пристрої з подальшим відділенням лушпиння від ядра.

4.4. Пристрій приймальний 1 призначений для завантаження насіннярушаільного пристрою. Складається з воронки, живильного валу і заслінки для регулювання перетину щілини для проходу насіння. Кріпиться до насіннярушільному пристрою фланцевим з’єднанням. Живильний вал має на поверхні нарізку уздовж осі для рівномірного розподілу насіння по ширині воронки.

4.5. Пристрій насіннярушалки 2 призначено для обвалення соняшникового насіння. Складається з корпусу і кришки, утворюючих рушальну камеру, і бичевого барабана. До внутрішніх циліндрових поверхонь корпусу і кришки кріпляться деки, які мають ребристу поверхню.

Деки набираються з уголка 25 × 25 × 3. Бичевий барабан складається з валу, на який встановлено два диски, сполучені між собою пластинами бичами. Положення бичів може регулюватися у радиальному напрямі.

Величина зазору залежить від вологості і розмірів насіння соняшнику і визначається досвідченим шляхом.

У рушільній камері насіння соняшнику підхоплюється бичевим барабаном, що швидко обертається і відкидається на ребристу поверхню деки, руйнування верхньої оболонки насіння відбувається при зіткненні насіння з бичами, а також і від удару об ребристу поверхню деки.

Після насіннярушільного пристрою різнорідна маса складається з лушпиння і ядра, поступають на ситовий кузов 4.

4.6. Ситовий кузов призначений для відсіву насіння по величині ядра і для відділення недорушки. Кузов сітчастий є коробом, виконаний з деревних пиломатеріалів, обладнаний двома похилими ситами з різними діаметрами отворів (3,5 та 6,3) мм, похилими склизами і лотками для збору обрушеного насіння і недорушки. Кузов обв’язаний уголками, металевими листами, підвішується до рами 6 чотирма тягами.

Різнорідна маса, що складається з лушпиння і ядра, поступає на перше сито (3,5 мм) ситового кузова, що здійснює обертально-поступальні рухи за допомогою ексцентрикового механізму 3.

З першого сита здійснюється відсмоктування лушпиння відвіюючим пристроєм 5 і подальше транспортування його у відповідне сховище. Маса, що залишилася, що містить крупне ядро і неочищене насіння, з першого сита потрапляє по похилому склизу на друге сито з отворами діаметром 6,3, а звідти — по похилому склизу у перший лоток.

Недорушка з другого сита потрапляє на другий лоток і може бути піддана повторній обробці.

4.7. Рушанка вважається придатна для подальшої переробки, якщо недорушка складає не більше 5%, а січка з маслянистим пилом, що виходить через перший лоток не більше 4%. При цьому залишкова кількість лушпиння після відвіювання не повинна перевищувати 6%, а винесення ядра в лушпиння не повинне перевищувати 0,5% від загальної кількості лушпиння.

4.8. Пристрій що відвіює 5 призначено для відділення лушпиння від обрушеного насіння. Полягає пристрій що відвіює з корпусу, валу, два повітряводів і заборників.

На вал встановлено колесо з п’ятьма лопостями. Повітряводів обладнані заслінками, за допомогою яких можна регулювати розрідження в зоні, що відсмоктується.

4.9. Вал ексцентриковий 3 призначений для додачі ситовому кузову руху, що гойдає. З ситовим кузовом пов’язаний роз’ємними корпусами ексцентриків, що обертаються в радиальних кулькопідшипниках 216 і шатунами.

4.10. Натягачі 8 и 9 призначені для натягнення ременів клиноременних передач від валу бичевого барабана до ексцентрикового валу і до живильного валу. Натягач складається з кронштейна і шківа, що вільно сидить на осі, яка може переміщатися по пазу за допомогою регулювального гвинта.

5. Вимоги безпеки

5.1. Насіннярушка у частині техніки безпеки повинна задовольняти вимогам ГОСТ 12.2.042-91; ГОСТ 12.1.041-83.

5.2. Клиноремінні передачі повинні мати огорожі, що забезпечують безпеку обслуговуючого персоналу.

5.3. Неробочі поверхні рухомих частин, що закриваються захисними огорожами і кожухами, повинні бути забарвлені в жовтий колір.

5.4. У технологічних лініях завантаження похідної сировини в насіннярушку повинна проводитися механізованим способом.

5.5. Не працюйте без заземлення або при його несправності. Електричний опір заземлення не повинен бути більше 4 Ом. Вимірювання виконати вимірником опору заземлення Ф4103-М1ТУ25-7534.0006-87. Електричний опір ізоляції електроустаткування і обмоток електродвигунів повинен бути не менше 0,5 Ом. Вимірювання виконати мегаометром М41100/3 ТУ 25-04-2131-78.

При меншому значенні опору електродвигун підлягає сушці.

5.6. Масова концентрація пилу на робочому місці оператора не повинна перевищувати 6 мг/м³, а рівень звуку повинен складати не більше 80 дБ (А). При вищих показниках обслуговуючий персонал повинен бути забезпечений проти галасливими навушниками ВЦНИИОТ-4АТУ 400-28-127-75.

5.7. Забороняється:

• експлуатувати електроустаткування без заземлення;
• працювати із знятими огорожами клиноременних передач;
• проводити змащування, ремонтні і налагоджувальні роботи, відкривати кришки насіннярушільного і відвіюючого пристрою при включеному електродвигуні;
• експлуатувати машину при наявності несправностей;
• встановлювати насіннярушку на майданчиках без твердих покриттів, затоплюваних ґрунтовими і дощовими водами.

6. Порядок установки і підготовка до роботи

6.1. До початку монтажу перевіряється комплектність насіннярушки по паспорту, зовнішнім оглядом перевіряється технічний стан машини і оборотних одиниць.

6.2. Місце монтажу насіннярушки повинно бути очищено від будівельних матеріалів і сміття. До місця монтажу повинен бути забезпечений вільний під’їзд автомобільному крану вантажопідйомністю не менше 3 т для установки насіннярушки і устаткування.

6.3. До монтажу машини необхідно правильно визначити місце її розташування відносно з іншим устаткуванням, що входить в комплект по приготуванню соняшникової олії.

6.4. Насіннярушка встановлюється на фундаменті з бетону або на дерев’яній платформі, або на віброізоляційних опорах. Горизонтальність установки перевіряється по рівню. Допуски прямолінійності не більше 0,5 мм на 1 м.

6.5. Відкрийте кришку насіннярушільного пристрою і перевірте кріплення бичів.

6.6. Проведіть мастило вісей підвісок ситового кузова.

6.7. Перевірте натягнення всіх ременів.

7. Технічне обслуговування

7.1. Види і періодичність технічних обслуговувань насіннярушки повинні бути наступними:

• щоденне технічне обслуговування (ЕТО) – щодня 0,5 люд./г., проводити після закінчення робіт;
• технічне обслуговування (ТО-1) – після 150 годин роботи машини – 4 люд./г..

7.2. Перелік робіт, що виконуються по кожному виду технічного обслуговування насіннярушки приведений в таблиці № 2.

Таблиця №3

Таблиця №4

8. Гарантії виробника

8.1. Підприємство — виробник гарантує справність насіннярушки ШМ-500 на період 24 місяців.

Початок гарантійного терміну обчислюється з дня введення насіннярушки у експлуатацію, але не пізніше 9 місяців з дня отримання споживачем.

8.2. Підприємство — виробник зобов’язується безкоштовно проводити ремонт насіннярушки протягом гарантійного терміну за умови дотримання споживачем вимог паспорта.

Про технологію GPRS випадково дізнався в магазині продажу мобільних телефонів — дівчатка показували рекламні буклетики, говорили що при такому пакеті (покупці такого пакету) інтернет безкоштовний… але до ладу нічого показати не могли — самі в компах не розбираються… тим більше в інтернеті… (з їх красою це і не потрібно)

Просто узяв Алкатель-715 з шнуром і так далі (повний набір), купив безлімітний пакет — всі дзвінки в межах України за 120 у.е. у місяць плюс інтернет і передача даних і інші навороти, рекламовані в цьому ж пакеті за цю суму…

Відразу в інтернет увійти не вдалося — виявляється цю послугу треба активувати, незрозуміло чому?, якщо вона рекламується в повному пакеті безкоштовно. Активувати — так активувати, дзвоню операторові (у ЮМСі це 111, потім, після декількох секунд зв’язку з автоматом, натискаєш 0 і розмовляєш з оператором).

Операторові треба просто пояснити, що Ви хочете — інакше на тому кінці дівчина навряд чи зрозуміє, якщо просто сказати включіть GPRS… у моїх друзів вони щось не те включили (через три дні знову дзвонили операторові…) Краще сказати що я хочу під’єднувати мобільний телефон до комп’ютера і користуватися інтернетом, говорять для цього треба активізувати якийсь джіпіерес… Вас зрозуміють і попросять дати всі дані, на кого зареєстрований пакет — П.І.П. номер телефону, паспорт серія номер і ким виданий і потім повідомлять, що через три дні функція буде активізована… На питання, а чому в безлімітному пакеті і так автоматом не надаються ці послуги (вони ж безкоштовні в нагрузку) дівчинка UMC навряд відповість…

Настройки комп’ютера під віндой простіше простого, якщо в телефоні все працює — просто купа телефонів, у яких не все працює або треба щось перепрошивати… Пробував Siemens SL45i, A60 — у першому модем не знаходиться автоматом, уручну ставиш — толку не буде… У другому автоматом знаходився модем, діагностувався нормально, але жодна дзвонилка не працювала — не бачила модему при спробі дозвону…

Згодом хтось в тех. підтримці UMC сказав що Siemens A60 з GPRS-мобільний інтернет не працює (хоча і є вбудований GPRS модем???) В Алкателі 715 майже без проблем, тобто іноді телефон глючить (раз на тиждень) і модем втрачається… потрібно зняти батарею і вставити — так мені один раз допомогло, іншим разом просто вимкнув і включив — теж допомогло…

Дії послідовно у віндовс98 (се):

При вимкненому компі під’єднуємо шнур телефону до ком-порту (або юсбі — USB не пробував, не знаю…) і встромляємо сам телефон в цей кабель — в Алкателя 715 не промажеш… Цю ж операцію я вже сотні разів зробив і роблю при включеному компі і телефоні — може тому у мене він іноді і глючить?

У властивостях компу (правою кнопкою миші на мій комп, далі пристрої… далі властивості кому і лпт портів далі настройка сом порту, на який Ви телефон кинули, відкрили швидкість вище ніж там є — там зазвичай 9600 стоїть, поставте 115200 — гірше не буде…) змінили швидкість ком портів і пару разів перенавантажували машину — з першого перезавантаження зазвичай вінда не запам’ятовує нову швидкість ком-порта, а може і запам’ятає… Та і взагалі з цими швидкостями теж незрозумілість якась — у властивостях модему 9600 максимум, підключається на 115200… реально закачуємо на 2,5—11,2 кБт/сек… рідні драйвера іноді допомагають підключаться на більшій швидкості…

Тільки потім в панелі управління — модеми — встановити новий модем — автоматично знайти і встановити стандартний модем — для Алкателя 715 різниці ніякої, подивитися діагностику — відгук є, означає все гаразд!

Через видалений доступ створити нове з’єднання з телефоном дозвону *99***1# (читається по буквах: зірочка дві дев’ятки три зірочки одиниця решітка), відразу відмітите ще один глюк — перша зірочка так відразу не запам’ятовується в номері дозвону в стандартній віндовс-звонилці, а може і не помітите… Всі настройки з’єднання звичайні — галочку увійти до мережі можна прибрати, протокол залишити тільки ТСП… а можна і не чіпати нічого — все одно майже нічого не міняється (час дозвону подовжується при галочці увійти до мережі плюс злі хакери, так і чекають Вашої присутності в мережі, щоб на ваших разшарених ресурсах влаштувати беззаконня… говорять їм в цьому галочка увійти до мережі дуже допомагає… по матеріалах журналу хакер сторічної давності)

Пароль-логін що є, що ні — один хрін, аби джіпіерес був активований… З якого компу Ви входите в інтернет — теж по барабану, але має значення з якого телефону дозвонюєтесь (з якої моделі і фірми виготівника) — від цього міняється телефон дозвону, для мене це загадка — все одно що інопланетяни прилетіли, ні чого тут не зрозумію…??? Але якщо пошукати в інеті цьому пояснення, то виявляється всі ці зірочки-девятки-решітки не номер телефону, а набір команд вбудованого модему телефону…

Настройки броузера (інтернет-експлоєра або іншого) то ж нікому не потрібні, по поштовому клієнтові є нюанси — забираєш пошту на піп сервері своєї пошти, відправляєш через SMTP сервер свого оператора — на UMC це smtp.umc.ua — ну так ці нюанси і у інших провайдерів…

Швидкість закачування сьогодні вночі бачив найвищу — 11,2 кБт/сек, вдень зазвичай 2,5 кБт/сек — але це напевно дивлячись звідки закачувати…

З’єднуватися (підключатися до інтернету) можна будь-якою дзвонилкою — якщо зв’язок доступу, то з’єднання відбувається з першого разу за декілька секунд, функції передзвону тут не потрібні… Стандартною віндовськой дзвонилкою через віддалений доступ цілком хватає.

Зв’язок стійкий — не обривається, хоч телефон виймай і від’єднуй від шнура — природно після цього вінда не затишно себе почуває (не розуміє як потім закрити з’єднання, тобто відключитися коли вже немає телефону… — доводиться на трьох пальця кнтрл-алт-дел ей показувати…) Так от, зв’язок не обривається, як на звичайних лініях, але так само як на звичайних лініях перестають мигати телевізори (два моніторчика… ну Ви зрозуміли…) у кутку екрану — звичайно все — GPRS йде в забій (або в запій…) Я в таких випадках від’єднуюся (програмно, не живцем), швидко виключаю-включаю телефон, іноді перезавантажую комп’ютер, і підключаюся знову, але іноді виходить із запою джіпіерес і без перепідключення… Просто перепідключення зазвичай нічого не дає… На екрані Алкателя 715-го видно канал GPRS, він зазвичай горить тільки тоді, коли дійсно можна по ньому підключитися до інтернету, а на сименсі а60 і s45 індикатор горить весь час, тобто якщо його включили в телефоні. На цих же сименсах ніхто з моїх знайомих не зміг набудувати з’єднання з комп’ютером, щоб працювало, хоча в паспортах до телефонів мовиться про вбудовані модеми GPRS?.

У Алкателе включити джіпіерес можна так:

Потрапити джойстиком в середину (ух і придумали, це попадання «дістає» іноді), знайти інструменти, потім налаштування, потім вап/жпрс, потім поставити галочку режим жпрс при запуску… може і по іншому, але так точно працює…

Ще одна особливість ЖПРС — телефон вільний для дзвінків і всього іншого (повідомлень… вібратор можна включити, якщо десь чешеться… перевірка Ваших думок на вульгарність…), під час обміну даними можна розмовляти по телефону тільки дивлячись в яких моделях, в Алкателе 715 не виходить, але при короткому дзвінку і докачка не завжди обривається — це вже радує…

Коротше кажучи сьогодні GPRS-internet — це революція або нашестя інопланетян, або це тільки у нас в провінції?

P. S. Так само активізував передачу факсів у оператора, але факсну програму налагодити для роботи з мобільником не можу, застосовую вента-факс 5,3 — помилка 26 при спробі відправляти факси, приймати не пробував — воно і не треба, економлю на безлімітному пакеті ж тільки на відправці…

Спробував попрацювати з блютусом телефону Siemens S55, а так само по USB інтерфейсу з цим же телефоном. Глюки Алькательки 715, які раз на тиждень і легко виправляються (в крайньому випадку витягуванням батареї) — квіточки в порівнянні з глюками Сименса С55… Дозвін йде довго, помилка то 720, то 645??? То нормально, то іноді зв’язок обривається — а на алькательці хоч телефон виймай з ком-порта… Швидкість модему і клас ніби однаковий, але при закачуванні на Alkatel 715 буває швидкість і 12 Кб/сек, а на Сіменсі більше 8 Кб/сек не піднімається… Перевага Siemens S55 у цифровій камері, що підключається, з розміром 640*480 і передачі даних (фото) на комп…, у останньому простій і дешевий Алькатель працює швидше і надійніше… Bluetooth на Siemens S55 встановлюється мало не з десятої спроби і не на будь-якому компі, та плюс муки при підключенні (хоча телефон в два рази дорожче Алькательки) …

Більше року, як в Олександрії з’явився провайдер, який рекламує бездротові точки доступу до своєї мережі… Це дало можливість розвинутися непоганий бізнес-ідєї по установці і настройці найдешевшого і швидшого інтернету на основі мережевих «радіокарт»…

Для підключення клієнта до інтернету ми рекламуємо мережеві карти D-Link DWL-520 (одні з дешевих і доступних) і кабель плюс саморобна антена… Антена робиться з-під банки кави, кабель — звичайний телевізійний, перехідники підбираються на радіоринку… У результаті ми отримуємо «комплект бездротового інтернету» собівартістю біля 50—60 доларів, продаємо з установкою &
mdash; по 100 доларів, по місту встановили вже більш 100 точок… Зазвичай споживача не хвилюють розумні слова типу 2,4 ГГц, мережева карта, D-link і так далі — йому хочеться натиснути на кнопку миші у себе «під віндой» і отримати доступ (нормальний споживач і вінда не знає що це…, а «не нормальні» розумні і бідні…) — тому не рекомендуємо розумних слів в рекламі «по установці інтернету» — все повинно бути просто, типу: найдешевший інтернет в кожен будинок, офіс… (або у Ваш комп’ютер), установка радіоінтернету під ключ і так далі

Ще одне використання ідеї — це отримати виділений інет або ще як і самому стати провайдером і надавати бездротовий доступ (з далеко не безкоштовною установкою відповідного устаткування, тих же радіокарт з саморобними або не саморобними антенами…) — ми поки це не здійснили…

Враховуючи наш досвід роботи з устаткуванням ми пропонуємо антени для бездротового доступу до інтернету.

Антена направлена параболічна призначена для використання у складі бездротових мереж передачі даних діапазону частот 2,4 ГГц як антена, що приймає-передає.

Вам залишається знайти провайдера з найближчою бездротовою точкою доступу (точка доступу повинна бути в межах видимості від розташування антени, яка повинна бути «прив’язана» кабелем до Вашого комп’ютера — тобто 10 м, можна і більше — всупереч деяким теоретикам у нас і на 20—35 метрах 75-омного кабелю все працює…).

Потім поставити антену — так само як би ставили телевізійну (на даху, стовпі, дереві…) і направити рупор антени на найближчу точку доступу, вставити радіокарту в роз’єм комп’ютера, заінсталювати драйвера, підключити кабель і налагодити доступ — тут можливо провайдер Вам допоможе (за гроші)…

Максимальна відстань до точки доступу, що ми ставили — 5 км у прямій видимості.

Антена з доставкою по СНД коштує 85$, мережеву радіокарту типу D-link DWL-520 Ви можете купити в найближчих точках по торгівлі комп’ютерами і що їх комплектують за ціною від 25 до 50$.

За бажанням купити антену 2,4 ГГц для «бездротового інтернету» Ви можете натиснути кнопку сплатити нижче і вибрати зручний для Вас спосіб проплати, потім роздрукувати або записати отриманий рахунок (або скопіювати його в іншу систему електронних перекладів для проплати) і проплатіть по вибраній Вами системі обумовлену суму при переговорах по телефону або ел. пошті (еквівалент). Про проплату повідомите нас на ел. пошту msd@inbox.ru і найближчим часом Вам буде відправлено устаткування. Ця пропозиція дійсна для країн СНД — Росії, Білорусії, України, Молдови, Казахстан і інших, з якими працює служба Укрпошта. Устаткування буде послано Вам в перебігу декількох днів з моменту проходження оплати. Для регіонів, що не потрапили в список, можливий індивідуальний підхід до доставки — трохи дорожче звичайного, по питаннях доставки пишіть — msd@inbox.ru

Ми випробували в Олександрії декілька способів підключення до мережі Інтернет, цифри і факти:

Супутниковий інтернет

Якщо ставити найбільш стандартний і доступний супутниковий Інтернет, то він працює тільки на прийом інформації і для нормальної роботи в Інтернет таке підключення вимагає використання «наземного провайдера», тобто будь-якого іншого підключення — gprs-інтернет, модемне підключення по телефону, радіо-інтернет або ін.

Тобто по суті супутниковий Інтернет можливий, якщо у Вас вже є який-небудь інший Інтернет, а бажання його встановити — це отримати вищу швидкість передачі даних і дешевший доступ до Інтернету. До того ж Ви отримаєте декілька десятків каналів супутникового телебачення (мало, тому що зазвичай супутники з послугами Інтернет передають набагато менше телевізійних каналів, чим чисто «телевізійні» супутники).

Цифри і факти при наступних видах підключення:

Використання GPRS-інтернет плюс «супутник»

Ваші витрати на устаткування:

• будь-який телефон з GPRS-модемом (біля 100 у.е.) і можливість підключатися по GPRS по місцю установки інтернету, сьогодні на Україні це практично скрізь і можна цей Інтернет встановити в будь-якому селі, де є покриття мобільного зв’язку ЮМС або Київ-стар (можливо інших операторів мобільного зв’язку);
• комп’ютер від Пентіуму-II 400 і вище (сьогодні майже практично у всіх набагато «вище і крутіше”…), тобто від 250 у.е.
• устаткування для супутникового Інтернету: двб-карта, кабель, антена, головка, кріплення антени — всі разом від 100 у.е. (більше антена, крутіше двб-карта — більша ціна…).

При використанні чисто GPRS-інтернет з мобільником вартість передачі даних в Україні сьогодні біля 1 у.е./Мб вдень і у декілька разів дешевше вночі (викачати улюблену пісню мп3 в середньому коштуватиме біля 5$).

При використанні GPRS-інтернет + супутник ціни будуть біля 0,2 грн. (0,04 у.е.) /Мб вдень і у декілька разів менше вночі, тобто улюблена пісня вже обійдеться в 0,1$, тобто в 50 раз дешевше. Плюс надбавка до швидкості — якщо по чистому GPRS 5 Мб викачуватиметься біля 5 хв., то «по супутнику» — до 1 хвилини. Реальна швидкість закачування, що ми отримали при використанні GPRS-інтернет + супутник — біля 20—30 кБ/сек, при використанні GPRS-інтернету без супутника — 3—5 кБ/сек.

Переваги супутника очевидні, тобто там де доступний GPRS-інтернет перехід на супутник (точніше додавання «супутника») дуже швидко виправдає себе.

Використання модемного з’єднання плюс супутник

Витрати: модем, комп’ютер, супутникове підключення — від 350 у.е. (модеми від 5 у.е., останнє — як вище…).

Ціни при модемному з’єднанні в декілька (може в десятки) раз дешевше GPRS-інтернет, плюс необхідно «мати і займати» телефонну лінію. В принципі якщо доступний модемний (телефонний) провайдер, то добавка супутника позначиться більше на швидкості з’єднання, і якщо Вам Інтернет потрібний рідко і не для роботи — таке поєднання (модем плюс супутник) використовується рідко. Тобто. модем плюс супутник ставимо, якщо у декілька разів хочемо підвищити швидкість передачі даних. На цінах сильної економії не буде, тим більше часто телефонне з’єднання через модем — почасове, а не «помегабайтне» — отже нам ще постійно потрібно стежити, щоб ми дарма, без передачі даних, не «сиділи в мережі». Від останнього ми давно відвикли, тобто давно ми перестали відключатися від мережі при відсутності передачі даних, оскільки майже всі сучасні підключення — «помегабайтні»…

Використання радіоінтернету плюс супутник

Ціни і швидкість:

• мережева радіокарта, антена, кабель, перехідники, кріплення — біля 65 у.е.;
• комп’ютер від 250 у.е.;
• устаткування для супутникового Інтернету: двб-картка, кабель, антена, головка, кріплення антени — все разом від 100 у.е.

При використанні тільки радіоінтернет у Олександрійського провайдера КТМ швидкість при закачуванні до 60 кБ/сек, ціни — 0,25 грн/Мб. Добавка супутника привела до зменшення швидкості до 30—40 кБ/с, ціна вдень практично така ж — до 0,2 грн/Мб, вночі — у декілька разів дешевше. Тим кому доступний провайдер бездротового радіодоступу КТМ у Олександрії ми не рекомендуємо ставити супутниковий Інтернет — практично вигоди немає. (самі здивовані)

На основі досвіду установки Інтернету ми рекламуємо наступні послуги:

Постачання і установка устаткування для супутникового Інтернету, радіо-інтернету, GPRS-інтернету, супутникового телебачення.

Можлива відповідна модернізація комп’ютера.